Ухвала суду № 94176770, 16.01.2021, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

У Х В А Л А

16 січня 2021 р. Справа №200/573/21-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі судді Куденкова К.О., перевіривши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до Управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області (ідентифікаційний код: 23346787, 84302, Донецька область, м. Краматорськ, вул. Поштова, буд. 5) про визнання протиправною бездіяльності і стягнення невиплаченої суми пенсії,-

У С Т А Н О В И В:

У січні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області, в якому просить: - визнати протиправною бездіяльність щодо невиплати за період з 01.02.2017 по 30.11.2019 пенсії в сумі 136 317,34 грн; - стягнути невиплачену пенсію за період з 01.02.2017 по 30.11.2019 у розмірі 136 317,34 грн.

Обґрунтовуючи позов ОСОБА_1 посилається на припинення виплати йому пенсії з підстав, які не передбачені ст. 49 Закону України від 9 липня 2003 року № 1058-IV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

До позовної заяви позивачем квитанція про сплату № 63637 від 1 жовтня 2020 року про сплату судового збору в розмірі 840,80 грн.

Під час перевірки зарахування судового збору встановлено, що судовий збір, сплачений ОСОБА_1 згідно з вказаною квитанцією, зарахований як судовий збір, сплачений за подання позовної заяви від 05.10.2020 № 9284/20 ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області (відповідач-1), Держави Україна в особі Міністерства юстиції України (відповідач-2), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет позову: Держава Україна в особі Державної казначейської служби України про визнання протиправною бездіяльності, стягнення шкоди у розмірі 136317,34 гривень та стягнення моральної шкоди у розмірі 10000,00 гривень (адміністративна справи № 200/9158/20-а).

26 жовтня 2020 року у справі № 200/9158/20-а Донецький окружний адміністративний суд постановив ухвалу про повернення позивачеві позовної заяви ОСОБА_1 .

Судовий збір сплачений за подання позовної заяви в адміністративній справі № 200/9158/20-а зарахований до спеціального фонду Державного бюджету України і позивачу в порядку, установленому законом, не повертався.

Положеннями ч. 5 ст. 6 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що за повторно подані позови, що раніше були залишені без розгляду, судовий збір сплачується на загальних підставах.

Суд зазначає, що повторно поданий той самий платіжний документ про сплату судового збору не є належним доказом сплати цього платежу за подання повторної позовної заяви.

Обґрунтовуючи необхідність сплати судового збору на загальних підставах за повторне подання позовної заяви за умови, коли сума судового збору підлягала поверненню у зв`язку із залишенням позову без розгляду, але не була повернута, і до повторно поданого позову додавався первісний документ про сплату судового збору, суд вважає за необхідне вказати таке.

Певний час редакція ч. 4 ст. 6 Закону № 3674 передбачала таке право, що якщо сума судового збору підлягала поверненню у зв`язку із залишенням позову без розгляду, але не була повернута, до повторно поданого позову додається первісний документ про сплату судового збору (друге речення цієї норми закону). Проте Законом України від 22 травня 2015 року № 484-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору" це речення було виключено з цієї норми (пп. 4 п. 4 цього Закону). Станом на час звернення ОСОБА_1 до суду з цим позовом ст. 6 Закону № 3674 встановлює, що за повторно подані позови, що раніше були залишені без розгляду, судовий збір сплачується на загальних підставах.

Таке законодавче визначення передбачає, що позивач, коли подає повторно позовну заяву, має сплати судовий збір за її розгляд і не вправі використовувати первісний документ про сплату цього платежу, доданий до первинної позовної заяви, яку суд залишив без розгляду. Запроваджене законодавче нововведення не обмежує і не порушує прав позивача в частині обов`язку нести додаткові майнові витрати у зв`язку зі звернення до суду, оскільки за Законом № 3674 такий позивач має право на повернення суми судового збору, сплаченого за подання первісної позовної заяви, яка була залишена без розгляду.

Таке правозастосування відповідає висновкам Верховного Суду, викладеним у постанові від 13 лютого 2019 року у справі № 1540/3297/18.

Отже, квитанція про сплату № 63637 від 1 жовтня 2020 року про сплату судового збору в розмірі 840,80 грн не може бути прийнята судом як документ про сплату судового збору за подання саме цієї позовної заяви.

