Рішення № 94196994, 18.01.2021, Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

18 січня 2021 року м. Рівне №460/8222/20

Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дорошенко Н.О.

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1 доВійськової частини А 1671 про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинення певних дій, -В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Військової частини А1671 (далі - відповідач), у якому просить:

визнати протиправними дії Військової частини А1671 щодо неправильного нарахування та невиплати позивачу індексації грошового забезпечення за період з 23.02.2015 по 22.02.2018, з встановленням базового місяця лютий 2015 року;

зобов`язати Військову частину А1671 донарахувати та виплати позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 23.02.2015 по 22.02.2018 з урахуванням проведеної виплати, з встановленням базового місяця лютий 2015 року.

Обґрунтовуючи позов, позивач вказав, що він проходив військову службу у військовій частині А1671 з 23.02.2015 по 22.02.2018. Наказом командира 55 окремого полку зв`язку №8-РС від 20.02.2018 у зв`язку із закінченням строку контракту звільнений з військової служби у запас та наказом командира військової частини A1671 № 45 виключений зі списків особового складу військової частини, з усіх видів забезпечення.

Повідомив, що в серпні 2020 року йому стало відомо про те, що відповідачем протягом лютого 2015 року до моменту виключення його зі списків військової частини А1671 безпідставно нарахування індексації здійснювалось неправильно та призвело до нарахування індексації грошового забезпечення у занижених розмірах, оскільки при нарахуванні індексації грошового забезпечення невірно було встановлено базовий місяць у зв`язку зі зміною розмірів грошового забезпечення. При цьому, з січня 2016 року по лютий 2018 року взагалі індексація не нараховувалась та не виплачувалась. В зв`язку з цим позивач в серпні 2020 року звернувся до відповідача про нарахування та виплату індексації з 23.02.2015 по 22.02.2018, з встановленням базового місяця - січень 2008 року. В задоволенні такого клопотання відповідач відмовив. Позивач вважає такі дії відповідача протиправними, такими, що порушують приписи Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та Закону України "Про індексацію грошових доходів населення", а також суперечать Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078.

Ухвалою від 12.11.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи. Встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позов та витребувано додаткові докази.

У встановлений судом строк відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому позов заперечив повністю. Зокрема, покликаючись до положень постанов Кабінету Міністрів України "Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 07.11.2007 № 1294 та від 30.08.2017 №704, вказав, що індексація грошового забезпечення не може вважатися тією складовою грошового забезпечення, в розумінні статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», так як вона не є постійною та сталою величиною, яка не змінюється, має несистематичний характер, оскільки індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила nopіг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка, що виключає можливість включення її до складу грошового забезпечення, яким забезпечується військовослужбовець, звільнений з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини. Зазначив, що позивач не довів, що грошове забезпечення з урахуванням підвищення (надбавки, премії), яке він отримував з лютого 2015 року по час звільнення зі служби, не перевищувало суму індексації, та відповідно, були підстави для нарахування індексації з метою забезпечення його достатнього життєвого рівня, що є завданням індексації грошових доходів населення. Відповідач також вказав, що у зв`язку із збройною агресією проти України з боку Російської Федерації, з 2014 року в Україні діє особливий період, у зв`язку із чим у державі склалася складна фінансово-економічна ситуація. Відповідно до прийнятих Радою національної безпеки і оборони України рішень, Міністерством оборони України наявний фінансовий ресурс направляється на здійснення заходів щодо укріплення обороноздатності держави, протидії російській загрозі та проявам тероризму, а також створення належної матеріально-технічної бази для лікування, реабілітації та оздоровлення військовослужбовців та інших осіб, у тому числі, які брали безпосередню участь в антитерористичній операції. Покликаючись до правової позиції Конституційного Суду України, викладеної в Рішенні від 26 грудня 2011 року № 20-рп/2011, зазначив, що зміна механізму нарахування соціальних виплат та допомоги повинна відбуватися відповідно до критеріїв пропорційності та справедливості і є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів власне сутність змісту права на соціальний захист.

Відповідач вказав, що з 2016 року пo 2018 рік у Міністерства оборони України в межах наявного фінансового ресурсу коштів не було, механізму нарахування та виплати індексації грошового забезпечення на попередні періоди немає. Відповідно до статті 51 Бюджетного Кодексу України керівники бюджетних установ здійснюють фактичні видатки на грошове забезпечення лише в межах фонду грошового забезпечення. Окрім цього, матеріали справи не містять доказів оскарження звільнення позивача та/або наказу про виключення зі списків особового складу військової частини та всіх видів забезпечення, а відтак старший солдат ОСОБА_1 погодив проведення з ним усіх необхідних розрахунків. Звернув увагу суду, що військова частина A l671 фінансується з Державного бюджету України, при цьому, Законом України "Про Державний бюджет України на 2016 рік" та Законом України "Про Державний бюджет України 2017 рік" виплата індексації не передбачалась взагалі.

