Рішення № 9420265, 07.05.2010, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7 тел. 66-03-00, 66-11-31 http://vn.arbitr.gov.ua

_________________

І м е н е м У к р а ї н и

РІШЕННЯ

07 травня 2010 р.           Справа 2/41-10

за позовом: Публічного акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" 49094, м.Дніпропетровськ, вул.Набережна Пермоги, буд.50

до: Закритого акціонерного товариства науково-виробничої фірми "Елекомс" 21034, м.Вінниця, вул.К.Маркса, 8

про стягнення 62393,83 грн. заборгованості

Головуючий суддя

Cекретар судового засідання

Представники

          позивача : Олішевський Д.А. - за довіреністю;                     

          відповідача : Грудецький В.Ю. - за довіреністю.

ВСТАНОВИВ :

Заявлено позов Публічного акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" до Закритого акціонерного товариства науково-виробничої фірми "Елекомс" про стягнення заборгованості в сумі 62393,83 грн. (еквівалент якої відповідно до курсу 7,99 UAH/1 USD згідно службового розпорядження НБУ № 417/68 від 19.02.2010 року становить 7808,99 доларів США), в тому рахунку 39310,80 грн. (еквівалент 4920,00 доларів США) - боргу по кредиту, 12672,54 грн. (еквівалент 1586,05 доларів США) - проценти за користування кредитом, та 10410,49 грн. (еквівалент 1302,94 доларів США) - пені, за невиконання умов кредитного договору № 04/06-275 від 20.04.2006 р.

Ухвалою господарського суду Вінницької області від 10.03.2010 р. порушено провадження у справі та призначено засідання на 07.04.2010 р.

Ухвалою суду від 07.04.2010 року у зв"язку із неявкою в судове засідання відповідача розгляд справи відкладено на 28.04.2010 р.

В судовому засіданні 28.04.2010 року оголошено перерву до 07.05.2010 року.

07.05.2010 року в судовому засіданні представник позивача позов підтримав та просив суд задовольнити його в повному обсязі.

Відповідач згідно поданого відзиву вх. № 5118 від 07.05.2010 року проти позову заперечував та просив суд відмовити в його задоволенні. Свою позицію відповідач обгрунтовує тим, що прострочення сплати кредиту виникло в зв"язку з світовою фінансово-економічною кризою, не по його вині, і ці обставини носять форс-мажорний характер, що звільняють від відповідальності за невиконання зобов"язань, а також те, що отримання та сплата кредиту в іноземній валюті є незаконною, а згідно курсу валют станом на 06.04.2006 року заборгованості за кредит у гривні немає, а від так підстави для задоволення позову відсутні.

При цьому, відповідач зазначив, кредитний договір № 04/06-275 від 20.04.2006 р. укладено з порушенням чинного законодавства України, оскільки згідно ст. 99 Конституції України грошовою одиницею України є гривня та статтею 524 ЦК України передбачено, що зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні, а жодна із сторін не отримувала індивідуальної ліцензії на здійснення валютної операції по отриманню кредиту в іноземній валюті.

Також в судовому засіданні відповідач наголошував, що ЗАТ НВФ "Елекомс" позовну заяву № б/н від 02.03.2010 року з доданими до неї документами не отримувало, що є порушення чинного господарського процесуального законодавства України.

Дані твердження відповідача судом не беруться до уваги, оскільки спростовуються доданим до матеріалів позову фіскальним чеком № 8511 від 09.03.2010 року та описом вкладення до цінного листа, згідно якого позовну заяву № б/н від 02.03.2010 року з доданими до неї документами відправлено на адресу відповідача, що є належним доказом згідно вимог господарського процесуального законодавства України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.

20 квітня 2006 року між Публічним акціонерним товариством комерційним банком "Приватбанк" (банк), та Закритим акціонерним товариством науково-виробничої фірми "Елекомс" (позичальник) було укладено кредитний договір № 04/06-275, згідно п. 1.1 якого в рамках Програми мікрокредитування, за наявності вільних грошових коштів, банк зобов"язується надати позичальнику строковий кредит в сумі 50000,00 доларів США на строк і на умовах, передбачених у даному договорі, а позичальник зобов"язується повернути отриманий кредит та сплатити проценти у встановлені даним договором строки.

