Рішення № 94176316, 22.12.2020, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 грудня 2020 року Справа № 160/12216/20

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Тулянцевої І.В. розглянувши у місті Дніпрі в порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування вимоги, -

ВСТАНОВИВ:

01 жовтня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, в якій позивач просить:

- визнати неправомірною вимогу Головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області №Ф-5291-53У від 20.02.2020 року про сплату боргу (недоїмки) за 4-й квартал 2019 року по сплаті єдиного соціального внеску на користь держави в сумі 2 216, 33 грн. та скасувати її.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що у відповідності до свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю №0595, виданого на підставі рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Дніпропетровської області від 05.07.1995 року, позивач має право займатися адвокатською діяльністю. Проте, із-за відсутності клієнтури по адвокатській діяльності, позивач влаштувався на роботу, з повним робочим днем, до КЗ «Новомосковська центральна міська лікарня» Новомосковської міської ради», яке в подальшому реорганізовано у КНП «Новомосковська центральна міська лікарня» Новомосковської міської ради» на посаду юрисконсульта, де працює по теперішній час. Тому, з 01.10.2019 року всі обов`язкові платежі та збори сплачуються за нього роботодавцем, в тому числі єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, як за найманого працівника. При цьому, позивачем вказано, що до 01.10.2019 року єдиний внесок позивачем сплачувався не менше мінімальної суми платежів. Отже, наявність у позивача свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю посвідчує лише його право, як адвоката на здійснення професійної діяльності, однак не є доказом здійснення адвокатської діяльності та отримання від такої діяльності доходу. Дізнавшись про правову позицію Верховного Суду у складі колегії Касаційного адміністративного суду в рамках справи №160/3114/19, в якій досліджувалося питання щодо обов`язку сплачувати єдиний внесок особою, яка зареєстрована як особа, що здійснює незалежну професійну діяльність, за умови, що у цей період вона була найманим працівником та її роботодавець сплачував за неї єдиний внесок, позивач дійшов висновку про відсутність у нього обов`язку щодо сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування. У зв`язку з чим, 19.12.2019 року звернувся із заявою до керівника Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, в якій просив не нараховувати відносно нього санкції за не сплату єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, як на самозайняту особу - адвоката, оскільки він працевлаштований з 01.09.2018 року на постійній основі – на посаді юрисконсульта в КНП «Новомосковська центральна міська лікарня» Новомосковської міської ради», яке сплачує за позивача всі обов`язкові платежі та збори, в повному обсязі, виходячи з його заробітку. Однак, не зважаючи на подану заяву, 20.02.2020 року Головним управління ДПС у Дніпропетровській області винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-5291-53У в сумі 2 216,33 грн. Разом з тим позивачем зазначено, що подвійна сплата єдиного соціального внеску при одночасному перебуванні фізичної особи в трудових відносинах, яка має статус самозайнятої особи, але не здійснює діяльність не передбачена чинним законодавством, що свідчить про протиправність оскаржуваної вимоги. За сукупністю наведених обставин позивач приходить до висновку, що винесена вимога податковим органом є протиправною та такою, що порушує його права та законні інтереси, а тому підлягає скасуванню, а позовні вимоги підлягають задоволенню.

Також, 01.10.2020 року позивачем разом позовною заявою подано заяву про забезпечення позову.

Ухвалою суду від 02.10.2020 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову – відмовлено.

Ухвалою суду від 02.10.2020 року позовну заяву залишено без руху, надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом десяти днів з дня отримання ухвали суду шляхом подання до суду обґрунтування підстав поважності пропуску звернення до суду, у разі необхідності подання заяви із зазначенням підстав для поновлення такого строку та подання відповідних доказів.

Так, на виконання вимог ухвали про залишення позовної заяви без руху 16.10.2020 року на адресу суду надійшла заява про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду.

