Рішення № 94194992, 24.12.2020, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 грудня 2020 року Справа № 160/13485/20 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Ількова В.В.,

при секретарі: Мартіросян Г.А.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у місті Дніпрі адміністративну справу №160/13485/20 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області про визнання протиправною відмову, зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

І. ПРОЦЕДУРА

1. ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області, в якому позивач, з урахування уточнень від 30.10.2020 року, просить суд:

- визнати протиправною відмову Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області від 23.09.2020 року №Л-1183/6/1201-20/1201.4.1/9239-20 у видачі ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 паспорта громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 року №2503-ХІІ.

-зобов`язати Головне управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській оформити і видати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 паспорт громадянина України у формі книжечки замість втраченого відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 р. №2503-ХІІ. та проставити відмітку про реєстрацію без передачі будь-яких даних до Єдиного державного демографічного реєстру України, без формування (присвоєння) унікального номеру запису в Реєстрі (УНЗР), без використання будь-яких засобів ЄДДР, без надання згоди на обробку персональних даних.

2. Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу між суддями від 21.10.2020 року ця справа була розподілена судді Ількову В.В.

3. Ухвалою суду від 22.10.2020 року позовну заяву ОСОБА_1 , було залишено без руху, з підстав передбачених ст.ст.160,161 КАС України.

4. Позивачем у строк визначений в ухвалі суду від 22.10.2020 року усунуті недоліки позовної заяви.

5. Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.11.2020 року відкрито спрощене позовне провадження по справі №160/13485/20, та призначено її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін в порядку положень ст.262 КАС України.

6. Також, ухвалою суду від 02.11.2020 року було витребувано у відповідача належним чином засвідчені копії таких документів:

- заява позивача на видачу паспорта від 31.08.2020 року;

- лист/відмова №Л-1183/6/1201-20 від 25.08.2020 року;

- заява позивача на видачу паспорта від 01.09.2020 року;

- лист/відмова відповідача б/н на заяву позивача від 01.09.2020 року та інші наявні докази щодо суті спору.

7. 16.11.2020 року від відповідача до канцелярії суду надійшов відзив на адміністративний позов разом із доказами направлення відзиву позивачу.

8. 16.11.2020 року від позивача надійшла відповідь на відзив відповідача на позовну заяву.

9. Положеннями статті 2 КАС України, встановлено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

10. Згідно ч.5 ст.262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

11. У відповідності до вимог ст.258 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

12. Отже, рішення у цій справі приймається судом 24.12.2020 року, тобто у межах строку встановленого ст.258 Кодексу адміністративного судочинства України.

ІІ. ДОВОДИ ПОЗИВАЧА

13. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що після втрати паспорта громадянина України він звернулась до відповідача із заявою про видачу йому паспорта громадянина України у формі книжечки взамін втраченого.

14. У зв`язку із релігійними переконаннями відмовляється від отримання пластикової картки.

15. Однак, за наслідками розгляду вказаної заяви відповідачем надано відповідь, якою заявника повідомлено про зміни в законодавстві, які відбулися у сфері надання адміністративних послуг з питань оформлення та видачі паспорта громадянина України та відмовлено у видачі йому паспорта у вигляді у формі книжечки, у зв`язку з тим, що відсутнє рішення суду про видачу паспорта.

16. Позивач вважає, що йому безпідставно відмовлено у видачі паспорта громадянина України у формі книжечки, оскільки це грубо порушує його основоположні права, як людини та громадянина передбачені Конституцією України.

ІІІ. ДОВОДИ ВІДПОВІДАЧА

17. Відповідач, посилаючись на норми законодавства України та зазначили про безпідставність позовних вимог, оскільки на момент звернення до відділу державної міграційної служби позивачем порушено порядок звернення із заявою про видачу паспорта громадянина України, та не надано відповідного рішення суду, яким би зобов`язано підрозділ міграційної служби оформити та видати паспорт зразка 1994 року.