Пунктом 1.3 договору передбачено строки повернення кредиту та процентів, зокрема, у графіку погашення кредиту та процентів (додаток 1 до договору). Кінцеве погашення кредиту здійснити не пізніше 15.04.2009 року включно.

Згідно п. 4.1 договору за користування кредитом в період з дати списання коштів із позичкового рахунку до дати погашення кредиту згідно п.п. 1.3, 2.2.3, 2.3.1, 2.3.2, 2.3.6, 2.3.9, 2.4.1, 4.12 даного договору, а також графіку погашення кредиту та процентів, наведеному в додатку №1 до договору, позичальник сплачує проценти у розмірі 16% річних.

У випадку порушення позичальником зобов'язань по погашенню кредиту, передбачених п.п. 1.3, 2.2.3, 2.3.3, 2.4.1, 4.12 даного договору, позичальник сплачує банку проценти за користування кредитом у розмірі 32% річних від суми залишку непогашеної заборгованості.

На виконання своїх зобов'язань за укладеним договором банк надав відповідачу кредит на загальну суму 50000,00 доларів США, що вбачається із виписки по рахунку № 20634279655305. Також відповідачу було нараховано 13778,88 доларів США - проценти за користування кредитом, що вбачається із графіку погашення кредиту та процентів (додаток 1 до договору).

Відповідно до п. 4.4 кредитного договору сплата процентів за користування кредитом, передбачених п. 4.3 даного договору, здійснюється 20 числа кожного поточного місяця, починаючи з дати підписання даного договору.

Згідно п.п. 2.2.2 та 2.2.3 кредитного договору позичальник зобов'язаний своєчасно сплачувати кредит та проценти за користування кредитом у строки та в порядку, передбачені цим договором, та у відповідності до графіку погашення кредиту та процентів (додаток 1 до договору).

В порушення умов зазначеного договору відповідач своєчасно та у повному обсязі згідно із встановленим графіком не повернув банку кредит та проценти за користування кредитом, у зв"язку з чим за відповідачем утворилась заборгованість в розмірі 39310,80 грн. (еквівалент 4920,00 доларів США) - борг по кредиту, 12672,54 грн. (еквівалент 1586,05 доларів США) - проценти за користування кредитом.

Позивач неодноразово звертався до відповідача з претензіями № 1/9-500 від 23.01.2009 року, № 1/9-529 від 25.02.2009 року, № 1/9-565 від 23.03.2009 року із вимогами про погашення вказаної кредитної заборгованості.

Однак, зазначені претензії були залишені без відповіді та задоволення з боку відповідача.

У зв'язку з тим, що відповідач в добровільному порядку не повертає кредитні кошти, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Враховуючи встановлені обставини, суд дійшов наступних висновків.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст. 173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

За своєю правовою природою укладений між сторонами у справі договір № 04/06-275 від 20.04.2006 р. є кредитним договором.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

Згідно ч.1 ст. 10561 ЦК України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Виходячи зі змісту п. 3 ст. 346 ГК України кредити надаються банком під відсоток, ставка якого, як правило, не може бути нижчою від відсоткової ставки за кредитами, які бере сам банк, і відсоткової ставки, що виплачується ним по депозитах. Надання безвідсоткових кредитів забороняється, крім випадків, передбачених законом.

Згідно ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Як вбачається із матеріалів справи позивачем виконувались свої зобов'язання по наданню кредиту належним чином, що вбачається із виписки по рахунку № 20634279655305, згідно якої банк надав відповідачу кредит на загальну суму 50 000,00 доларів США.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, відповідач взяті на себе зобов"язання щодо своєчасного та у повному обсязі повернення сум кредиту, процентів за користування кредитом виконав не належним чином. У зв"язку з цим, за відповідачем утворилась заборгованість в сумі 39310,80 грн. (еквівалент 4920,00 доларів США) - борг по кредиту, 12672,54 грн. (еквівалент 1586,05 доларів США) - проценти за користування кредитом, про що свідчить відсутність в матеріалах справи доказів оплати відповідачем вказаних сум боргу.

