Ухвала суду № 94196932, 18.01.2021, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

18 січня 2021 року м. ПолтаваСправа № 440/7529/20

Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Удовіченка С.О., розглянувши у спрощеному позовному провадженні без повідомлення сторін клопотання ОСОБА_1 про призначення експертизи у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Полтавського обласного військового комісаріату про стягнення середнього заробітку, -

В С Т А Н О В И В:

16 грудня 2020 року ОСОБА_1 звернулася до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Полтавського обласного військового комісаріату стягнути з Полтавського обласного військового комісаріату на користь ОСОБА_1 середній заробіток за період з 14 березня 2016 року по 31 грудня 2020 року у сумі 293 092,04 грн.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 21 грудня 2020 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі.

30 грудня 2020 року до Полтавського окружного адміністративного суду надійшов відзив Полтавського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки (колишня назва Полтавський обласний військовий комісаріат) на позов. У відзиві відповідач проти задоволення позову заперечував, вказуючи на його необгрунтованість. Зазначив, що звільнення позивача здійснено у встановленому КЗпП України порядку. Крім того ОСОБА_1 оскаржувався у судовому порядку наказ від 12 березня 2016 року № 21 про звільнення, однак ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 12 лютого 2020 року по справі № 440/4955/19, яка залишена без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 13 травня 2020 року позовну заяву залишено без розгляду.

13 січня 2021 року до Полтавського окружного адміністративного суду надійшла відповідь позивача на відзив. У відповіді позивач наполягав на правомірності своїх вимог та безпідставність доводів викладених відповідачем у відзиві.

Крім того позивач у відповіді на відзив клопотав суд витребувати від відповідача книгу обліку трудових книжок та вкладишів до них та призначити у справі судово-почеркознавчу експертизу.

Обгрунтовуючи вищевказане клопотання позивач зазначив, що останнього звільнено незаконно та у спосіб, що не передбачений КЗпП України. Відповідачем надано суду акт від 14 травня 2020 року № 5 знищення заяви від 12 березня 2016 року по строкам давності зберігання, таким чином останнім не надано доказів написання такої заяви, а твердження про отримання трудової книжки з проставленням власного підпису в книзі обліку трудових книжок є безпідставним. Вищевикладене вимагає призначення в даній справі судово-почеркознавчу експертизу.

Вирішуючи вищевказане клопотання ОСОБА_1 , суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 102 Кодексу адміністративного судочинства України суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов:

1) для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо;

2) жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності.

У разі необхідності суд може призначити декілька експертиз, додаткову чи повторну експертизу. При призначенні експертизи судом експерт або експертна установа обирається сторонами за взаємною згодою, а якщо такої згоди не досягнуто у встановлений судом строк, експерта чи експертну установу визначає суд. З урахуванням обставин справи суд має право визначити експерта чи експертну установу самостійно. У разі необхідності може бути призначено декілька експертів для підготовки одного висновку (комісійна або комплексна експертиза).

Питання, з яких має бути проведена експертиза, що призначається судом, визначаються судом.

Учасники справи мають право запропонувати суду питання, роз`яснення яких, на їх думку, потребує висновку експерта. У разі відхилення або зміни питань, запропонованих учасниками справи, суд зобов`язаний мотивувати таке відхилення або зміну.

Питання, які ставляться експерту, і його висновок з них не можуть виходити за межі спеціальних знань експерта.

Призначений судом експерт невідкладно повинен повідомити суд про неможливість проведення ним експертизи через відсутність у нього необхідних знань або без залучення інших експертів.

Згідно зі статтею 103 Кодексу адміністративного судочинства України про призначення експертизи суд постановляє ухвалу, в якій зазначає підстави проведення експертизи, питання, з яких експерт має надати суду висновок, особу (осіб), якій (яким) доручено проведення експертизи, перелік матеріалів, що надаються для дослідження, та інші дані, які мають значення для проведення експертизи.

Крім того, згідно частини першої статті 108 Кодексу адміністративного судочинства України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 90 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивованим у судовому рішенні.

У відповідності до статті 1 Закону України "Про судову експертизу" судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об`єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні органів дізнання, досудового та судового слідства.

Вивчивши матеріали справи, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для його задоволення, з огляду на наступне.

Предметом даної справи є публічно-правовий спір щодо стягнення із роботодавця на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за період з 14 березня 2016 року по 31 грудня 2020 року. Обгрунтовуючи свою позицію позивач, крім іншого, стверджує, що останнього було звільнено наказом № 21 від 12 березня 2016 року у незаконний спосіб.

