Рішення № 94176601, 11.01.2021, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 січня 2021 року Справа № 160/16142/20

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Сліпець Н.Є.

розглянувши порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) у місті Дніпро адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

03.12.2020 року представник ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якому просив:

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо не поновлення виплати пенсії громадянці України ОСОБА_1 ;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області поновити виплату пенсії громадянці України ОСОБА_1 з моменту припинення, а саме починаючи з 01.05.2018 року, а також здійснювати нарахування та виплату пенсії у розмірі, передбаченому законодавством, з усіма індексаціями, перерахунками та надбавками, відповідно до ст.ст. 27, 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», з виплатою компенсації розрахованої за нормами Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» та Постанови Кабінету Міністрів України №159 від 21.02.2001 року «Про затвердження Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати», за невчасно отримані та неотримані суми пенсійних виплат, як частини доходу, за період невиплати з 01.05.2018 року по дату фактичної виплати усієї суми пенсії.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.12.2020 року відкрито провадження та призначено розгляд в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними у справі матеріалами з 23.12.2020 року, відповідно до ч. 1 ст. 263 Кодексу адміністративного судочинства України.

Цією ж ухвалою відповідачу було надано строк для подання письмового відзиву на позовну заяву - протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

В обґрунтування представник позивача посилався на те, що позивач є громадянкою України та проживала (була зареєстрованою) за адресою: АДРЕСА_1 . На теперішній час, позивач виїхала до Держави Ізраїль. 21.06.2019 року представник позивача звернувся до Відділу з питань призначення та перерахунку пенсії № 4 управління застосування пенсійного законодавства ГУ ПФУ в Дніпропетровській області із заявою про поновлення виплати пенсії ОСОБА_1 та отримав відмову від 20.09.2019 року, яка була оскаржена в судовому порядку. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду у справі № 160/12359/19 зобов`язано ГУ ПФУ в Дніпропетровській області витребувати з ГУ ПФУ в м. Києві архівну пенсійну справу ОСОБА_1 та повторно розглянути заяву про поновлення виплати пенсії. 17.08.2020 року відповідачем повторно розглянута заява представника відповідача та відмовлено в поновленні пенсі з посиланням на положення п. 1 Постанови Кабінету Міністрів України № 637 від 05.11.2014 року оскільки довідки про взяття позивачки на облік як внутрішньо переміщеної особи в Управлінні соціального захисту населення департаменту соціальної політики Кам`янської міської ради та заяви про відкриття рахунку у відділенні «Ошадбанк» не надано. Вбачаючи в таких діях відповідача порушення прав позивача, представник позивача звернувся до суду за захистом порушеного права та просив визнати протиправною бездіяльність щодо не поновлення виплати пенсії та зобов`язати усунути порушення її прав.

24.12.2020 року на електронну пошту суду та 29.12.2020 року до канцелярії суду надійшов письмовий відзив, в якому представник просив відмовити у задоволенні позову в повному обсязі, посилаючись на те, що позивач перебуває на обліку як внутрішньо переміщена особа у Голосіївському районі м. Києва і не надала довідки про взяття на обліку внутрішньо переміщеної особи в УСЗН Департаменту соціальної політики Кам`янської міської ради та заяву про відкриття рахунку у відділенні «Ощадбанк», а тому відсутні підстави для поновлення пенсії саме Головним управлінням ПФУ в Дніпропетровській області та виплати компенсації втрати частини доходів.

04.01.2021 року до суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив, в якій він наполягав на тому, що відповідач безпідставно позбавив позивача права на отримання пенсії з посиланням на рішення Конституційного Суду України № 25-рп/2009 від 07.10.2009 року. Просив задовольнити в повному обсязі позовні вимоги позивача.

Згідно із п. 2 ч. 1 ст. 263 Кодексу адміністративного судочинства України, оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг, суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 263 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що справи, визначені частиною першою цієї статті, суд розглядає у строк не більше тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Згідно ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи, або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази у сукупності з нормами чинного законодавства України, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянкою України, що підтверджується копією ї паспорту громадянина України для виїзду за кордон Серія НОМЕР_1 .