З наведених підстав відповідач просив позовні вимоги залишити без задоволення.

З`ясувавши доводи та аргументи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, встановивши обставини справи, перевіривши їх дослідженими доказами, суд встановив та врахував таке.

З матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_1 проходив військову службу в Збройних Силах України за контрактом з 23.02.2015 у військовій частині А 1671.

Наказом командира військової частини А1671 (по стройовій частині) № 45 від 22.02.2018 військовослужбовця військової служби за контрактом старшого солдата ОСОБА_1 , водія-електрика автомобільного відділення взводу забезпечення польового вузла зв`язку, звільненого наказом командира 55 окремого полку зв`язку (по особовому складу) від 20.02.2018 № 8-РС у запас за пунктом "а" (у зв`язку із закінченням строку контракту), відповідно до частини шостої статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" з урахуванням пункту "ї" частини восьмої цієї статті, наказано вважати таким, що посаду здав, і направити для зарахування на військовий облік до Рівненського ОМВК Рівненської області. З 22 лютого 2018 року виключити зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення (а.с.12, 13-15).

ОСОБА_1 звернувся до командира військової частини А 1671 із заявою від 27.08.2020, в якій просив повідомити про нарахування та виплату йому індексації, починаючи з 23.02.2015.

Відповідач листом від 29.09.2020 № 3/822 повідомив, що нарахування та виплата ОСОБА_1 індексації в період з грудня 2015 року по лютий 2018 не проводилась, оскільки фінансового ресурсу в Міністерстві оборони України не було. Фінансування на виплату індексації не здійснювалося. На підставі вказівок директора Департаменту фінансів Міністерства оборони України від 04 січня 2016 року N 248/3/9/l/2 та 10 лютого 2016 року №248/3/9/1/108 нарахування та виплата індексації грошового забезпечення з 01 грудня 2015 року в Збройних Силах України не здійснювалось. Відповідно до розпорядження директора Департаменту фінансів Міністерства оборони України від 21 листопада 2018 року №248/7939 з 01 грудня 2018 року розпочато виплату індексації грошового забезпечення військовослужбовців з встановленням місяця підвищення доходу (базового місяця) - березень 2018 року. Відповідно до роз`яснень Міністерства соціальної політики України механізм нарахування та виплати індексації за попередні роки Порядком не передбачений. Враховуючи вище викладене, здійснити нарахування та виплату індексації грошового забезпечення з грудня 2015 року по лютий 2018 року можливості не було. При нарахуванні виплаченої індексації грошових доходів до розрахунку брався базовий місяць січень 2015 рік. Підставою цього місяця є прийняття позивача на військову службу лютий 2015 року. Індексація виплачена з лютого 2015 року по листопад 2015 року в повному обсязі (а.с.17).

ОСОБА_1 , вважаючи неправомірним ненарахування та невиплату йому індексації грошового забезпечення з 23.02.2015 по 22.02.2018 з встановленням базового місяця лютий 2015 року, звернувся з позовом до суду.

Вирішуючи адміністративний спір по суті, суд враховує такі релевантні джерела права.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як зазначено в преамбулі Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 № 2011-XII (далі - Закон № 2011-XII), цей Закон відповідно до Конституції України визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній та політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

Відповідно до положень ч.1 ст.1-2 Закону № 2011-XII, військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами.

Відповідно до частин першої-четвертої статті 9 Закону № 2011-XII, держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.

До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

Відповідно до статті 18 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» від 05.10.2000 № 2017-III (далі - Закон № 2017-III), законами України з метою надання соціальної підтримки населенню України в цілому та окремим категоріям громадян встановлюються державні гарантії, зокрема, щодо індексації доходів населення з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін.

Статтею 19 Закону № 2017-III встановлено, що державні соціальні гарантії є обов`язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.

За визначенням, наведеним у статті 1 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» від 03.07.1991 № 1282-XII (далі - Закон № 1282-XII, тут і далі - в редакції на час виникнення спірних правовідносин), індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Згідно зі ст.2 Закону № 1282-XII, індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру:

пенсії;

стипендії;

оплата праці (грошове забезпечення);

суми виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, крім щомісячних страхових виплат потерпілим на виробництві (з урахуванням виплат на необхідний догляд за потерпілим) та членам їхніх сімей і пенсій, які індексуються відповідно до закону за цими видами страхування;

суми відшкодування шкоди, заподіяної фізичній особі каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, а також суми, що виплачуються особам, які мають право на відшкодування шкоди у разі втрати годувальника, крім суми виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування;

розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі.

Кабінет Міністрів України може встановлювати інші об`єкти індексації, що не передбачені частиною першою цієї статті.

Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Статтею 3 Закону № 1282-XII встановлено, що індекс споживчих цін обчислюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики, і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.

