Рішення № 94162168, 15.01.2021, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 січня 2021 року Справа № 160/16578/20

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді: Букіної Л.Є., розглянувши у спрощеному позовному провадженні без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якому просить суд визнати протиправною бездіяльність відповідача та зобов`язати останнього призначити пенсію по втраті годувальника.

Підставою позову визначено передбачено право на отримання пенсії по втраті годувальника.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.11.2020 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні). Тією ж ухвалою суду відповідачу запропоновано надати відзив на позовну заяву.

Відповідач скористався наданим правом і надіслав на адресу суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив про відсутність підстав для задоволення позову, ураховуючи, що позивач не набув право на призначення пенсії по втраті годувальника за відсутності необхідного страхового стажу.

Дослідивши письмові докази, долучені до матеріалів справи, проаналізувавши відповідні норми чинного законодавства, суд виходить із таких такого.

Судом встановлено та не заперечується відповідачем, що ОСОБА_1 перебувала у шлюбі з військовослужбовцем ОСОБА_2 , який помер.

31.07.2019р. позивач звернулась до ГУ ПФУ в Дніпропетровській області із запитом про надання інформації щодо відмови в призначенні пенсії в разі втрати годувальника.

Листом від 11.08.2019р. №5712/Д-03 ГУ ПФУ в Дніпропетровській області надано відповідь, що жінки, які народилися у період з 1 квітня 1960р. по 30 вересня 1960р., мають право на призначення пенсії у віці 59 років при наявності страхового стажу не менше 26 років.

Указані обставини також підтверджені судовим рішенням від 21.01.2020 року у справі № 160/12042/19, яка набрала законної сили.

Указаним судовим актом з-поміж іншого відповідача зобов`язано повторно розглянути подану позивачем 24.05.2019р.

Листом Пенсійного фонду від 11.08.2020 р. повідомлено про відсутність підстав для призначення пенсії по втраті годувальника з огляду на відсутність необхідного страхового стажу не менше 26 років, що і слугувало підставою для звернення до суду із цим позовом.

При вирішені спору суд виходить із того, що статтею 30 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» передбачено, що «Право на пенсію в разі втрати годувальника мають непрацездатні члени сімей загиблих, померлих або таких, що пропали безвісти військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які перебували на їх утриманні (стаття 31).

Непрацездатними членами сім`ї вважаються:

б) батьки та дружина (чоловік), якщо вони досягли пенсійного віку встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" або є особами з інвалідністю;…»

Відповідно статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» встановлено, що « 1. Особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.

Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: …з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - не менше 26 років;… .

До досягнення віку, встановленого абзацами першим і другим цієї частини, право на пенсію за віком за наявності відповідного страхового стажу мають жінки 1961 року народження і старші після досягнення ними такого віку:

…59 років - які народилися з 1 квітня 1960 року по 30 вересня 1960 року; …».

Судом встановлено, що на момент звернення до відповідача за призначенням пенсії у разі втрати годувальника, позивач досягла 59 - річного віку, але страховий стаж складав, лише, 10 роки, в зв`язку з чим відповідач відмовив у задоволенні заяви позивача.

Однак, як слідує зі ст. 30 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» право на пенсію в разі втрати годувальника мають непрацездатні члени сімей загиблих, померлих або таких, що пропали безвісти військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які перебували на їх утриманні, зокрема, батьки та дружина (чоловік), якщо вони досягли пенсійного віку встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Таким чином, Законом передбачено, що право на пенсію в разі втрати годувальника має право дружина, якщо вона досягли пенсійного віку встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Разом з тим, статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" визначено умови призначення пенсії за віком і встановлено, що з 1 січня 2018 р. право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу, зокрема, з 01.01.2019 р. по 31.12.2019 р. - не менше 26 років.

Крім того, цієїю статтею передбачено, що право на пенсію за віком за наявності відповідного страхового стажу мають жінки 1961 р. народження і старші після досягнення ними такого віку, зокрема, 59 років - які народилися з 1 квітня 1960 року по 30 вересня 1960 року.

Аналізуючи статтю 26 Закону України Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" суд зазначає, що цією статтею передбачено дві складові, що в сукупності надають особі право на отримання пенсії за віком, а саме: досягнення пенсійного віку та наявність відповідного страхового стажу.

Але позивач просить призначити їй пенсію по втраті годувальника та відповідно ст. 30 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», необхідною умовою для визнання непрацездатним членом сім`ї є, саме, досягнення пенсійного віку, а не набуття особою права на призначення пенсії за віком, а згідно положень статті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" на момент звернення до пенсійного органу, позивач досягла пенсійного віку, оскільки народилась ІНФОРМАЦІЯ_1 , в зв`язку з чим позивач є непрацездатним членом сім`ї у розумінні частини 4 п. «б» ст. 30 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Таким чином, доводи відповідача щодо відсутності у позивача відповідного страхового стажу ґрунтуються на помилковому тлумаченні норм матеріального права.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання відповідача призначити позивачу пенсію по втраті годувальника, суд вважає за необхідне врахувати правову позицію Верховного Суду, викладену в постанову від 27.06.2018 р. по справі № 807/3072/14.

Так, Верховний Суд зазначив, що на законодавчому рівні поняття «дискреційні повноваження» суб`єкта владних повноважень відсутнє. У судовій практиці сформовано позицію щодо поняття дискреційних повноважень, під якими слід розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення (постанова Верховного Суду від 11 квітня 2018 року № 806/2208/17).

Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є, лише, один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку.

Умови, за яких орган відмовляє у призначенні пенсії по втраті годувальника, визначені законом, але якщо такі умови відсутні, орган повинен призначити пенсію по втраті годувальника. Ці повноваження та порядок їх реалізації передбачають, лише, один вид правомірної поведінки відповідного органу - призначити пенсію по втраті годувальника або не призначати (відмовити). За законом у цього органу немає вибору між декількома можливими правомірними рішеннями.

За таких обставин, суд вважає, що належним способом відновлення порушеного права позивача є зобов`язання відповідача призначити позивачу пенсію по втраті годувальника відповідно ст. ст. 29,30 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» з 24.05.2019 року, тобто з моменту першочергового звернення до відповідача із відповідною заявою.

Згідно із статтею 139 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати підлягають стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача

Керуючись ст. 241-246, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 – задовольнити частково.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити ОСОБА_1 пенсію по втраті годувальника відповідно ст. ст. 29, 30 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» з 24.05.2019 року.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 840 (вісімсот сорок гривень),80 коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, у разі якщо її не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного перегляду справи.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 частини 1 розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його складення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя Л.Є. Букіна