Рішення № 94197063, 29.12.2020, Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

29 грудня 2020 року м. Рівне №460/4936/20

Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Зозулі Д.П. за участю секретаря судового засідання Минько Н.З. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник Никитишин Б.О., Тендюк О.А.,

відповідача: представник Юхименко Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Приватного сільськогосподарського підприємства "Україна" доГоловного управління ДПС у Рівненській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -В С Т А Н О В И В:

Приватне сільськогосподарське підприємство "Україна" (далі - ПСП «Україна», позивач) звернулося до суду з позовом до Головного управління ДПС у Рівненській області (далі - відповідач), в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Рівненській області форми "Р" № 00004370501 від 02.04.2020, форми "Н" № 00004380501 від 02.04.2020 та форми "Д" № 00000703305 від 02.04.2020.

В обґрунтування позовних вимог ПСП «Україна» зазначило, що відповідач ставить у провину позивачу порушення податкового законодавства, які фактично не мали місця в його господарській діяльності. Зазначив, що контролюючим органом винесені податкові повідомлення-рішення за відсутності достатніх на те правових підстав та за умови хибного тлумачення обставин здійснених платником податків господарських операцій.

Ухвалою суду від 14.07.2020 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено підготовче засідання. Встановлено строк для подання відповідачем відзиву на позовну заяву.

Відповідачем, у строк встановлений судом, подано відзив на позовну заяву з додатками. В обґрунтування своїх заперечень відповідач зазначає, що оспорюванні податкові повідомлення-рішення є правомірними та такими, що прийняті в межах повноважень, наданих чинним законодавством, з підстав наведених у висновках акту перевірки. Враховуючи викладене, просить суд в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Згідно з наказом Рівненського окружного адміністративного суду № 126-к від 07.09.2020, суддя Зозуля Д.П. з 14 по 18 вересня 2020 року брав участь в підготовці суддів окружних адміністративних судів для підвищення кваліфікації, без відбуття у відрядження в он-лайн режимі за місцем роботи, у зв`язку з чим його увільнено від виконання обов`язків судді на зазначений період.

Ухвалою суду від 21.09.2020 р. відкладено підготовче засідання у справі № 460/4936/20 на 12.10.2020 о 12:10 год. в залі судових засідань Рівненського окружного адміністративного суду.

Ухвалою суду від 12.10.2020 р. закрито підготовче засідання та призначено розгляд справи по суті на 16.11.2020 о 11:00 год.

Протокольною ухвалою суду від 16.11.2020 у судовому засіданні оголошено перерву до 09:30 год. 16.12.2020.

Протокольною ухвалою суду від 16.12.2020 у судовому засіданні оголошено перерву до 09:30 год. 29.12.2020.

Представники позивача підтримали аргументи та доводи позову, просили задовольнити позовні вимоги шляхом прийняти рішення, яким визнати протиправними та скасувати оспорюванні податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Рівненській області яким.

В судовому засіданні представник відповідача, з підстав викладених у відзиві на позовну заяву, проти задоволення позову заперечувала, просила у його задоволенні відмовити повністю.

В судовому засіданні 29.12.2020 проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Заслухавши думку представників сторін, повно і всебічно з`ясувавши всі обставини адміністративної справи в їх сукупності, перевіривши їх дослідженими у судовому засіданні доказами, суд встановив наступне.

ПСП "УКРАЇНА" є юридичною особою приватного права (код ЄДРПОУ 30563100), основною діяльністю якого є виробництво молока та приплоду. Позивач у встановленому законом порядку зареєстрований платником податку на додану вартість.

Як вбачається з обставин справи основною діяльністю ПСП "УКРАЇНА" є виробництво молока та приплоду.

На підставі наказу від 23.01.2020 р. № 240 Головним управлінням ДФС у Рівненській області з 04 лютого 2020 р. по 02 березня 2020 р. проведено документальну планову виїзну перевірку ПСП "УКРАЇНА" з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів, а також дотримання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2017 р. по 31.12.2019 р., за наслідками якої складено акт № 513/17-00-05-01/30563100 від 10 березня 2020 р.

