Рішення № 94197961, 18.01.2021, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 січня 2021 року Чернігів Справа № 620/6445/20

Чернігівський окружний адміністративний суд під головуванням судді Житняк Л.О., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, в якому просить:

- визнати протиправними дії відповідача щодо часткового проведення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці із застосуванням 50% від суддівської винагороди судді, що працює на відповідній посаді;

- зобов`язати відповідача здійснити перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 88% винагороди судді, який працює на відповідній посаді, згідно довідки Господарського суду Чернігівської області від 24.02.2020 №06-23/314/20, починаючи з 19.02.2020 з урахуванням раніше проведених виплат.

Позов мотивовано тим, що відповідач порушив пряму норму ст.142 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» і після винесення рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 15.10.2020 по справі №620/3167/20, яким його зобов`язували здійснити перерахунок, виходячи з довідки від 24.02.2000 №06-23/314/20, виданої Господарським судом Чернігівської області, не здійснив перерахунку у визначеному порядку, а безпідставно змінив відсоток від суддівської винагороди судді, що працює на відповідній посаді (замінивши встановлений постановою Деснянського районного суду м. Чернігова від 24.02.2017 по адміністративній справі №750/1408/17 та ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 03.04.2017 відсоток з 88 на 50, а також не врахував встановлений згаданими судовими рішеннями стаж судді понад 24 роки.

Ухвалою суду від 18.12.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Представником відповідача, в межах встановленого судом строку, подано відзив на позов, в якому останній просить відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог та зазначає, що предметом спору у справі №620/3167/20 не було визначення відсосткового значення грошового утримання судді у відставці, з якого має проводитись перерахунок, і зазначене рішення не містить посилань на те, що такий перерахунок має бути проведений з 88% сум грошового забезпечення, який був встановлений рішенням Деснянського районного суду м.Чернігова від 24.02.2017 по справі №750/1408/17.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає про таке.

ОСОБА_1 , є суддею у відставці згідно до постанови Верховної Ради України від 08.09.2016 № 1515-VIII «Про звільнення суддів» та у відповідності до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» має право на щомісячне довічне грошове утримання.

Щомісячне довічне грошове утримання позивачу призначено довічно з 17.09.2016 Чернігівським об`єднаним управлінням Пенсійного фонду України (правонаступником якого на даний час є Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області) з урахуванням постанови Деснянського районного суду м. Чернігова від 24.02.2017 по адміністративній справі №750/1408/17 та ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 03.04.2017 по цій же справі у розмірі 88% суддівської винагороди працюючого на відповідній посаді судді.

24.02.2020 позивач звернувся до відповідача з заявою про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці відповідно до одержаної від Господарського суду Чернігівської області довідки від 24.02.2020 №06-23/314/20. Однак, письмово 13.03.2020 відповідачем було відмовлено у здійсненні перерахунку з посиланням на те, що після 18.02.2020 нормативно-правові акти щодо зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, не приймались, а тому на думку відповідача здійснити перерахунок щомісячного грошового утримання судді у відставці відповідно до довідки від 24.02.2000 №06-23/314/20, виданої Господарським судом Чернігівської області, немає законних підстав.

Вважаючи такі дії Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області протиправними, позивач був змушений звернутись до Чернігівського окружного адміністративного суду з позовом про зобов`язання відповідача здійснити перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці згідно довідки від 24.02.2000 №06-23/314/20, виданої Господарським судом Чернігівської області з урахуванням фактично виплачених сум, починаючи з 19.02.2020.

Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 15.10.2020 по справі №620/3167/20 позовні вимоги було задоволено, зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області здійснити перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці згідно довідки від 24.02.2000 №06-23/314/20, виданої Господарським судом Чернігівської області з урахуванням фактично виплачених сум, починаючи з 19.02.2020.

Проте, проводячи такий перерахунок, відповідач зменшив розмір щомісячного довічного грошового утримання з 88% на 50%. Позивач вважає, що такими діями відповідач грубо порушує його права, діюче законодавство, що призводить до невиконання судових рішень, винесених на користь позивача, внаслідок чого, останній звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку зазначеним обставинам, суд зважає на таке.

В силу прямої дії частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. 1 статті 126 Конституції України незалежність і недоторканність судді гарантуються Конституцією і законами України.

Статтею 130 Основного Закону України визначено, що держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя. Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.

