Рішення № 94150624, 15.01.2021, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.01.2021 справа № 910/13012/20

Господарський суд Львівської області у складі судді Бортник О.Ю. розглянув справу за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «РЕНТПРОПЕРТІ», м. Київ

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «АВТОЛЮКС ЕКСПРЕС ПОШТА», м. Львів,

про стягнення 111 476, 64 грн.

Представники сторін не викликались.

Розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження.

Встановив: Товариство з обмеженою відповідальністю «РЕНТПРОПЕРТІ», м. Київ звернулось до Господарського суду м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «АВТОЛЮКС ЕКСПРЕС ПОШТА», м. Львів про стягнення 111476,64 грн. заборгованості. Позивач просить стягнути з відповідача 111476,64 грн., з яких 97353,37 грн. основного боргу, 648,85 грн. інфляційних втрат, 1672 грн. 3% річних та 11802,42 грн.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 07.09.2020р. у справі № 910/13012/20 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «РЕНТПРОПЕРТІ» до Товариства з обмеженою відповідальністю «АВТОЛЮКС ЕКСПРЕС ПОШТА» про стягнення 111476, 64 грн. передано за територіальною юрисдикцією (підсудністю) до Господарського суду Львівської області. Ухвала суду від 07.09.2020 р. мотивована тим, що за відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань на момент звернення позивача з позовом до суду відповідач знаходився за адресою: 79053, м. Львів, вул. Володимира Великого, буд. 18, офіс 701.

Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.09.2020 року, справу № 910/13012/20 передано на розгляд судді Бортник О.Ю.

Відповідно до відомостей, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, сформованих за безкоштовним запитом суду станом 13.01.2021 р., за ідентифікаційним кодом 39949191 зареєстровано Товариство з обмеженою відповідальністю «ПОСТ АРТ ЛТД» (місцезнаходження: 89300, Закарпатська область, Свалявський район, м. Свалява, вул. Менделеєва, будинок 1, корпус 6.).

Відповідно до п.6 Положення про Єдиний державний реєстр підприємств та організацій України ідентифікаційний код зберігається за суб`єктом, якому він присвоєний, протягом усього періоду його існування і є єдиним.

У разі перетворення юридичної особи, крім центральних органів виконавчої влади, за правонаступником зберігається її ідентифікаційний код.

У разі припинення юридичної особи шляхом приєднання до іншої юридичної особи та створення на базі юридичної особи, що припинилася, відокремленого підрозділу ідентифікаційний код такої юридичної особи залишається за відокремленим підрозділом.

В інших випадках припинення юридичної особи присвоєння її ідентифікаційного коду новоствореним суб`єктам забороняється.

Тому, суд вважає за необхідне розгляд справи здійснювати з урахуванням змін, які відбулися у найменуванні та місцезнаходженні відповідача.

Стислий виклад позиції позивача.

Позивач посилається на те, що він уклав з відповідачем 30.03.2019 р. Договір суборенди № 10-РПР та 31.08.2019 р. Додаткову угоду № 1 до цього Договору. Відповідач не виконав взяті на себе за цим договором зобов`язання в частині своєчасної сплати орендної плати, витрат за комунальні послуги та експлуатаційних витрат. Строк сплати вказаних платежів встановлено п.4.4 Договору суборенди. На підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України, позивач просить стягнути з відповідача 648,85 грн. інфляційних втрат та 1672 грн. 3% річних. Крім цього, на підставі п.8.1. Договору суборенди позивач просить суд стягнути з відповідача 11802,42 грн. На другому аркуші позовної заяви позивач зазначає, що «штраф за прострочення сплати орендної плати комунальних платежів та експлуатаційних витрат становить 11802,42грн.».

Відповідач відзиву на позов не подав, позовних вимог не спростував. Ухвала суду від 18.11.2020 р. про відкриття провадження у справі скеровувалась відповідачу за юридичною адресою, яка існувала станом на дату надіслання цієї ухвали. Вказану ухвалу отримано відповідачем 09.12.2020 р. Наведене підтверджується Списками № 1104, № 1787 згрупованих поштових відправлень листів рекомендованих Господарського суду Львівської області від 20.11.2020 р. та відстеженням поштового відправлення суду за штрихкодовим ідентифікатором 7901413577503.

