Рішення № 9417305, 17.03.2010, Святошинський районний суд міста Києва

Р І Ш Е Н Н Я №2-3183-1/09

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 березня 2010 р. Святошинський районний суд м. Києва

в складі: головуючого Морозова М.О.

при секретарях Костюк Ю.В., Настевич К.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного авіабудівного концерну “Антонов” про стягнення заборгованості по зарплаті, невиплаченої при звільненні працівника,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державного авіабудівного концерну «Антонов» про стягнення 159279 грн. 63 коп., з яких заборгованість по заробітній платі та компенсація за невикористану відпустку в розмірі 108960 грн. 76 коп., вихідна допомога в розмірі 13898 грн. 31 коп., середня заробітна плата за час затримки розрахунку в сумі 23163 грн. 85 коп., компенсація за кожен місяць затримки заробітної плати відповідно до індексу споживчих цін у розмірі 13256 грн. 71 коп.

При цьому, посилається на те, що наказом по ДАК «Авіація України» від 1.08.2007 р. №16/к він був прийнятий на роботу з 1.08.2007 р. на посаду директора управління справами адміністрації та зв’язків з громадськістю з посадовим окладом згідно штатного розпису. 30.10.2008 р. постановою Кабінету Міністрів України №1014 «Питання державного авіабудівного концерну «Авіація України» державний авіабудівний концерн «Авіація України» було перейменовано в державний авіабудівний концерн «Антонов». Наказом №13/к від 5.05.2009 р. він був звільнений з роботи за власним бажанням по причині невиплати заробітної плати з березня 2008 р., відповідно до ст.38 КЗпП України. При розрахунку в день звільнення відповідач не виплатив йому суму заробітної плати в 108960 грн. 76 коп., заборговану з 1.03.2008 р., тому повинен виплатити крім нарахованої, але невиплаченої заробітної плати, ще й середній заробіток за весь час затримки до 1.10.2009 р. (дня подачі позову до суду) в сумі 23163 грн. 85 коп., компенсацію втрати частини заробітної плати у зв’язку з порушенням термінів її виплати в 13256 грн. 71 коп., вихідну допомога у розмірі, передбаченому колективним договором, але не менше тримісячного середнього заробітку відповідно до ст. 44 КЗпП України в сумі 13898 грн. 31 коп.

В судовому засіданні ОСОБА_1 позов підтримав.

Представник відповідача позов не визнав, пояснивши, що ОСОБА_1 на роботу на підприємстві не виходив, ніяку роботу не виконував, в діях колишнього керівництва товариства є ознаки кримінально-переслідуючих дій по нарахуванню та оплаті праці.

Суд, вислухавши пояснення позивача, представника відповідача, з’ясувавши обставини справи, дослідивши письмові докази по справі, прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з слідуючих підстав.

В судовому засіданні встановлено, що наказом по ДАК «Авіація України» від 1.08.2007 р. №16/к ОСОБА_1 був прийнятий на роботу з 1.08.2007 р. на посаду директора департаменту управління справами адміністрації та зв’зків. 30.10.2008 р. постановою Кабінету Міністрів України №1014 «Питання державного авіабудівного концерну «Авіація України» державний авіабудівний концерн «Авіація України» було перейменовано в державний авіабудівний концерн «Антонов». Наказом №13/к від 5.05.2009 р. ОСОБА_1 був звільнений з роботи за власним бажанням відповідно до ст.38 КЗпП України. За час роботи в ДАК «Антонов» за період з 1 березня 2008 р. по 5 травня 2009 р. позивачу по справі була нарахована заробітна плата в сумі 92744 грн. 39 коп., яка не виплачувалась у вказаний період і не була виплачена при звільненні, а також після звільнення з роботи (а.с.4-7).

Згідно ст. 115 КЗпП України заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів.

Згідно ст.116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред’явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

Згідно ст. 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов’язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунуку.

Згідно ст.238 КЗпП України при розгляді трудових спорів у питаннях про грошові вимоги, крім вимог про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи (стаття 235), орган, який розглядає спір, має право винести рішення про виплату працівникові належних сум без обмеження будь-яким строком.

Як встановив суд, позивачу по справі під час роботи в ДАК «Антонов» й при звільненні з роботи мала місце невиплата нарахованої заробітної плати в сумі 92744 грн. 39 коп., що вбачається з довідки ДАК «Антонов» (а.с.4).

В подальшому після звільнення належні позивачу по справі гроші по зарплаті не виплачувались. Таким чином, є вина відповідача по справі у невиплаті в зазначені законом строки зарплати позивачу, тому на його користь підлягають стягненню суми по зарплаті, що складають 92744 грн. 39 коп.

Заявлена позивачем заборгованість по зарплаті в 108960 грн. 76 коп., що не виплачена з березня 2008 р. по день звільнення, не знайшла свого підтвердження в судовому засіданні, бо доказів цьому не представлено суду і вони в матеріалах справи відсутні.