Згідно довідки від 02.03.2017 року № 7729 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

З 02.03.2017 року фактичне місце проживання/перебування позивачки зареєстровано у АДРЕСА_2 .

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.01.2020 року у справі № 160/12359/19 за позовом ОСОБА_1 до ГУ ПФУ України в Дніпропетровській області про зобов`язання вчинити певні дії було частково задоволено позовні вимоги та зобов`язано ГУ ПФУ в Дніпропетровській області витребувати з Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві архівну пенсійну справу ОСОБА_1 з урахуванням якої повторно розглянути заяву про поновлення виплати пенсії за віком. В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Рішенням відділу з питань перерахунків пенсії № 4 управління застосування пенсійного законодавства Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 12.08.2020 року № 139/03-8/18 ОСОБА_1 було відмовлено в поновленні пенсії з посиланням на те, що вона не надала довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи в УСЗН Департаменту соціальної політики Кам`янської міської ради та заяву про відкриття рахунку у відділенні «Ощадбанку».

Листом від 17.08.2020 року № 15852-16337/Б-03/8-0400/20 представнику позивача ОСОБА_2 було повідомлено про прийняте рішення щодо відмови в поновленні та виплати пенсії.

нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні.

Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» для взятої на облік внутрішньо переміщеної особи реалізація прав на зайнятість, пенсійне забезпечення, загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, на отримання соціальних послуг здійснюється відповідно до законодавства України.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 8 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі – Закон № 1058-IV) право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають: громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані інвалідами в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 49 Закону №1058-IV виплата пенсії за рішенням територіальних органів ПФУ або за рішенням суду припиняється на весь час проживання за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України.

Відповідно до ч. 2 ст. 49 Закону №1058-IV поновлення виплати пенсії здійснюється за рішенням територіального органу Пенсійного фонду протягом 10 днів після з`ясування обставин та наявності умов для відновлення її виплати. Виплата пенсії поновлюється в порядку, передбаченому частиною третьою статті 35 та статтею 46 цього Закону.

Згідно ст. 51 Закону №1058-IV у разі виїзду пенсіонера на постійне місце проживання за кордон пенсія, призначена в Україні, за заявою пенсіонера може бути виплачена йому за шість місяців наперед перед від`їздом, рахуючи з місяця, що настає за місяцем зняття з обліку за місцем постійного проживання. Під час перебування за кордоном пенсія виплачується в тому разі, якщо це передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України.

Рішенням Конституційного суду України від 07.10.2009р. №25-рп/2009 пункт 2 частини 1 статті 49, друге речення статті 51 Закону №1058- IV щодо припинення виплати пенсії на весь час проживання (перебування) пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, Конституційний Суд України визнав такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційним). Зазначені положення Закону №1058-IV втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Як зазначено в Рішенні №25-рп/2009 оспорюваними нормами Закону №1058-IV держава, всупереч конституційним гарантіям соціального захисту для всіх осіб, право на соціальний захист поставила в залежність від факту укладення Україною з відповідною державою міжнародного договору з питань пенсійного забезпечення. Таким чином, держава всупереч конституційним гарантіям соціального захисту для всіх осіб, що мають право на отримання пенсії у старості, на законодавчому рівні позбавила цього права пенсіонерів у тих випадках, коли вони обрали постійним місцем проживання країну, з якою не укладено відповідного договору. Виходячи із правової, соціальної природи пенсій право громадянина на одержання призначеної йому пенсії не може пов`язуватися з такою умовою, як постійне проживання в Україні; держава відповідно до конституційних принципів зобов`язана гарантувати це право незалежно від того, де проживає особа, якій призначена пенсія, в Україні чи за її межами.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Пічкур проти України», яке набрало статусу остаточного 07.02.2014 року, право на отримання пенсії, як таке, стало залежним від місця проживання заявника. Це призвело до ситуації, в якій заявник, пропрацювавши багато років у своїй країні та сплативши внески до системи пенсійного забезпечення, був зовсім позбавлений права на пенсію лише на тій підставі, що він більше не проживає на території України (пункт 51 цього рішення).

Отже, суд приходить висновку, що безумовно позивач як громадянин України має право на виплату призначеної їй пенсії, проте, з визначенням дати її відновлення в межах строків звернення до суду, передбачених КАС України.

Питання щодо подання та оформлення документів для призначення пенсій урегульовано Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженим постановою правління Пенсійного Фонду України 25.11.2005 року №22-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 07.07.2014 року №13-1) (далі - Порядок № 22-1).

Відповідно до пункту 1.5 Порядку № 22-1 заява про переведення з одного виду пенсії на інший, про перерахунок пенсії, про виплату пенсії у зв`язку з виїздом на постійне місце проживання за кордон, поновлення виплати пенсії, про припинення перерахування пенсії на банківський рахунок та отримання пенсії за місцем фактичного проживання, про виплату частини пенсії на непрацездатних членів сім`ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, про виплату пенсії за довіреністю, термін дії якої більше одного року, через кожний рік дії такої довіреності, подається пенсіонером особисто або його законним представником до органу, що призначає пенсію, за місцем перебування на обліку як одержувача пенсії, а пенсіонерами, які зареєстровані на території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя і не отримують пенсії від уповноважених органів Російської Федерації, - до органу, що призначає пенсію, визначеного Пенсійним фондом України. При цьому, у заяві про виплату частини пенсії непрацездатним членам сім`ї особи, яка знаходиться на повному державному утриманні, вказується адреса одержувача цієї частини пенсії.

Згідно пунктом 2.9 Порядку № 22-1 особа, яка звертається за пенсією (незалежно від виду пенсії), повинна пред`явити паспорт (або інший документ, що засвідчує цю особу, місце її проживання (реєстрації) та вік).

За документ, що засвідчує місце проживання особи, приймаються: паспорт або довідка відповідних органів з місця проживання (реєстрації), у тому числі органів місцевого самоврядування. Іноземці та особи без громадянства подають також копію посвідки на постійне проживання (пункт 2.22 Порядку).

Відповідно до статті 5 Закону України від 18.01.2001 року № 2235 «Про громадянство України» документами, що підтверджують громадянство України, є: паспорт громадянина України, свідоцтво про належність до громадянства України, паспорт громадянина України для виїзду за кордон, тимчасове посвідчення громадянина України, проїзний документ дитини, дипломатичний паспорт, службовий паспорт, посвідчення особи моряка, посвідчення члена екіпажу, посвідчення особи на повернення в Україну.

Отже, виходячи із правової та соціальної природи пенсійного забезпечення, право громадянина на призначення йому пенсії не може пов`язуватися з такою умовою, як постійне проживання в Україні.

За змістом ст. 49 Закону №1058 та п. 2.8 Порядку № 22-1 обов`язковою умовою для поновлення виплати пенсії є наявність у пенсійного органу пенсійної справи особи.

Так, рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.01.2020 року у справі № 160/12359/19 зобов`язано ГУ ПФУ в Дніпропетровській області витребувати з Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві архівну пенсійну справу ОСОБА_1 з урахуванням якої повторно розглянути заяву про поновлення виплати пенсії за віком.

Оскільки позовні вимоги заявлені щодо зобов`язання відповідача поновити виплату пенсії ОСОБА_1 , то зміна місця проживання та бажання отримувати пенсію в іншому органі Пенсійного фонду не унеможливлює реалізацію конституційного права на пенсійне забезпечення, оскільки відповідач, як орган владних повноважень, покликаний забезпечити переміщення відомостей про пенсійне забезпечення позивача в межах наданої компетенції задля відновлення порушених прав особи.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 31.10.2019 року у справі №208/3325/17.

Посилання відповідача на наявність реєстрації місця проживання позивача в м. Києві (що підтверджується довідкою ВПО № 7729 від 02.03.2017р.) суд оцінює критично, з огляду на те, що в силу положень п. 4 ч. 1 ст. 12 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», у зв`язку з виїздом за кордон скасовується дія цієї довідки.

Таким чином, суд вважає, що вимога щодо визнання протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо не поновлення виплати пенсії за вислугу років ОСОБА_1 підлягає задоволенню.