Перевіркою встановлено порушення позивачем, зокрема:

1. пункту 188.1 статті 188 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено:

- заниження податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету, на суму 1 162 449,00 грн. / з урахуванням строків давності 1 125 219,00 грн. за 2017 - 2019 роки;

Застосована штрафна (фінансова) санкція у розмірі 25 % від суми занижених податкових зобов`язань з податку на додану вартість, визначених податковими накладними, що не складені та не зареєстровані в ЄРПН, на суму заниження обсягів ваги реалізованої ВРХ, що складає 281 305,00 грн. (1 125 219,00 х 25 %).

2. підпункту 1201.2 пункту 1201 статті 120, пунктів 201.1, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, зокрема, в ході перевірки встановлено, що ПСП "УКРАЇНА" не складено та не зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних - податкові накладні на суму 1 162 449,00 грн.;

Застосована штрафна санкція у розмірі 50% від суми податкових зобов`язань з податку на додану вартість, визначених податковими накладними, що не складені та не зареєстровані в ЄРПН, на суму заниження обсягів ваги реалізованої ВРХ, що складає 581 225,00 грн. (1 162 449,00 грн. х 50 %).

3. підпунктів 14.1.156, 14.1.176, 14.1.180 пункту 14.1 статті 14, пункту 31.1 статті 31, пункту 54.2 статті 54, пункту 57.2 статті 57, підпункту 162.1.3 пункту 162.1 статті 162, підпунктів 163.1.2 пункту 163.1 статті 163, підпунктів 164.1.1 пункту 164.1, підпункту 164.2.17 "г" пункту 164.2 статті 164, пункту 167.1 статті 167, підпунктів 168.1.1, 168.1.2, 168.1.4, 168.1.5, 168.1.6 пункту 168.1 статті 168, пункту 171.1 статті 171, пункту 176.2 "а" статті 176 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено:

- неутримання та неперерахування податку на доходи фізичних осіб в сумі 928,82 грн. та військового збору в сумі 77,40 грн. за 2017-2019 роки;

- несплату (неперераховання) податку на доходи фізичних осіб після настання граничних термінів сплати в 2 півріччі 2018 р.

На підставі акту перевірки від 10.03.2020 р. № 513/17-00-05-01/30563100 відповідачем було прийнято оскаржувані податкові повідомлення - рішення, якими донараховано / збільшено суму грошового зобов`язання за платежем:

- податок на додану вартість на суму 1 125 219,00 грн. за основним платежем та на суму та на суму 281 305,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) (ППР ф. "Р" № 000004370501 від 02.04.2020 р.) та на суму 581 225,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) (ППР ф. "Н" № 000004380501 від 02.04.2020 р.);

- податок з доходів фізичних осіб на суму 928,82 грн. за основним платежем та на суму 47 816,41 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, на суму 743,53 грн. пені (ППР ф. "Д" № 00000703305 від 02.04.2020 р.).

Позивач, не погодившись із зазначеними податковими повідомленнями-рішеннями, скористався процедурою адміністративного оскарження, за результатами якої Державна податкова служба України залишила скаргу ПСП "УКРАЇНА" без задоволення, а спірні податкові повідомлення-рішення - без змін, тому позивач звернувся за захистом порушеного права до суду із вищевказаними позовними вимогами.

Підставами для донарахування податкового зобов`язання з податку на додану вартість слугували висновки відповідача про порушення позивачем п.188.1 ст.188 Податкового кодексу України, а саме ПСП "УКРАЇНА" занижено податкові зобов`язання з податку на додану вартість у зв`язку з реалізацією корів як довгострокових біологічних активів нижче їх залишкової балансової вартості в сумі 1 162 449,00 грн., в т.ч. січень 2017 р. 19 316 грн., лютий 2017 р. 17 915 грн., березень 2017 р. 17 106 грн., серпень 2017 р. 83 614 грн., вересень 2017 р., - 16 938 грн., жовтень 2017 р. 11 360 грн., листопад 2017 р. 10 909 грн., грудень 2017 р. 13 613 грн., січень 2018 р. 22 220 грн., березень 2018 р. 26 410 грн., липень 2018 р. 44 834 грн., серпень 2018р. - 28 115 грн., листопад 2018 р. 136 729 грн., грудень 2018 р. 44 834 грн., січень 2019 р. 71 430 грн., лютий 2019 р. 50 765 грн., березень 2019 р. 39 510 грн., квітень 2019 р. 99 144 грн., травень 2019 р. 49 371 грн., червень 2019 р. 21 647 грн., липень 2019 р. 69 666 грн., серпень 2019 р. 58 549 грн., вересень 2019 р., 46 348 грн., жовтень 2019 р. 34 436 грн., листопад 2019 р. 40 810 грн., грудень 2019 р. 29 709 грн.,