18. Тому, на думку відповідача, відсутні правові підстави для проведення процедури обміну паспорта громадянина України взамін втраченого.

19. У зв`язку із наведеним, відповідач просив відмовити у задоволенні адміністративного позову у повному обсязі.

ІV. ОБСТАВИНИ СПРАВИ ТА ЗМІСТ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН

20. Дослідивши матеріли справи встановлено, що у серні 2020 року позивач звернувся до Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області із заявою про видачу паспорта громадянина України у формі паспортної книжечки, зразка 1994 р., у зв`язку із втратою ним паспорта громадянина України.

21. У заяві зазначено про відмову у отриманні ID-паспорту, посилаючись на правові висновки, викладені в постанові Верховного Суду від 19.09.2018 року у зразковій справі №806/3265/17. Вказана заява зареєстрована відповідачем за вх. № Б-9/6/7324-20.

22. За результатами розгляду заяви, 27.08.2020 року Головним управлінням Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області, надано відповідь листом за №Л-1183/6/1201-20 від 25.08.2020 року, в якому зазначено, що до заяви не додано рішення суду, що набрало законної сили, яким зобов`язано міграційну службу видати паспорт громадянина України на ім`я позивача, у зв`язку із чим відсутні правові підстави для оформлення та видачі паспорта громадянина України у формі книжечки.

23. Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд врахував такі обставини справи та норми чинного законодавства.

V. ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН

24. Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

25. Згідно з ч. 2 ст. 32 Основного Закону України не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

26. За змістом ч. 1, 2 ст. 24 Конституції України, громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

27. Відповідно до ч. 1, 2 ст. 35 Конституції України кожен має право на свободу світогляду і віросповідання. Це право включає свободу сповідувати будь-яку релігію або не сповідувати ніякої, безперешкодно відправляти одноособово чи колективно релігійні культи і ритуальні обряди, вести релігійну діяльність. Здійснення цього права може бути обмежене законом лише в інтересах охорони громадського порядку, здоров`я і моральності населення або захисту прав і свобод інших людей.

28. Згідно ч. 4 цієї ж статті, ніхто не може бути увільнений від своїх обов`язків перед державою або відмовитися від виконання законів за мотивами релігійних переконань.

29. Частиною 1 ст. 3 Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації" від 23.04.1991 року № 987-XII (далі - Закон № 987-XII в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що кожному громадянину в Україні гарантується право на свободу совісті. Це право включає свободу мати, приймати і змінювати релігію або переконання за своїм вибором і свободу одноособово чи разом з іншими сповідувати будь-яку релігію або не сповідувати ніякої, відправляти релігійні культи, відкрито виражати і вільно поширювати свої релігійні або атеїстичні переконання.

30. Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону №987-XII громадяни України є рівними перед законом і мають рівні права в усіх галузях економічного, політичного, соціального і культурного життя незалежно від їх ставлення до релігії. В офіційних документах ставлення громадянина до релігії не вказується. За змістом частини третьої цієї статті, ніхто не може з мотивів своїх релігійних переконань ухилятися від виконання конституційних обов`язків. Заміна виконання одного обов`язку іншим з мотивів переконань допускається лише у випадках, передбачених законодавством України.

31. Згідно з ч. 2, 10 ст. 5 Закону № 987-XII церква (релігійні організації) в Україні відокремлена від держави. Релігійна організація зобов`язана додержувати вимог чинного законодавства і правопорядку.

32. Згідно ч. 1 ст. 92 Конституції України, виключно законами України, зокрема, визначаються: права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод; основні обов`язки громадянина; громадянство, правосуб`єктність громадян, статус іноземців та осіб без громадянства, засади регулювання демографічних та міграційних процесів.

33. У відповідності до ст. 5 Закону України "Про громадянство України" від 18.01.2001 року № 2235-III (далі - Закон № 2235-III в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) документом, що підтверджує громадянство України зокрема, паспорт громадянина України.

