Рішення № 94181524, 18.11.2020, Самарський районний суд м. Дніпропетровська

Справа 206/2110/19

Провадження 2/206/47/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 листопада 2020 року у залі суду в м. Дніпрі Самарський районний суд м. Дніпропетровська

у складі:

головуючий, суддя Сухоруков А.О.,

за участю секретаря Панюшкіної О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: ОСОБА_3 , Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради, про визнання права спільної сумісної власності на нерухоме майно та поділ його в натурі,

за участю представника

позивача, адвоката Ліфлянчик С.І.,

ВСТАНОВИВ:

І. Стислий виклад позиції позивача, заперечень відповідача.

11 квітня 2019 року позивач звернулась до Самарського районного суду м. Дніпропетровська з позовом до ОСОБА_2 , про визнання права спільної сумісної власності на нерухоме майно та поділ його в натурі, позовні вимоги обґрунтовані тим, що 28 березня 1998 року ОСОБА_2 було придбано у власність 13/50 частин домоволодіння, що знаходиться в АДРЕСА_1 , на земельній ділянці 1350 кв.м. Дана обставина підтверджується відповідним договором купівлі-продажу від 28.03.1998 р. 15 серпня 2000 року відповідач уклав шлюб з ОСОБА_4 , після чого позивач та її син ОСОБА_3 зареєстрували своє місце проживання разом з відповідачем за адресою: АДРЕСА_1 . Протягом всього часу проживання однією сім`єю позивач фактично утримувала сім`ю. Вона весь час працювала, отримувала дохід та вкладала його в утримання спірного домоволодіння, сплату вартості комунальних послуг, а також в забезпечення свого сина та чоловіка всім необхідним. Відповідач, при цьому, не працював, доходи почав отримувати лише з пенсії по інвалідності. Сім`ю матеріально не утримував. Спірне домоволодіння не утримував, комунальні послуги не сплачував, ремонтні роботи не здійснював, вів марнотратний спосіб життя, пиячив та навіть застосовував фізичну силу по відношенню до позивача. Не дивлячись на вищевикладене, позивач продовжувала сімейні стосунки з відповідачем та продовжувала здійснювати свій вклад у спірне домоволодіння. В результаті таких дій під час її шлюбу з відповідачем спірне майно значно збільшилось у своїй вартості. Відповідно до ч. 1 ст. 62 Сімейного кодексу України якщо майно дружини, чоловіка за час шлюбу істотно збільшилося у своїй вартості внаслідок спільних трудових чи грошових затрат або затрати другого з подружжя, воно у разі спору може бути визнане за рішенням суду об`єктом права спільної сумісної власності подружжя. Згідно до вищевикладеного 13/50 частини домоволодіння, що знаходиться в АДРЕСА_1 , на земельній ділянці 1350 кв.м. – є спільною сумісною власністю позивача та відповідача. 21 серпня 2018 року шлюб між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 було розірвано в судовому порядку, у судовому рішенні було встановлено, що фактичні сімейні стосунки припинились з грудня 2017 року. В результаті цієї обставини у позивача виникла необхідність у вирішенні свого майнового права на спірне домоволодіння, яке відповідач не визнає (том№1, а.с. 4-7).

На підставі вищевикладеного, позивач просить суд визнати 13/50 частини домоволодіння, що знаходиться в АДРЕСА_1 , на земельній ділянці 1350 кв. м. та складається з А-1 житловий будинок житловою площею 60,4 кв.м., Б сарай, В сарай, Г душ, Д уборна, Е уборна, Ж сарай, №1-9 огорожа, водоколонка, К,к колодці, І мощення, спільною сумісною власністю ОСОБА_4 та ОСОБА_2 , та поділити його в натурі в рівних частках, а також просить суд стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати (том№1, а.с. 157-158).

Позивач у судовому засіданні позов підтримала та просила задовольнити у повному обсязі.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив задовольнити у повному обсязі.

