Рішення № 94196691, 18.01.2021, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/12307/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 січня 2021 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Завальнюка І.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Трансдосвіт» до Головного управління ДПС в Одеській області, Державної податкової служби України про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду із вказаним адміністративним позовом, в якому просить суд визнати протиправними та скасувати рішення комісії ГУ ДПС в Одеській області від з питань зупинення реєстрації ПН / РК в ЄРПН від 14.05.2020 № 1565067/40058208, 1565065/40058208, 1565066/40058208, 1565068/40058208; зобов`язати ДПС України зареєструвати в ЄРПН податкові накладні від 02.04.2020 №№ 3, 4, 6, 7.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 01.11.2015 Товариством укладено з ПП «Савікон» договір про організацію перевезення № 01/11, на виконання кого надано послуги, що підтверджено актами здачі-прийняття робіт. Після отримання сплати за послуги позивачем було виписано податкові накладні №№ 3, 4, 6, 7 від 02.04.2020, які подано на реєстрацію в ЄРПН. Втім, реєстрацію документів було зупинено з підстав відповідності п. 1 Критеріїв ризиковості здійснення операцій. На виконання пропозиції податкового органу подати пояснення та копії документів позивачем засобами електронного сервісу направлено до ГУ ДПС в Одеській області повідомлення про подання пояснень та копій документів щодо податкових накладних, реєстрацію яких зупинено. Однак за результатами опрацювання податковим органом прийнято спірні рішення про відмову в реєстрації податкових накладних з підстав ненадання платником податків копій документів. При цьому форма такого рішення передбачає, що в разі відмови в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в ЄРПН через ненадання платником податків копій документів, документи, які не надано (з тих, що визначені вказаною формою рішення), мають бути підкресленими. Однак в порушення зазначених вимог спірні рішення містять лише загальний перелік документів, передбачений формою такого рішення і підкреслення конкретних документів, які на думку контролюючого органу позивачем не надано, не містять. Вважаючи такі рішення відповідача неправомірними, позивач звернувся за судовим захистом із даним позовом.

Ухвалою від 18.11.2020 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі; постановлено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

04.12.2020 до суду від ГУ ДПС в Одеській області надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач позовні вимоги не визнав у повному обсязі, в задоволенні позову просив відмовити, зазначивши, що за результатами опрацювання направленої позивачем для реєстрації в ЄРПН податкової накладної підприємству було повідомлено, що реєстрація відповідної податкової накладної зупинена та запропоновано платнику надати пояснення та / або копії документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної. Надалі платник податків направив засобами електронного зв`язку повідомлення щодо подачі документів про підтвердження реальності здійснення операцій по відмовленим ПН / РК, однак спірним рішенням відмовлено в реєстрації зазначеної податкової накладної. В оскаржуваному рішенні Комісії було зазначено, які саме документи не було надано позивачем разом із повідомленнями, а саме первинні документи щодо постачання / придбання товарів / послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у т.ч. рахунки-фактури / інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг), з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні. Відзив підсумований твердженням про те, що через ненадання позивачем необхідних документів Комісією, яка приймає рішення щодо реєстрації або відмову в такій реєстрації ПН /РК було винесено обґрунтоване рішення про відмову в її реєстрації, яке скасуванню не підлягає, а тому позов є необґрунтованим.

Відповідь на відзив від позивача до суду не надійшла.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість адміністративного позову та наявність підстав для його задоволення, з огляду на наступне.

Судом встановлено, що ТОВ «Трансдосвіт» 08.10.2015 зареєстровано за 15571020000002545. Основними видами діяльності Товариства за КВЕД є: 49.41 Вантажний автомобільний транспорт (основний); 46.39 Неспеціалізована оптова торгівля продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами; 46.71 Оптова торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами; 47.29 Роздрібна торгівля іншими продуктами харчування в спеціалізованих магазинах.