34. Відповідно до п. "а" ч.1 ст.13 Закону України "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус" (далі - Закон № 5492-VI) документи, оформлення яких передбачається цим Законом із застосуванням засобів Реєстру, відповідно до їх функціонального призначення поділяються на документи, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України, зокрема, паспорт громадянина України. Згідно ч.3 ст.13 Закону № 5492-VI паспорт громадянина України містить безконтактний електронний носій.

35. За приписами ст. 14 Закону № 5492-VI визначено, що форма кожного документа встановлюється цим Законом. Документи залежно від змісту та обсягу інформації, яка вноситься до них, виготовляються у формі книжечки або картки, крім посвідчення на повернення в Україну, що виготовляється у формі буклета. Документи у формі книжечки на всіх паперових сторінках та на верхній частині обкладинки повинні мати серію та номер документа, виконані за технологією лазерної перфорації. Персоналізація документів у формі книжечки здійснюється за технологією лазерного гравіювання та лазерної перфорації. Персоналізація документів у формі картки виконується за технологією термодруку або лазерного гравіювання. Персоналізація документів здійснюється централізовано у Державному центрі персоналізації документів.

36. Згідно з ч. 1 ст. 21 Закону № 5492-VI визначено, що паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України.

37. Відповідно до ч. 1, 2, 9 ст. 16 Закону №5492-VI оформлення, видача, обмін документів, їх пересилання, вилучення, повернення державі та знищення відбуваються в порядку, встановленому законодавством, якщо інше не передбачено цим Законом.

38. Про втрату або викрадення документа на території України заявник (батьки особи, яка не досягла шістнадцятирічного віку, або інші її законні представники, представники закладів, які виконують функції опікунів чи піклувальників над особою) зобов`язаний у порядку і строки, визначені законодавством, повідомити уповноваженому суб`єкту, який здійснив видачу документа, та органам Національної поліції, якщо інше не передбачено цим Законом.

39. Замість втраченого або викраденого документа уповноважений суб`єкт, якщо інше не передбачено цим Законом, після встановлення факту видачі раніше такого документа особі, яка заявила про його втрату або викрадення, оформляє та видає новий документ.

40. Положеннями ч. 7 ст. 16 Закону №5492-VI встановлено, що уповноважений суб`єкт, якщо інше не передбачено цим Законом, має право відмовити заявникові у видачі документа виключно у разі, якщо: 1) за видачею документа звернувся заявник, який не досяг шістнадцятирічного віку, або представник особи, який не має документально підтверджених повноважень на отримання документа; 2) заявник вже отримав документ такого типу, який є дійсним на день звернення (крім випадків, зазначених у частині сьомій цієї статті); 3) заявник не подав усіх визначених законодавством документів, необхідних для оформлення і видачі документа; 4) дані, отримані з бази даних розпорядника Реєстру, не підтверджують інформацію, надану заявником. У рішенні про відмову у видачі документа, яке доводиться до відома заявника у порядку і строки, встановлені законодавством, мають зазначатися підстави для відмови. Особа має право звернутися до уповноваженого суб`єкта з повторною заявою у разі зміни або усунення обставин, через які їй було відмовлено у видачі документа. Рішення про відмову у видачі документа може бути оскаржено особою в адміністративному порядку або до суду.

VІ. ОЦІНКА СУДУ

41. Судовим розглядом встановлено, що позивач подавав докази про втрату свого паспортного документа та інших, визначених законодавством документів, необхідних для оформлення і видачі паспортного документа передбачених Законом № 5492-VI.

42. Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 25.03.2015 р. № 302 "Про затвердження зразка бланка, технічного опису та Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України" (далі - Постанова №302) затверджено: зразок та технічний опис бланка паспорта громадянина України з безконтактним електронним носієм згідно з додатками 1 і 2; зразок та технічний опис бланка паспорта громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія, згідно з додатками 3 і 4; Порядок оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, знищення паспорта громадянина України (далі - Порядок № 302).