Твердження відповідача про те, що прострочення сплати кредиту виникло в зв'язку з світовою фінансово-економічною кризою, не по його вині, і ці обставини носять форс-мажорний характер, що звільняють від відповідальності за невиконання зобов'язань, а також те, що отримання та сплата кредиту в іноземній валюті є незаконною, а згідно курсу валют станом на 06.04.2006 року заборгованості за кредит у гривні немає, а від так підстави для задоволення позову відсутні, судом не беруться до уваги, оскільки не підтверджується жодним належним доказом по справі.

Поряд з цим, згідно із загально прийнятим визначенням, під форс-мажором розуміють надзвичайну і непереборну за даних умов силу (стихія, страйк, локаут, інший промисловий розлад, дія суспільного ворога, оголошена та неоголошена війна, загроза війни, терористичний акт, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, громадська демонстрація, саботаж, акт вандалізму, блискавка, пожежа, буря, повінь, землетрус, нагромадження снігу або ожеледь, нестача води через погодні чи довкільні умови, вибух, вина чи невиконання станцією своїх зобов'язань), дію якої неможливо упередити застосуванням високопрофесійної практики персоналу і яка є обставиною, що звільняє від відповідальності за невиконання зобов'язань. Така непереборна сила засвідчується Торгово-промисловою палатою України згідно з Указом Президента України "Про Торгово-промислову палату України" від 4 липня 1994 р. та згідно з чинним законодавством України.

Що стосується світової фінансово-економічної кризи, то дана подія під ознаки поняття "форс-мажор" не підпадає.

Крім того, пояснення відповідача, що кредитний договір № 04/06-275 від 20.04.2006 р. укладено з порушенням чинного законодавства України, оскільки згідно ст. 99 Конституції України грошовою одиницею України є гривня та статтею 524 ЦК України передбачено, що зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні, а жодна із сторін не отримувала індивідуальної ліцензії на здійснення валютної операції по отриманню кредиту в іноземній валюті, судом також не беруться до уваги та спростовуються наступним.

Відповідно до статті 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України).

Згідно ч. 2 ст. 524 ЦК України сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.

Таким чином, аналізуючи чинні законодавчі акти України, які хоча і визначають національну валюту України як єдиний законний платіжний засіб на території України, однак не містять заборони на вираження грошового зобов'язання в іноземній валюті.

В силу ст. 629 Цивільного кодексу України зазначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України, ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст. 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 1 ст. 612 ЦК України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення заборгованості в сумі 39310,80 грн. (еквівалент 4920,00 доларів США) - боргу по кредиту, 12672,54 грн. (еквівалент 1586,05 доларів США) - проценти за користування кредитом підлягають задоволенню, оскільки є обгрунтованими та фактично відповідають матеріалам справи.

Поряд з цим, за порушення відповідачем взятих на себе зобов"язань позивачем було нараховано та заявлено до стягнення 10410,49 грн. (еквівалент 1302,94 доларів США) - пені за неналежне виконання взятих на себе зобов"язань по кредитному договору. Розглянувши дані вимоги, суд дійшов наступних висновків.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком (ч. 1 ст. 546 ЦК України).

Відповідно до ч. 3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 3 ст. 198 Господарського кодексу України, відсотки за грошовими зобов'язаннями учасників господарських відносин застосовуються у випадках, розмірах та порядку, визначених законом або договором.

Пунктом 6 ст. 231 Господарського кодексу України передбачена відповідальність за порушення грошового зобов'язання, що обчислюється у відсотках, розмір яких передбачений обліковою ставкою НБУ за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачений законом або договором.