01.11.2015 між ТОВ «Трансдосвіт» та ПП «Савікон» укладено договір про організацію перевезення № 01/11, за яким ТОВ «Трансдосвіт» зобов`язано з повною майновою відповідальністю здійснювати організації доставки контейнерів з вантажним автомобільним транспортом і приймально-зварювальні операції у великотоннажних контейнерах.

На виконання вищезазначеного договору позивачем надано послуги, що оформлено актами здачі-прийняття робіт від 02.04.2020 №№ Т-00000127, Т-00000128, Т-00000130, Т-00000131. Для оплати послуг замовнику виставлено рахунки від 11.03.2020 №№ Т-00000131, Т-00000130, Т-00000128, від 10.03.2020 № Т-00000127, а замовником сплачено вартість отриманих послуг згідно з платіжними дорученнями від 02.04.2020 № 1408168692, 1408168691, 1408168693, 1408168689.

Після отримання оплати за вищезазначеними платіжними дорученням ТОВ «Трансдосвіт» виписано податкові накладні від 02.04.2020 №№ 3, 4, 6, 7, які направило на реєстрацію в ЄРПН.

У відповідь позивач отримав повідомлення, згідно якого документ прийнято, реєстрацію зупинено відповідно до п. 201.16 ст. 201 ПКУ: коди УКТЗЕД/ДКПП товару / послуг 49.41 відсутні в таблиці даних платника ПДВ, як товари / послуги, що на постійній основі постачаються (виготовляються), та їх обсяг постачання дорівнює або перевищує величину залишку обсягу придбання такого товару / послуги та обсягу його постачання, що відповідає п. 1 Критеріїв ризиковості здійснення операцій. Запропоновано надати пояснення та копії документі щодо підтвердження інформації, зазначеної в податковій накладній для розгляду питання прийняття рішення про реєстрацію / відмову в реєстрації податкової накладної в ЄРПН. Показник "D" = .1502%, «Р» = 23226.83.

Засобами електронного кабінету позивачем направлено повідомлення № 1 від 08.05.2020 щодо подачі документів про підтвердження реальності здійснення операцій по податкових накладних №№ 3, 4, 6, 7 від 02.04.2020 із 19 додатками.

Однак комісією регіонального рівня прийняті рішення Однак комісією регіонального рівня прийнято рішення від 14.05.2020 № 1565067/40058208, 1565065/40058208, 1565066/40058208, 1565068/40058208 про відмову в реєстрації податкових накладних, не погодившись із якими, позивач звернувся за судовим захистом із даним позовом.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність наданих сторонами доказів, а також достатність та взаємний зв`язок у їх сукупності, суд вважає зазначені рішення податкового органу про відмову в реєстрації податкових накладних необґрунтованими, а позовні вимоги підлягаючими задоволенню у зв`язку з наступним.

Відповідно до пп.14.1.60 п. 14.1 ст. 14 ПК України, єдиний реєстр податкових накладних - реєстр відомостей щодо податкових накладних та розрахунків коригування, який ведеться центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, в електронному вигляді згідно з наданими платниками податку на додану вартість електронними документами.

Згідно з пп. «а», «б» п. 185.1 ст. 185 ПК України, об`єктом оподаткування є операції платників податку з: постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Пунктом 187.1 статті 187 ПК України встановлено, що датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (п. 188.1 ст. 188 ПК України).

Пунктом 201.10 ст. 201 ПК України передбачено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з п. 2 постанови Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 року № 1246 «Про затвердження Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних» (далі - Порядок № 1246) (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 26 квітня 2017 р. № 341) податкова накладна - електронний документ, який складається платником податку на додану вартість (далі - платник податку) відповідно до вимог Податкового кодексу України (далі - Кодекс) в електронній формі у затвердженому в установленому порядку форматі (стандарті) та надсилається для реєстрації.