43. За змістом п. 2 Постанови №302, із застосуванням засобів Реєстру з 01.01.2016 р. запроваджено оформлення та видача паспорта громадянина України з безконтактним електронним носієм та паспорта громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія, зразки бланків яких затверджено цією постановою, громадянам України, яким паспорт громадянина України оформляється вперше, з урахуванням вимог пункту другого Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 р. № 2503-XII. Також з 01.11.2016 р. запроваджено оформлення (у тому числі замість втраченого або викраденого), обмін паспорта громадянина України з безконтактним електронним носієм громадянам України відповідно до Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України, затвердженого Постановою № 302.

44. Пунктом 3 Постанови № 302 визначено, що до завершення роботи із забезпеченням у повному обсязі територіальних підрозділів ДМС матеріально-технічними ресурсами, необхідними для оформлення і видачі паспорта громадянина України, зразки бланків якого затверджено цією постановою, паспорт громадянина України може оформлятися з використанням бланка паспорта громадянина України у формі книжечки. Прийняття документів для оформлення паспорта громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія, з 01.01.2016 р. припиняється.

45. Пунктом 131 Порядку № 302 передбачено, що до безконтактного електронного носія, який міститься у паспорті, вноситься інформація, а саме: біометричні дані, параметри особи (відцифрований образ обличчя особи, відцифрований підпис особи, відцифровані відбитки пальців рук) виключно за згодою особи, що за своєю суттю є персональними даними.

46. Згідно із ст. 2 Закону України "Про захист персональних даних" від 01.06.2010 року № 2297-VІ (далі - Закон № 2297-VІ) персональні дані - це відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована.

47. Обробка персональних даних здійснюється для конкретних і законних цілей, визначених за згодою суб`єкта персональних даних, або у випадках, передбачених законами України, у порядку, встановленому законодавством. Не допускається обробка даних про фізичну особу, які є конфіденційною інформацією, без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини (ч. 5, 6 ст. 6 Закону №2297-VІ).

48. Отже, принципами обробки персональних даних є відкритість і прозорість, відповідальність, адекватність та ненадмірність їх складу й змісту стосовно визначеної мети їх обробки, а підставою обробки персональних даних є згода суб`єкта персональних даних.

49. Відповідно до ч. 6 ст. 7 Закону № 5492-VI забороняється вимагати від осіб та вносити до Реєстру інформацію, не передбачену цим Законом. Забороняється вимагати від осіб персональні дані, що свідчать про етнічне походження, расу, політичні, релігійні чи інші переконання, звинувачення у скоєнні злочину або засудження до кримінального покарання, а також дані щодо здоров`я або статевого життя.

50. Пунктами 2, 3, 19 Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 року № 2503-XII передбачено, що паспорт громадянина України (далі - паспорт) видається кожному громадянинові України центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері громадянства, після досягнення 16-річного віку. Бланки паспортів виготовляються у вигляді паспортної книжечки або паспортної картки за єдиними зразками, що затверджуються Кабінетом Міністрів України. Громадянин повинен надійно зберігати паспорт. Про втрату паспорта громадянин зобов`язаний терміново повідомити центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері громадянства, який видає тимчасове посвідчення, що підтверджує його особу. Форма тимчасового посвідчення та порядок його видачі встановлюються Міністерством внутрішніх справ України.

51. Відповідно до п. 5 Порядку № 302, у разі втрати або викрадення паспорта особі замість втраченого або викраденого оформляється та видається новий паспорт.

52. Приписами п.п. 1 п. 7 Порядку № 302 установлено, що оформлення (у тому числі замість втраченого або викраденого), обмін та видача паспорта здійснюються особі, яка досягла 14-річного віку, - на підставі заяви-анкети, поданої нею особисто.

53. Внесення інформації до Єдиного державного демографічного реєстру (далі - Реєстр) здійснюється з використанням відомчої інформаційної системи ДМС (п. 12 Порядку № 302).