Представник позивача пояснив, що відповідач ОСОБА_2 купив частину будинку, після цього між сторонами було укладено шлюб. Позивач утримувала будинок, сплачувала комунальні послуги, робився ремонт. Площа будинку збільшилась на 20-30% унаслідок переобладнання. Відповідач вів асоціальній спосіб життя, що призвело до тяжких захворювань, позивач підтримувала та лікувала відповідача. Для проведення експертизи необхідно скласти технічний паспорт, але відповідач перешкоджає складанню нового технічного паспорта та проведенню експертизи.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечив, пояснив суду, що сторона позивача не надала жодних доказів для задоволення позову, будинок був придбаний відповідачем до укладання шлюбу, тому він є приватною власністю відповідача, а ремонтні роботи велись за рахунок матері відповідача.

Відповідач у призначені судові засідання не з`явився, причини неявки до суду не повідомив, про день та час проведення судових засідань був належним чином повідомлений, про що міститься підтвердження у матеріалах справи (том№1, а.с. 211).

ІІ. Заяви, клопотання. Інші процесуальні дії у справі.

11.04.2019 року позивачем подано позовну заяву (том№1, а.с. 4-7).

Разом із позовною заявою 11 квітня 2019 року від представника позивача надійшли: заява про забезпечення позову (том№1, а.с. 12), клопотання про витребування доказів (том№1, а.с. 14) та клопотання про допит позивачки в якості свідка (том№1, а.с. 17).

Ухвалою Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 15 квітня 2019 року позовну заяву залишено без руху, як таку, що не відповідала вимогам статей 175, 177 ЦПК України (том№1, а.с. 55-56).

15.04.2019 року ухвалою Самарського районного суду м. Дніпропетровська заяву представника позивача про забезпечення позову повернуто заявникові (а.с. 54).

19.04.2019 року від представника позивача надійшла заява про усунення недоліків (том№1, а.с. 59).

Ухвалою Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 03.05.2019 року відкрито загальне позовне провадження у даній цивільній справі та призначено підготовче засідання, а також витребувано докази (том№1, а.с. 68).

17.05.2019 року від представника позивача надійшло клопотання про залучення письмових доказів (том№1, а.с. 73).

21.05.2019 року від представника позивача надійшло клопотання про забезпечення позову (том№1, а.с. 88).

22 травня 2019 року ухвалою Самарського районного суду м. Дніпропетровська заява представника позивача про забезпечення позову повернута заявникові (том№1, а.с. 90-91).

03.06.2019 року у підготовчому засіданні представник позивача заявив клопотання про забезпечення позову шляхом накладання заборони відчуження будь-яким шляхом та будь-яким способом (том№1, а.с. 97).

Ухвалою Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 03 червня 2019 року у задоволенні заяви представника позивача про забезпечення позову відмовлено (том№1, а.с. 96).

27.06.2019 року ухвалою Самарського районного суду м. Дніпропетровська внесено виправлення по тексту ухвали від 03.05.2019 року у р.н.о.к.п.п. відповідача ОСОБА_2 , змінено помилково зазначений р.н.о.к.п.п. «21910427» на вірний « НОМЕР_1 » (том№1, а.с. 114).

03.07.2019 року від представника позивача надійшло клопотання про витребування доказів (том№1, а.с. 124).

Ухвалою Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 10.07.2019 року клопотання представника позивача задоволено частково, витребувано у Головного архітектурно-планувального управління департаменту по роботі з активами Дніпровської міської ради копію документів, що стосуються будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: довідки, графічно-схематичні дані, протоколи засідань містобудівельної ради, технічний паспорт та за наявності детальний план території будинку для огляду суду та його завірені належним чином копії (том№1, а.с. 139).

11.09.2019 року від представника позивача до суду надійшла заява про уточнення прохальної частини позову (том№1, а.с. 157).

