Ухвала суду № 94173642, 13.01.2021, Вижницький районний суд Чернівецької області

Справа № 713/30/21

Провадження №2/713/168/21

УХВАЛА

іменем України

13.01.2021 м. Вижниця

Суддя Вижницького районного суду Чернівецької області Кириляк А.Ю. перевіривши на відповідність вимогам ст.ст.175, 177 ЦПК України розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечування позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Чернівецькій області , ОСОБА_2 , третя особа.,яка не заявляє спмостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача: Берегометська селищна рада (ОТГ) про визнання незаконним та скасування наказу Головного управління Дергеокадастру у Чернівецькій області №24-686/14-230 – СГ від 21.02.2020 року про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність ,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся в суд з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Чернівецькій області , ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє спмостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача: Берегометська селищна рада (ОТГ) про визнання незаконним та скасування наказу Головного управління Дергеокадастру у Чернівецькій області №24-686/14-230 – СГ від 21.02.2020 року про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність .

Позивач до суду разом з позовною заявою подав заяву про забезпечення позову в якій вказує, що заявлено позов про визнання незаконним та скасування наказу Головного управління Держгеокадастру у Чернівецькій області №24-686/14-20-СГ від 21.02.2020 року про затвердження документації із землеустрою та надання у власність ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 земельної ділянки площею 0,25 га. з кадастровим номером 7320581500:02:001:0982, цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства, яка розташована за межами с. Лопушна на території Долішньошепітської сільської ради Вижницького району Чернівецької області.

Тобто предметом спору за вказаним позовом є документи, що посвідчують право власності на спірну земельну ділянку.

Вважає, що існують наявні реальні підстави вважати, що відповідачка ОСОБА_2 може відчужити земельну ділянку до ухвалення рішення по справі, що створить реальні перешкоди у виконанні рішення суду по даній справі чи унеможливить його виконання.

Пунктом 1 ч.1 ст.150 ЦПК України передбачено, що позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.

У даному випадку реальним варіантом забезпечення позову стане накладення арешту на земельну ділянку, оскільки у такому випадку баланс інтересів буде зваженим так, що відповідачка ОСОБА_2 матиме можливість вільно користуватись своїм майном, а буде обмежено лише право розпорядження ним.

Просить вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на земельну ділянку площею 0,25 га з кадастровим номером 7320581500:02:001:0982, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства, яка розташована за межами с. Лопушна на території Долішньошепітської сільської ради Вижницького району Чернівецької області, власником якої є ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Вивчивши заяву про забезпечення позову та додані до неї документи, суд приходить до висновку про відмову у її задоволенні з наступних підстав.

Відповідно до ст.149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст.150 ЦПК України заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Крім того, заява про забезпечення позову повинна містити, зокрема, обґрунтування необхідності забезпечення позову.

Обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає в доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову. Окрім того, особа, яка подала заяву про забезпечення позову повинна довести адекватність засобу забезпечення позову.

Відповідно до п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22 грудня 2006р. «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою.

Відповідно до вимог чч.1, 2 ст.149 ЦПК суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст.150 цього кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

У пп.1, 2 ч.1 ст.150 ЦПК визначено, що позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії.

Відповідно до п.4 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» від 22.12.2006 №9, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи ускладнення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

У заяві про забезпечення позову заявником повинні бути зазначені причини, у зв`язку з якими потрібно забезпечити позов, обґрунтування необхідності такого заходу, інші відомості, потрібні для забезпечення позову.

Пунктом 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову`наголошує, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу позивача та відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Отже, важливими умовами для вжиття заходів забезпечення позову є наявність між сторонами дійсного спору та реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду.

При цьому цивільний процесуальний закон не зобов"язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову. Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, а таке рішення може бути ухвалено тільки відповідно до заявлених позовних вимог.

Умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог.

У відповідності до ч. 1 ст. 149 ЦПК суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 150 ЦПК заходів забезпечення позову. Тобто, законодавець вказує лише на можливість, а не обов`язок суду забезпечити позов, при чому відповідно до вимог законодавства це можливо за умови, що з матеріалів справи чи самої заяви про забезпечення позову вбачається, що невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Крім того, відповідно до ст.17Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод як джерело права.

Згідно з ч.1 ст.1 Першого протоколу до цієї Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном.

Окрім національного законодавства, також і прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що, реалізуючи п.1 ст.6 Конвенції Про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. Разом з тим, Європейський суд зазначає, що не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але й реальним (Рішення Суду у справі Жоффре де ля Прадель проти Франції від 16 грудня 1992 року).

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Так зі змісту заяви про забезпечення позову не вбачається, в чому саме полягає необхідність у забезпеченні позову, належним чином не обґрунтовано необхідність застосування виду забезпечення позову у вигляді арешту, не вказано чи співмірна ця вартість ціні позову.

Відповідно до ч. 1ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

За таких обставин, враховуючи, що заявником не доведено факту унеможливлення чи утруднення виконання рішення суду, у разі невжиття заходів забезпечення позову, суд приходить до висновку про відмову у забезпеченні позову.

Крім цього, суд звертає увагу на те, що достатньо обґрунтованим для забезпечення позову може вважатись підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. У поданій заяві про забезпечення позову заявник обмежився лише зазначенням, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду, не навівши достатніх підстав для вжиття заходів забезпечення позову, а тому, останнім не доведено наявності реальної загрози невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду при задоволенні позову.

Одночасно суд роз`яснює, що ця відмова не позбавляє заявника на повторне звернення до суду із заявою про забезпечення позову в порядку встановленому ЦПК України, з урахуванням аргументів, вказаних в мотивувальній частині ухвали.

За таких умов, суд приходить до обґрунтованого висновку про відсутність підстав та ризиків, визначенихст.149 ЦПК України, для забезпечення позову.

Керуючись статтями 149-153, 258-261-210 ЦПК України,-

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечування позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Чернівецькій області , ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача: Берегометська селищна рада (ОТГ) про визнання незаконним та скасування наказу Головного управління Держгеокадастру у Чернівецькій області №24-686/14-230 – СГ від 21.02.2020 року про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність , - відмовити.

Копію ухвали невідкладно направити заявнику.

Ухвала може бути оскаржена до Чернівецького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання копії даної ухвали.

Ухвала набирає законної сили в порядку встановленому ч. 2 ст. 261 ЦПК України.

Суддя А. Ю. Кириляк