54. Для внесення інформації до Реєстру формується заява-анкета, зразок якої затверджується МВС (п. 13 Порядку № 302).

55. Інформація про особу, на ім`я якої оформляється паспорт, та яка вноситься до заяви-анкети визначається п. 14 Порядку № 302.

56. Відповідно до п. 26 Порядку № 302 після формування заяви-анкети працівник територіального органу/територіального підрозділу ДМС, уповноваженого суб`єкта друкує її та надає заявнику для перевірки правильності внесених до заяви-анкети відомостей. Реєстрація заяви-анкети здійснюється із застосуванням засобів Реєстру під час її формування.

57. Після перевірки заявник власним підписом підтверджує правильність внесених до заяви - анкети відомостей про особу (п. 27 Порядку № 302).

58. Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 03.04.2019 року №398 "Про зміни до пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України №302" державна міграційна служба до законодавчого врегулювання питання завершення оформлення та видачі паспорта громадянина України зразка 1994 року здійснює оформлення та видачу таких паспортів у порядку, встановленому Міністерством внутрішніх справ, громадянам України, щодо яких прийнято рішення суду, що набрало законної сили, про зобов`язання Державної міграційної служби оформити та видати паспорт громадянина України зразка 1994 року.

59. Наказом Міністерства внутрішніх справ України "Про затвердження Тимчасового порядку оформлення і видачі паспорта громадянина України" від 06.06.2016 року № 456 відповідно до абзацу 5 пункту 3 Постанови №302, Постанови №398 затверджено Тимчасовий порядок оформлення і видачі паспорта громадянина України (далі - Тимчасовий порядок №456).

60. Розділом VI Тимчасового порядку №456 регламентована процедура видачі паспортів замість утрачених або викрадених.

61. Згідно з п. 1 Розділу VI Тимчасового порядку №456 для оформлення паспорта замість втраченого або викраденого заявник подає: 1) заяву про втрату/викрадення паспорта (далі - заява про втрату паспорта) за зразком, наведеним у додатку 5 до цього Тимчасового порядку; 2) рішення суду; 3) заяву; 4) дві (три - у разі одержання втраченого паспорта в іншому територіальному підрозділі ДМС) фотокартки розміром 3,5 х 4,5 см; 5) платіжний документ з відміткою банку про сплату державного мита або оригінал документа про звільнення від його сплати (у разі втрати паспорта); 6) витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань (у разі викрадення паспорта на території України); 7) довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи (для внутрішньо переміщених осіб); 8) посвідчення про взяття на облік бездомної особи, видане відповідним центром обліку бездомних осіб (для бездомних осіб).

62. У разі оформлення паспорта замість втраченого/викраденого, оформленого територіальним підрозділом ДМС, який припинив свою діяльність або тимчасово не здійснює свої повноваження, заявник додатково подає всі наявні документи, у тому числі документи, що містять фотозображення особи. Для оформлення паспорта замість втраченого/викраденого рішення суду не подається, якщо паспорт, який було втрачено/викрадено, оформлювався на підставі рішення суду.

63. Відповідно до пунктів 1, 2 розділу IX Тимчасового порядку № 456 територіальний підрозділ ДМС відмовляє особі в оформленні або видачі паспорта (у тому числі вклеюванні фотокартки), якщо: 1) особа не є громадянином України; 2) особа вже отримала паспорт, який є дійсним на день звернення (крім випадків обміну паспорта у зв`язку з виявленням помилки в інформації, внесеній до нього, непридатності для подальшого використання); 3) дані, отримані з баз даних Єдиного державного демографічного реєстру, картотек, не підтверджують надану заявником інформацію; 4) за видачею паспорта звернувся законний представник, який не має документально підтверджених повноважень на отримання паспорта; 5) особа подала не в повному обсязі документи та інформацію, необхідні для оформлення й видачі паспорта; 6) особу не встановлено за результатами проведення процедури встановлення особи.