Згідно зі статтею 4 Закону № 1282-XII, індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.

Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону.

Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті.

Підвищення грошових доходів населення у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.

У разі якщо грошові доходи населення підвищено з урахуванням прогнозного рівня інфляції випереджаючим шляхом, при визначенні обсягу підвищення грошових доходів у зв`язку із індексацією враховується рівень такого підвищення у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до статті 5 Закону № 1282-XII, підприємства, установи та організації підвищують розміри оплати праці у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів.

Підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України.

Об`єднання громадян підвищують розміри оплати праці за рахунок власних коштів.

Індексація пенсій, інших виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, інших видів соціальної допомоги проводиться відповідно за рахунок Пенсійного фонду України, фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування, за рахунок коштів Державного бюджету України.

Індексація стипендій особам, які навчаються, проводиться за рахунок джерел, з яких вони сплачуються.

Проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування на відповідний рік.

Статтею 9 Закону № 1282-XII встановлено, що індексація грошових доходів населення здійснюється за місцем їх отримання за рахунок відповідних коштів.

У відповідності до статті 6 Закону № 1282-XII, у разі виникнення обставин, передбачених статтею 4 цього Закону, грошові доходи населення визначаються як результат добутку розміру доходу, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму для відповідних соціальних і демографічних груп населення, та величини індексу споживчих цін.

Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.

Правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення, що поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників, визначає Порядок проведення індексації грошових доходів населення, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України №1078 від 17.07.2003, зі змінами та доповненнями (далі - Порядок № 1078).

Пунктом 1-1 Порядку № 1078 встановлено, що підвищення грошових доходів громадян у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін. Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103 відсотка. Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. Обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з березня 2003 року - місяця опублікування Закону України від 06.02.2003 року № 491-IV «Про внесення змін до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення». Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений в абзаці другому цього пункту.

Відповідно до пункту 5 Порядку № 1078, у разі підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначених у пункті 2 цього Порядку, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків. Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення. Сума індексації у місяці підвищення грошових доходів, зазначених у абзаці першому цього пункту, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу. Якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.

Згідно з п. 6 Порядку № 1078, виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких проводяться відповідні грошові виплати населенню, зокрема: підприємства, установи та організації підвищують розміри оплати праці у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів; підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету.

Враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що індексація грошового забезпечення військовослужбовців є однією з основних державних гарантій щодо оплати праці. За вимогами вказаних нормативно-правових актів, проведення індексації у зв`язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов`язковою для всіх юридичних осіб роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.

З наданого відповідачем розрахунку встановлено, що військовою частиною А1671 в період з лютого 2015 року по листопад 2015 року включно нараховувалась та виплачувалась позивачу індексація грошового забезпечення, з визначенням базового місяця - січень 2015 року. Водночас, за змістом позовних вимог, позивач вважає таке нарахування невірним, вказуючи, що базовим місяцем є лютий 2015 року, - місяць початку проходженням ним військової служби.

З цього приводу суд зазначає, що відповідно до абз. 3 п.10-1 Порядку № 1078 в редакції, чинній на час прийняття позивача на військову службу, обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації заробітної плати новоприйнятих працівників здійснюється з місяця прийняття працівника на роботу.

Водночас, пунктом 10-2 Порядку № 1078, в редакції Постанови КМ № 1013 від 09.12.2015, який застосовується з 01.12.2015, було встановлено, що для працівників, яких переведено на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі або організації, а також переведено на роботу на інше підприємство, в установу або організацію або в іншу місцевість та у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці у разі продовження такими працівниками роботи, для новоприйнятих працівників, а також для працівників, які використали відпустку для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відпустку без збереження заробітної плати, передбачені законодавством про відпустки, обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення тарифної ставки (окладу), за посадою, яку займає працівник.

Таким чином, до 01.12.2015 обчислення індексу споживчих цін розпочиналося з місяця прийняття працівника на роботу. Отже, базовим місяцем слід вважати місяць, що передує місяцю прийняття працівника на роботу, оскільки відповідно до статті 4 Закону № 1282-XII, підвищення грошових доходів населення у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.

Відтак, враховуючи, що позивач зарахований на військову службу в лютому 2015 року, відповідач правильно визначив базовий місяць та правомірно нараховував індексацію починаючи з лютого 2015 року по 30.11.2015 з урахуванням базового місяця - січень 2015 року.

За встановлених обставин, позовні вимоги в частині неправильного нарахування та невиплати позивачу індексації грошового забезпечення за період з 23.02.2015 по 30.11.2015 та зобов`язання виплатити індексацію за цей період з урахуванням базового місяця - лютий 2015 року, - суд вважає необґрунтованими, тому в позові в цій частині вимог слід відмовити.