Відповідно до п. 12 Порядку № 1246 після надходження податкової накладної та/або розрахунку коригування до ДФС в автоматизованому режимі здійснюється їх розшифрування та проводяться перевірки: відповідності податкової накладної та/або розрахунку коригування затвердженому формату (стандарту); чинності електронного цифрового підпису, порядку його накладення та наявності права підписання посадовою особою платника податку таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; реєстрації особи, що надіслала на реєстрацію податкову накладну та/або розрахунок коригування, платником податку на момент складення та реєстрації таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; дотримання вимог, установлених пунктом 192.1 статті 192 та пунктом 201.10 статті 201 Кодексу; наявності помилок під час заповнення обов`язкових реквізитів відповідно до пункту 201.1 статті 201 Кодексу; наявності суми податку на додану вартість відповідно до пунктів 200-1.3 і 200-1.9 статті 200-1 Кодексу (для податкових накладних та/або розрахунків коригування, що реєструються після 1 липня 2015 р.); наявності в Реєстрі відомостей, що містяться у податковій накладній, яка коригується; факту реєстрації/зупинення реєстрації/відмови в реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування з такими ж реквізитами; наявності підстав для зупинення реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування; дотримання вимог Законів України Про електронний цифровий підпис, Про електронні документи та електронний документообіг та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого в установленому порядку.

За результатами перевірок, визначених п. 12 цього Порядку, формується квитанція про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування (п.13 Порядку № 1246).

Аналогічні норми містяться і у п. 201.16 ст. 201 ПК України, згідно якого реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України.

Наказом Міністерства фінансів України № 520 від 12.12.2019 затверджений Порядок прийняття рішень про реєстрацію/відмову у реєстрації податкових накладних/розрахунків в ЄРПН (надалі Порядок № 520).

Відповідно до п. 4 цього Порядку, у разі зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі платник податку має право подати копії документів та письмові пояснення стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній / розрахунку коригування, для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію / відмову в реєстрації податкової накладної/ розрахунку коригування в Реєстрі.

Перелік документів, необхідних для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію / відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі, реєстрацію яких зупинено в Реєстрі наведений у пункті 5 Порядку № 520 та може включати:договори, зокрема зовнішньоекономічні контракти, з додатками до них;договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлено повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для здійснення операції;первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм і галузевої специфіки, накладні;розрахункові документи та/або банківські виписки з особових рахунків;документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачено договором та/або законодавством.

Відповідно до п. 6 цього Порядку, письмові пояснення та копії документів, зазначених у пункті 5 цього Порядку, платник податку має право подати до контролюючого органу протягом 365 календарних днів, що настають за датою виникнення податкового зобов`язання, відображеного в податковій накладній / розрахунку коригування.

Згідно з п.11 Порядку № 520, Комісія регіонального рівня приймає рішення про відмову в реєстрації податкової накладної/ розрахунку коригування в Реєстрі в разі: ненадання платником податку письмових пояснень стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній / розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено в Реєстрі; та/або ненадання платником податку копій документів відповідно до пункту 5 цього Порядку; та/або надання платником податку копій документів, складених/оформлених із порушенням законодавства.

З огляду на матеріали справи, позивачем подано до контролюючого органу повідомлення з поясненнями та копіями документів на підтвердження надання послуг з перевезення, документи за податковими накладними, реєстрація яких була зупинена. При цьому ТОВ «Трансдосвіт» надає послуги вантажного автоперевезення згідно з ДКПП 49.41, що відповідає КВЕД 49.41 (Вантажний автомобільний транспорт) і є одним із зареєстрованих видів діяльності позивача. В чому саме полягає ризиковість операцій оскаржувані рішення не розкривають.

Вирішуючи спір, суд зазначає, що висновок контролюючого органу щодо відсутності первинних документів щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання, транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складських документів (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунків-фактури/інвойсів, актів приймання-передачі товарів (робіт, послуг), з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладних, - є помилковим та спростовується наданими позивачем первинними документами.

Натомість матеріалами справи підтверджено, що позивачем було надано контролюючому органу документи щодо надання послуг перевезення на виконання договору.

При юридичній оцінці рішень про відмову в реєстрації ПН суд враховує, що у квитанції про зупинення реєстрації ПН не було зазначено перелік документів, необхідних для її реєстрації. З врахуванням цієї обставини невідповідність вимог контролюючого органу в квитанції про зупинення реєстрації ПН щодо надання документів правовій визначеності виключала для контролюючого органу можливість прийняття негативного для позивача рішення з підстав невиконання ним вимог.