Процесуальні дії у справі.

Ухвалою суду від 05.10.2020 р. позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «РЕНТПРОПЕРТІ», м. Київ, про стягнення 111476,64 грн. - залишено без руху.

Ухвалою суду від 18.11.2020р. прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, ухвалено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження, без проведення судового засідання та без виклику сторін.

Заяв про продовження процесуальних строків від сторін не надходило.

Мотивувальна частина рішення.

Враховуючи зміст позовної заяви, характер спірних правовідносин між сторонами, до переліку обставин, які є предметом доказування у справі, належить доказування існування: факту укладення між сторонами у справі Договору суборенди на законних підставах, факту використання відповідачем переданого йому позивачем у суборенду майна, факту неналежного виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань зі сплати орендної плати, комунальних послуг та експлуатаційних витрат або ж спростування наявності наведених вище обставин учасником справи, який має у справі протилежний процесуальний інтерес.

Вичерпний перелік доказів, якими позивач підтверджує наявність кожної обставини, яка є предметом доказування у справі, зазначено позивачем в додатках до позовної заяви та у додатках до клопотання про долучення доказів до матеріалів справи.

Суд визнає встановленими, з огляду на вірогідність наявних у матеріалах справи доказів, такі обставини, що є предметом доказування у справі.

Відповідно до п.п. 1.1., 3.4.5. та п. 5.1. Договору оренди нежитлових приміщень № 28/ВУ від 01.02.2019 р., укладеного між позивачем та ТОВ «Вестер ЛБ», м.Київ, позивач, як орендар, вправі здавати предмет оренди (нежитлові приміщення, загальною площею 1473,6 кв.м, що знаходяться за адресою: м. Київ, Святошинський район, просп. Академіка Корольова, буд.1, літ. Б корп. «ВУ» ) в суборенду третім особам, без погодження з Орендодавцем. Цей Договір вступив в силу з моменту його підписання (01.02.2019р.) і діє до 01.02.2021р. У матеріалах справи немає та сторонами суду не подані докази, які б свідчили про те, що вказаний Договір оренди не діє на момент вирішення справи судом. Сторони приступили до виконання умов Договору оренди 01.02.2019р. Цього дня орендодавець передав орендарю (позивачу) предмет договору оренди, що підтверджується Актом прийомки-передачі нежитлових приміщень до Договору оренди № 28/ВУ.

Між сторонами у справі 30.03.2019р. укладено Договір суборенди № 10-РПР. Згідно з п.1.1. цього Договору позивач передав відповідачу в суборенду приміщення, які знаходяться за адресою: м. Київ, проспект Академіка Корольова, 1, на першому поверсі, корпус ВУ, літера «Б» (адміністративне приміщення) загальною площею 166,3 м кв. Факт отримання відповідачем згаданих приміщень 01.04.2019 р. у суборенду підтверджується Актом приймання-передачі приміщення до Договору суборенди № 10-РПР від 01.04.2019 р.

Відповідно до п.2.1., 4.1., 4.2., 4.3., 11.1 Договору суборенди № 10-РПР, приміщення надаються в суборенду на строк до 28 лютого 2020 року з моменту підписання цього Договору. Вартість оренди складається з розміру орендної плати та всіх витрат за комунальні послуги, а також за експлуатаційні витрати, згідно наданих рахунків позивачем. Розмір суборендної плати за приміщення, що вказані в п.1.2. цього Договору, з 01 квітня 2019 року складав за 1 (один) кв. м. 150,00 грн., в тому числі ПДВ. Загальна щомісячна суборендна плата за приміщення, що орендувалось становила 24945 грн., за кожен місяць орендного користування за цим Договором, в т.ч. ПДВ. Експлуатаційні витрати становили 2450 грн. Договір почав діяти з моменту його підписання обома Сторонами. У Договорі Сторони погодили, що він діє до 23 квітня 2020 р., але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами взятих на себе зобов`язань.