Водночас, згідно з встановленими судом обставинами, починаючи з 01.12.2015 до дати звільнення позивача з військової служби 22.02.2018, індексація грошового забезпечення відповідачем не нараховувалась та не виплачувалась, з покликанням на вказівки Департаменту фінансів Міністерства оборони України, які зумовлені відсутністю фінансового ресурсу коштів, відсутністю бюджетних асигнувань згідно з Законами України про Державний бюджет України на відповідний рік.

Такі доводи відповідача суд відхиляє як обґрунтовані, оскільки невиплата індексації є обмеженням права позивача на оплату праці у встановленому законом розмірі.

Відповідно до статті 1 Протоколу №1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 1952 року, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

У справі "Кечко проти України" Європейський суд з прав людини встановив, що мало місце порушення статті 1 Протоколу № 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також зауважив, що в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи припинити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак якщо чинне законодавство передбачає виплату певних надбавок, і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах доки відповідні положення є чинними (п. 23 рішення від 08.11.2005, заява № 63134/00).

Так, реалізація особою права, яке пов`язане з отриманням коштів і базується на спеціальних і чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не залежить від бюджетних асигнувань, відсутність яких не може бути підставою для порушення прав громадян.

У зв`язку з цим, Європейський суд з прав людини не прийняв аргумент Уряду України щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов`язань.

У рішенні Конституційного Суду України від 15.10.2013 у справі № 9-рп/2013 щодо офіційного тлумачення положення частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України зазначено, що індексація заробітної плати як складова належної працівникові заробітної плати спрямована на забезпечення реальної заробітної плати з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності заробітної плати у зв`язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги. Тому системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що індексація грошового забезпечення, як складова грошового забезпечення військовослужбовців, є однією з основних державних гарантій щодо оплати їх праці, а отже підлягає обов`язковому нарахуванню і виплаті.

Така позиція суду узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 19.07.2019 у справі №240/4911/18, від 07.08.2019 у справі №825/694/17, від 23.10.2019 у справі №825/1832/17, які є обов`язковими для врахування судом в силу вимог ч.5 ст.242 КАС України.

Частиною першою статті 2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з частинами першою, другою, п`ятою статті 122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Відповідно до статті 98 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України), оплата праці працівників установ і організацій, що фінансуються з бюджету, здійснюється на підставі законів та інших нормативно-правових актів України, генеральної, галузевих, регіональних угод, колективних договорів, у межах бюджетних асигнувань та позабюджетних доходів.

Згідно з частиною другою статті 233 КЗпП України, у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Виплата індексації доходів є складовою грошового забезпечення.

В аспекті спірних правовідносин, суд дійшов висновку, що поняття "грошове забезпечення" і "заробітна плата", які використано у законодавстві, що регулює трудові правовідносини, є рівнозначними, а тому спір щодо виплати грошового забезпечення військовослужбовця охоплюється застосованим в частині другій статті 233 КЗпП України визначенням "законодавство про оплату праці" та, відповідно, звернення до суду з заявленими позивачем вимогами не обмежується будь-яким строком.

Такий висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду, що неодноразово була висловлена, зокрема, у постанові від 25.04.2019 у справі №804/496/18, а також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.08.2019 у справі №360/3359/19.

Враховуючи наведені вище положення, суд вважає, що позивачем строк звернення до суду з метою захисту порушеного права не пропущено, оскільки працівник має право без обмежень будь-яким строком звернутись до суду з позовом про стягнення заробітної плати, яка йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державник гарантій, встановлених законодавством, незалежно від того, чи здійснив роботодавець нарахування таких виплат.

Відповідно до частин першої та другої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За результатами судового розгляду справи суд дійшов висновку, що військовою частиною А1671 протиправно не нараховувалась та не виплачувалась позивачу індексація грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 22.02.2018. Належним способом захисту порушеного права буде зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за означений період, з встановленням базового місяця - січень 2015 року.

Таким чином, позовні вимоги слід задовольнити частково.

Враховуючи, що позивач звільнений від сплати судового збору відповідно до п.13 ч.1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір", відсутні підстави для розподілу судових витрат в порядку ст.139 КАС України.

Керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) до Військової частини А1671 (33001, м. Рівне, вул. Соборна,231, код ЄДРПОУ 07726579) про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Військової частини А1671 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 22.02.2018, з визначенням базового місяця - січень 2015 року.

Зобов`язати Військову частину А1671 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 22.02.2018, з визначенням базового місяця - січень 2015 року.

Відмовити в позові в частині позовних вимог про визнання протиправними дій Військової частини А 1671 щодо неправильного нарахування та невиплати позивачу індексації грошового забезпечення за період з 23.02.2015 по 30.11.2015 та зобов`язання виплатити індексацію за цей період, з врахуванням проведеної виплати, з визначенням базового місяця - лютий 2015 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складений 18 січня 2021 року.

Суддя Н.О. Дорошенко