Вирок № 94138979, 14.01.2021, Дарницький районний суд міста Києва

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/22121/20

провадження № 1-кп/753/898/21

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" січня 2021 р. Дарницький районний суд міста Києва у складі:

головуючий суддя Бондаренко М.С.,

секретар судового засідання Калітінський М.Ю.,

учасники судового провадження:

прокурор Мельник А.С.,

захисник Трофімов С.С.,

обвинувачений ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі - ЄРДР) № 12020100020005000, за обвинуваченням

ОСОБА_1 ,

ІНФОРМАЦІЯ_1 , який зареєстрований

за адресою:

АДРЕСА_1 , та який

проживає за адресою:

АДРЕСА_2 , раніше судимого: вироком Печерського районного

суду м. Києва від 25 червня 2016 року за ч. 2 ст. 186 КК України

та на підставі ч. 4 ст. 70 КК України ло остаточного покарання

у виді позбавлення волі на строк чотири роки шість

місяців; вироком Голосіївського районного суду м. Києва

за ч. 1 ст. 125 КК України до покарання у виді штрафу

в розмірі 850 грн,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК України,

встановив:

Обвинувальний акт з додатками у кримінальному провадженні стосовно ОСОБА_1 , який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК України, надійшов до Дарницького районного суду м. Києва 24 грудня 2020 року.

Відповідно до висунутого обвинувачення ОСОБА_1 обвинувачується у тому, що він 05 грудня 2020 року приблизно о 19 год. 00 хв. ОСОБА_1 , знаходячись у приміщенні торговельного залу магазину «Cropp», що знаходиться в ТЦ «Піраміда», який розташований за адресою: м. Київ, вул. Мішуги, 4, де здійснює свою господарську діяльність ДП «ЛПП Україна» АТ «ЛПП» (код ЄДРПОУ 32435513), вирішив повторно таємно викрасти чуже майно.

Реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на повторне таємне викрадення чужог майна, ОСОБА_1 , діючи умисно, з корисливих мотивів, підійшов до стелажа з одягом, звідки взяв чоловічу куртку, чорного кольору, арткул ZK628-99X-M, вартістю 1 439,20 грн (без ПДВ), та жіночу куртку, світлого кольору, артикул YO778-78-M, вартістю 1 599,20 грн (без ПДВ), що належать ДП «ЛПП Україна» АТ «ЛПП», разом з якими зайшов до примірочної кімнати, де переконавшись та вважаючи, що за його діями ніто не спостерігає, одягнув обидві куртки на себе та з метою не бути викритим на верх одягнув сво куртку.

Продовжуючи реалізовувати свій злочинний умисел, ОСОБА_1 , утримуючи при собі зазначений товар, не маючи наміру його оплачувати, пішов на вихід, минувши касові они та сигнальні рамки магазину «Cropp», тим самим виконав усі дії, які вважав необхідними для доведення злочину до кінця, але злочин не було доведено о кінця з причин, що не залежали від його волі, оскільки приблизно о 19 год. 36 хв. Був помічений та зупинений працівником вказаного магазину разом з товаром, який він намагався викрасти.

Своїми умисними діями ОСОБА_1 міг завдати ДП «ЛПП Україна» АТ «ЛПП» матеріального збитку на загальну суму 3 038,40 грн (без ПДВ).

Таким чином, ОСОБА_1 вчинив закінчений замах на таємне викрадення чуого майна (крадіжка), повторно, тобто у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК Україна.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 винним себе за ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК України визнав повністю та показав, що дійсно ввечері 05 грудня 2020 року зайшов до торговельного центру, а потім до магазину одягу «Cropp», оскільки мав поганий одяг, було холодно, тому вирішив викрасти курточку як для себе, так і своєї цивільної дружини. Одягнув дві курточки, зверху по них свою та почав виходити з магазину, де був зупинений охоронцем, оскільки спрацювали сигнальні рамки. Вартість викраденого назвав, фактичні обставини не оспорював, вину визнав повністю, щиро каявся.

Показання ОСОБА_1 є послідовними, логічними, а тому не викликають у суду сумніву щодо правильності розуміння обвинуваченим змісту обставин кримінального правопорушення, добровільності та істинності його позиції.

Відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України суд має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.

При цьому суд з`ясовує, чи правильно розуміють зазначені особи зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз`яснює їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Положення ч. 3 ст. 349 КПК України роз`яснено судом у судовому засіданні учасникам кримінального провадження.

Крім того, такий порядок судового розгляду повністю узгоджується з вимогами п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод та практики Європейського Суду з прав людини щодо їх застосування, згідно яких суд повинен забезпечити належну реалізацію права на справедливий суд під час розгляду кримінальних проваджень шляхом спрощеного і скороченого розгляду.