11.09.2019 року від представника позивача до суду надійшло клопотання про призначення судової експертизи (том№1, а.с. 162).

Ухвалою Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 18 вересня 2019 року клопотання представника позивача задоволено частково, призначено по даній цивільній справі будівельно-технічну експертизу, проведення експертизи доручено атестованому судовому експерту Ткаленко Оксані Миколаївні провадження по справі зупинено на час проведення судової експертизи (том№1, а.с. 172-173).

21.10.2019 року від судового експерта надійшло клопотання про надання додаткових матеріалів та уточнення поставлених питань (том№1, а.с. 176).

27.11.2019 року від представника позивача надійшло клопотання, у якому він просить винести ухвалу, якою призначити проведення технічної інвентаризації спірного домоволодіння та зобов`язати відповідача не чинити перешкод у проведенні такої інвентаризації (том№1, а.с. 181).

29.11.2019 року ухвалою Самарського районного суду м. Дніпропетровська відновлено провадження у справі (том№1, а.с. 183).

09.01.2020 року ухвалою Самарського районного суду м. Дніпропетровська клопотання представника позивача про призначення проведення технічної інвентаризації задоволено, призначено проведення технічної інвентаризації спірного домоволодіння та доручено її фізичні особі-підприємцю ОСОБА_5 , зобов`язано відповідача ОСОБА_2 не чинити перешкоди у здійсненні такої інвентаризації та забезпечити доступ фізичній особі-підприємцю ОСОБА_5 до спірного володіння (том№1, а.с. 192).

06.02.2020 року від судового експерта надійшло повідомлення про неможливість надання висновку № 64/19 судової балістичної експертизи (том№1, а.с. 199-200).

22.07.2020 року від представника позивача надійшло клопотання, у якому він просить встановити той факт, що вартість спірного домоволодіння істотно збільшилася у зв`язку із перебудовою та оздобленням, здійснених за рахунок позивача, клопотання залучено до матеріалів справи (том№1, а.с. 229).

04.08.2020 року від представника позивача до суду надійшла заява про зміну анкетних даних (том№1, а.с. 235).

Під час розгляду справи судом заслухано представника позивача, представника відповідача, допитано позивача ОСОБА_1 у якості свідка, свідка ОСОБА_6 , досліджено письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

18.11.2020 проголошену вступну та резолютивну частину рішення суду.

ІІІ. Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних відносин.

Судом встановлено, що згідно договору купівлі продажу від 28 березня 1998 року ОСОБА_2 купив 13/50 частини домоволодіння, що знаходиться в АДРЕСА_1 , на земельній ділянці 1350 кв.м., де розташовані: А-1 жил. буд. кирп. Б-сарай дерев.маз.обл.кирп. В-сарай кирп. Г-душ, кирп. Д-уборна, кирп. Е-уборна, дощ. Ж-сарай, шлакоблоч. № 1-9-огородж.вокол. к.,к.колодц. і 1-мощення, площею 60.4 кв. м. Згідно цього договору відчужується жил.буд. А-1, сарай, Ж, уборна Е, колодець к, забори 1,5,6,7,8 водоколонка №9, частина мощення 1, жил.пл. 14.6 кв.м., що складає 13/50 ідеальної частки (том№ 1, а.с. 20).

Відповідно до плану земельної ділянки по АДРЕСА_1 від 20.01.1998 року на ділянці розташовані: А-1 – житловий будинок; Б – літня кухня; В – сарай; Г – уборна; Д – душ; к,к – колодці; І – мощення; № 1-3 – огородження (том№1, а.с. 22). Загальна площа зазначеної земельної ділянки – 1353 кв. м., під забудуванням – 140 кв.м.

15 серпня 2000 року ОСОБА_2 та ОСОБА_7 уклали шлюб, який був зареєстрований виконкомом Раївської сільської ради Синельниківського району Дніпропетровської області, про що 15 серпня 2000 року видано свідоцтво про одруження серії НОМЕР_2 , зроблено запис № 5 (том№1, а.с. 19).