Підставою для визначення податкових зобов`язань з податку на додану вартість для відповідача слугувало те, що позивач у своїй господарській діяльності використовує біологічні активи (корови ВРХ), які дають сільськогосподарську продукцію та приносять йому економічні вигоди (у вигляді молока та припладу), протягом періоду що перевищує 12 календарних місяців, відтак вони є довгостроковими біологічними активами, на думку відповідача, підлягали амортизації, а тому при їх відчудженні ПСП "УКРАЇНА" повинне було керуватися приписами підпункту 188.1 статті 188 Податкового кодексу України для визначення бази оподаткування з постачання необоротних активів, зокрема, при продажу довгострокових біологічних активів база оподаткування не може бути нижче їх балансову (залишкову) вартість за даними бухгалтерського обліку, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснювались такі операції, при цьому в таких випадках позивачеві щоразу потрібно скласти не одну, а дві податкові накладні, саме всі додаткові податкові накладні на різницю між залишковою балансовою вартістю та ціною продажу, на думку відповідача, позивачем не були складені і не були зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Відповілно до пункт 14.1 статті 14 Податкового кодексу України поняття у цьому Кодексі вживаються в такому значенні:

- основні засоби - матеріальні активи, у тому числі запаси корисних копалин наданих у користування ділянок надр (крім вартості землі, незавершених капітальних інвестицій, автомобільних доріг загального користування, бібліотечних і архівних фондів, матеріальних активів, вартість яких не перевищує 6000 гривень, невиробничих основних засобів і нематеріальних активів), що призначаються платником податку для використання у господарській діяльності платника податку, вартість яких перевищує 6000 гривень і поступово зменшується у зв`язку з фізичним або моральним зносом та очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких з дати введення в експлуатацію становить понад один рік (або операційний цикл, якщо він довший за рік) (підпункт 14.1.138 пункт 14.1стаття 14 Податкового кодексу України в редакції до 01.01.2020 р.);

- амортизація - систематичний розподіл вартості основних засобів, інших необоротних та нематеріальних активів, що амортизується, протягом строку їх корисного використання (експлуатації) (підпункт 14.1.3 пункт 14.1стаття 14 Податкового кодексу України);

- залишкова вартість основних засобів, інших необоротних та нематеріальних активів для цілей розділу III - сума залишкової вартості таких засобів та активів, яка визначається як різниця між первісною вартістю і сумою розрахованої амортизації відповідно до положень розділу III цього Кодексу (підпункт 14.1.9 пункт 14.1стаття 14 Податкового кодексу України).

Методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про основні засоби, інші необоротні матеріальні активи та незавершені капітальні інвестиції в необоротні матеріальні активи (далі - основні засоби), а також розкриття інформації про них у фінансовій звітності визначає Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 7 "Основні засоби", затверджене наказом Міністерства фінансів України від 27.04.2000 р. № 92, зареєстроване в Міністерстві юстиції України 18.05.2000 р. за № 288/4509, (далі - Положення (стандарт) 7).

З приписами п 4 Положення (стандарту) 7 терміни, що наведені в положеннях (стандартах) бухгалтерського обліку, мають таке значення:

Основні засоби - матеріальні активи, які підприємство утримує з метою використання їх у процесі виробництва або постачання товарів, надання послуг, здавання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких більше одного року (або операційного циклу, якщо він довший за рік).

Об`єкт основних засобів - це:

- закінчений пристрій з усіма пристосуваннями і приладдям до нього; конструктивно відокремлений предмет, призначений для виконання певних самостійних функцій;

- відокремлений комплекс конструктивно з`єднаних предметів однакового або різного призначення, що мають для їх обслуговування загальні пристосування, приладдя, керування та єдиний фундамент, унаслідок чого кожен предмет може виконувати свої функції, а комплекс - певну роботу тільки в складі комплексу, а не самостійно;

- інший актив, що відповідає визначенню основних засобів, або частина такого активу, що контролюється підприємством.

Знос основних засобів - сума амортизації об`єкта основних засобів з початку його корисного використання.

Амортизація - систематичний розподіл вартості, яка амортизується, необоротних активів протягом строку їх корисного використання (експлуатації).