Можливість виконання платником податків обов`язку надати документи, необхідні для прийняття рішення про реєстрацію ПН прямо залежить від чіткого визначення контролюючим органом конкретного переліку цих документів. Хоча перелік документів, необхідних для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН визначено Порядком, конкретний перелік таких документів може залежати, зокрема від змісту операції з постачання, суб`єктного складу її учасників, їх податкової поведінки.

Загальними вимогами, яким повинен відповідати акт індивідуальної дії, як акт правозастосування, є його обґрунтованість та вмотивованість. В разі незазначення в індивідуальному акті підстав його прийняття (фактичних і юридичних), чітких та зрозумілих мотивів його прийняття такий акт не може вважатися правомірним.

З огляду на неконкретність вимог контролюючого органу про надання документів рішення про відмову в реєстрації податкових накладних не відповідають критерію обґрунтованості.

Правова позиція такого ж змісту щодо застосування вищенаведених норм матеріального права вже була висловлена Верховним Судом, зокрема у постановах від 16.04.2019 касаційне провадження № К/9901/4895/19 (справа № 826/10649/17), від 28.10.2019 касаційне провадження № К/9901/23858/19 (справа № 640/983/19).

В той же час суд враховує той факт, що надані позивачем документи підтверджували фактичне здійснення операції з надання послуг перевезення на адресу контрагента, кількісні та вартісні показники цієї операції і були достатніми для реєстрації податкових накладних.

Пункт 1 додатку 3 до Порядку № 1165 відносить до ознак ризиковості здійснення операцій наступне: відсутність товару/послуги, зазначеного/зазначеної в податковій накладній, поданій для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних, у таблиці даних платника податку на додану вартість як товару/послуги, що на постійній основі постачається, та обсяг постачання товару/послуги, зазначений у податковій накладній/розрахунку коригування до податкової накладної на збільшення суми податкових зобов`язань, яку/який подано для реєстрації в Реєстрі, дорівнює або перевищує величину залишку, що визначається як різниця між обсягом придбання на митній території України такого/такої товару/послуги (крім обсягу придбання товарів/послуг за операціями, які звільнені від оподаткування та підлягають оподаткуванню за нульовою ставкою) та/або ввезення на митну територію України такого товару, зазначеного з 1 січня 2017 р. в отриманих податкових накладних/розрахунках коригування, зареєстрованих у Реєстрі, і митних деклараціях, збільшеного у 1,5 раза, та обсягом постачання відповідного товару/послуги, зазначеного/зазначеної в податкових накладних/розрахунках коригування, зареєстрованих з 1 січня 2017 р. у Реєстрі, і переважання в такому залишку (більше 50 відсотків) груп товарів (продукції), визначених ДПС та затверджених відповідним наказом, оприлюдненим на офіційному веб-сайті ДПС.

Таким чином, аналіз пункту 1 Критеріїв ризиковості здійснення операцій свідчить про те, що для того, аби встановити наявність у господарської операції такої ознаки мають існувати визначені цим пунктом передумови, а також для підтвердження відповідності господарської операції вказаному критерію слід навести обґрунтований розрахунок за цим критерієм, якому відповідає платник податку, чого вимагає п. 11 Порядку №1165.

Разом із тим, відсутність у квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної зазначення конкретного критерію ризиковості здійснення операцій, про які йдеться у пункті 1 додатку 3 до Порядку №1165, із розрахованим показником за відповідним критерієм, якому відповідає платник податку, свідчить про необґрунтованість віднесення господарської операції до відповідного критерію, що визначений пунктом 1 Критеріїв ризиковості господарських операцій.

З огляду на матеріали справи, контролюючим органом не наведено обґрунтування того, що обсяг постачання товару/послуги, зазначених у податкових накладних/розрахунку коригування до податкової накладної на збільшення суми податкових зобов`язань, яку/який подано для реєстрації в Реєстрі, дорівнює або перевищує величину залишку, що визначається як різниця між обсягом придбання на митній території України такого/такої товару/послуги (крім обсягу придбання товарів/послуг за операціями, які звільнені від оподаткування та підлягають оподаткуванню за нульовою ставкою) та/або ввезення на митну територію України такого товару, зазначеного з 1 січня 2017 року в отриманих податкових накладних/розрахунках коригування, зареєстрованих у Реєстрі, і митних деклараціях, збільшеного у 1,5 раза, та обсягом постачання відповідного товару/послуги, зазначеного/зазначеної в податкових накладних/розрахунках коригування, зареєстрованих з 1 січня 2017 р. у Реєстрі, і переважання в такому залишку (більше 50 відсотків) груп товарів (продукції), визначених ДПС та затверджених відповідним наказом, оприлюдненим на офіційному веб-сайті ДПС, що свідчить про необґрунтованість таких квитанцій.

Із наведеного слідує, що квитанції про зупинення реєстрації податкових накладних не відповідають вимогам п. 11 Порядку №1165 в частині необхідності зазначення критерію (їв) ризиковості здійснення операцій, на підставі якого (их) зупинено реєстрацію податкових накладних в Реєстрі, із розрахованим показником за кожним критерієм, якому відповідає платник податку.

Вирішуючи спір, суд враховує, що у відзиві відсутня обґрунтована мотивація підстав та причин віднесення операції за спірними податковими накладними до п. 1 Критеріїв ризиковості здійснення операцій. В оскаржуваному рішенні регіональної комісії зазначено, що платником податків не надано первинні документи, що не відповідає дійсності, адже матеріалами справи підтверджено надання таких документів. При цьому, суд враховує помилковість посилання контролюючого органу на відсутність кодів УКТЗЕД / ДКПП товару / послуг 49.41 в таблиці платника податку та те, що обсяг постачання дорівнює або перевищує величину залишку обсягу придбаного товару / послуги та обсягу його постачання, оскільки в силу п. 12 Порядку № 1165 подання такої таблиці є правом платника податків.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідачами не доведено правомірності прийняття своїх рішень, а тому позовні вимоги про визнання протиправними та скасування рішення комісії ГУ ДПС в Одеській області з питань зупинення реєстрації ПН / РК в ЄРПН підлягають задоволенню.

Стосовно позовної вимоги про зобов`язання ДПС України зареєструвати в ЄРПН спірну ПН, суд виходить з наступного.

Приписами пункту 20 Порядку № 1246 передбачено, що у разі надходження до ДФС рішення суду про реєстрацію або скасування реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування, яке набрало законної сили, такі податкові накладні та/або розрахунки коригування реєструються після проведення перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку (крім абзацу десятого), або їх реєстрація скасовується. При цьому датою реєстрації або скасування реєстрації вважається день, зазначений в такому рішенні, або день набрання законної сили рішенням суду.

В даному випадку, зобов`язання відповідача зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних подані позивачем податкові накладні є дотриманням судом гарантій на те, що спір між сторонами буде остаточно вирішений із застосуванням належного способу захисту порушеного права, а тому суд вважає вказані позовні вимоги підлягаючими до задоволення.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданнями адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Зважаючи на встановлені у справі обставини та з огляду на приписи норм чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог та наявність підстав для задоволення позову.

На підставі викладеного суд вважає за необхідне присудити позивачу понесені ним судові витрати з урахуванням розсуду спору відповідно до положень ст.139 КАС України.

У зв`язку із цим, з урахуванням розсуду спору, з ГУ ДПС в Одеській області на користь позивача підлягає стягненню сума судового збору в розмірі 8408 грн, яка підлягала сплаті за подання до суду даного адміністративного позову із чотирма вимогами немайнового характеру. Так, з порушенням права, яке потребувало судового захисту, в першу чергу пов`язано прийняття неправомірних рішень ГУ ДПС в Одеській області, тоді як обраний судом спосіб захисту порушеного права позивача шляхом зобов`язання ДПС України зареєструвати податкову накладну обумовлений процедурою реєстрації ПН в ЄРПН, тобто способом захисту порушеного права.