На момент виходу позивача у відставку, згідно рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 24.02.2017 по адміністративній справі №750/1408/17 розрахунок утримання має здійснюватися відповідно до п.25 розділу XII Закону №1402 від 02.06.2016 та положень Закону України від 07.07.2010 №2453-VI «Про судоустрій і статус суддів» у розмірі 80 відсотків суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону України від 07.07.2010 №2453-VI «Про судоустрій і статус суддів», а за кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання має збільшується на два відсотки, але не більше 90 відсотків суддівської винагороди судді, обчисленої відповідно до зазначеного Закону.

Рішенням Конституційного Суду України від 08.06.2016 №4-рп/2016 положення частини третьої статті 141 Закону №2453-VI у редакції Закону України від 02.03.2015 №213-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними). У пункті 4 резолютивної частини згаданого Рішення Конституційним Судом України визначено порядок його виконання, а саме: частина третя статті 141 Закону №2453-VI у редакції Закону України від 02.03.2015 №213-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення», яка суперечить Конституції України, не підлягає застосуванню як така, що втратила чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення. Натомість застосуванню підлягає частина третя статті 141 Закону №2453-VI до внесення змін Законом України від 02.03.2015 №213-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення», тобто у редакції Закону України від 12.02.2015 №192-VIII «Про забезпечення права на справедливий суд», а саме: "Щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі 80 відсотків грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не може бути більшим ніж 90 відсотків заробітної плати судді, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання. У разі зміни грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання".

30.09.2016 набрав чинності Закон України від 02.06.2016 №1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» (надалі - Закон №1402-VIII), статтею 142 якого урегульовано порядок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.

Зокрема відповідно до частини четвертої цієї статті у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання.

Водночас пунктом 2 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1402-VIII передбачено, що з дня набрання чинності цим Законом втрачає чинність Закон №2453-VI, крім положень, зазначених у пунктах 7, 23, 25, 36 цього розділу.

Пунктом 25 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1402-VIII (з урахуванням змін, внесених згідно із Законом України від 06.12.2016 №1774-VIII та у редакції Закону України від 21.12.2016 №1798-VIII) було визначено, що право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначений на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом, та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу.

В інших випадках, коли суддя іде у відставку після набрання чинності цим Законом, розмір щомісячного довічного грошового утримання становить 80 відсотків суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (Відомості Верховної Ради України, 2010 р., №№ 41-45, ст.529; 2015 р., №№18-20, ст.132 із наступними змінами). За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді, але не може бути більшим ніж 90 відсотків суддівської винагороди судді, обчисленої відповідно до зазначеного Закону.

Однак Рішенням Конституційного Суду України від 18.02.2020 №2-р/2020 положення пункту 25 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1402-VIII визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).

Мотивуючи дане Рішення Суд зазначив, що право судді на відставку є конституційною гарантією незалежності суддів (пункт 4 частини шостої статті 126 Конституції України).

Запровадження Законом № 1402-VIII правил, згідно з якими зміна складових грошового забезпечення працюючого судді є підставою для перерахунку розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, покликане забезпечити єдність статусу судді у відставці зі статусом судді, який здійснює повноваження з відправлення правосуддя.

З урахуванням наведеного, Конституційний Суд України дійшов висновку, що запровадження згідно із положеннями пункту 25 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1402-VIII різних підходів до порядку обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів, які виходять у відставку, суперечить положенням частини першої статті 126 Основного Закону України щодо гарантування незалежності суддів Конституцією і законами України.

Відповідно до частини другої статті 152 Конституції України закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

Аналогічна за змістом норма міститься у статті 91 Закону України від 13.07.2017 №2136-VIII «Про Конституційний Суд України».

Отже зазначені вище положення пункту 25 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1402-VIII втратили чинність з 18.02.2020.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач є суддею у відставці та до 19.02.2020 отримував щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці, обчислене з урахуванням наведених вище положень абзацу другого пункту 25 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1402-VIII у розмірі 88% суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, що підтверджено рішенням Деснянського районного суду.

Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, на виконання рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 15.10.2020 у справі №620/3167/20, здійснило з 19.02.2020, перерахунок щомісячного довічного грошового утримання позивача, на підставі довідки Господарського суду Чернігівської області від 24.02.2020 №06-23/314/20 та основний розмір щомісячного довічного грошового утримання після перерахунку склав 50% суддівської винагороди, який працює на відповідній посаді.

Отже при здійсненні відповідного перерахунку відповідач зменшив розмір щомісячного довічного грошового утримання позивача з 88% суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді до 50%.