31.08.2019р. між сторонами у справі укладено Додаткову угоду № 1 до Договору оренди №10-РПР від 30.03.2019 р. У цій Додатковій угоді сторони погодили, що починаючи з 01.09.2019р. та до кінця дії договору розмір орендної плати за 1 кв. м встановлюється в сумі 160 грн., в тому числі ПДВ, загальна щомісячна орендна плата за приміщення становитиме 26608 грн., в тому числі ПДВ, за кожний місяць орендного користування. Експлуатаційні витрати становитимуть 2661 грн.

У п. 4.4. Договору суборенди сторони погодили, що орендна плата, витрати за комунальні послуги та експлуатаційні витрати сплачуються відповідачем в безготівковому порядку на поточний рахунок позивача наперед до 08 числа кожного поточного місяця на підставі рахунку, наданого позивачем. По закінченню кожного розрахункового місяця сторонами підписується двосторонній акт наданих послуг.

У матеріалах справи немає та сторонами у справі суду не наданий Акт передачі приміщення відповідачем та приймання його позивачем, відповідно до приписів п.3.1 Договору суборенди № 10-РПР, який би засвідчував факт припинення договору суборенди (піднайму).

Згідно з ч. 3 ст. 774 та ч. 2 ст. 795 ЦК України до договору піднайму застосовуються положення про договір найму. Повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту договір найму припиняється.

Враховуючи наведене, у суду відсутні правові підстави для висновку про те, що Договір суборенди (піднайму) № 10-РПР припинився до 11.05.2020 р. (календарна дата, до якої позивачем обчислювалась заборгованість відповідача з орендної плати, витрат за комунальні послуги та експлуатаційні витрати). Крім цього, згідно з ст. 764 ЦК України, якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором. У листі за № 19 від 05.05.2020 р. позивач визнає Договір суборенди № 10-РПР продовженим на підставі ст. 764 ЦК України. Факт надіслання вказаного листа відповідачу та його отримання відповідачем 13.05.2020 р. підтверджується наявними у матеріалах справи належно завіреними копіями опису вкладення у цінний лист з штемпелем поштового відділення вчиненим, 08.05.2020 р., та рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення. Докази заперечення відповідача проти наведеного або ж докази повернення з суборенди нерухомого майна в порядку, встановленому ч. 2 ст. 795 ЦК України, сторонами до матеріалів справи не долучені.

Згідно з ч. 5 ст. 762 ЦК України плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором. У пункті 4.4. Договору сторони встановили, що орендна плата, витрати за комунальні послуги та експлуатаційні витрати сплачуються суборендарем у безготівковому порядку наперед до 08 числа кожного поточного місяця.

Відповідно до наведених вище положень Договору суборенди № 10-РПР та Додаткової угоди № 1 до нього розмір щомісячної орендної плати та щомісячних експлуатаційних витрат протягом квітня-серпня 2019р. становив 24945грн. та 2450грн відповідно, а з вересня 2019р. до 11.05.2020р. – 26608грн. та 2661грн. відповідно. Враховуючи вказане та наявні у матеріалах справи докази погодження сторонами розміру витрат позивача за комунальні послуги, беручи до уваги здійснені відповідачем часткові оплати орендної плати, витрат за комунальні послуги, а також експлуатаційних витрат, розмір заборгованості відповідача перед позивачем з згаданих вище платежів, за окреслений у позові період, становить 89934,43 грн. Відповідачем наявність цієї заборгованості не спростовано. Наведене свідчить про порушення відповідачем права позивача на отримання зазначеної суми у строки, встановлені Договором суборенди № 10-РПР. Таке право позивача підлягає захисту в судовому порядку.