При цьому, суд критично оцінює доводи представника позивача щодо поновлення пенсії ОСОБА_1 з урахуванням усіх перерахунків та індексації пенсії, компенсації втрати частини грошових доходів, оскільки питання розміру виплати пенсії та нарахування і виплати індексації та компенсації втрати частини грошових доходів належить до компетенції пенсійного органу при поновленні пенсії, нарахуванні та виплаті відповідних сум. При цьому, у разі незгоди з діями відповідача щодо розміру пенсії, наявності чи відсутності підстав для нарахування індексації, компенсації позивач (її представник) не позбавлені права звернутися за захистом своїх прав до суду.

Слід зазначити, що на сьогоднішній день відсутні підстави вважати, що право на отримання належних позивачу виплат при відновленні виплати пенсії буде порушене відповідачем.

Крім того, положенням ст. 8 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» лише відмова у проведені компенсації може бути оскаржена в судовому порядку, а в даній справі відповідачем таке рішення не приймалося.

Стосовно вимоги представника позивача щодо відновлення виплати пенсії з дати припинення, суд зазначає наступне.

Наявність обов`язку у відповідача відновити виплату пенсії не позбавляє позивача необхідності щодо захисту свого права. Отже, після припинення виплати пенсії та не відновлення її виплати, позивач повинен був дізнатися про порушення свого права, а відтак і розпочався відлік строку звернення до суду.

Поновлення права на виплату пенсії здійснюється не автоматично, а передбачає виконання ряду процедурних дій, пов`язаних з поновленням виплати, серед яких: подання заяви про поновлення виплати з дотриманням строків звернення, наявність документів, які підтверджують факт призначення пенсії, припинення її виплати чи право на поновлення її виплати.

За приписами частини 2 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Враховуючи вищевикладені норми чинного законодавства, суд дійшов висновку, що до вказаних правовідносин слід застосувати положення ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що із заявою про поновлення виплати пенсії представник позивача вперше звернувся 21.06.2019 року (отримавши відмову, яка була оскаржена в судовому порядку) отже, позов підлягає задоволенню від дати звернення до органу ПФУ з 21.06.2019 року.

При цьому, судом враховано, що представником позивача не наведено обґрунтованих причин, які унеможливили звернення позивача, яка в першу чергу зацікавлені в поновленні виплати пенсії, до пенсійного органу із заявою про поновлення виплати пенсії після припинення її виплат.

Отже, з огляду на вказані обставини справи, позивач з моменту виїзду на постійне місце проживання до Ізраїлю мала право на поновлення пенсійних виплат, однак вказаним правом скористалися, лише, 21.06.2019 року, коли через уповноваженого представника звернулись до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою, в якій просила поновити виплату пенсії.

За таких обставин, суд вважає за необхідне частково задовольнити позовні вимоги представника ОСОБА_1 та визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо не поновлення виплати пенсії громадянці України ОСОБА_1 і зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області поновити виплату раніше призначеної пенсії ОСОБА_1 з 21.06.2019 року.

В задоволенні іншої частини позовних вимог необхідно відмовити.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

В силу вимог ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Згідно ч. 2 ст. 73 Кодексу адміністративного судочинства України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Оцінуючи усі докази, які були досліджені судом у їх сукупності, а також обставини, встановлені у ході судового розгляду справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими в частині, а вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат відповідно до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, суд виходить із того, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання позову до суду в розмірі 840,80 грн., що документально підтверджується квитанцією № 93766 від 03.12.2020р.

Отже, сплачений судовий збір за подачу позову до суду в сумі 840,80 грн. підлягає стягненню на користь позивача.

Відповідно до ч. 4 ст. 243 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Згідно із ч. 5 ст. 250 Кодексу адміністративного судочинства України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Керуючись ст.ст. 2-10, 11, 12, 47, 72-77, 94, 122, 132, 139, 193, 241-246, 250, 251, 257-263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 26, код ЄДРПОУ 21910427) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо не поновлення виплати пенсії громадянці України ОСОБА_1 .

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області поновити виплату раніше призначеної пенсії ОСОБА_1 з 21.06.2019 року.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду Українки в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 26, код ЄДРПОУ 21910427) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 ) судовий збір у розмірі 840,80 (вісімсот сорок гривень вісімдесят копійок) грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Н.Є. Сліпець