Залишкова вартість - різниця між первісною (переоціненою) вартістю необоротного активу і сумою його накопиченої амортизації (зносу).

Відповідно до п. 3.1 Положення (стандарту) 7 його норми не поширюється на операції з біологічними активами, які пов`язані із сільськогосподарською діяльністю та оцінені за справедливою вартістю, зменшеною на очікувані витрати на місці продажу, особливості обліку яких визначаються іншими положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку.

Методологічні засади формування у бухгалтерському обліку інформації про біологічні активи і про одержані в процесі їх біологічних перетворень додаткові біологічні активи й сільськогосподарську продукцію та розкриття інформації про них у фінансовій звітності визначаються Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 30 "Біологічні активи", затверджене наказом Міністерства фінансів України від 18.11.2005 р. № 790, зареєстроване в Міністерстві юстиції України 05.12.2005 р. за № 1456/11736, (далі Положення (стандарт) 30).

З приписами п 4 Положення (стандарту) 30 терміни, що наведені в положеннях (стандартах) бухгалтерського обліку, мають таке значення:

Сільськогосподарська діяльність - процес управління біологічними перетвореннями з метою отримання сільськогосподарської продукції та/або додаткових біологічних активів.

Біологічні перетворення - процес якісних і кількісних змін біологічних активів.

Біологічний актив - тварина або рослина, яка в процесі біологічних перетворень здатна давати сільськогосподарську продукцію та/або додаткові біологічні активи, а також приносити в інший спосіб економічні вигоди.

Поточні біологічні активи - біологічні активи, здатні давати сільськогосподарську продукцію та/або додаткові біологічні активи, приносити в інший спосіб економічні вигоди протягом періоду, що не перевищує 12 місяців, а також тварини на вирощуванні та відгодівлі.

Додаткові біологічні активи - біологічні активи, одержані в процесі біологічних перетворень.

Довгострокові біологічні активи - усі біологічні активи, які не є поточними біологічними активами.

Група біологічних активів - сукупність подібних за характеристиками, призначенням та умовами вирощування тварин або рослин.

Відповідно до п. 10 Положення (стандарту) 30 та пункту 5.9 Методичних рекомендацій з бухгалтерського обліку біологічних активів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 29.12.2006 р. № 1315 (далі - Методичні рекомендації) біологічні активи відображаються на дату проміжного і річного балансу за справедливою вартістю, зменшеною на очікувані витрати на місці продажу.

За змістом пункту 5.9 Методичних рекомендацій амортизація нараховується тільки на довгострокові біологічні активи, справедливу вартість яких визначити неможливо. Об`єктом амортизації таких біологічних активів є їх первісна вартість, зменшена на ліквідаційну вартість.

Суд погоджується з твердженням позивача, що для того, щоб матеріальний актив відносився до основних засобів має виконуватись одночасно три умови, очікуваний строк корисного використання має становити понад один рік, а його первісна вартість перевищувати 6 000 грн. та поступово зменшуватись (амортизуватись) у зв`язку з фізичним або моральним зносом.

Сільськогосподарські тварини, які визнані довгостроковими біологічними активами, можуть класифікуватися як основні засоби, тільки тоді, коли вони облікуються за первісною вартістю і ця вартість перевищує 6 тис. грн., при цьому на такі довгострокові біологічні активи нараховується амортизація.

З метою досягнення господарської мети позивач здійснює придбання племінних продуктивних корів, розведення та вирощування великої рогатої худоби молочного напрямку, її продажем та молока, які вона дає, отриманням приплоду тощо про що свідчать первинні документи, відповідні регістри аналітичного і синтетичного обліку.

Надані стороними письмові докази, які наявні в матеріалах справи, вказують на те, що по рядку 1020 "Довгострокові біологічні активи" балансу підприємства за 2017-2019 роки та за даними регістрів бухгалтерського обліку обліковується за справедливою вартістю основне стадо корів молочного напрямку, а також на те, що позивач не здійснював нараховування амортизації.

Зазначені обставини сторонами не заперечуються.

Корови основного стада, які вибували із складу довгострокових біологічних активів з кількох причин, зокрема, при продажу, при вибракуванні, при падежу тощо.

В процесі діяльності підприємство проводить вибраковку корів з основного стада, які стали непридатними для розведення, до закінчення строку їх корисного використання.