Також відповідно до п. 6 розділу ІІІ Рекомендації № 6 R (87) 18 Комітету міністрів Ради Європи «Стосовно спрощення кримінального правосуддя» рекомендується, що оскільки при процедурі «заява підсудного про визнання вини» від обвинуваченого вимагається явка до суду на ранній стадії провадження, щоб заявити в суді публічно чи приймає він чи спростовує обвинувачення проти себе, то суд в таких випадках має вирішувати, обійтися без всього процесу розслідування або його частини чи негайно перейти до розгляду особи правопорушника, ухвалення вироку та, по можливості, вирішення питання щодо компенсації.

Отже, за згодою учасників судового провадження, які не оспорюють фактичні обставини кримінального провадження, кваліфікацію кримінального правопорушення, судом встановлено, що вони правильно розуміють зміст його обставин, відсутні сумніви в добровільності їх позиції, суд, у порядку ч. 3 ст. 349 КПК України, визнав недоцільним дослідження доказів щодо обставин, які ніким не оспорюються, обмежившись допитом обвинуваченого та дослідженням письмових документів, а саме: матеріалів, що характеризують обвинуваченого, та матеріалів щодо залучення експертів й витрат на їх проведення.

Вина обвинуваченого ОСОБА_1 повністю підтверджується його показаннями, в яких він не оспорював вчинення злочину за викладених у обвинувальному акті обставин, щирим каяттям у вчиненому тощо.

Щодо кримінально-правової кваліфікації дій, то суд кваліфікує дії ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК України.

При обранні виду та міри покарання суд, реалізуючи принципи справедливості та індивідуалізації покарання, враховуючи, що призначене покарання повинно бути не тільки карою, але і переслідувати цілі загальної та спеціальної превенції, вважає, що покарання повинно бути відповідним вчиненому і сприяти виправленню обвинуваченого та запобіганню вчинення нових злочинів.

Суд, відповідно до ст. 65 КК України, при призначенні обвинуваченому ОСОБА_1 виду та міри покарання, приймає до уваги характер і ступінь суспільної небезпеки вчиненого ним кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України відноситься до категорії нетяжкого злочину, конкретні обставини кримінального провадження, його ставлення до вчиненого (вину визнав повністю, щиро розкаявся), особу обвинуваченого, а саме: на обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебуває, неодноразово судимий, вчинив злочин маючи незняту та непогашену судимість, працював не офіційно, не одружений, проживає у цивільному шлюбі.

Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого, відповідно до ст. 67 КК України, судом не встановлено.

Згідно зі ст. 66 КК України суд визнає обставинами, які пом`якшують покарання, щире каяття обвинуваченого ОСОБА_1 у вчиненому, активне сприяння розкриттю злочину.

З урахуванням ступеня тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особи ОСОБА_1 , наявності обставин, які пом`якшують покарання, та відсутності обставин, які обтяжують покарання, конкретних обставин кримінального провадження щодо вчинення замаху на злочин, втім суд щодо призначення основного покарання не знаходить підстав для застосування положень статей 69, 75 КК України.

З огляду на альтернативні покарання, передбачені санкцією ч. 2 ст. 185 КК України, враховуючи дані про особу обвинуваченого, який неодноразово судимий, належних висновків для себе не робить, новий корисливий злочин вчинив через невеликий проміжок часу після відбуття останній раз покарання у виді позбавлення волі, призначеному йому за сукупністю злочинів.

Дотримуючись принципу невинуватості особи до того часу, поки її вина не буде доведена у встановленому законом порядку, але суд не може не зважати на встановлені дані про особу обвинуваченого, зокрема, й щодо біля десяти обвинувальних актів, направлених за останній час, стосовно нього, з інкримінуванням йому корисливих злочинів.

Тому суд вважає за необхідне призначити йому міру покарання у виді позбавлення волі на строк один рік, що буде домірним вчиненому.

Запобіжний захід ОСОБА_1 слід залишити обраний до набрання вироком законної сили.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлено.

Процесуальні витрати у цьому кримінальному провадженні відсутні.

Долю речових доказів у провадженні вирішити відповідно до вимог ст. 100 КПК України.

Керуючись ч. 3 ст. 349, статтями 100, 368-371, 373, 374 КПК України, суд

засудив:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК України, та призначити покарання у виді позбавлення волі на строк один рік.

У строк відбування покарання зарахувати строк тримання під вартою у цьому провадженні, починаючи з 07 грудня 2020 року до 14 січня 2021 року включно.

Залишити обраний ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до набрання вироком законної сили.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлено, процесуальні витрати у провадженні відсутні.

Після набрання вироком законної сили речові докази у провадженні, а саме чоловічу куртку, чорного кольору, арткул ZK628-99X-M, вартістю 1 439,20 грн (без ПДВ), та жіночу куртку, світлого кольору, артикул YO778-78-M, вартістю 1 599,20 грн (без ПДВ), що належать ДП «ЛПП Україна» АТ «ЛПП», залишити власнику за належністю.

Вирок може бути оскаржено до Київського апеляційного суду через Дарницький районний суд м. Києва протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Суддя М. С. Бондаренко