Ухвала суду № 94138619, 14.01.2021, Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 752/14939/20

Провадження №: 1-кс/752/233/21

У Х В А Л А

про відвід судді

14 січня 2021 року м. Київ

Суддя Голосіївського районного суду м. Києва Дмитрук Н.Ю.,

при секретарі судових засідань Пащенка М.В.,

за участі прокурора Шнуренка І.Г.,

представника потерпілого Карпенка В.М.,

розглянувши у судовому засіданні заяву про самовідвід судді Бойка О.В. від участі у розгляді кримінального провадження № 12018100010011175 по обвинуваченню ОСОБА_1 , обвинуваченого за ч. 1 ст. 361 КК України,

встановив:

до суду було передано журнал судового засідання у кримінальному провадженні № 752\1801\20 від 09.12.2020 відносно ОСОБА_1 , у якому головуючий по справі - суддя Бойко О.В. в порядку п. 4 ч. 1 ст. 75 КПК України заявив собі самовідвід, який мотивований тим, що він, як суддя виніс постанову в адміністративній справі відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 212-6 КУпАП про притягнення особи до адміністративної відповідальності за обставинами які тотожні до обставин, встановлених під час досудового розслідування у цьому провадженні за ч. 1 ст. 361 КК України.

Суд вважає за можливе розглянути заяву за відсутності судді Бойка О.В., обвинуваченого, його захисника та потерпілого, які будучи належним чином повідомленими про день, час та місце розгляду справи на розгляд заяви не з`явились.

Прокурор вважав, що заява про самовідвід судді підлягає задоволенню з огляду на ухвалу ВССУ від 23.10.2012, якою скасовано постанову попереднього розгляду і вирок Літинського районного суду Вінницької області та ухвалу Апеляційного суду Вінницької області, і справу направлено на новий судовий розгляд зі стадії її попереднього розгляду. Як убачалось із матеріалів справи суддя, що розглядала справу в суді першої інстанції за обвинуваченням особи за ч. 1 ст. 286 КК України, брала участь у розгляді справи про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 185 КУпАП щодо цієї ж особи та своєю постановою наклала адміністративне стягнення у виді штрафу. На думку колегії суддів, суддя мала взяти самовідвід підчас попереднього розгляду справи або задовольнити заявлений їй захисником відвід, оскільки наявні у справі обставини викликали сумнів у її об`єктивності.

Представником потерпілого були надані письмові заперечення щодо самовідводу судді Бойка О.В., які він підтримав та зазначив, що у заяві судді відсутня мотивація, що вказує на наявність підстав для відводу, передбачених ст.ст. 75-76 КПК України, вказана заява може призвести до зловживання правом на самовідвід з метою ухилення від виконання обов`язків судді у кримінальному провадженні. Вважав, що винесення рішення у справі про адміністративне правопорушення та його скасування, не є підставами для самовідводу у вказаному провадженні. Будь-яких інших обставин, які б викликали сумнів у його неупередженості суддя Бойко О.В. не вказав. Посилався на Закон України «Про судоустрій та статус суддів». Також зауважив, що ані обвинувачений, ані його захисник не висловили своєї позиції щодо заявленого самовідводу судді та не наполягали на його задоволенні, таким чином вважає, що інші обставин, які б викликали сумнів у неупередженості судді Бойка О.В. відсутні. Задоволення відводу призведе до затягування розгляду.

Так, обставини, що виключають участь слідчого судді, судді або присяжного в кримінальному провадженні визначені ст. 75 КПК України, недопустимість повторної участі судді в кримінальному провадженні встановлена ст. 76 КПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 КПК України суддя, який брав участь у кримінальному провадженні під час досудового розслідування, не має права брати участі у цьому ж провадженні в суді першої, апеляційної і касаційної інстанцій.

Пунктом 4 ч. 1 ст. 75 КПК України визначено, що суддя не може брати участь у кримінальному провадженні за наявності інших обставин, які викликають сумнів у його неупередженості.

При цьому, КПК України не дано визначення поняттю неупередженості та критеріїв визначення її наявності або відсутності.

У зв`язку з чим, суд при вирішення питання про наявність підстав для відводу вважає за необхідне звернутися до практики Європейського суду з прав людини та положень Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Пунктом 1 ст. 6 Конвенції передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Судове рішення проголошується публічно, але преса і публіка можуть бути не допущені в зал засідань протягом усього судового розгляду або його частини в інтересах моралі, громадського порядку чи національної безпеки в демократичному суспільстві, якщо того вимагають інтереси неповнолітніх або захист приватного життя сторін, або - тією мірою, що визнана судом суворо необхідною, - коли за особливих обставин публічність розгляду може зашкодити інтересам правосуддя.