Твердження представника відповідача про відсутність підстав для виплати позивачу по справі заборгованої заробітної плати суд оцінює критично. Так, доказів того, що ОСОБА_1 на роботу на підприємстві не виходив, ніяку роботу не виконував, а в діях колишнього керівництва товариства є ознаки кримінально-переслідуючих дій по нарахуванню та оплаті праці, не представлено і вони відсутні в матеріалах справи. Представник відповідача пояснив, що акти про відсутність позивача на роботі не складались, прогули йому не ставились. В той же час, позивачем по справі представлена офіційна довідка ДАК «Антонов» про фактичну заборгованість по заробітній платі підприємства перед ОСОБА_2 станом на 5.05.2009 р., копія наказу №10 від 7.10.2008 р. про закріплення за працівниками концерну приміщень для робочих місць (а.с.4, 27).

Сама по собі констатація представником відповідача певних фактів по спірним правовідносинам без відповідних підтверджень таких фактів не може бути достатньою і безумовною підставою для незадоволення позову.

Позивачу була нарахована зарплата в ДАК «Антонов» за останні повні місяці роботи перед звільненням: за грудень 2009 р.-4632, 77 грн., за січень 2010 р.-2314, 71 грн., тоді його середньоденна зарплата для вирахування середнього заробітку за час затримки виплати становить 169 грн. 45 коп. з розрахунку ((4632 грн. 77 коп. + 2314 грн. 71 коп.):41 роб. дн.). З 5.05.2009 р. по 1.10.2009 р.-дня подачі позову до суду (період затримки вказує позивач у позові)-105 робочих днів, тоді середній заробіток за весь час затримки розрахунку позивачу по справі становить 17792 грн. 25 коп. (169 грн. 45 коп. х 105 роб. дн.) відповідно до Порядку обчислення заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8.02.1995 р. №100.

Як вбачається з позовних вимог, ОСОБА_1 ставить питання про стягнення з відповідача по справі компенсації втрати частини заробітної плати у зв’язку з порушенням строків її виплати в сумі 13256 грн. 71 коп. відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв’язку з порушенням строків їх виплати», постанови Кабінету Міністрів України «Про порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв’язку з порушенням строків їх виплати», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.1997 р. №1427, але вказані нормативні акти стосуються виплати такої компенсації, якщо продовжуються трудові відносини роботодавця та працівника. ОСОБА_1 в трудових відносинах з відповідачем по справі не перебуває з 5.05.2009 р., в період перебування в трудових відносинах з відповідачем по справі питання про нарахування і виплату йому заробітку з врахуванням компенсації не ставив. Отже, в цій частині позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Не погоджується суд з вимогами ОСОБА_1 про стягнення з відповідача по справі на його користь вихідної допомоги у розмірі не менше тримісячного середнього заробітку в розмірі 13898 грн. 31 коп. відповідно до ст.44 КЗпП України, бо вказана норма стосується такої виплати в разі звільнення працівника з роботи внаслідок порушення власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю, колективного чи трудового договору. Між тим, ОСОБА_1 звільнився з роботи з інших підстав, а саме за власним бажанням згідно до ст.38 КЗпП України (а.с. 7).

Тому суд виходить при вирішенні спору з фактично отриманих і досліджених доказів, які іншим шляхом не спростовані та вважаються законними.

Враховуючи, що ОСОБА_1 вирішив в судовому порядку отримати належні йому суми по заробітку, що є його правом, то суд вважає, що йому необхідно виплатити належні йому суми по зарплаті в судовому порядку, але в тому розмірі, який був нарахований в період його роботи, та з врахуванням середнього заробітку за час затримки виплати, визначеного судом, без врахування компенсації і вихідної допомоги.

В силу ст. 88 ЦПК України суд покладає на відповідача витрати по справі на користь держави, понесені судом у вигляд судового збору в сумі 1105 грн. 37 коп. відповідно до п.1.п.п.а. ст.3 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито”, у вигляді витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 120 грн. відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 21 грудня 2005 р. №1258 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 5 серпня 2009 р. №825), з врахуванням об’єму задоволених позовних вимог, бо позивач при подачі позову до суду по закону був звільнений від оплати судових витрат.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 47, 115-117, 233, 238 КЗпП України, ст.ст. 10, 60, 88, 212, 214, 215 ЦПК України, суд-

в и р і ш и в:

Позов ОСОБА_1 до Державного авіабудівного концерну “Антонов” про стягнення заборгованості по зарплаті, невиплаченої при звільненні працівника, задовольнити частково.

Стягнути з Державного авіабудівного концерну «Антонов” на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі за період з 1 березня 2008 р. по 5 травня 2009 р. та середню заробітну плату за час затримки розрахунку на загальну суму 110536 гривень 64 копійки.

В іншій частині позову відмовити.

Стягнути з Державного авіабудівного концерну «Антонов” на користь держави судові витрати по справі: у вигляді судового збору в сумі 1105 гривень 37 копійок, у вигляді витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 120 гривень (отримувач: УДК у Святошинському районі м. Києва. Код ЄДРПОУ 26077945. Р/р 31214259700009. Банк ГУДК у м. Києві. МФО 820019. Призначення платежу: Інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільної справи) .

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду м. Києва через районний суд. Заяву про апеляційне оскарження рішення суду може бути подано протягом десяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя