Постанова № 9419627, 31.03.2010, Рівненський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 2а-7489/09/1770

31 березня 2010 року 17год. 20хв. м. Рівне Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Жуковської Л.А. за участю секретаря судового засідання Яковчук В.В. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник Тютюн Ю.Б.,

відповідача: представник Білик М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Приватне підприємство-фірма "Юнарс" <Список ><Позивач в особі >третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача <3-тя особа >

доДержавна податкова інспекція в м.Рівне третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача <3-тя особа >

про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство фірма “Юнарс” звернулася з адміністративним позовом про визнання нечинним рішення № 0000562342/0/23-121 від 20.02.2009 р. ДПІ у м. Рівне про застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 1255200 грн.

В обґрунтування поданого позову зазначає, що прокуратурою м. Рівне стосовно директора ППФ “Юнарс” ОСОБА_1 було порушено кримінальну справу за ознаками злочину передбаченого ч. 3 ст. 191 КК України. В постанові про порушення кримінальної справи зокрема зазначається, що директор ППФ “Юнарс” через бухгалтера ОСОБА_2 зняв кошти з банківського рахунку і в наступному їх привласнив. Відповідно до ст. 2 КК України особа не може вважаєтися винною до винесення судом відповідного обвинувального вироку. Таким чином, факт не оприбуткування 221760 грн. готівки в касу може вважатися доведеним лише за умови винесення відповідного обвинувального вироку стосовно посадових осіб ППФ “Юнарс”.

В судовому засіданні представник позивача підтримав адміністративний позов повністю та просив суд визнати нечинним рішення ДПІ у м. Рівне про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0000562342/0/23-121 від 20.02.2009 р.

Відповідач Державна податкова інспекція у м. Рівне адміністративний позов не визнала з підстав викладених в письмових запереченнях. Зокрема, представник відповідача пояснила суду, що під час проведення позапланової виїзної перевірки ППФ “Юнарс” було встановлено порушення п. 2.6, п. 2.8 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні затвердженого постановою Правління Національного банку України № 637 від 15.12.2004 р. зареєстровано в Міністерстві юстиції України 13 січня 2005 р. за № 40/10320 (далі - Положення), а саме перевищення залишку готівки в касі в сумі 73200 грн. та не оприбуткування готівки в касі підприємства в сумі 221760 грн. На думку, представника відповідача рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0000562342/0/23-121 від 20.02.2009 р. є правомірним і підстав для його скасування не має. Просила суд відмовити в задоволені позовних вимог.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові докази, суд прийшов до висновку, що адміністративний позов підлягає до задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи 10.02.2009 р. було підписано акт № 96/23-400/30681411 позапланової виїзної перевірки приватного підприємства фірми “Юнарс” з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.10.2007 р. по 31.08.2008 р. З висновків акту перевірки вбачається, що підприємством допущено порушення п. 2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні затвердженого постановою Правління Національного банку України № 637 від 15.12.2004 р. в частині не оприбуткування готівки в касі підприємства в сумі 221760 грн. та п. 2.8 Положення в частині перевищення ліміту залишку готівки в касі підприємства в сумі 73200 грн.

На підставі акту перевірки та керуючись нормами Указу Президента України “Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки” 12 червня 1995 року № 436/95 ДПІ у м. Рівне було прийнято рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0000562342/0/23-121 від 20.02.2009 р. в сумі 1255200 грн.

Відповідно до 2.8 Положення Підприємства можуть тримати в позаробочий час у своїх касах готівкову виручку (готівку) в межах, що не перевищують установлений ліміт каси. Готівкова виручка (готівка), що перевищує встановлений ліміт каси, обовязково здається до банків для її зарахування на банківські рахунки. Відокремлені підрозділи підприємств - юридичних осіб можуть здавати готівкову виручку (готівку) безпосередньо до кас таких юридичних осіб або до будь-якого банку для її переказу і зарахування на банківські рахунки зазначених юридичних осіб.

Відповідно до п. 5.9 Положення Якщо підприємством ліміт каси не встановлено (незалежно від причин такого невстановлення), то ліміт такої каси вважається нульовим. У цьому разі вся готівка, що перебуває в його касі на кінець робочого дня і не здана підприємством відповідно до вимог цього Положення, вважається понадлімітною.

З документів, що надавалися під час проведення перевірки ППФ “Юнарс” та документів вилучених УБОЗ УМВС в Тернопільській області ревізорами було встановлено відсутність залишку ліміту готівки в касі підприємства.

В поясненнях наданих під час проведення перевірки директора ППФ “Юнарс” ОСОБА_1 останній зазначає, що ліміт залишку готівки в касі підприємства не встановлювався.

Як вбачається з матеріалів перевірки в грудні 2007 р. ППФ “Юнарс” здійснювало готівкові розрахунки з підприємствами, що призвело до перевищення ліміту залишку готівки в касі підприємства в сумі 73200 грн.

Вищезазначені обставини представником позивача не спростовуються жодним належним та допустимим доказам.

Таким чином, суд прийшов до висновку, що в 2007 р. ППФ “Юнарс” було порушено приписи п. 2.8 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні затвердженого постановою Правління Національного банку України № 637 від 15.12.2004 р. зареєстровано в Міністерстві юстиції України 13 січня 2005 р. за № 40/10320 в частині перевищення ліміту каси.

Згідно п. 2.6 Положення Уся готівка, що надходить до кас, має своєчасно (у день одержання готівкових коштів) та в повній сумі оприбутковуватися.

Оприбуткуванням готівки в касах підприємств, які проводять готівкові розрахунки з оформленням їх касовими ордерами і веденням касової книги відповідно до вимог глави 4 цього Положення, є здійснення обліку готівки в повній сумі її фактичних надходжень у касовій книзі на підставі прибуткових касових ордерів.

Як вбачається з акту перевірки № 96/23-400/30681411 від 10.02.2009 р. на протязі грудня 2007 р. посадовими особами ППФ “Юнарс” знімалися з установ банку грошові кошти без наступного оприбуткування в касі підприємства.

Під час проведення перевірки ревізорам не було надано касової книги та прибуткових ордерів, що підтверджують факт оприбуткування готівки в касі підприємства.

За таких обставин, суд прийшов до висновку, що ППФ “Юнарс” було порушено приписи п. 2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні затвердженого постановою Правління Національного банку України № 637 від 15.12.2004 р. зареєстровано в Міністерстві юстиції України 13 січня 2005 р. за № 40/10320 в частині не оприбуткування готівкових коштів в касі підприємства.

Згідно ст. 1 Указу Президента України “Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки” від 12 червня 1995 року № 436/95 установити, що у разі порушення юридичними особами всіх форм власності, фізичними особами - громадянами України, іноземними громадянами та особами без громадянства, які є суб'єктами підприємницької діяльності, а також постійними представництвами нерезидентів, через які повністю або частково здійснюється підприємницька діяльність, норм з регулювання обігу готівки у національній валюті, що встановлюються Національним банком України, до них застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу:

за перевищення встановлених лімітів залишку готівки в касах - у двократному розмірі сум виявленої понадлімітної готівки за кожний день;

за не оприбуткування (неповне та/або несвоєчасне) оприбуткування у касах готівки - у пятикратному розмірі не оприбуткованої суми.

Відповідно до ст. 238 Господарського кодексу України За порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до субєктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення субєкта господарювання та ліквідацію його наслідків.

Види адміністративно-господарських санкцій, умови та порядок їх застосування визначаються цим Кодексом, іншими законодавчими актами. Адміністративно-господарські санкції можуть бути встановлені виключно законами.

Відповідно до ст. 241 Господарського кодексу України Адміністративно-господарський штраф - це грошова сума, що сплачується субєктом господарювання до відповідного бюджету у разі порушення ним встановлених правил здійснення господарської діяльності.

Перелік порушень, за які з субєкта господарювання стягується штраф, розмір і порядок його стягнення визначаються законами, що регулюють податкові та інші відносини, в яких допущено правопорушення.

Із системного аналізу вищенаведених норм, суд дійшов висновку, що фінансові санкції за порушення норм з регулювання обігу готівки є за своєю правовою природою адміністративно-господарським штрафом.

Відповідно до ст. 250 Господарського кодексу України Адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до субєкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Як вбачається з матеріалів справи порушення ППФ “Юнарс” Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні затвердженого постановою Правління Національного банку України № 637 від 15.12.2004 р. зареєстровано в Міністерстві юстиції України 13 січня 2005 р. за № 40/10320 було допущено в грудні 2007 р. Рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій ДПІ у м. Рівне прийнято в лютому 2009 р., тобто поза межами строків застосування адміністративно-господарських санкцій визначених ст. 250 Господарського кодексу України.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що посадові особи ДПІ у м. Рівне встановивши наявність порушення норм Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні затвердженого постановою Правління Національного банку України № 637 від 15.12.2004 р. зареєстровано в Міністерстві юстиції України 13 січня 2005 р. за № 40/10320 безпідставно застосували щодо позивача адміністративно-господарські санкції поза межами строків їх застосування передбачених ст. 250 Господарського кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи вищевикладене, суд прийшов до висновку, що рішення ДПІ у м. Рівне № 0000562342/0/23-121 від 20.02.2009 р. про застосування стосовно ППФ “Юнарс” штрафних (фінансових) санкцій прийняте з порушенням вищенаведеного конституційного принципу та приписів ст. 250 Господарського кодексу України у звязку з чим останнє підлягає визнанню нечинним повністю з моменту його прийняття.

Керуючись статтями <Текст >, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати нечинним рішення Державної податкової інспекції в м. Рівне №0000562342/0/23-121 від 20 лютого 2009 року

Присудити на користь позивача Приватне підприємство-фірма "Юнарс" із Державного бюджету судовий збір у розмірі 3 (три) грн. 40 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо заяву про апеляційне оскарження було подано, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції, який ухвалив постанову. Заява про апеляційне оскарження подається протягом 10-ти днів з дня складання постанови в повному обсязі. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом 20-ти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя <Підпис >Жуковська Л.А.