Згідно п.6.1 у випадку порушення позичальником зобов"язань по сплаті процентів за користування кредитом та строків повернення кредиту, які передбачені графіком погашення (додаток № 1 до договору), позичальник сплачує банку за кожний випадок порушення пеню у розмірі 0,2% від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діє у період, за який сплачується пеня.

З огляду на вказане, суд вважає, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 10410,49 грн. (еквівалент 1302,94 доларів США) - пені заявлено правомірно та підлягають задоволенню, оскільки є обґрунтованими та нараховані згідно вимог чинного законодавства.

Як визначає ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов’язковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Всупереч наведеним вище нормам та вимогам ухвал суду відповідач не подав до суду жодного доказу в спростування позовних вимог позивача щодо стягнення заборгованості за укладеним кредитним договором, в тому рахунку доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів)на заявлену до стягнення суму боргу.

За вказаних вище обставин, суд дійшов висновку про задоволення позову в повному обсязі.

Відповідно до ст.49 ГПК України, оскільки спір виник внаслідок неправильних дій відповідача витрати на держмито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на останнього пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При розподілі державного мита судом встановлено, що позивач при зверненні до суду сплатив 624,72 грн. державного мита за платіжним дорученням № UD512В0001 від 22.02.2010 року. Як вбачається із заяви ціна позову, на момент розгляду справи в суді, складає 62393,83 грн.

Відповідно до п. "а") ч.2 ст. 3 Декрету КМУ "Про державне мито" державне мито із позовних заяв майнового характеру, що подаються до господарських судів складає 1 відсоток ціни позову, але не менше шести неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (102,00 грн.) і не більше 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (25500,00 грн.).

Враховуючи вимоги встановлені підпунктом а) п.2 ст.3 Декрету КМУ "Про державне мито" розмір державного мита, який підлягав сплаті позивачем відповідно до вказаного підпункту становить 623,94 грн.

Внесення державного мита у більшому розмірі ніж передбачено чинним законодавством є підставою для їх повернення відповідно до п. 1 ч.1 ст. 8 Декрету КМУ "Про державне мито", ст. 47 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 11, 509, 525, 526, 527, 546, 549, 551, 612, 629, 1048, 1049, 1054, 10561 ЦК України, ст.ст. 173, 174, 193, 198, 346 ГК України, ст.ст. 4-3, 4-5, 22, 32, 33, 34, 36, 43, 44, 45, 46, 47, 49, 82, 84, 85, 115, 116 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути із Закритого акціонерного товариства науково-виробничої фірми "Елекомс", 21034, м. Вінниця, вул. К. Маркса, 8 (ідентифікаційний код - 20110825) на користь Публічного акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк", 49094, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, буд. 50; фактична адреса: 49027, м. Дніпропетровськ, а/с 1800 (ідентифікаційний код - 14360570) 39310,80 грн. (еквівалент 4920,00 доларів США) - боргу по кредиту, 12672,54 грн. (еквівалент 1586,05 доларів США) - проценти за користування кредитом, 10410,49 грн. (еквівалент 1302,94 доларів США) - пені, 623,94 грн. - відшкодування витрат, пов’язаних зі сплатою державного мита, та 236,00 грн. - відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Видати наказ в день набрання рішенням законної сили.

4. Зайве сплачене державне мито в розмірі 0,78 грн. за платіжним дорученням № UD512В0001 від 22.02.2010 року, оригінал якого знаходиться в матеріалах господарської справи № 2/41-10, підлягають поверненню з Державного бюджету України Публічному акціонерного товариству комерційному банку "Приватбанк", 49094, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, буд. 50; фактична адреса: 49027, м. Дніпропетровськ, а/с 1800 (ідентифікаційний код - 14360570).

5. Копію рішення надіслати сторонам по справі рекомендованим листом.

Суддя

          Повний текст рішення суду оформлено і підписано відповідно до вимог ст.84 ГПК України 11 травня 2010 р.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2,3 - позивачу 49027, м. Дніпропетровськ, а/с 1800; 21050, м. Вінниця, вул. Соборна, 52

4 - відповідачу 21034, м.Вінниця, вул.К.Маркса, 8