Ухвалою суду від 23.10.2020 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №160/12216/20 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні). Цією ж ухвалою відповідачам надано строк для подання письмового відзиву на позовну заяву - протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

На виконання вимог вказаної ухвали 09.11.2020 року на адресу суду від Головного управління ДПС у Дніпропетровській області надійшов відзив на позовну заяву, згідно якого контролюючий орган заперечує проти позовних вимог, посилаючись на норми Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України №449 від 20.04.2015 року та на практику суду апеляційної інстанції в аналогічних спорах. Крім того, відповідачем зазначено, що позивач перебуває на обліку в податковому органі з 14.07.1995 року, як фізична особа, яка займається професійною адвокатською діяльністю (код КВЕД 69.10 – Діяльність у сфері права) та на дату формування оскаржуваної вимоги не перебував у стані припинення підприємницької діяльності, у зв`язку з чим, відповідно до п.п.4,5 ч.1 ст.4 Закону №2464 є платником єдиного внеску, тому сплата єдиного внеску згідно законодавства повинна відбуватися, як фізичною особою-підприємцем та особою, що здійснює незалежну професійну діяльність. Згідно з приписами Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» платники, які перебувають на загальній системі оподаткування та якими не отримано дохід (прибутку) у звітному році або окремому місяці звітного року зобов`язані сплачувати суму єдиного внеску, яка не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску, а саме: в 2019 році сума становила – 4 173 грн. (мінімал. заробітна плата) * 22% = 918,06 грн. Внаслідок чого у позивача відбулося нарахування єдиного внеску за IV квартал 2019 року в розмірі 2 216,33 грн. (з урахуванням переплати в ІКП платника суми в розмірі 537,85 грн.). В зв`язку з тим, що платником ОСОБА_1 не сплачено зазначені у вимозі суми недоїмки у встановлений законодавством строк, Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області сформована та направлена вимога від 20.02.2020 року №Ф-5291-53У на загальну суму 2 216,33 грн. При цьому, якщо платником єдиного внеску протягом 10 календарних днів з дня надходження (отримання) вимоги про сплату боргу (недоїмки) не сплачено зазначені у вимозі суми недоїмки, не узгоджено вимогу з органом доходів і зборів, не оскаржено вимогу в судовому порядку або не сплачено узгодженої в результаті оскарження суми боргу (недоїмки) (з дня отримання відповідного рішення органу доходів і зборів або суду), після спливу останнього дня відповідного строку така вимога вважається узгодженою (набирає чинності), тому така вимога вважається узгодженою (набирає чинності) та направляється до органів державної виконавчої служби. За таких обставин, податковий орган вважає, що спірна вимога сформована відповідно до вимог чинного законодавства, а тому просить відмовити у задоволенні позову.

Від позивача 30.06.2020 року на адресу суду надійшла відповідь на відзив на позовну заяву, в якій приведені доводи, аналогічні за змістом змісту позовної заяви, однак позивач звертає увагу суду, що однією з умов для сплати адвокатом єдиного внеску на загальнообов`язкове соціальне страхування є отримування доходу від адвокатської діяльності, проте у позивача отримання такого доходу відсутнє з 01.09.2018 року, оскільки позивач влаштувався на посаду юрисконсульта в КЗ «Новомосковська центральна міська лікарня» Новомосковської міської ради», яке в подальшому реорганізовано на КНП «Новомосковська центральна міська лікарня» Новомосковської міської ради». Крім того, позивачем зазначено, що від податкового органу 14.04.2020 року податкової вимоги він не отримував. Щодо посилання відповідача на чисельні постанови апеляційного суду, позивач вказує, що вони є недоречними, оскільки зроблено висновок Верховним Судом з цього питання. За таких обставин позивач вважає, що відповідач не навів достатніх доказів, які б свідчили про правомірність прийнятої податковим органом вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 20.02.2020 року №Ф-5291-53У, а тому позивач наполягає на задоволенні позовних вимог.

За правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності (частина 1 статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України).

Частиною 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Згідно зі статтею 258 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Датою ухвалення судового рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення (частина 5 статті 250 Кодексу адміністративного судочинства України).

Розглянувши документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Так, судом встановлено, що ОСОБА_1 з 18.07.2011 року на підставі рішення Ради адвокатів Дніпропетровської області від 05.07.1995 року №7 отримав свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю №0595.

