Ухвала суду № 94172122, 15.01.2021, Зміївський районний суд Харківської області

621/71/21

2-з/621/1/21

УХВАЛА

15 січня 2021 року м. Зміїв

Зміївський районний суд Харківської області в складі:

судді - Бібіка О.В.,

при секретарі - Горобець Н.М.,

розглянувши заяву представника Державного підприємства "Дослідне господарство "Кутузівка" Інституту сільського господарства північного сходу Національної академії аграрних наук України Танхельсона Сергія Леонідовича про забезпечення позову,

ВСТАНОВИВ:

13.01.2021 до суду надійшла заява представника Державного підприємства "Дослідне господарство "Кутузівка" Інституту сільського господарства північного сходу Національної академії аграрних наук України Танхельсона С.Л. про забезпечення позову.

На обгрунтування посилається на те, що 05.10.2020 між ДП "Дослідне господарство "Кутузівка" Інституту сільського господарства північного сходу Національної академії аграрних наук України та ОСОБА_1 укладено договір доручення, на підставі якого ОСОБА_1 в той же день видано довіреність, якою її уповноважено представляти інтереси підприємства з питань, пов`язаних з вчиненням державними реєстраторами будь-яких відділів чи управлінь юстиції, що входять до структури Міністерства юстиції України, нотаріусами, як спеціальними суб`єктами, на яких покладаються функції державних реєстраторів вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо довірителя згідно поданих документів. Зазначена довіреність видана з правом передоручення третім особам та видана строком на один орік і діє відповідно до 05.10.2021. З моменту передачі вищезазначеної довіреності відповідачу, остання на зв`язок не виходять та фактично переховується від котакту з посадовими особами підприємства.

Крім того, як стало відомо ДП "Дослідне господарство "Кутузівка" Інституту сільського господарства північного сходу Національної академії аграрних наук, ОСОБА_1 намагалася вчинити реєстраційні дії, на які вона уповноважена довіреностю, що в даному випадку може перешкоджати господарській діяльності підприємства. Даний факт підтверджується листом - повідомленням керівника ТОВ «Стимул - Інвест» на ім`я директора ДП "Дослідне господарство "Кутузівка" Інституту сільського господарства північного сходу Національної академії аграрних наук, отриманого 11.01.2021. У зв`язку з чим, 11.01.2021 ДП "Дослідне господарство "Кутузівка" Інституту сільського господарства північного сходу Національної академії аграрних наук наказом від 11.01.2021 скасувало зазначені довіреності та 12.01.2021 направлено повідомлення на адресу ОСОБА_1 .

Таким чином, є всі підстави вважати, що ОСОБА_1 маючи на руках зазначену довіреність, та фактично незаконно утримуючи її у себе, оскільки 11.01.2021 вказана довіреність була скасована, має можливість вчинити дії всупереч інтересам підприємства, що може призвести до негативних та незворотніх наслідків.

Відповідно до ч. 1 ст. 27 ЦПК України, позови до фізичної особи пред`являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом.

Згідно з ч. 15 ст. 28 ЦПК України, позови до кількох відповідачів, які проживають або знаходяться в різних місцях, пред`являються за місцем проживання або місцезнаходженням одного з відповідачів за вибором позивача.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 152 ЦПК України, заява про забезпечення позову подається до подання позовної заяви - за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом для відповідного позову, або до суду за місцезнаходженням предмета спору - якщо суд, до підсудності якого відноситься справа, визначити неможливо.

Відповідно до ч. 4 ст. 162 ЦПК України, у разі подання заяви про забезпечення позову до подання позовної заяви заявник повинен пред`явити позов протягом десяти днів.

Відповідно до ч. 1 ст. 153 ЦПК України, зява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду), крім випадків, передбачених частиною п`ятою цієї статті.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового засідання звукозаписувальним засобом не здійснювалося.

Ознайомившись з доводами заяви про вжиття заходів забезпечення позову, суд дійшов наступного.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 20.07.2006 у справі "Сокуренко і Стригун проти України" вказав, що фраза "встановлений законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Термін "судом, встановленим законом" у пункті 1 статті 6 Конвенції передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з … питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів …". Суд дійшов висновку, що національний суд не мав юрисдикції судити деяких заявників, керуючись практикою, яка не мала регулювання законом, і, таким чином, не міг вважатися судом, "встановленим законом".

Отже, поняття "суду, встановленого законом" зводиться не лише до правової основи самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, тобто охоплює всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.

Вирішуючи питання щодо визначення юрисдикції, суд виходить з такого.

Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу (як правило майнового) конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.

Водночас помилковим є поширення юрисдикції адміністративних судів на всі спори, стороною яких є суб`єкт владних повноважень, оскільки при вирішенні питання про розмежування компетенції судів щодо розгляду адміністративних і господарських справ недостатньо застосування виключно формального критерію - визначення суб`єктного складу спірних правовідносин. Визначальною ознакою для правильного вирішення спору є характер правовідносин, з яких виник спір. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

У цій справі спірні правовідносини виникли у зв`язку з договором доручення, тобто, цей спір виник про право цивільне, тому позов у справі підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства.

Зазначена вище правова позиція відповідає висновкам Великої Палати Верховного Суду, викладеним, зокрема, у постановах від 21.11.2018 у справі № 813/1362/16, від 28.11.2018 у справі №825/642/18, від 29.01.2019 у справі № 803/1589/17, від 10.12.2020 у справі № 640/1298/19, під час розгляду спорів у подібних правовідносинах.

Відповідно до частини другої статті 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 150 ЦПК України, позов забезпечується: забороною вчиняти певні дії.