Суд зазначає, що предметом позову є захист соціальних прав.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 8 Закону України від 8 липня 2011 року № 3674-VI "Про судовий збір" передбачено, що враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950) (далі - Конвенція), Рекомендація щодо заходів, які полегшують доступ до правосуддя № R (81)7, прийнята Комітетом міністрів Ради Європи 14 травня 1981 року, та практика Європейського суду з прав людини під час застосування цієї Конвенції не визнають необхідність сплати судових витрат обмеженням права доступу до суду.

Разом із тим, ураховуючи положення пункту 1 статті 6 Конвенції та прецедентну практику Європейського суду з прав людини (зокрема, рішення від 19 червня 2001 року у справі «Креуз проти Польщі», сплата судових витрат не повинна перешкоджати доступу до суду, ускладнювати цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди самій суті цього права, та має переслідувати законну мету.

Отже, сплата судових витрат не повинна перешкоджати доступу до суду, ускладнювати цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди самій суті цього права, та має переслідувати законну мету.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для звільнення позивача від сплати судового збору, що відповідає практиці Першого апеляційного адміністративного суду, зокрема наведеній в ухвалі від 14 листопада 2019 року у справі №200/14091/18-а.

За наслідками з`ясування визначених ч. 1 ст. 171 КАС України питань, суд дійшов висновку про відсутність підстав для залишення позовної заяви без руху, її повернення чи відмови у відкритті провадження у справі.

З огляду на п. 3 ч. 6 ст. 12 КАС України, ця справа є справою незначної складності.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 263 КАС України встановлено, що суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо: оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.

Отже, ця справа підлягає розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Частиною 4 ст. 9 КАС України передбачено, що суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

За приписами ч. 2 та ч. 3 ст. 77 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Докази суду надають учасники справи. Суд може пропонувати сторонам надати докази та збирати докази з власної ініціативи, крім випадків, визначених цим Кодексом.

Також суд зазначає, що за приписами ст. 149 КАС України суд може постановити ухвалу про стягнення в дохід Державного бюджету України з відповідної особи штрафу у сумі від 0,3 до трьох розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб у випадках невиконання процесуальних обов`язків, зокрема ухилення від вчинення дій, покладених судом на учасника судового процесу; зловживання процесуальними правами, вчинення дій або допущення бездіяльності з метою перешкоджання судочинству; неповідомлення суду про неможливість подати докази, витребувані судом, або неподання таких доказів без поважних причин суб`єктом владних повноважень.

Керуючись ст. ст. 9, 77, 80, 133, 171, 248, 256, 260, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження в адміністративній справі.

Звільнити ОСОБА_1 від сплати судового збору.

Адміністративна справа буде розглядатися і вирішуватися суддею Куденковим К.О. одноособово.

Розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні).

Зобов`язати Управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області в п`ятнадцятиденний строк з дня вручення йому копії цієї ухвали надати до Донецького окружного адміністративного суду належним чином засвідчені копії: відомості і відповідне документальне підтвердження щодо розміру невиплачених пенсійних виплат ОСОБА_1 за період з 01.02.2017 по 30.11.2019.

Установити відповідачу п`ятнадцятиденний строк з дня вручення йому копії цієї ухвали для подання відзиву на позовну заяву, який повинен бути складений та поданий за правилами, встановленими статтею 162 КАС України, або заяви про визнання позову.

До відзиву на позов необхідно додати докази, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача, якщо такі докази не надані позивачем, документи, що підтверджують надіслання (надання) відзиву і доданих до нього доказів іншим учасникам справи.

Відзив або заява про визнання позову мають бути подані відповідачем до Донецького окружного адміністративного суду за адресою: 84122, Донецька область, м. Слов`янськ, вул. Добровольського, буд. 1.

Неподання суб`єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.

Роз`яснити учасникам справи, що відповідно до вимог статті 94 КАС України письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не визначено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.

Копію цієї ухвали направити сторонам. Відповідачу направити також копію позовної заяви та доданих до неї матеріалів.

Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається: http://adm.dn.court.gov.ua/sud0570.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та окремо від рішення суду оскарженню не підлягає.

Суддя К.О. Куденков