Вибракування здійснюється позивачем на підставі наданих суду копій актів при втраті тваринами господарсько-корисних якостей (значному зниженні продуктивності, втраті племінної цінності, захворюванні невиліковними хворобами, а також внаслідок травматичних наслідків, старості або недостатньої розвиненості) для подальшої відгодівлі з метою продажу чи можливого забою або реалізації без тривалої відгодівлі.

Зміст наданих позивачем ветеринарно-зоотехнічних документів, а саме актів огляду тварин ветеринарним лікарем та журналів реєстрації хворих тварин підтверджує хворобу тварин, що були в подальшому вибракувані та реалізовані м`ясопереробним підприємствам та як наслідок свідчить про необґрунтованість висновку контролюючого органу щодо заниження бази оподаткування при її реалізації.

На підставі викладеного встановлено, що позивачем при використанні корів основного стада в господарській діяльності в подальшому після проведення їх часткової вибраковки, здійснювалась реалізація «біологічних активів» (непридатного поголів`я ВРХ) на м`ясопереробні підприємства.

В залежності з якої причини (продаж, вибракування, падіж тощо) відбувалося вибуття корів, які є довгостроковими біологічними активами, на підставі первинних документів в регістрах аналітичного і синтетичного обліку здійснюються відповідні записи та проведення по рахунках бухгалтерського обліку.

Інструкція про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов`язань і господарських операцій підприємств і організацій є нормативним актом, який встановлює призначення і порядок ведення рахунків бухгалтерського обліку для узагальнення методом подвійного запису інформації про наявність і рух активів, капіталу, зобов`язань та факти фінансово-господарської діяльності підприємств, організацій та інших юридичних осіб.

Для обліку й узагальнення інформації про наявність та рух власних або отриманих на умовах фінансової оренди довгострокових біологічних активів призначено рахунок 16 "Довгострокові біологічні активи", за дебетом якого відображається надходження довгострокових біологічних активів, за кредитом - їх вибуття.

Облік наявності та руху довгострокових біологічних активів тваринництва, які оцінені за справедливою вартістю, зменшеною на очікувані витрати на місці продажу ведеться на субрахунку 163 "Довгострокові біологічні активи тваринництва, які оцінені за справедливою вартістю". Аналітичний облік ведеться за видами довгострокових біологічних активів тваринництва.

Інструкцією передбачено, зокрема, наступну кореспонденцію: за кредитом рахунку 16 "Довгострокові біологічні активи" з дебетом рахунку 21 "Поточні біологічні активи" для переведення довгострокових біологічних активів в поточні біологічні активи.

Після вибракування з основного стада і переведення до складу поточних біологічних активів худоба перестає вважатися довгостроковим біологічним активом.

При переведенні тварин із основного стада, чи із групи в групу позивач застосовує оцінку біологічних активів за справедливою вартістю за вирахуванням очікуваних витрат на місці продажу.

Для обліку й узагальнення інформації про наявність та рух поточних біологічних активів тваринництва, зокрема тварин, що перебувають на вирощуванні та відгодівлі, а також худоби, вибракуваної з основного стада й реалізованої без ставлення на відгодівлю призначено рахунок 21 "Поточні біологічні активи", за дебетом якого відображається надходження (приплоду молодняку продуктивної худоби, вибракуваних з основного стада худоби для подальшої відгодівлі або реалізації без відгодівлі) поточних біологічних активів; приріст живої маси молодняку тварин, за кредитом - вибуття поточних біологічних активів унаслідок передачі на переробку, продаж, безоплатної передачі тощо.

Згідно з Планом рахунків та Інструкцією на субрахунку 212 "Поточні біологічні активи тваринництва, які оцінені за справедливою вартістю" ведеться облік наявності та руху поточних біологічних активів тваринництва, які оцінені за справедливою вартістю, зменшеною на очікувані витрати на місці продажу. Аналітичний облік ведеться за видами (групами) поточних активів тваринництва (молодняк тварин на вирощуванні, тварини на відгодівлі, доросла худоба, що вибракувана з основного стада, тощо).

Інструкцією передбачено, зокрема, наступну кореспонденцію: за кредитом рахунку 21 "Поточні біологічні активи" з дебетом рахунку 90 "Собівартість реалізації" для списання собівартості реалізованих поточних біологічних активів.