64. Згідно з пунктом 8 розділу VI Тимчасового порядку №456 після проведення необхідних перевірок за заявою про втрату паспорта працівник територіального підрозділу ДМС складає висновок за заявою про втрату паспорта за формою згідно з додатком 11 до цього Тимчасового порядку, який затверджується керівником цього підрозділу. У висновку зазначаються результати перевірки і прийняте рішення про видачу паспорта.

65. Судом встановлено, що позивач звернувся до відповідача із заявою оформити та видати паспорт замість втраченого відповідно до Положення про отримання паспорта громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 року № 2503-ХІІ. У вказаній заяві позивач зазначив про втрату паспорта та відмову від отримання пластикової картки типу ID.

66. Крім того, до заяви додав пакет документів передбачений нормами чинного законодавства.

67. Вказана обставина підтверджується матеріалами справи та не заперечується відповідачем у відзиві та у листі - відповіді на заяву за № Л-1183/6/1201-20-1201.4.1/9239-20 від 27.08.2020 року.

68. Таким чином, позивач подав повний пакет документів визначених п. 1 Розділу VI Тимчасового порядку №456 та дотримався вимог, які законодавець покладає на особу, яка бажає отримати паспорт замість втраченого, що також не заперечується відповідачем.

69. Суд зауважує, що у позивача є право на отримання паспорта у вигляді книжечки відповідно до Положення про отримання паспорта громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 року № 2503-ХІІ.

70. У листі відповіді за № Л-1183/6/1201-20-1201.4.1/9239-20 від 27.08.2020 року. відповідач підставою для відмови у видачі паспорта у формі книжечки взамін втраченого вказав фактично на неподання позивачем рішення суду, що набрало законної сили, яким би зобов`язано міграційну службу видати паспорт громадянина України на ім`я позивача, тому відсутні правові підстави для оформлення та видачі паспорта громадянина України у формі книжечки замість втраченого.

71. Водночас, слід не погоджується із підставою для відмови щодо необхідності подачі позивачем рішення суду, яким зобов`язано міграційну службу оформити та видати паспорт у вигляді книжечки, оскільки вказане не передбачено п. 1 Розділу VI Тимчасового порядку №456, а є вільним трактуванням норм нормативно - правового акту. У п.п.2 п.1 Розділу VI цього Порядку зазначено рішення суду без конкретизації, яку наводить відповідач.

72. З урахуванням зазначеного, відмова відповідача з цих підстав є протиправною.

73. Відповідно до ч.1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

74. Згідно з ч.1 та ч. 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

75. Слід вказати, що під час судового розгляду справи відповідачем не доведено правомірність відмови у видачі паспорта у вигляді книжечки з підстав неподання документів до заяви, необхідних для видачі паспорта взамін втраченого.

76. Матеріалами справи підтверджено подання позивачем разом із заявою усіх додатків, передбачених п. 1 Розділу VI Тимчасового порядку №456.

77. Беручи до уваги вище наведене, суд приходить до висновку, що відмова відповідача, оформлена листом №Л-1183/6/1201-20-1201.4.1/9239-20 від 27.08.2020 року є протиправною та підлягають скасуванню, а позов в цій частині задоволенню.

78. Стосовно позовної вимоги про зобов`язання відповідача оформити та видати позивачу, паспорт громадянина України у формі книжечки замість втраченого паспорта, суд зазначає про таке.

79. Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

80. Частиною 2 ст. 245 КАС України наведено перелік рішень, які суд може прийняти у разі задоволення позову.

81. У разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду. У випадку, визначеному п. 4 ч. 2 цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні (ч. 3-4 ст. 245 КАС України).

82. Адміністративний суд не обмежений у виборі способів відновлення права особи, порушеного суб`єктами владних повноважень, а вправі обрати найбільш ефективний спосіб відновлення порушеного права, який відповідає характеру такого порушення.

З огляду на вищезазначене, з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів позивача, суд вважає за необхідне зобов`язати Головне управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській оформити і видати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 паспорт громадянина України у формі книжечки замість втраченого відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 року №2503-ХІІ.