Судом встановлено, що наказ № 21 від 12 березня 2016 року був предметом розгляду справи № 440/4955/19 за позовом ОСОБА_1 до Полтавського обласного військового комісаріату про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 12 лютого 2020 року позовну заяву залишити без розгляду у зв`язку із пропуском строку звернення до суду (офіційне посилання в Єдиному державному реєстрі судових рішень - http://reestr.court.gov.ua/Review/87705609).

Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 13 травня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 заялено без задоволення, ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 12 лютого 2020 року по справі №440/4955/19 залишено без змін (офіційне посилання в Єдиному державному реєстрі судових рішень - http://reestr.court.gov.ua/Review/89324200).

Вищевказана постанова набрала законної сили 13 травня 2020 року.

Як випливає із постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 13 травня 2020 року по справі № 440/4955/19 "... позивач зазначає, що нею було пропущено строк звернення до суду з поважних причин, зокрема у зв`язку з перебуванням на казарменому положенні під час проходження військової служби. Також зазначає, що заяву про звільнення вона написала у зв`язку з правовою необізнаністю та відповідачем не було роз`яснено, що за нею повинно зберігатися робоче місце на час проходження військової служби, вказує, що про порушення своїх прав вона достеменно дізналась лише з листа Полтавського обласного військового комісаріату від 14.11.2019 року № 1/2/671, а тому строк звернення до суду має обліковуватись саме з 14.11.2019 року.

З матеріалів справи колегією суддів встановлено, що наказом Військового комісара Полтавського обласного військового комісаріату №21 від 12.03.2016 року ОСОБА_1 звільнено з 13.03.2016 року у зв`язку із призовом на військову службу на підставі заяви ОСОБА_1 від 12.03.2016 року вх. 764/5 (а.с. 12, 36).

Частиною 1 статті 233 КЗпП України в редакції, чинній на момент звільнення ОСОБА_1 , передбачено, що працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного (міського) суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

Трудова книжка видана 13 березня 2016 року, що підтверджується книгою обліку руху трудових книжок і вкладишів до них, копія якої міститься у матеріалах справи (а.с.45).

При цьому з вказаним позовом до суду ОСОБА_1 звернулась 16.12.2019 року.

Таким чином, з часу фактичного звільнення ОСОБА_1 до дати звернення до суду минуло майже чотири роки ... .

.... Доводи позивача про те, що заяву про звільнення вона написала у зв`язку з правовою необізнаністю та відповідачем не було роз`яснено, що за нею повинно зберігатися робоче місце на час проходження військової служби, колегія суддів не приймає, оскільки правова необізнаність не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.

Колегія суддів також вважає безпідставними посилання позивача, що про порушення своїх прав вона дізналась лише з листа Полтавського обласного військового комісаріату від 14.11.2019 року № 1/2/671, оскільки трудову книжку позивачу було видано 13.03.2016 року в якій наявний запис про звільнення позивача із займаної посади з посиланням на підстави звільнення, а отже, з 13.03.2016 року ОСОБА_1 повинна була бути обізнана про порушення своїх прав, а також про початок відліку процесуального строку звернення до суду.

Враховуючи вищевикладене та проаналізувавши всі доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вони не спростовують правильності висновків суду першої інстанції щодо пропуску позивачем строку звернення до суду, відсутності поважних причин для його поновлення та наявність підстав для залишення позовної заяви без розгляду ...".

З вищевикладеного випливає, що позивачем оскаржувалася правомірність її звільнення з посади, при цьому апеляційним судом при розгляді справи №440/4955/19 надано правову оцінку, зокрема, фактам отримання трудової книжки 13 березня 2016 року.

Оцінюючи зазначене, суд приходить до висновку, що при розгляді справи № 440/7529/20 відсутні умови передбачені статтею 102 Кодексу адміністративного судочинства України для призначення експертизи.

Стосовно витребування від відповідача книги обліку трудових книжок та вкладиші до них, суд зазначає, що вищевказані документи надані відповідачем разом із відзивом на позов.

Керуючись статтями 102, 103, 108, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, -

У Х В А Л И В:

Відмовити у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про призначення експертизи у справі № 440/7529/20 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Полтавського обласного військового комісаріату про стягнення середнього заробітку.

Ухвала, відповідно до змісту частини другої статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України, набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя С.О. Удовіченко