Рішення № 94195477, 18.01.2021, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 січня 2021 року м. Житомир справа № 240/20222/20

категорія 112010200

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

судді Лавренчук О.В.,

розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії,

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області в якому просить визнати протиправними дії відповідача щодо відмови у призначенні пенсі за віком та зобов`язати відповідача призначити пенсію за віком, з урахуванням періоду роботи на Житомирському об`єднанні «Битрадіотехніка» з 01.08.1983 по 02.06.1994.

В обґрунтування позову вказує, що 31.10.2020 звернувся з письмовою заявою до ГУ Пенсійного Фонду Житомирської області про призначення мені пенсій, за віком, та надав усі необхідні документи, зокрема трудову книжну, однак 14.11.2020 отримав відповідь з ГУ Пенсійного Фонду України у Житомирській області за №0600-0329-8/62783, де відмовлено в призначенні пенсії. Підставою для відмови у призначенні пенсії, за віком, стало те, що у трудовій книжці період праці на Житомирському об`єднанні « Битрадіотехніка» з 01.08.1983 по 02.06.1994 засвідчено печаткою УРСР. Вважає відмову незаконною та протиправною.

Ухвалою судді Житомирського окружного адміністративного суду від 25.11.2020 відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення учасників справи та зобов`язано відповідача надати до суду копії матеріалів відновної справи ОСОБА_1 та копію рішення за результатом розгляду його заяви від 23.10.2020.

На виконання вимог ухвали суду від 25.11.2020, відповідач надав до суду 15.12.2020 копію пенсійної справи ОСОБА_1 та копію рішення а результатом розгляду заяви від 23.10.2020.

Відзив на позовну заяву надійшов до суду 23.12.2020. Заперечуючи позовні вимоги, відповідач вказує, що за наявними документами до страхового стажу не зараховано періоді трудової діяльності з 01.08.1983 по 02.06.1994 в «Битрадиотехника» оскільки запис про звільнення в трудовій книжці НОМЕР_1 від 03 жовтні 1977 року завірено печаткою у відбитку якої читається назва «СССР», що суперечить п.3.1, п.3.2 п.3, п.п.4.1,4.5 п.4 Інструкції "Про порядок видач дозволів на оформлення замовлень на виготовлення печаток і штампів'' затвердженої Міністерством Внутрішніх Справ України 18.10.1993 № 643. Вказує, що відповідно до абз. 1 преамбули Угоди про створення СНД від 08.12.1991, СРСР як суб`єкт міжнародного права припиняє своє існування. Статтею 11 даної Угоди передбачено, що з моменту підписання цієї угоди на територіях держав, що їх підписали, не допускається застосування норм третіх держав, у тому числі колишнього СРСР. Вважає, що записи, здійснені в трудовій книжці позивача та засвідчені печаткою СРСР не мають юридичної сили. Просить відмовити у задоволенні позову.

Розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику учасників справи (у письмовому провадженні), з особливостями, визначеними статтями 257-263 Кодексу адміністративного судочинства України, позовну заяву та відзив, повно і всебічно з`ясувавши всі обставини справи в їх сукупності, перевіривши їх наявними в матеріалах справи і дослідженими доказами, суд дійшов наступних висновків.

Згідно з ч. 5 ст. 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Встановлено, що 23.10.2020 ОСОБА_1 звернувся до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком.

Рішенням від 28 жовтня 2020 року відмовлено ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком відповідно до ст.. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу - 27 років. Вказано: за наявними документами до страхового стажу не зараховано періоди трудової діяльності з 01.08.1983 по 02.06.1994 в «Битрадіотехніка», оскільки запис про звільнення в трудовій книжці НОМЕР_2 від 03.10.1977 завірено печаткою у відбитку якого читається назва «СССР», що суперечить п. 3.1, п. 3.2, п.п. 4.1, 4.5 п. 4 4 Інструкції «Про порядок видачі дозволів та оформлення замовлень на виготовлення печаток і штампів», затверджених МВС України 18.10.1993 №643.

Листом №0600-0329-8/62783 від 06.11.2020 Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області повідомило заявника про прийняте рішення.

Вважаючи відмову у призначенні пенсії за віком протиправною, а не зарахування до стажу роботи періоду із 01.08.1983 по 02.06.1994 необґрунтованим, та таким, що порушує права та інтереси, ОСОБА_1 звернувся до суду.

Отже, спірним питанням у справі є правомірність дій відповідача щодо не зарахування періодів роботи з 01.08.1983 по 02.06.1994 до страхового стажу у зв`язку з тим, що запис в трудовій у книжці завірено печаткою у відбитку якої, на переконання відповідача, читається «СССР».

Судом встановлено, що трудова книжка позивача серії НОМЕР_2 містить наступні записи (а.с. 10):

- запис №9 - 01.08.1983 - прийнятий радіомеханіком 4 розряду в Радомишльську РТА, наказ №53 від 29.07.1983;

- запис №10- переведений на посаду приймальника проката, апаратури і замовлень в тому ж РТА, - наказ №40 від 17.06.1987;

- запис №11- 02.06.1994 - звільнений за власним бажанням за ст. 38 КзпП України, - наказ №33 від 02.06.1994.

Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року № 1058-IV(далі Закон № 1058) визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.

У відповідності до пункту 1 частини першої статті 8 Закону №1058, право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають: громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані інвалідами в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.

Пунктом 1 частини 1статті 9 Закону №1058-ІV визначено, що відповідно до цього Закону за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються у т. ч. пенсія за віком.

Згідно статті 24 Закону № 1058-ІV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом. Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Згідно статті 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Пунктами1, 2 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

За відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи (п.3 Порядку).