Відповідно до ідентифікаційних даних контролюючого органу адвокат ОСОБА_2 перебуває на обліку у Головному управлінні ДПС у Дніпропетровській області (Новомосковська ДПІ) з 14.07.1995 року.

Згідно наказу від 29.08.2018 року №164-к, позивача прийнято на посаду юрисконсульта адміністративного персоналу з 01.09.2018 року безстроково з посадовим окладом згідно штатного розпису до КНП «Новомосковська центральна міська лікарня» Новомосковської міської ради».

Згідно записів трудової книжки від 06.09.2018 року Серії НОМЕР_1 , з 01.09.2018 року позивача прийнято на роботу до КЗ «Новомосковська центральна міська лікарня» Новомосковської міської ради», яке в подальшому реорганізовано на КНП «Новомосковська центральна міська лікарня» Новомосковської міської ради», на посаду юрисконсульта адміністративного персоналу та вважати працюючим на вказаному підприємстві на посаді юрисконсульта адміністративно-управлінського персоналу з 01.03.2019 року, про що зроблено відповідні записи до трудової книжки за номерами 1 та 2.

Також, в матеріалах справи міститься довідка начальника відділу кадрів Данчука Г.Ю. від 25.09.2020 року, про те, що ОСОБА_1 працює в КНП «Новомосковська центральна міська лікарня» Новомосковської міської ради» на посаді юрисконсульта адміністративно-управлінського персоналу з 01.09.2018 року по теперішній час та довідка КНП «Новомосковська центральна міська лікарня» Новомосковської міської ради» про нарахування ОСОБА_1 заробітної плати за 2019-2020 роки.

Крім того, судом встановлено, що 19.12.2019 року позивач звертався до начальника Новомосковської ОДПІ Головного управління Міністерства доходів у Дніпропетровській області Шульги А.А. із заявою про звільнення від сплати ЄСВ, в якій просив не нараховувати йому санкції за не сплату єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, як на самозайняту особу – адвоката, оскільки з 01.09.2018 року він працевлаштований на постійній основі на посаді юрисконсульта адміністративно-управлінського персоналу в КНП «Новомосковська центральна міська лікарня» Новомосковської міської ради».

Проте, Головне управління ДПС у Дніпропетровській області надало на адресу позивача відповідь, виклавши її в листі №6159/10/04-36-53-40 від 20.01.2020 року, в якому зазначило, про необхідність (обов`язковість) сплати позивачу єдиного внеску.

20.02.2020 року Головне управління ДПС у Дніпропетровській області сформувало та направило позивачу вимогу про сплату боргу (недоїмки) за №Ф-5291-53У, якою повідомило про наявність у ОСОБА_1 заборгованості зі сплати єдиного внеску в сумі 2 216,33 грн. та з вимогою сплатити протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання цієї вимоги.

Позивач вищезазначену вимогу не отримував, про її існування дізнався лише під час ознайомленням з матеріалами виконавчого провадження ВП №63106528 від 23.09.2020 року.

Крім того, судом встановлено, що на примусовому виконанні у Новомосковському міськрайонному відділі державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції м. Дніпро перебуває виконавче провадження ВП №63106528, відкрите державним виконавцем Рибак О.О. 23.09.2020 року на підставі вимоги Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 20.02.2020 року №Ф-5291-53У про стягнення заборгованості зі сплати єдиного внеску у розмірі 2 216,33 грн. з ФОП ОСОБА_1 на користь ГУ ДПС у Дніпропетровській області.

Для здійснення вказаного виконавчого провадження 23.09.2020 року державним виконавцем Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції м.Дніпро Рибак О.О. винесено постанову про арешт коштів боржника.