Судом встановлено, що позивачем з дотриманням приписів Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов`язань і господарських операцій підприємств і організацій належним чином відображались в обліку операції з довгостроковими та поточними біологічними активами.

Вищенаведені норми та приписи чинного законодавства вказують на те, що у бухгалтерському обліку біологічні активи, які пов`язані із сільськогосподарською діяльністю позивача та оцінені ним за справедливою вартістю, не є основними засобами і обліковуються за окремим положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку.

Отже, відповідачем не доведено обов`язку позивача щодо нарахування податкового зобов`язання з податку на додану вартість по операціях з довгостроковими біологічними активами при їх продажу, вибракуванні, падежу тощо, складення та реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних додаткових податкових накладних.

Відповідно до частини другої ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, вимоги якої Відповідачем не виконано.

Зважаючи на викладене, суд вважає неправомірним збільшення позивачу грошового зобов`язання з податку на додану вартість в сумі 1 125 219,00 грн. за основним платежем, що безсумнівно виключає і застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 281 305,00 грн. (25% від суми основного зобов`язання) за повідомленням - рішенням форми "Р" № 00004370501 від 02.04.2020 р.

Оскільки суд дійшов висновку про скасування податкового повідомлення - рішення форми "Р" № 00004370501 від 02.04.2020 р., оскаржене позивачем податкове повідомлення-рішення форми "Н" № 00004380501 від 02.04.2020 р. також підлягає скасуванню на суму 581 225,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Отже податкові повідомлення-рішення від 02.04.2020 р. форми "Р" № 00004370501 та форми "Н" № 00004380501 не відповідають критеріям правомірності, встановленим в ст. 2 КАС України та порушують права та законні інтереси платника податків, які підлягають до судового захисту шляхом визнання протиправними та скасування спірних податкових повідомлень-рішень відповідача в повному обсязі.

Щодо позовних вимог у частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 00000703305 від 02.04.2020, то суду слід зазначити наступне.

Так, судом встановлено, що на строрінці 43 акту перевірки контролюючим органом вказано, що в липні, жовтні, листопаді та грудні 2018 року ПСП «Україна» як податковим агентом не було подано платіжних доручень для перерахування належного до сплати податку на доходи фізичних осіб за граничними термінами сплати податку до бюджету.

Разом з тим, в таблиці по рядку за липень 2018 року помилково замість суми 22 360,25 грн. вказано суму 38 238,00 грн., що призвело до подальших невідповідностей та арифметичних перекручень.

Відповідно до пп. 170.1.1 п. 170.1 ст. 170 Податкового кодексу України податковим агентом платника податку - орендодавця щодо його доходу від надання в оренду земельної ділянки сільськогосподарського призначення, земельної частки (паю), майнового паю є орендар.

При цьому об`єкт оподаткування визначається виходячи з розміру орендної плати, зазначеної в договорі оренди, але не менше ніж мінімальна сума орендного платежу, встановлена законодавством з питань оренди землі.

За приписами підпункту 168.1.1 пункту 168.1 статті 168 Податкового кодексу України податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов`язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в ст. 167 Податкового кодексу України.

Відповідно підпункту 168.1.2 пункту 168.1 статті 168 Податкового кодексу України податок сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки приймають платіжні документи на виплату доходу лише за умови одночасного подання розрахункового документа на перерахування цього податку до бюджету.

Якщо оподатковуваний дохід надається у негрошовій формі чи виплачується готівкою з каси податкового агента, податок сплачується (перераховується) до бюджету протягом трьох банківських днів з дня, що настає за днем такого нарахування (виплати, надання) (пп. 168.1.4 п. 168.1 ст. 168 Податкового кодексу України).

Так, відповідно до платіжної відомості № 27 від 10.07.2018 та видаткового касового ордеру № 343 від 11.07.2018 ПСП «Україна» виплачено через касу підприємства 100000,54 грн. орендної плати.

Разом з тим, відповідно до платіжного доручення № 46771 від 10.07.2018 перераховано, як податковим агентом, на вказану суму 22360,25 грн. податку на доходи фізичних осіб.

Відповідно до видаткового касового ордеру № 562 від 29.10.2018 та відомостей на виплату готівки № 69 від 29.10.2018, № 70 від 29.10.2018 та № 71 від 29.10.2018 ПСП «Україна» виплачено через касу підприємства 112996,05 грн. орендної плати.