Тобто, надання додаткових документів на підтвердження трудового стажу передбачено у разі відсутності трудової книжки або якщо записи про періоди роботи містять неправильні чи неточні записи саме про періоди роботи.

Судом встановлено, що трудова книжка позивача серії НОМЕР_2 містить наступні записи (а.с. 10):

- запис №9 - 01.08.1983 - прийнятий радіомеханіком 4 розряду в Радомишльську РТА, наказ №53 від 29.07.1983;

- запис №10- переведений на посаду приймальника прокату, апаратури і замовлень в тому ж РТА, - наказ №40 від 17.06.1987;

- запис №11- 02.06.1994 - звільнений за власним бажанням за ст.. 38 КЗпП України, - наказ №33 від 02.06.1994.

В рішенні від 28 жовтня 2020 року Головним управлінням Пенсійного фонду України в Житомирській області відмовлено ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком відповідно до ст.. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу - 27 років. Вказано: за наявними документами до страхового стажу не зараховано періоди трудової діяльності з 01.08.1983 по 02.06.1994 в «Битрадіотехніка», оскільки запис про звільнення в трудовій книжці НОМЕР_2 від 03.10.1977 завірено печаткою у відбитку якого читається назва «СССР», що суперечить п. 3.1, п. 3.2, п.п. 4.1, 4.5 п. 4 4 Інструкції «Про порядок видачі дозволів та оформлення замовлень на виготовлення печаток і штампів», затверджених МВС України 18.10.1993 №643.

Аналіз зазначених вище норм чинного законодавства дозволяє зробити висновок, що необхідність підтверджувати періоди роботи для визначення стажу роботи виникає у разі відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.

Судом встановлено наявність записів у трудовій книжці НОМЕР_3 про прийняття на роботу та звільнення з роботи позивача у спірний період.

Однак, як вбачається з рішення відповідача від 28 жовтня 2020 року за результатом розгляду заяви ОСОБА_1 від 23.10.2020, спірний період (із 01.08..1983 по 02.06.1994) не зараховано до страхового стажу позивача у зв`язку з тим, що "запис завірено печаткою у відбитку якого читається назва «СССР»".

Спільним наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України та Міністерства соціального захисту населення України №58 від 29.07.1993, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 17.08.1993 за №110 затверджено Інструкцію про порядок ведення трудових книжок працівників (далі - Інструкція).

Відповідно до п. 2.4. вказаної Інструкції, усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження); записи виконуються арабськими цифрами; записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.

Отже, відповідальним за заповнення трудової книжки, в т.ч. внесення до неї записів є підприємство роботодавець.

Положеннями Закону №1058-ІV підставою для призначення пенсії визначено наявність страхового стажу необхідного розміру, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки. Суд зауважує на тому, що не всі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальною обставиною є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.

Відповідний правовий висновок, викладений в постанові Верховного Суду від 06 березня 2018 року по справі № 754/14989/15-а (адміністративне провадження № К/9901/11030/18).

Більше того, відповідно п. 4 постанови Кабінету Міністрів України "Про трудові книжки працівників" від 27.04.1993 № 301, відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, представництва іноземного суб`єкта господарювання.

За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.

Таким чином, працівник не відповідає за правильність записів у трудовій книжці та не повинен контролювати роботодавця щодо її заповнення. На особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у трудовій книжці.

З аналізу вказаних нормативно-правових актів випливає, що законодавцем покладено обов`язок ведення трудових книжок на адміністрацію підприємств, тому її не належне ведення не може позбавити позивача права на включення спірного періоду роботи до його страхового стажу і на отримання пенсії з врахуванням такого періоду.

Правова позиція щодо недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, викладена в постанові Верховного Суду від 06.02.2018р. у справі № 677/277/17.

Отже, є протиправним не зарахування відповідачем спірного періоду до страхового стажу позивача.

Враховуючи викладене, суд з урахуванням встановлених обставин, що підтверджуються належними доказами вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та скасувати рішення відповідача від 28 жовтня 2020 року " Про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Однак, суд не вбачає підстав для задоволення позову в частині зобов`язання призначити пенсію ОСОБА_1 , оскільки судом в даному позовному провадженні не досліджувалось наявність чи відсутність у позивача необхідного загального стажу, досягнутого віку, тощо, для призначення пенсії за віком.

Однак, з метою захисту порушеного права позивача, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та зобов`язати відповідача повторно розглянути заяву позивача від 23.10.2020 та зарахувати періоди із 01.08.1983 по 02.06.1994 страхового стажу ОСОБА_1 ..

Частиною першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Положеннями статті 90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

При зверненні до суду з адміністративним позовом позивачем сплачений судовий збір у розмірі 841,00 грн, тобто за одну позовну вимогу немайнового характеру.

У зв`язку із частковим задоволенням позовних вимог та сплатою судового збору за одну позовну вимогу немайнового характеру, суд дійшов висновку, що судові витрати, понесені позивачем, належать відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача у повному розмірі.

вирішив:

Позовну заяву задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (вул. О.Ольжича, 7,Житомир,10003) від 28 жовтня 2020 року "Про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування"

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (вул. О.Ольжича, 7,Житомир,10003, код ЄДРПОУ 13559341) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) від 23 жовтня 2020 року із зарахуванням до страхового стажу періоду із 01.08.1983 по 02.06.1994.

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (вул. О.Ольжича, 7,Житомир,10003, код ЄДРПОУ 13559341) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) документально підтверджені судові витрати у сумі 841 (вісімсот сорок одна) гривня

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.В. Лавренчук