83. Разом з тим, позовні вимоги в частині зобов`язання проставити відмітку про реєстрацію без передачі будь-яких даних до Єдиного державного демографічного реєстру України, без формування (присвоєння) унікального номеру запису в Реєстрі (УНЗР), без використання будь-яких засобів ЄДДР, без надання згоди на обробку персональних даних, слід вважати такими, що не підлягають задоволенню, оскільки, при видачі позивачу паспорта у формі, визначеній Положенням про паспорт № 2503-ХІІ, не передбачено внесення данних особи до Єдиного державного демографічного реєстру.

84. Отже, беручи до уваги все вищенаведене в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами й іншими учасниками справи докази, а також їх письмові доводи, слід дійти висновку, що позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області, підлягає задоволенню в частині визнання протиправною відмови Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області від 27.08.2020 року №Л-1183/6/1201-20/1201.4.1/9239-20 у видачі ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 паспорта громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 року №2503-ХІІ, а також в частині зобов`язання Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській оформити і видати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 паспорт громадянина України у формі книжечки замість втраченого відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 року №2503-ХІІ.

VІІ. ВИСНОВКИ СУДУ

85. Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

86. Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

87. Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

88. Так, Європейський суд з прав людини у рішенні по справі "Рисовський проти України" (№ 29979/04) визнав низку порушення пункту 1 статті 6 Конвенції, статті 1 Першого протоколу до Конвенції та статті 13 Конвенції у справі, пов`язаній із земельними правовідносинами; в ній також викладено окремі стандарти діяльності суб`єктів владних повноважень, зокрема, розкрито елементи змісту принципу "доброго врядування".

89. Цей принцип, зокрема, передбачає, що у разі якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і послідовний спосіб (рішення у справах "Beyeler v. Italy" № 33202/96, "Oneryildiz v. Turkey" № 48939/99, "Moskal v. Poland" № 10373/05).

90. Крім того, в рішеннях Європейського суду з прав людини склалася практика, яка підтверджує, що дискреційні повноваження не повинні використовуватися свавільно, а суд повинен контролювати рішення, прийняті на підставі реалізації дискреційних повноважень, максимально ефективно (рішення у справі "Hasan and Chaush v. Bulgaria" № 30985/96).

91. Згідно з ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

92. Частиною 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

93. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

94. Дослідивши матеріали справи, слід зазначити, що відповідачем не було доведено належними та допустимими доказами щодо правомірної відмови позивачу у видачі паспорта громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 року №2503-ХІІ.

95. За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість та доведеність позовних вимог ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області в частині визнання протиправною відмови Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області від 27.08.2020 року №Л-1183/6/1201-20/1201.4.1/9239-20 у видачі ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 паспорта громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 року №2503-ХІІ, а також в частині зобов`язання Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській оформити і видати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 паспорт громадянина України у формі книжечки замість втраченого відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 року №2503-ХІІ.

96. Щодо розподілу судових витрат.

97. Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

98. Відповідно до ч. 3 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

99. Відповідно до приписів статті 139 КАС України, суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача документально підтверджені судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 630,60 грн. за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

100. Керуючись статтями 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

101. Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області про визнання протиправною відмову, зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

102. Визнати протиправною відмову Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області від 27.08.2020 року №Л-1183/6/1201-20/1201.4.1/9239-20 у видачі ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 паспорта громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 року №2503-ХІІ.

103. Зобов`язати Головне управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській оформити і видати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 паспорт громадянина України у формі книжечки замість втраченого відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 року №2503-ХІІ.

104. У задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1 - відмовити.

105. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 630,60 гривень.

106. Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ).

107. Відповідач: Головне управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області (49000, м.Дніпро, вул.В. Липинського,7, код ЄДРПОУ 37806243).

108. Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

109. До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

110. Повний текст рішення складено 24.12.2020 року.

Суддя В.В Ільков