Вважаючи вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 20.02.2020 року №Ф-5291-53У протиправною, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до пп.14.1.226 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України самозайнята особа - платник податку, який є фізичною особою - підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності. Незалежна професійна діяльність - участь фізичної особи у науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності, діяльність лікарів, приватних нотаріусів, приватних виконавців, адвокатів, арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), аудиторів, бухгалтерів, оцінщиків, інженерів чи архітекторів, особи, зайнятої релігійною (місіонерською) діяльністю, іншою подібною діяльністю за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою - підприємцем та використовує найману працю не більш як чотирьох фізичних осіб.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначає Закон України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" від 01.07.2020 № 2464-VІ (далі - Закон № 2464).

Відповідно до ч.1 ст.2 Закону №2464, дія цього Закону поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов`язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.

Як визначено ч.1 ст.3 Закону №2464, збір та ведення обліку єдиного внеску здійснюються за принципами, зокрема, обов`язковості сплати; відповідальності платників єдиного внеску та органу, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, за порушення норм цього Закону, а також за невиконання або неналежне виконання покладених на них обов`язків.

Єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування (п.2 ч.1 ст.1 Закону №2464).

У розумінні п.3 ч.1 ст.1 Закону №2464, застрахована особа - фізична особа, яка відповідно до законодавства підлягає загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачується чи сплачувався у встановленому законом порядку єдиний внесок.

За визначеннями, наведеними у п.4-5 ч.1 ст.1 Закону №2464, мінімальний страховий внесок - сума єдиного внеску, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір внеску, встановлений законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), та підлягає сплаті щомісяця, тоді як, максимальна величина бази нарахування єдиного внеску - максимальна сума доходу застрахованої особи на місяць, що дорівнює п`ятнадцяти розмірам мінімальної заробітної плати, встановленої законом, на яку нараховується єдиний внесок.

Особи, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності, відповідно до п.5 ч.1 ст.4 Закону №2464 є платниками єдиного внеску.

Таким чином, до платників єдиного внеску законодавцем віднесено осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, в тому числі адвокатську, та отримують дохід від цієї діяльності.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.6 Закону №2464, платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Абз.1 п.2 ч.1 ст.7 Закону №2464 визначено, що єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.

Згідно із абз.2 п.2 ч.1 ст.7 Закону №2464, у разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Відповідно до ч.5 ст.8 Закону №2464, єдиний внесок для платників, зазначених у статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 22 % до визначеної статтею 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску. У разі якщо база нарахування єдиного внеску не перевищує розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід, сума єдиного внеску розраховується, як добуток розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід (прибуток), та ставки єдиного внеску.

Відповідно до абз.3 ч.8 ст.9 Закону №2464, платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.

Згідно з ч.2 ст.25 цього Закону, у разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків платники єдиного внеску зобов`язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею. Абзацом 1 частини четвертої цієї статті визначено, що податковий орган у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, надсилає в паперовій та/або електронній формі платникам єдиного внеску вимогу про сплату недоїмки з єдиного внеску.

Розділом VI Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015р. №449, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 07.05.2015 року за №508/26953 (далі -Інструкція №449), врегульований порядок стягнення заборгованості з платників.

У відповідності до п.3 розділу VI Інструкції, органи доходів і зборів надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), якщо:

- дані документальних перевірок свідчать про донарахування сум єдиного внеску органами доходів і зборів;

- платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску;

- платник має на кінець календарного місяця борги зі сплати фінансових санкцій.

У випадках, передбачених абзацами третім та/або четвертим цього пункту, вимога про сплату боргу (недоїмки) надсилається (вручається):

- платникам, зазначеним у підпунктах 1 та 2 пункту 1 розділу II цієї Інструкції, протягом десяти робочих днів, що настають за календарним місяцем, у якому виникла, зросла або частково зменшилась сума недоїмки зі сплати єдиного внеску (заборгованість зі сплати фінансових санкцій);

- платникам, зазначеним у підпунктах 3 та 4 пункту 1 розділу II цієї Інструкції, протягом п`ятнадцяти робочих днів, що настають за календарним місяцем, у якому виникла, зросла або частково зменшилась сума недоїмки зі сплати єдиного внеску (заборгованість зі сплати фінансових санкцій).

Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів платника на суму боргу, що перевищує 10 гривень.

Пунктом 4 вказаного розділу Інструкції визначено, що вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з інформаційної системи фіскального органу за формою згідно з додатком 6 до цієї Інструкції (для платника - юридичної особи) або за формою згідно з додатком 7 до цієї Інструкції (для платника - фізичної особи).

З аналізу наведених вище норм слідує, що у разі наявності у платника на кінець календарного місяця недоїмки зі сплати єдиного внеску контролюючий орган на підставі даних звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з інформаційної системи фіскального органу формує та надсилає (вручає) платнику вимогу про сплату боргу (недоїмки) на суму такої недоїмки.

Суд зазначає, що позивачу нараховано розрахункову суму єдиного внеску за IV квартал 2019 року.

Сума заборгованості позивача по сплаті єдиного внеску здійснена на підставі облікових даних інформаційної системи Головного управління ДПС у Дніпропетровській області.

Як було встановлено судом, позивач з 2018 року по теперішній час працює, як найманий працівник в КЗ «Новомосковська центральна міська лікарня» Новомосковської міської ради», яке в подальшому реорганізовано на КНП «Новомосковська центральна міська лікарня» Новомосковської міської ради», на посаді юрисконсульта адміністративно-управлінського персоналу, а тому і оплату єдиного внеску за нього здійснює саме вказане підприємство.

Згідно правової позиції Верховного Суду, яка викладена у постанові від 27.11.2019 року по справі №160/3114/19, оскільки єдиною метою збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством саме прав фізичних осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування, то в розумінні Закону №2464-VI позивач є застрахованою особою, і єдиний внесок за нього в період, за який винесена оскаржувана вимога (IV квартал 2019 року), нараховував та сплачував роботодавець в розмірі не менше мінімального, що виключає обов`язок по сплаті у цей період єдиного внеску позивачем ще і як особою, що мала право здійснювати адвокатську діяльність, проте не отримувала дохід від неї.

Крім цього, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, яка сформувалась з питань імперативності правила про прийняття рішення на користь платників податків, слідує, що у разі існування неоднозначності у тлумаченні прав та/чи обов`язків платника податків слід віддавати перевагу найбільш сприятливому тлумаченню національного законодавства та приймати рішення на користь платника податків (справи «Серков проти України» (заява №39766/05), «Щокін проти України» (заяви №23759/03 та №37943/06), які відповідно дост.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини` підлягають застосуванню судами як джерела права.

Суд звертає увагу, що контролюючим органом доказів того, що позивач за період з 01.03.2018 року по теперішній час здійснює адвокатську діяльність, як самозайнята особа та отримує від неї прибуток, не надано.

При цьому, суд вважає за необхідним зазначити, що свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю лише посвідчує право адвоката на здійснення професійної діяльності, однак не є підставою та доказом здійснення адвокатської діяльності.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Доказів, які б спростували доводи позивача, відповідачем суду не надано.

З урахуванням встановлених обставин справи та наведених норм чинного законодавства України, суд дійшов висновку про те, що у відповідача були відсутні правові підстави для формування та направлення позивачу оскаржуваної вимоги.

А від так, оскаржувана податкова вимога про сплату боргу (недоїмки) від 20.02.2020 року №Ф-5291-53У є протиправною, у зв`язку з чим адміністративний позов підлягає задоволенню повністю.

На підставі ч. 1 ст.139 КАС України, суд вважає за необхідне стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Дніпропетровській області суму судового збору в розмірі 860,80 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 139, 243-246, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства У країни, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_2 ) до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (вул. Сімферопольська 17-а, м. Дніпро, 49600, код ЄДРПОУ 43145015) про визнання протиправною та скасування вимоги - задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 20.02.2020 року №Ф-5291-53У, прийняту Головним управління ДПС у Дніпропетровській області.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (вул. Сімферопольська 17-а, м. Дніпро, 49600, код ЄДРПОУ 43145015) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_2 ) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 860,80 грн. (вісімсот шістдесят гривень вісімдесят копійок).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.В. Тулянцева