Проте як слідує з розрахунку стажу судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, суддівський стаж позивача, становить - 24 роки 04 місяці 25 днів (а.с.28 постанови Деснянського районного суду від 24.02.2017, яка набрала законної сили).

Надаючи оцінку діям відповідача, які виразились у зменшенні основного розміру щомісячного грошового утримання судді у відставці із 88% суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді до 50%, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини 3 статті 142 Закону №1402-VIII щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.

Враховуючи вищевикладене суд дійшов висновку, що щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці позивача підлягає перерахунку виходячи з 58% суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді (50% - за роботу на посаді судді понад 20 років + 8% за 4 роки роботи понад 20 років, по 2% за кожний рік).

За таких обставин, суд дійшов висновку про протиправність дій Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області щодо відмови у перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, в розмірі 58% суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді на підставі довідки Господарського суду Чернігівської області від 24.02.2020 №06-23/314/20 та задоволення позову в цій частині.

Суд відхиляє посилання позивача на постанову Деснянського районного суду м. Чернігова від 24 02.2017 у адміністративній справі №750/1408/17, якою зобов`язано відповідача нарахувати та виплачувати позивачу щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці з розрахунку 88%, оскільки частиною 3 статті 142 Закону №1402-VIII змінений розмір щомісячного довічного грошового утримання з 80% на 50% суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді та за кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.

Вказана норма Закону №1402-VIII не визнавалась Конституційним судом України неконституційною.

Згідно частини 2 статті 52 Закону №1402-VIII судді в Україні мають єдиний статус незалежно від місця суду в системі судоустрою чи адміністративної посади, яку суддя обіймає в суді.

Суд зауважує, що Конституційний Суд України в рішенні від 18.02.2020 №2-р/2020 зазначив, що щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці має бути співмірним із суддівською винагородою, яку отримує повноважний суддя. У разі збільшення розміру такої винагороди перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці має здійснюватися автоматично. Встановлення різних підходів до порядку обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів порушує статус суддів та гарантії їх незалежності.

Отже, з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення від 18.02.2020 №2-р/2020 Закон №1402-VIII не містить норм, які б по-різному визначали порядок обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці.

Як наслідок, з 19.02.2020 на порядок обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці поширюються положення частини третьої та четвертої статті 142 Закону №1402-VIII.

За таких обставин суд вважає, що позовні вимоги в частині визнання протиправними дії відповідача щодо часткового проведення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці із застосуванням 50% від суддівської винагороди судді, що працює на відповідній посаді та зобов`язати відповідача здійснити перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 88% винагороди судді, який працює на відповідній посаді, згідно довідки Господарського суду Чернігівської області від 24.02.2020 №06-23/314/20, починаючи з 19.02.2020 з урахуванням раніше проведених виплат, задоволенню не підлягають.

Спосіб відновлення порушеного права позивача має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Враховуючи вищезазначене, суд вважає, що належним та ефективним способом захисту порушених у спірних відносинах прав позивача є зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області здійснити позивачу перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, у розмірі 58% суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, згідно довідки Господарського суду Чернігівської області від 24.02.2020 №06-23/314/20, починаючи з 19.02.2020, з урахуванням раніше проведених виплат, оскільки судом встановлено, що позивач має 24 роки стажу, що дає право на отримання довічного грошового утримання у розмірі 58%, відповідно до законодавства, чинного на момент розгляду справи в суді.

При вирішенні даної справи судом були враховані положення частини 2 статті 2 та частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню частково.

Вирішуючи питання про розподіл між сторонами судових витрат, суд, керуючись положеннями статті 139 КАС України, враховуючи часткове задоволення позову, вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області на користь позивача судовий збір у сумі 420,40 грн.

Керуючись ст.ст. 139, 241-246, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області щодо відмови у перерахунку ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, в розмірі 58% суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді на підставі довідки Господарського суду Чернігівської області від 24.02.2020 №06-23/314/20.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, у розмірі 58% суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, згідно довідки Господарського суду Чернігівської області від 24.02.2020 №06-23/314/20, починаючи з 19.02.2020, з урахуванням раніше проведених виплат.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 420 (чотириста двадцять) грн 40 коп.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст.255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається до суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення згідно пп.15.5 п.15 ч.1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ).

Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області ( вул. П`ятницька, 83-а, м. Чернігів, код ЄДРПОУ 21390940)

Повне рішення суду складено 18 січня 2021 року.

Суддя Л.О. Житняк