Ухвала суду № 94153500, 15.01.2021, Київський районний суд м. Одеси

Справа № 947/35586/20

Провадження № 1-кп/947/273/21

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.01.2021 року Київський районний суд м. Одеси, в складі:

Головуючого судді Войтова Г.В.,

за участю секретаря Маркової О.І.,

прокурора Левицького О.А.,

захисників Балашової О.В., Дікусар Р.М.,

представника потерпілих Стоянова М.М.,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні у залі суду в м. Одесі обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12020160480002511 від 03.10.2020 року, за обвинуваченням ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст. 289, ч.2 ст. 187, ч.2 ст. 146, ч.2 ст. 189 КК України,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Київського районного суду м. Одеси знаходиться обвинувальний за обвинуваченням ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст. 289, ч.2 ст. 187, ч.2 ст. 146, ч.2 ст. 189 КК України.

Відповідно до ст. 331 ч. 3 КПК України до спливу двомісячного строку з дня застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою.

Прокурор просив призначити справу до судового розгляду, вважає, що обвинувальний акт складений із дотриманням вимог ст. 291 КПК України, підстав для закриття справи, внесення подання про визначення підсудності немає.

Крім того, прокурор просив суд продовжити обвинуваченому ОСОБА_1 дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, посилаючись на те, що ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого та тяжких злочинів за попередньою змовою групою осіб, не працює, не має постійного джерела доходів, тобто не має стійких соціальних зв`язків у суспільстві, що вказує на те, що знаходячись на волі, з метою уникнення кримінальної відповідальності, він може переховуватись від суду, впливати на потерпілого та свідків, перешкоджати іншим чином розгляду кримінального провадження, та враховуючи те, що менш суворі запобіжні заходи не достатні для запобігання вищевказаним ризикам, з метою забезпечення вказаного кримінального провадження, за доцільне продовжити відносно обвинуваченого ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Також, прокурор просив суд продовжити обвинуваченому ОСОБА_2 дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, посилаючись на те, що ОСОБА_2 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого та тяжких злочинів за попередньою змовою групою осіб, раніше судимий, не працює, не має постійного джерела доходів, тобто не має стійких соціальних зв`язків у суспільстві, що вказує на те, що знаходячись на волі, з метою уникнення кримінальної відповідальності, він може переховуватись від суду, впливати на потерпілого та свідків, перешкоджати іншим чином розгляду кримінального провадження, та враховуючи те, що менш суворі запобіжні заходи не достатні для запобігання вищевказаним ризикам, з метою забезпечення вказаного кримінального провадження, за доцільне продовжити відносно обвинуваченого ОСОБА_2 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Захисники Балашова О.В., та Дікусар Р.М. заперечували щодо призначення справи до судового розгляду, з підстав порушення вимог ст. 290 КПК України, а саме: не виконана заява захисників щодо відкриття окремих документів прокурору, які можуть бути використані в суді стороною захисту для доведення невинуватості або меншого ступеня винуватості, або сприяти пом`якшенню покарання обвинувачених. Так, прокурору у письмовому вигляді була направлена заява про ознайомлення прокурором з документами, які перебувають у володінні сторони захисту, але до теперішнього часу прокурор з ними не ознайомився.

Прокурор Левицький О.А. в судовому засіданні підтвердив факт отримання заяви від захисників Балашової О.В., та Дікусар Р.М. про відкриття прокурору матеріалів, які перебувають у володінні сторони захисту та можуть бути використані в суді як докази, але не встиг з ними ознайомитися за браком часу.

Захисник Дікусар Р.М. просив відмовити в задоволенні клопотання прокурора про продовження відносно ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки в порушення вимог Глави 18 КПК України у прокурора відсутнє клопотання про продовження запобіжного заходу в письмовому вигляді, в якому викладені обґрунтування ризиків. Так у обвинуваченого ОСОБА_1 є постійне місце мешкання, батьки, тому можливо відносно нього обрати запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.

Захисник Балашова О.В. заперечувала проти обрання відносно ОСОБА_2 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки в підготовчому судовому засіданні не передбачено розглядати продовження запобіжного заходу, тому фактично прокурор не звертався з клопотанням. Крім того, ризики на які посилається прокурор не доведені, у обвинуваченого відсутній намір переховуватися від суду, та тяжкість майбутнього покарання, відсутність місця мешкання та роботи, не може слугувати підставою для застосування найсуворішого запобіжного заходу. Також, актуальність ризиків з часом спливають, та не можуть використовуватися абстрактно. Так, у обвинуваченого ОСОБА_2 є місце мешкання, реєстрація, він є громадянином України, тому відмовити прокурору в задоволенні його заяви.

Обвинувачені ОСОБА_2 та ОСОБА_1 підтримали думку своїх захисників, та звернулися до суду з заявою про розгляд справи суддею одноособово.

Потерпілий ОСОБА_4 надав до суду заяву щодо слухання справи за його відсутністю.

Представник потерпілого ОСОБА_4 - адвокат Стоянов М.М. підтримав думку прокурора.

Дослідивши обвинувальний акт, вислухавши думку учасників провадження, суд приходить до висновку, що справа підлягає призначенню до судового розгляду.

Дане кримінальне провадження підсудне Київському районному суду м. Одеси, підстав для закриття чи зупинення кримінального провадження немає, обвинувальний акт складено у відповідності до вимог кримінально-процесуального законодавства, при його затвердженні прокурором дотримані вимоги закону.

Крім того відповідно до ст. 290 КПК України, сторони кримінального провадження зобов`язані здійснювати відкриття одне одній додаткових матеріалів, отриманих до або під час судового розгляду.

За вказаних обставин є достатньо підстав для призначення даного кримінального провадження до судового розгляду.