Відповідно до ч.3 ст.132 КАС України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду;

3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз;

4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу, суд виходить з наступного.

Відповідно до положень п. 1 ч. 3 ст. 132 КАС України до витрат, пов`язаних з розглядом справи належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з ч. 1 ст. 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Відповідно до ч. 2 ст. 134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Зазначені положення кореспондуються із пунктом 14 Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо шляхів полегшення доступу до правосуддя № R (81) 7, яким передбачено, що за винятком особливих обставин, сторона, що виграла справу, повинна в принципі отримувати від сторони, що програла відшкодування зборів і витрат, включаючи гонорари адвокатів, які вона обґрунтовано понесла у зв`язку з розглядом.

За змістом пункту 1 частини 3 статті 134 КАС України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, серед іншого, складає гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, які визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Частиною 4 статті 134 КАС України встановлено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з частиною 5 статті 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина сьома статті 134 КАС України).

У відзиві на позовну заяву ГУ ДПС в Одеській області було зазначено про безпідставність стягнення судових витрат на користь позивача, зважаючи на необґрунтованість позову та правомірність оскаржуваних рішень податкового органу.

При визначенні суми відшкодування судових витрат суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг. Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені договором про надання правничої допомоги, актами приймання-передачі наданих послуг, платіжними документами про оплату таких послуг, розрахунками таких витрат тощо.

Водночас, при визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, суди мають досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категорії складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.

Зазначена позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 19 вересня 2019 року по справі № 810/2760/17.

З огляду на матеріали справи, між ТОВ «Трансдосвіт» та адвокатом Селівановим С.А. 29.05.2020 укладено договір про надання правової (професійної правничої) допомоги № 3. Відповідно до звіту від 12.11.2020 адвокат надав консультацію вартістю 500 грн, виконав пошук та аналіз НПА вартістю 1500 грн (1,5 години), виконав пошук та аналіз судової практики вартістю 1500 грн (1,5 години), склав позовну заяву вартістю 4000 грн (4 години), а всього вартість правної допомоги склала 7500 грн.

Враховуючи зазначене, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенства права, суд дійшов висновку про стягнення 2000 грн на користь позивача, оскільки такий розмір гонорару є співмірним, зважаючи на складність справи, якість підготовленого документу, витрачений адвокатом час.

При цьому суд враховує, що метою стягнення витрат на правничу допомогу є не тільки компенсація стороні, на користь якої прийняте рішення, витрачених коштів, але і в певному сенсі спонукання суб`єкта владних повноважень утримуватися від подачі безпідставних заяв, скарг і своєчасно вчиняти дії, необхідні для поновлення порушених прав та інтересів фізичних і юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин, про що зазначив Верховний Суд у постанові від 05.09.2019 по справі № 826/841/17.

Керуючись ст.ст. 139, 242-246, 262 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Трансдосвіт» (67660, Одеська область, Біляївський район, с. Холодна Балка, вул. Виноградна, 8; РНОКПП 40058208) до Головного управління ДПС в Одеській області (65044, м. Одеса, вул. Семінарська, 5; ЄДРПОУ 43142370), Державної податкової служби України (04053, Київ, Львівська площа, 8; ЄДРПОУ 43005393) про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати рішення комісії Головного управління ДПС в Одеській області з питань зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних від 14.05.2020 № 1565067/40058208, 1565065/40058208, 1565066/40058208, 1565068/40058208.

Зобов`язати Державну податкову службу України зареєструвати податкові накладні Товариства з обмеженою відповідальністю «Трансдосвіт» від 02.04.2020 №№ 3, 4, 6, 7 в Єдиному реєстрі податкових накладних датами їх подання.

Стягнути з бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби в Одеській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Трансдосвіт» судові витрати у розмірі 10 408 (десять тисяч чотириста вісім) гривень.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 255 КАС України.

Рішення може бути оскаржене до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Суддя І.В. Завальнюк