У подальшому, рішенням Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 21 серпня 2018 року шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 розірвано (том№1, а.с. 34).

04 грудня 2018 року ОСОБА_8 та ОСОБА_4 уклали шлюб, зареєстрований Шевченківським районним у місті Дніпрі відділом держаної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, про що 04 грудня 2018 року видано свідоцтво про одруження серії НОМЕР_2 , зроблено актовий запис №754, прізвище « ОСОБА_9 » змінено на « ОСОБА_10 » (том№1, а.с. 236).

Згідно довідки №8580 про склад сім`ї або зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб від 19 жовтня 2018 року за адресою: АДРЕСА_1 , до складу сім`ї/зареєстрованих осіб входять: відповідач ОСОБА_2 , який є власником 13/50 частини, син ОСОБА_3 та позивач ОСОБА_4 (том№ 1, а.с. 35).

З довідки про реєстрацію місця проживання особи №02.03-13/50 від 08.01.2019 року вбачається, що ОСОБА_4 зареєстрована за адресою АДРЕСА_2 , з 25.04.2002 року по теперішній час (том№1, а.с. 36).

На підтвердження своєї участі у ремонті домоволодіння позивач надала копію договору на встановлення натяжних стель № 533 від 06.06.2013 року, відповідно до умов якого, 06 червня 2013 року ОСОБА_4 уклала договір на встановлення натяжних стель у приміщенні за адресою АДРЕСА_2 , на загальну суму 4600 гривень (том№1, а.с. 51).

З виписок з особових рахунків ОСОБА_4 в АТ КБ «ПриватБанк» № НОМЕР_3 від 10.10.2018 року та №39BOFEUNV2SQ1NR1 від 10.10.2018 року, вбачається, що позивач оплачувала комунальні послуги у період з 21.07.2017 по 10.10.2018 року, загальна сума платежів становить 28 984,30 грн (том№1, а.с. 37-48) . Також з наданої позивачем виписки з особового рахунку ОСОБА_4 в АТ КБ «ПриватБанк» № НОМЕР_4 від 10.10.2018 року вбачається, що позивач у період з 11.04.2015 по 06.09.2017 року здійснювала купівлю товарів у мережах аптек на загальну суму 5982,88 грн. (том№1, а.с. 49).

Згідно виписки із реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного страхування форми ОК-5, яка містить індивідуальні відомості про застраховано особу ОСОБА_4 , вона за період з 2004 року по 2019 рік була працевлаштована та з її заробітної плати здійснювалися відрахування (том№1, а.с. 74).

На виконання ухвали суду Головним управлінням ДФС у Дніпропетровській області надані відомості з Державного реєстру фізичних осіб – платників податків ДФС України про суми виплачених доходів від 03.07.2019 року, у яких містяться інформація про доходи відповідача ОСОБА_2 у період з 01.01.2000 року по 31.12.2018 року, з яких вбачається, що за вказаний період ОСОБА_2 отримав доходів із різних джерел на загальну суму 1707,30 гривень (том№1, а.с. 147).

Також на виконання ухвали суду Головним управлінням Пенсійного фонду Укрїни в Дніпропетровській області надано виписку із реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного страхування форми ОК-5 № 7777 від 23.07.2019 року, яка містить індивідуальні відомості про застраховану особу ОСОБА_2 , згідно якої за період з 2005 по 2007 рік був працевлаштований та з його заробітної плати здійснювалися відрахування, загальна сума заробітку ОСОБА_2 склала 1654,53 грн. (том№1, а.с. 152).

Як вбачається із наданого судовим експертом повідомлення про неможливість надання висновку № 64/19 судової будівельно-технічної експертизи, проведення судової будівельно-технічної експертизи домоволодіння за адресою по АДРЕСА_1 , не є можливим у зв`язку із неотриманням судовим експертом необхідних матеріалів (том№1, а.с.199-200).