Разом з тим, відповідно до платіжних доручень № 47607 від 29.10.2018 та № 47608 від 29.10.2018 перераховано, як податковим агентом, на вказану суму 25266,08 грн. податку на доходи фізичних осіб.

Таким чином, позивач як податковий агент виплату орендної плати здійснював з каси, а тому податок сплачувався (перераховувувався) до бюджету протягом трьох банківських днів з дня, що наставали за днем такої виплати.

Враховуючи наведене, відповідачем зроблені помилкові висновки та необґрунтовано застосовано штрафні (фінансові) санкції по податку на доходи фізичних осіб за 2 півріччя 2018 року.

Зважаючи на викладене, суд вважає неправомірним оспорюване податкове повідомлення-рішення форми "Д" № 00000703305 від 02.04.2020 в частині збільшення позивачу грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб за штрафними (фінансовими) санкціями та пенею на суму 47 561,14 грн.

Щодо позовних вимог у частині збільшення грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб за основнним платежем на суму 928,82 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 673,90 грн. та нарахування пені на суму 324,90 грн. відповідно до податкового повідомлення-рішення № 00000703305 від 02.04.2020, то суду слід зазначити наступне.

Так, актом перевірки № 513/17-00-05-01/30563100 від 10.03.2020 передбачено, що позивачем допущено порушення пп. 14.1.180 п. 14.1 ст. 14, пп. 163.1.2 п. 163.1 ст. 163, пп.164.1.1 п. 164.1 ст. 164, пп. «г» пп.164.2.17 п. 164.2 ст. 164, п. 167.1 ст. 167, пп. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168, п. 171.1 ст. 171 Податкового кодексу України, а саме не утриманий і не перерахований до бюджету податок на доходи фізичних осіб на загальну суму 928,82 грн., у випадку, коли підзвітні особи, подавали до бухгалтерії авансові звіти про використання коштів, до яких не долучені оригінали підтвердних документів.

Відповідно до підпункту 14.1.180 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента - юридичної особи, інвестор (оператор) за угодою про розподіл продукції, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов`язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV цього Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність контролюючим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею 18 та розділом IV цього Кодексу.

Підпунктами 163.1.2 п. 163.1 та 163.2.2 п. 163.2 ст. 163 Податкового кодексу України передбачено, що об`єктом оподаткування резидента та нерезидента є доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання).

Відповідно до п. 164.5 ст. 164 Податкового кодексу України під час нарахування (надання) доходів у будь-якій негрошовій формі базою оподаткування є вартість такого доходу, розрахована за звичайними цінами, правила визначення яких встановлені згідно з цим Кодексом, помножена на коефіцієнт, який обчислюється за такою формулою: К = 100 : (100 - Сп), де К - коефіцієнт; Сп - ставка податку, встановлена для таких доходів на момент їх нарахування. У такому самому порядку визначаються об`єкт оподаткування і база оподаткування для коштів, надміру витрачених платником податку на відрядження або під звіт та не повернутих у встановлені законодавством строки.

Підпунктом 164.2.11 пункту 164.2 ст. 164 Податкового кодексу України передбачено, що до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається сума надміру витрачених коштів, отриманих платником податку на відрядження або під звіт та не повернутих у встановлені законодавством строки, розмір якої обчислюється відповідно до пункту 170.9 статті 170 цього Кодексу.

Згідно з п. 167.1 ст. 167 Податкового кодексу України ставка податку становить 18 відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) (крім випадків, визначених у пунктах 167.2-167.5 цієї статті) у тому числі, але не виключно у формі: заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв`язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами.

Відповідно до підпункту «г» пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються суми грошового або майнового відшкодування будь-яких витрат або втрат платника податку, крім тих, що обов`язково відшкодовуються згідно із законом за рахунок бюджету або звільняються від оподаткування згідно з цим розділом.

З системного аналізу вказаних норм права судом встановлено, що у зв`язку із відсутністю належно оформленого документа, що підтверджує факт оплати наданих послуг, відшкодована сума коштів згідно зазначеного авансового звіту, підлягає оподаткуванню згідно з підпунктом «г» пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164, за ставкою визначеною п. 167.1 ст. 167 Податкового кодексу України.