У рішенні ЄСПЛ від 11.07.2013 у справі «Рудніченко проти України» констатував наявність порушення п. 1 ст. 6 Конвенції через відсутність безсторонності суду першої інстанції, яка полягала в тому, що суддя раніше розглядав іншу справу за фактом вчинення злочину особою, яка вчинила злочин в даній справі у співучасті з ОСОБА_3 .

На виконання зазначеного рішення ЄСПЛ Верховним судом було винесено постанову Великої Палати від 14.11.2018 у справі № 1-96/2007 (провадження № 13-13зво18), в пунктах 10-13, якої зазначив, що ЄСПЛ зауважив, що суддя Романова І.П., яка одноособово визнала заявника винним, раніше розглядала по суті справу про обвинувачення стосовно іншої особи, яка вчинила злочин у співучасті з заявником, в межах якої вона виразила своє ставлення щодо участі та ролей іншої особи та заявника, зазначивши, серед іншого стосувалися тих самих подій і означали оцінку тих самих доказів. ЄСПЛ врахував те, що суддя Романова І.П. сама вказала на вищезазначені обставини як на причину своєї заяви про самовідвід, у задоволенні якої, тим не менше, було відмовлено з формальної причини, яка полягала в тому, що відвід цієї судді не був необхідним згідно з відповідним законодавством. Таким чином, ЄСПЛ погоджується з тим, що ця ситуація могла спричинити появу у заявника об`єктивно обумовленого внутрішнього сумніву щодо безсторонності цієї судді (див. «Морел проти Франції», заява №34130/96, п.44). ЄСПЛ вважає, сам факт того, що справа заявника розглядалася суддею, яка сама мала сумніви щодо своєї безсторонності у цій справі, підриває видимість справедливого судового розгляду. Відповідно ЄСПЛ вважав, що цього достатньо, щоб зробити висновок, що суд, який визнав заявника винним не може розглядатись як безсторонній і констатував порушення пункту 1 статті 6 Конвенції (п.119-120).

Наявність підстави для відводу головуючого у справі судді, який раніше розглядав іншу справу стосовно притягнення обвинуваченого до юридичної відповідальності висловлено також в постанові Касаційного кримінального суду Верховного суду України від 13.12.2018 у справі № 552/4932/17 (провадження № 51-5235 км 18) в якому Верховний суд констатував наявність підстав для відводу судді, який розглядав справу за обвинуваченням особи у вчиненні злочину передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України, попередньо розглянувши та визнавши зазначену особу винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173 КУпАП. Під час розгляду даної справи суддя з`ясовував питання пов`язані із подіями і стосунками, які передували подіям кримінального провадження. Надалі у вироку, суддя аналізував показання потерпілого і свідків аналогічні наведеним у рішенні в адміністративній справі, ухваленим тим же суддею. Тобто, суддя сформував свою думку про події та стосунки між особами під час розгляду адміністративної справи і не відступив від неї при розгляді кримінального провадження. Верховний Суд України уважав, що у даному випадку мало місце порушення п.4 ч. 1 ст. 75 КПК України та пункту 1 ст. 6 Конвенції.

Згідно з коментарем до Кодексу суддівської етики, затвердженого рішенням V з`їзду суддів України 24.10.2002 року (у редакції, затвердженій XI черговим з`їздом суддів України 22.02.2013), затвердженим рішенням Ради суддів України №1 від 04.02.2016, необхідно пам`ятати, що інститут відводу (самовідводу) судді від участі у розгляді конкретної справи - це одна із найважливіших гарантій здійснення правосуддя неупередженим та справедливим судом. Він покликаний ліквідувати найменшу підозру у заінтересованості судді в результатах розглянутої справи, навіть якщо такої заінтересованості немає, бо тут головним є публічний інтерес.

За таких обставин заява про самовідвід судді Бойка О.В. у кримінальному провадженні № 12018100010011175 підлягає задоволенню.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.81 КПК України, суд -

постановив:

заяву про самовідвід судді Бойка О.В. у кримінальному провадженні № 1201810010011175 - задовольнити.

Відвести суддю Бойка О.В. від участі у розгляді кримінального провадження № 1201810010011175 за обвинуваченням ОСОБА_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченогоч. 1 ст. 361 КК України.

Передати матеріали провадження до канцелярії суду для здійснення перерозподілу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя: Н.Ю. Дмитрук