Відповідно до ч.2 ст.31 КПК України кримінальне провадження в суді першої інстанції щодо злочинів, за вчинення яких передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк більше десяти років, здійснюється колегіально судом у складі трьох суддів лише за клопотанням обвинуваченого.

В підготовчому судовому засіданні обвинувачені ОСОБА_1 та ОСОБА_2 заявили про розгляд кримінального провадження відносно них суддею одноособово.

Позиція обвинувачених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 була узгоджена з їх захисниками.

З огляду на викладене, суд вважає можливим призначити справу до судового розгляду у відкритому судовому засіданні, одноособово.

Суд, вислухавши думку сторін кримінального провадження, дослідивши обвинувальний акт, вважає, що доцільно продовжити дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченим ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .

Згідно зі ст. 29 Конституції України, кожна людина має право на свободу та особисту недоторканність. Ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.

П.1 ст. 5 Європейської конвенції з прав людини визначає, що кожен має право на свободу та особисту недоторканість. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом.

Разом з цим, тримання під вартою може бути виправдане тільки за наявності конкретного суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, переважує принцип поваги до свободи особистості. Також згідно з пунктом 3 статті 5 Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод саме тільки існування обґрунтованої підозри є підставою для позбавлення свободи, і прокурор має навести всі підстави для обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Відповідно до п. 4,5 ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк понад п`ять років або ж до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.

Відповідно до ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

При продовженні дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_1 , суд враховує обставини, передбачені ст.ст. 177-178 КПК України, з урахуванням особи обвинуваченого, його віку, стану здоров`я, майнового стану, міцності соціальних зв`язків, що він обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого та тяжких злочинів за попередньою змовою групою осіб, тяжкість покарання, що загрожує у разі визнання ОСОБА_1 винним, того факту, що існують ризики того, що ОСОБА_1 перебуваючи на волі, зможе продовжити злочинну діяльність, уникнути від явки до суду, суд приходить до висновку, що прокурором доведені ризики передбачені ст.177 КПК України та вважає, що жоден з більш м`яких запобіжних заходів може не забезпечити належної поведінки обвинуваченого ОСОБА_1 та запобігти передбаченим ст. 177 КПК України ризикам, а тому суд вважає доцільним продовжити дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_1 .

При продовженні дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_2 суд враховує обставини, передбачені ст.ст. 177-178 КПК України, з урахуванням особи обвинуваченого, його віку, стану здоров`я, майнового стану, міцності соціальних зв`язків, що він раніше судимий, та обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого та тяжких злочинів за попередньою змовою групою осіб, тяжкість покарання, що загрожує у разі визнання ОСОБА_2 винним, того факту, що існують ризики того, що ОСОБА_2 перебуваючи на волі, зможе продовжити злочинну діяльність, уникнути від явки до суду, суд приходить до висновку, що прокурором доведені ризики передбачені ст.177 КПК України та вважає, що жоден з більш м`яких запобіжних заходів може не забезпечити належної поведінки обвинуваченого ОСОБА_2 та запобігти передбаченим ст. 177 КПК України ризикам, а тому суд вважає продовжити відносно ОСОБА_2 дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Все вищевикладене у сукупності свідчить, що застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченим ОСОБА_1 та ОСОБА_2 та обмеження їх прав, не суперечать ст.5 «Конвенції з прав людини та основоположних свобод», оскільки в матеріалах кримінального провадження існують ознаки справжнього суспільного інтересу, який не зважаючи на презумпцію невинуватості, перевищує принцип поваги до особистої свободи та є виправданим з точки зору відповідного суспільного інтересу, що значно переважає інтереси однієї людини, і таким, що відповідає практиці ЄСПЛ.

Також,враховуючи положення ч. 4 ст. 183 КПК України, а також обставини кримінального правопорушення у вчиненні якого обвинувачуються ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , суд вважає за необхідне не визначати розмір застави.

Розглядаючи доводи захисників щодо відмови в задоволенні заяви прокурора, та можливості застосування до обвинувачених запобіжного заходу не пов`язаного з триманням під вартою, суд вважає, що наявність у обвинувачених міцних сімейних зв`язків, постійного місця проживання, тощо, не можливо на даний час віднести до тих стримуючих чинників, які б були у повному обсязі здатні мінімізувати ймовірність вчинення обвинуваченими дій, спрямованих на ухилення від суду та можливого покарання. Так з огляду на характер інкримінованих злочинів, які відносяться до категорії тяжких та особливо тяжких злочинів, чітким є переконання суду, що а ні домашній арешт, ані інші більш м`які запобіжні заходи, окрім як тримання під вартою не зможуть запобігти наведеним вище ризикам.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.31,177-178,183,184,194,196,197,290,331,314-316, 369-372 КПК України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Призначити судовий розгляд по кримінальному провадженню, внесене до ЄРДР за № 12020160480002511 від 03.10.2020 року, за обвинуваченням ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст. 289, ч.2 ст. 187, ч.2 ст. 146, ч.2 ст. 189 КК України, у відкритому судовому засіданні на 22.01.2021 року о 15:00 годині.

Розгляд кримінального провадження здійснювати суддею одноособово.

У судове засідання викликати учасників судового провадження.

Продовжити відносно ОСОБА_1 дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в ДУ ОСІ строком на 60 днів, тобто до 15.03.2021 року.

Продовжити відносно ОСОБА_2 дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в ДУ ОСІ строком на 60 днів, тобто до 15.03.2021 року.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Копія ухвали вручається обвинуваченим, прокурору та направляється уповноваженій особі місця ув`язнення.

Ухвала в частині продовження дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченим, підлягає оскарженню протягом п`яти днів до Одеського апеляційного суду, в іншій частині ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий Войтов Г. В.