Позовні вимоги щодо стягнення решти заборгованості з зазначених вище платежів задоволенню не підлягають у зв`язку з їх необгрунтованістю та відсутністю у матеріалах справи доказів наявності такої заборгованості. У матеріалах справи немає первинних доказів, які б засвідчували факт споживання відповідачем у орендованих приміщеннях комунальних послуг на суму, вказану позивачем у позовній заяві. Долучений позивачем до матеріалів справи складений ним в односторонньому порядку та не підписаний відповідачем Акт № РП-0000721 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 31.03.2020р. не є належним, допустимим та вірогідним доказом споживання відповідачем 995 кВт год. електроенергії та води вартістю 6 грн.

При обчисленні розміру заборгованості судом взято до уваги те, що наявними у матеріалах справи належно завіреними копіями платіжних доручень підтверджується сплата відповідачем позивачу, починаючи з 27.05.2019 р. до 06.03.2020 р., 300625,96 грн. орендної плати, експлуатаційних витрат та витрат за комунальні послуги.

Наявними у матеріалах справи належно завіреними копіями Актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) № РП-0000529, № РП-0000910, № РП-0001169, № РП-0001465, № РП-0001740, № РП-0002272, № РП-0002544 підтверджується погодження між сторонами обсягу та вартості спожитих відповідачем послуг з водопостачання та водовідведення, а також спожитої відповідачем електроенергії в сумі 9047,61 грн. за період з квітня по серпень 2019 р. та за жовтень-листопад 2019 р.

Позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 11802,42грн. штрафу за прострочення сплати орендної плати, комунальних платежів та експлуатаційних витрат задоволенню не підлягають, виходячи з такого.

Пунктом 8.1. Договору сплата такого штрафу не передбачена. У цьому пункті сторони погодили, що у випадку порушення своїх зобов`язань за цим Договором, вони несуть відповідальність, визначену Договором та чинним в Україні законодавством.

Згідно з частиною першою статті 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Cума неустойки (штрафу) може бути стягнута лише в разі, якщо обов`язок та умови його сплати визначено певним законодавчим актом.

Між тим, частина шоста статті 231 ГК України, на яку посилається позивач в обґрунтування розміру нарахованого штрафу, не встановлює ані обов`язку відповідача сплатити неустойку (штраф), ані розміру такої штрафної санкції за порушення грошового зобов`язання. Ця правова норма визначає лише певний спосіб її формування (у відсотковому відношенні, розмір відсотків визначається через облікову ставку Національного банку України). Тому, ч.6 ст.231 ГК України не може бути застосована у даному випадку як законна підстава для стягнення неустойки (штрафу) чи визначення розміру стягуваної неустойки (штрафу). Такий висновок суду, відповідає висновкам Великої Палати Верховного Суду, викладених у її постанові від 10.12.2019р. у справі № 904/4156/18.

Таким чином, умовами договору не встановлено ані обов`язку сплати відповідачем неустойки (штрафу) за порушення виконання грошового зобов`язання, ані її розміру. Частина шоста статті 231 ГК України встановлює порядок її визначення сторонами при укладенні договору, виходячи з облікової ставки Національного банку України, а також встановлює період, протягом якого може бути застосовано таку санкцію.

Отже підстави для застосування такої міри відповідальності як неустойка (штраф) за відсутності встановленого законом або договором обов`язку її сплати, а також за відсутності конкретно визначеного її розміру в договорі та законі, відсутні.

Сума, яку позивач визначає як штраф за прострочення сплати орендної плати, комунальних платежів та експлуатаційних витрат (11802,42 грн.), в силу положень ст. ст. 546 та 549 ЦК України, за своєю правовою природою є неустойкою та видом забезпечення зобов`язання.

Відповідно до ст. 547, ч. 2 551 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Як уже зазначалося вище, у п.8.1. Договору сторонами у справі не вчинено у письмовій формі ані правочину щодо забезпечення виконання грошового зобов`язання, ані правочину щодо визначення розміру грошової суми, яка є предметом неустойки.

За наведених обставин, підстави для стягнення з відповідача 11802,42 грн. відсутні.