У відповідності з п. 2 ч. 1, ч. 3 ст. 152 ЦПК України позов забезпечується забороною вчиняти певні дії.

Види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Статтею 55 Конституції України передбачено, що кожному гарантується право на судовий захист.

Згідно з частиною першою статті 7 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним відповідно до закону.

Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.

Тобто забезпечення позову - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача. Метою забезпечення позову, є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може унеможливити або утруднити виконання рішення по суті позовних вимог.

У вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду у випадку задоволення позову.

При здійсненні судочинства суди зобов`язані застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 (ратифікована Україною) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини").

Так, стаття 1 Протоколу № 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод констатує право будь-якої особи на безперешкодне розпорядження своїм майном. Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном (у тому числі щодо права розпорядження майном) повинно забезпечити "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи.

У вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням, зокрема, запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо).

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів. Обмеження можливості господарюючого суб`єкта користуватися та розпоряджатися власним майном іноді призводить до незворотних наслідків.

Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначено як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату.

Таким чином, спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту (позивач); вважаючи, що таким чином буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Відповідно до ст. 1000 ЦК України, за договором доручення одна сторона (повірений) зобов`язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. Правочин, вчинений повіреним, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки довірителя. Договором доручення може бути встановлено виключне право повіреного на вчинення від імені та за рахунок довірителя всіх або частини юридичних дій, передбачених договором. У договорі можуть бути встановлені строк дії такого доручення та (або) територія, у межах якої є чинним виключне право повіреного.

Відповідно до ст.1003 ЦК України, у договорі доручення або у виданій на підставі договору довіреності мають бути чітко визначені юридичні дії, які належить вчинити повіреному. Дії, які належить вчинити повіреному, мають бути правомірними, конкретними та здійсненними.

Згідно з ч. 2 ст. 1008 ЦК України, довіритель або повірений мають право відмовитися від договору доручення у будь-який час. Відмова від права на відмову від договору доручення є нікчемною.

Так, листом директора ТОВ "Стимул Інвест" Чернишова А.В. від 11.01.2021 за вих. № 11/01-11 повідомлено ДП "Дослідне господарство "Кутузівка" Інституту сільського господарства північного сходу Національної академії аграрних наук України про намір ОСОБА_1 здійснити державну реєстрацію змін до статутних документів підприємства (а.с. 17), що вказує на реальну загрозу внесення змін до установчих документів підприємства або вчинення інших дій всупереч інтересам підприємства, що може призвести до негативних та незворотніх наслідків.

За наведеного, заява представника ДП "Дослідне господарство "Кутузівка" Інституту сільського господарства північного сходу Національної академії аграрних наук Танхельсон С.Л. підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 157 ЦПК України, ухвала суду про забезпечення позову є виконавчим документом та має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом. Така ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження. Примірник ухвали про забезпечення позову залежно від виду вжитих заходів одночасно з направленням заявнику направляється судом для негайного виконання всім особам, яких стосуються заходи забезпечення позову і яких суд може ідентифікувати, а також відповідним державним та іншим органам для вжиття відповідних заходів.

Відповідно до ч. 4 ст. 162 ЦПК України, у разі подання заяви про забезпечення позову до подання позовної заяви заявник повинен пред`явити позов протягом десяти днів.

Керуючись ст. ст. 149, 150, 152, 153, ч. 2 ст. 247 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Заяву представника Державного підприємства "Дослідне господарство "Кутузівка" Інституту сільського господарства північного сходу Національної академії аграрних наук України Танхельсона Сергія Леонідовича про забезпечення позову - задовольнити.

Вжити заходи забезпечення позову шляхом заборони усім державним реєстраторам та суб`єктам державної реєстрації, в тому числі, державним реєстраторам будь-яких відділів чи управлінь юстиції, що входять до структури Міністерства юстиції України, нотаріусам, як спеціальним суб`єктам, на яких покладаються функції державних реєстраторів, вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо Державного підприємства "Дослідне господарство "Кутузівка" Інституту сільського господарства північного сходу Національної академії аграрних наук України (Україна, 62405, Харківська область, Харківський район, селище Кутузівка,вул. Шкільна, 6, ідентифікаційний код юридичної особи 05460427), в тому числі, щодо внесення змін до установчих документів, а також вчиняти будь-які дії щодо змін до відомостей про Державне підприємство "Дослідне господарство "Кутузівка" Інституту сільського господарства північного сходу Національної академії аграрних наук України (Україна, 62405, Харківська область, Харківський район, селище Кутузівка,вул. Шкільна, 6, ідентифікаційний код юридичної особи 05460427), які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Заборонити Комісії з питань, розгляду скарг у сфері державної реєстрації Міністерства юстиції України вчиняти будь-які дії по розгляду питань щодо зміни будь-яких, без виключення, відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо Державного підприємства "Дослідне господарство "Кутузівка" Інституту сільського господарства північного сходу Національної академії аграрних наук України (Україна, 62405, Харківська область, Харківський район, селище Кутузівка,вул. Шкільна, 6, ідентифікаційний код юридичної особи 05460427).

Копію ухвали суду направити для негайного виконання відповідно до ч. 2 ст. 157 ЦПК України, всім особам, яких стосуються заходи забезпечення позову, а також відповідним державним та іншим органам для вжиття відповідних заходів.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Учасники справи, а також особи, які не брали участь у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку ухвалу повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складання.

Ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження у порядку, встановленому для виконання судових рішень.

Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання.

Суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи.

Копію ухвали направити заявнику, а після її виконання - іншим особам, яких стосуються заходи забезпечення позову.

Повний текст ухвали складено 15.01.2021.

Суддя -