На виконання ухвали суду фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5 разом із позивачем 10.03.2020, 05.06.2020 та 03.09.2020 року здійснено виходи до спірного домоволодіння з метою здійснення обстеження, огляду замірів та фотозйомки для проведення інвентаризації, проте провести технічну інвентаризацію не вдалось за можливе через те, що відповідач ОСОБА_2 спершу обмежив доступ до домоволодіння, а у подальшому отримати доступ не вдалось, адже домоволодіння було зачинене та ніхто там не знаходився, про що вбачається із наданої ФОП ОСОБА_5 заяви (том№ 2, а.с. 10).

Крім того, судом досліджені надані у судовому засіданні спеціалістом Бюро технічної інвентаризації матеріали інвентарної справи по спірному домоволодінню. Згідно довідки-характеристики № 030704 від 19 березня 1998 року, що міститься у даних матеріалах, загальна вартість домоволодіння, розташованого у АДРЕСА_1 , становить двадцять одну тисячу сто двадцять одну гривню станом на 1998 рік (том№1, а.с. 137).

Також у судовому засіданні було допитано свідка ОСОБА_6 , який є братом відповідача, та допитано як свідка позивача ОСОБА_1 .

Свідок ОСОБА_6 пояснив суду що, він допомагав облаштовувати спірний будинок, займався електрикою, клав плитку. Він допомагав брату з ремонтом у 2005 році, їхні мати та тітка фінансували, позивач отримувала гроші. Позивач проводила незначні роботи-фарбувала, наводила порядок. За комунальні послуги спочатку сплачував відповідач, коли він захворів, то почала сплачувати позивач. Після 2005 року він був у будинку, жодних перестройок він не бачив.

Допитана в судовому засіданні як свідок ОСОБА_1 пояснила, що з 1998 року вона проживала разом із відповідачем по АДРЕСА_2 , у 2000 році вони з відповідачем офіційно оформили свої відносини. Вони вирішили розбудовувати будинок з 2002 року до 2009 року, бо його площа була 19 кв.м. Добудували прихожу, ванну, дитячу та гардеробну, зараз площа будинку становить майже 60 кв.м. Завели воду до будинку, повністю замінили покрівлю, поклали кахель на підлогу, встановили натяжні стелі, замінили вікна. У 2012-2013 рр. був зроблений гарний ремонт. Працювала вона одна, відповідач за 22 роки їх сумісного проживання пропрацював лише один рік. Будинок поділений на 2 частини, у них з сусідами різні входи, вони добудували власні приміщення. Вона приходила з техніком три рази для проведення експертизи, 10.03.2020 року відповідач вийшов нетверезий, з лопатою в руках та не пустив їх. Вона викликала поліцію, проте поліція не приїхала. У наступні рази їх з техніком до домоволодіння теж ніхто не пустив. Доступ до будинку вона не має більше трьох років, замки змінені, а нових ключів в неї не має.

ІV. Мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову. Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.

Стосовно вимог позивача про визнання спірного домоволодіння спільною сумісною власністю подружжя суд зазначає наступне.

Позиція позивача обґрунтована тим, що за час спільних шлюбних відносин спірне домоволодіння значно збільшилось у вартості внаслідок її особистих вкладень у дане майно, а тому воно є спільною сумісною власністю подружжя.

Пунктом першим статті 57 Сімейного кодексу України встановлено, що собистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно, набуте нею, ним до шлюбу.

Судом встановлено, що відповідачем було придбано у власність 13/50 частини домоволодіння, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , 28 березня 1998 року, тоді як шлюб між сторонами укладений після придбання спірного домоволодіння, а саме 15 серпня 2000 року, отже, виходячи із приписів статті 57 СК України, спірне домоволодіння на момент укладення шлюбу є особистою власністю відповідача ОСОБА_2 .

У частині першій статті 62 СК України вказано, якщо майно дружини, чоловіка за час шлюбу істотно збільшилося у своїй вартості внаслідок спільних трудових чи грошових затрат або затрат другого з подружжя, воно у разі спору може бути визнане за рішенням суду об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

У абзаці 3 пункту 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» № 11 від 21 грудня 2007 року роз`яснено, що майно, яке належало одному з подружжя, може бути віднесено до спільної сумісної власності укладеною при реєстрації шлюбу угодою (шлюбним договором) або визнано такою власністю судом з тих підстав, що за час шлюбу його цінність істотно збільшилася внаслідок трудових або грошових затрат другого з подружжя чи їх обох.

Для з`ясування різниці вартості домоволодіння на день укладення шлюбу між сторонами та на теперішній час, судом за клопотанням сторони позивача було призначено судову будівельно-технічну експертизу даного майна, а внаслідок відсутності матеріалів для проведення експертизи також доручено ФОП ОСОБА_5 провести технічну інвентаризацію домоволодіння, яка необхідна для повного та об`єктивного проведення експертизи. Крім того, ухвалою суду зобов`язано відповідача ОСОБА_2 не чинити перешкод у здійсненні такої інвентаризації та забезпечити доступ ФОП ОСОБА_5 до спірного домоволодіння.

Судом встановлено, що на виконання ухвали суду фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5 разом із позивачем 10.03.2020, 05.06.2020 та 03.09.2020 року здійснено виходи до спірного домоволодіння з метою здійснення обстеження, огляду замірів та фотозйомки для проведення інвентаризації, проте провести технічну інвентаризацію не вдалось за можливе через те, що відповідач ОСОБА_2 спершу обмежив доступ до домоволодіння, а у подальшому отримати доступ не вдалось, адже домоволодіння було зачинене та ніхто там не знаходився.

Внаслідок того, що відповідач завадив проведенню технічної інвентаризації, провести судову будівельно-технічну експертизу не вдалося за можливе унаслідок відсутності необхідних матеріалів.

Згідно ч. 10 ст. 84 ЦПК України у разі неподання учасником справи з неповажних причин або без повідомлення причин доказів, витребуваних судом, суд залежно від того, яка особа ухиляється від їх подання, а також яке значення мають ці докази, може визнати обставину, для з`ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у його визнанні, або може здійснити розгляд справи за наявними в ній доказами, або, у разі неподання таких доказів позивачем, - також залишити позовну заяву без розгляду.

Як передбачено ч. 3 ст. 107 ЦПК України при визначенні матеріалів, що надаються експерту чи експертній установі, суд у необхідних випадках вирішує питання про витребування відповідних матеріалів за правилами, передбаченими цим Кодексом для витребування доказів.

Положеннями статті 109 ЦПК України прямо встановлено, що у разі ухилення учасника справи від подання експертам необхідних матеріалів, документів або від іншої участі в експертизі, якщо без цього провести експертизу неможливо, суд залежно від того, хто із цих осіб ухиляється, а також яке для них ця експертиза має значення, може визнати факт, для з`ясування якого експертиза була призначена, або відмовити у його визнанні.

Враховуючи вищевикладені норми ЦПК України та встановлений судом факт ухилення (перешкоджання) відповідачем ОСОБА_2 від проведення технічної інвентаризації спірного домоволодіння, що призвело до неможливості провести експертизу, суд приходить до висновку, що у такому випадку необхідно застосувати положення ст. 109 ЦПК України та визнати обставину істотного збільшення у своїй вартості спірного домоволодіння внаслідок трудових або грошових затрат позивача чи їх обох.

Таким чином, беручи до уваги вищевикладене та керуючись положеннями статті 62 Сімейного кодексу України, суд приходить до висновку, що 13/50 частини домоволодіння, яке знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , є спільною сумісною власністю подружжя.

Стосовно вимог позивача про поділ спірного домоволодіння в натурі в рівних частках суд приходить до наступного.

Згідно ч. 1 ст. 61 СК України об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.

Частиною 1ст. 70 СК України передбачено, що у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Згідно ч. 1 ст. 71 СК України, майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.

Згідно роз`яснень, викладених у п. 22 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року N 11 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя", поділ спільного майна подружжя здійснюється за правилами, встановленими статтями 69 - 72 СК та ст. 372 ЦК. Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи.

Судом під час розгляду справи встановлено, що частина 13/50 домоволодіння АДРЕСА_1 є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя та відповідно є об`єктом поділу.

У своїх уточнених позовних вимогах позивач просить суд поділити 13/50 частини спірного домоволодіння в натурі в рівних частках. Враховуючи те, що у матеріалах справи відсутня технічна документація (технічний паспорт) на домоволодіння АДРЕСА_1 станом після проведених перебудов та перепланувань, здійснити поділ вищевказаного майна в натурі наразі не можливо.

За змістом п. 25 Постанови Пленуму Верховного суду України від 21.12.2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», якщо неподільні речі не можуть бути реально поділенні між подружжям відповідно до їх часток, суд визнає ідеальні частки подружжя в цьому майні без його реального поділу і залишає майно у їх спільній частковій власності.

Таким чином, суд приходить до висновку, що необхідно виділити позивачу 13/100 частини домоволодіння, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , в будинку літ. А-1, та складається з приміщень 1-1, 1-2, 1-3, вбиральне Е, сараю Ж, колодязя к, парканів 1, 5, 6, 7, 8, водоколонки № 9, частини мощення І.

У іншій частині позовних вимог відмовити.

Враховуючи вищевикладене, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно наявні у справі докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, з`ясувавши усі обставини справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, з урахуванням того, що відповідно до ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичної особи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню.

Згідно ч.ч. 1-4 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Позивач в своїй позовній заяві просить покласти на відповідача судові витрати.

В обґрунтування заявленої суми на надання правової допомоги в розмірі 12000,00 грн. позивачем надано: копію договору про надання правової допомоги № 29/03/19 від 29 березня 2019 року (том№1, а.с. 8) та квитанцію про сплату ОСОБА_11 12000,00 грн. за правову допомогу за договором про надання правової допомоги № 29/03/19 від 29.03.2019 року (том№1, а.с. 3).

Відтак, суд приходить до обґрунтованого висновку, що витрати на правничу допомогу у розмірі 12000,00 грн. є співмірними та підлягають стягненню з відповідачів на користь позивача.

Враховуючи, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, то у відповідності до вимог ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір розмірі 1536,80 грн.

Керуючись ст.ст. 3-13, 141, 235, 258, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати 13/50 частин домоволодіння, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , в будинку літ. А-1, та складається з приміщень 1-1, 1-2, 1-3, вбиральні Е, сараю Ж, колодязя к, парканів 1, 5, 6, 7, 8, водоколонки № 9, частини мощення І, спільною сумісною власністю ОСОБА_1 (р.н.о.к.п.п. НОМЕР_5 , АДРЕСА_1 ) та ОСОБА_2 (р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ).

Виділити ОСОБА_1 (р.н.о.к.п.п. НОМЕР_5 , АДРЕСА_1 ) 13/100 частини домоволодіння, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , в будинку літ. А-1, та складається з приміщень 1-1, 1-2, 1-3, вбиральні Е, сараю Ж, колодязя к, парканів 1, 5, 6, 7, 8, водоколонки № 9, частини мощення І.

Стягнути з ОСОБА_2 (р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 (р.н.о.к.п.п. НОМЕР_5 , АДРЕСА_1 ) понесені нею судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1536 грн. 80 коп. та на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 12000 грн., загалом 13536 (тринадцять тисяч п`ятсот тридцять шість) гривень 80 копійок.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Апеляційна скаргана рішення суду подається безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи,зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складно 15 січня 2021 року

Суддя А.О. Сухоруков