Що стосується позовних вимог про стягнення з відповідача на підставі ст. 625 ЦК України 1672 грн. процентів річних за період прострочення виконання грошового зобов`язання з 01.05.2019 р. до 27.08.2020 р., а також 648,85 грн. інфляційних за період прострочення виконання грошового зобов`язання з травня 2019 р. до серпня 2020 р., то судом здійснено перерахунок цих сум, виходячи із суми основного боргу 89934,43 грн. Враховуючи, що позовні вимоги в цій частині не перевищують розміру 3% річних та інфляційних за наведені вище періоди прострочення грошового зобов`язання в розмірі 89934,43 грн., вони підлягають до задоволення повністю.

Беручи до уваги встановлені судом обставини та зміст спірних правовідносин між сторонами у справі, суд при вирішенні справи, крім наведених вище правових норм, застосував норми права, встановлені ч. 2 ст. 11, ч. 1 статті 15, ст.ст. 509, 510, 526, 530, 599, 610, 612, 625, 626, 629, 759, 762 ЦК України, ст.ст. 179, 180, 193, 283, 284 ГК України.

Відповідно до перелічених вище правових норм, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Майново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання і негосподарюючими суб`єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов`язаннями.

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 ЦК України, зокрема із договорів та інших правочинів.

Сторонами у зобов`язанні є боржник і кредитор.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Якщо розмір плати не встановлений договором, він визначається з урахуванням споживчої якості речі та інших обставин, які мають істотне значення.

Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства.

Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

При укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

За договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або єдиний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ).

Об`єктом оренди може бути, зокрема й нерухоме майно (будівлі, споруди, приміщення).

Висновки суду щодо підсудності справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.09.2020р. у справі № 910/13012/20, яка набрала законної сили, позовну заяву у справі передано за територіальною юрисдикцією (підсудністю) до Господарського суду Львівської області на підставі ч. 1 та ч. 2 ст. 27 ГПК України.

Суд встановив, що станом на 07.09.2020р. та на 18.11.2020 р. (дата відкриття провадження у справі Господарським судом Львівської області) місцезнаходженням відповідача згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань було м. Львів, вул. Володимира Великого, буд. 18, офіс 701. Вказане підтверджується наданими Міністерством юстиції України на безкоштовні запити суду детальними інформаціями про юридичну особу відповідача з згаданого вище Єдиного державного реєстру.

В силу ч.2 та ч. 6 ст.31 ГПК України спори між судами щодо підсудності не допускаються. Справа, прийнята судом до свого провадження з додержанням правил підсудності, повинна бути ним розглянута і в тому випадку, коли в процесі розгляду справи вона стала підсудною іншому суду, за винятком випадків, коли внаслідок змін у складів відповідачів справа відноситься до виключної підсудності іншого суду.

Судовий збір у справі на підставі вимог статті 129 ГПК України покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 2,3,13, 74,76, 77, 78, 79, 86, 129, 236, 238, 240, 241, 242, 247-252, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1.Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «РЕНТПРОПЕРТІ» (01103, м. Київ, вул. Німанська, 10, код ЄДРПОУ 41951644) до Товариства з обмеженою відповідальністю «ПОСТ АРТ ЛТД» (89300, Закарпатська область, Свалявський район, м. Свалява, вул. Менделеєва, будинок 1, корпус 6, код ЄДРПОУ 39949191) задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ПОСТ АРТ ЛТД» (89300, Закарпатська область, Свалявський район, м. Свалява, вул. Менделеєва, будинок 1, корпус 6, код ЄДРПОУ 39949191) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «РЕНТПРОПЕРТІ» (01103, м. Київ, вул. Німанська, 10, код ЄДРПОУ 41951644) 89934,43 грн. боргу, 648,85 грн. інфляційних втрат, 1672 грн. 3% річних та 1739,56 грн. судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням суду законної сили.

2.У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

3.Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

4.Рішення господарського суду може бути оскаржене в апеляційному порядку.

5.Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Західного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складення повного тексту рішення суду.

Суддя О.Ю. Бортник