Так, у ході перевірки було встановлено оподаткований дохід позивача (з врахуванням коєфіцієнту), пов`язаний із відсутністю належно оформленого документа, що підтверджує факт оплати наданих послуг при оформленні звітів про відрядження на суму 5160,11 грн., та донараховано ПДФО на суму 928,82 грн.

У ході розгляду справи ПСП «Україна» не було подано суду жодного доказу на спростування встановленого контролюючим органом порушення податкового законодавства.

Відповідно до п. 129.1 ст. 129 Податковго кодексу України нарахування пені розпочинається, при нарахуванні суми грошового зобов`язання, визначеного контролюючим органом за результатами податкової перевірки, - починаючи з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати платником податків податкового зобов`язання, визначеного цим Кодексом (у тому числі за період адміністративного та/або судового оскарження). Пунктом 129.3 ст. 129 Податкового кодексу України передбачено, що нарахування пені закінчується у день зарахування коштів на відповідний рахунок органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів та/або в інших випадках погашення податкового боргу та/або грошових зобов`язань.

Так, оскільки до бухгалтерії ПСП «Україна» було подано авансові звіти про використання коштів, до яких не долучені оригінали підтвердних документів, то позивач був зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування передбаченої підпунктом «г» пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164, за ставкою визначеною п. 167.1 ст. 167 Податкового кодексу України, на суму 928,82 грн.

Таким чином, оцінюючи в сукупності вищевикладене, враховуючи підтвердження в судовому засіданні обставин, якими податковий орган обґрунтував свої твердження про порушення позивачем вимог пп. 14.1.180 п. 14.1 ст. 14, пп. 163.1.2 п. 163.1 ст. 163, пп.164.1.1 п. 164.1 ст. 164, пп. «г» пп.164.2.17 п. 164.2 ст. 164, п. 167.1 ст. 167, пп. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168, п. 171.1 ст. 171 Податкового кодесу України, а відтак й покладених в основу прийнятого податкового повідомлення-рішення від 02.04.2020 № 00000703305 в частині збільшення суми грошового зобов`язання з ПДФО на суму 928,00 грн., за штрафними фінансовими санкціями, на суму 673,90 грн. та пені на суму 324,90 грн., заявлений позивачем позов є безпідставним, через що задоволенню в цій частині не підлягає.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім того, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, а суд згідно ст. 90 зазначеного Кодексу оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Таким чином, позивач частково довів суду обґрунтованість позовних вимог. Відповідач, як суб`єкт владних повноважень, частково надав суду достатні та беззаперечні докази в обґрунтування обставин, на яких ґрунтується його відзив, і частково довів правомірність його дій.

Отже, при зазначених обставинах, відзив відповідача частково відхиляється судом як безпідставний і такий, що суперечить чинному законодавству та фактичним обставинам справи.

Частиною 1 ст. 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Оскільки факт наявності у позивача порушеного права знайшов своє часткове підтвердження у ході розгляду справи, то поданий позов необхідно задовольнити частково.

Відповідно до ч. 3 ст. 139 КАС України При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Враховуючи наведене, на користь позивача слід стягнути за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень Головного управління ДПС у Рівненській області судові витрати у розмірі 21000,11 грн., сплачених згідно платіжного доручення № 357 від 02.07.2020, що наявне в матеріалах справи.

Керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов Приватного сільськогосподарського підприємства "Україна" (35709, вул. Шосова, 267, с. Здовбиця, Здолбунівський район, Рівненська область, код ЄДРПОУ 30563100) до Головного управління ДПС у Рівненській області (33023, вул. Відінська, 12, м. Рівне, Рівненська область, код ЄДРПОУ 43142449) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Рівненській області форми "Р" № 00004370501 від 02.04.2020.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Рівненській області форми "Н" № 00004380501 від 02.04.2020.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Рівненській області форми "Д" № 00000703305 від 02.04.2020 в частині збільшення грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб, пені на суму 47561,14 грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь Приватного сільськогосподарського підприємства "Україна" (35709, вул. Шосова, 267, с. Здовбиця, Здолбунівський район, Рівненська область, код ЄДРПОУ 30563100) за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень Головного управління ДПС у Рівненській області (33023, вул. Відінська, 12, м. Рівне, Рівненська область, код ЄДРПОУ 43142449) судові витрати на суму 21000 (двадцять одна тисяча) грн. 11 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складений 18 січня 2021 року.

Суддя Д.П. Зозуля