Вирок № 94138611, 14.01.2021, Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 752/13229/18

Провадження №: 1-кп/752/372/21

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 січня 2021 року м. Київ

Голосіївський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді Дідика М.В.,

за участі секретарів Салій І.О., Лисенко Т.І.,

провівши у відкритому судовому засіданні в м. Києві судовий розгляд кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018100010003343, відносно ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Шуляки, Жашківського району, Черкаської області, громадянина України, з освітою середньою, одруженого, на даний час не працюючого, пенсіонера, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

обвинуваченого за ч.1 ст. 286 КК України,

з участю сторін та інших учасників кримінального провадження:

прокурорів Литвинчук Є.О.,Семенюти І.С.;

обвинуваченого ОСОБА_2 ,

захисника Камінської М.П.,

потерпілої ОСОБА_3 ,

представника потерпілої Владики А.С.;

представника цивільного відповідача Митяй Л.А.,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_2 06.04.2018 року приблизно о 15.00 год., керуючи технічно справним автобусом «МАЗ 203», реєстраційний номер НОМЕР_1 , здійснював перевезення пасажирів на маршруті № 20, сполученням «Площа Л.Толстого - «Корчувате-2», та рухався по проїзній частині проспекту Науки, зі сторони вул. Лисогірська в напрямку Столичного шосе у м. Києві.

Здійснивши зупинку на зупинці громадського транспорту «Багринова гора», яка розташована поряд з будинком № 62 по проспекту Науки в м. Києві, з метою висадки та посадки пасажирів, ОСОБА_2 допустив порушення вимог п.п. 2.3 б); 10.1; 21.4 ПДР України, проявив неуважність, відповідно не зреагував на зміну дорожньої обстановки, перед початком руху не переконався, що це буде безпечним, не дочекавшись повного закриття дверей салону автобуса почав рух, в результаті чого пасажир ОСОБА_3 , яка не завершила здійснення виходу з салону автобуса, втратила рівновагу, впала на асфальт отримавши при цьому тілесні ушкодження середнього ступеню тяжкості.

Порушення водієм ОСОБА_2 вимог п.п. 2.3 б); 10.1; 21.4 ПДР України, знаходяться у прямому причинному зв`язку з виникненням даної ДТП та її наслідками.

Тобто, ОСОБА_2 визнається винним за ч.1 ст. 286 КК України, - порушення правил безпеки дорожнього руху, особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесні ушкодження.

Обвинувачений ОСОБА_2 зазначив, що не вважає себе винним, відмітивши, що потерпіла отримала тілесні ушкодження в результаті власних необережних дій, а не в результаті порушення ним ПДР. Пояснив, що будучи водієм автобуса, 06.04.2018 року працював на маршруті № 20. Рухався в звичайному графіку, не поспішав. Коли під`їхав до зупинки Багринова Гора , відкривши двері, висадив пасажирів. Люди виходили на передні, середні та задні двері. Після закінчення висадки та посадки, передні і задні двері, зачинилися, а середня не закрилася. Це, як правило, трапляється коли їх хтось затримує, не даючи зачинитися. Автобус не може рухатися, коли відкриті двері. В цьому випадку, він вважає що події відбувалися наступним чином, потерпіла не встигла вийти, і почала тримати двері, які закривалися. В цьому випадку автобус проїхав 2-3 метри, не більше, і автоматично зупиняється, бо двері відкриті. Рух не починав, автобус проїхав, як відмічає лише 2-3 метри, з моменту коли двері не дали закрити, і зупинився. Побачив, в дзеркало, що жінка, яка є потерпілою, біжить де кілька кроків поряд з автобусом і падає, він зупинився, підійшов до неї, та запитав для чого вона вискакувала з автобуса. На потерпілій тілесних ушкоджень не бачив, тому поїхав по маршруту дальше, швидку не викликав. Уже пізніше йому стало відомо, що жінку забрала швидка допомога. Відмічає, що не порушував правил дорожнього руху, з висновком авто технічної експертизи не згоден, не починав рух з відкритими дверима. Дії самої потерпілої привели до таких наслідків. На даний час не працює, є пенсіонером. Перерахував потерпілій 3 тисячі гривень.

Незважаючи на позицію обвинуваченого, щодо невизнання вини, його винність у вчиненні кримінального правопорушення повністю підтверджується доказами, наданими стороною обвинувачення, які були безпосередньо досліджені судом, і які суд визнає належними, допустимими та в сукупності достатніми для визнання особи винуватою поза розумним сумнівом.

Так, потерпіла ОСОБА_3 в своїх показаннях зазначила, що 06.04.2018 року в якості пасажирки їхала в маршрутному автобусі № 20. На зупинці громадського транспорту, на проспекті Науки, автобус зупинився. Попереду неї стояв пасажир і вона хотіла вийти, однак автобус почав рух і вона фактично здійснила висадку на ходу автобуса і впала. Пішоходи її підняли і завели до зупинки. Водій автобуса, який зупинився, підійшов до неї, кричав що вона наробила, хто так чинить. Коли приїхав її зять, викликали поліцію і швидку допомогу, але хто це зробив не може сказати В результаті падіння отримала переломи і певний час перебувала в лікарні. Коли мала намір вийти з автобуса, який почав рух, двері були відчинені, вона вискочила, по інерції пробігла пару кроків і впала на тротуарі. Наполягає на тому, що водій автобуса почав рух з відкритими середніми дверима, не закінчивши висадку. Після події, водій до неї не приходив, однак підтвердила, що по переказу отримала 3 тисячі гривень від нього. Цивільний позов підтримує, та просить задовольнити, з врахуванням 3 тисяч гривень, які обвинувачений відшкодував в рахунок матеріальної шкоди. Що стосується моральної шкоди, то відмічає, що за наслідками ДТП, отримала інвалідність 2 групи, тривалий час перебувала в інвалідному візку, відчувала фізичний біль та моральні страждання, втратила роботу та засоби для існування, є вдовою, сама виховує дітей, на даний час потребує постійного санаторного лікування, а тому просить позовні вимоги в цій частині задовольнити в повному обсязі.

Та обставина, що потерпіла в результаті ДТП отримала середнього ступеню тяжкості тілесні ушкодження, відображено у висновку експерта № 924/е, згідно якого: дані наданої медичної документації свідчать про те, що при первинному зверненні за медичною допомогою у гр.. ОСОБА_3 , мали місце такі ушкодження:

- закрита травма лівого плеча у вигляді перелому великого горбика плечової кістки;

- закрита травма лівого стегна у вигляді перелому шийки стегнової кістки. Локалізація, морфологія вищевказаних ушкоджень, враховуючи обставини справи та часові дані, свідчать про те, що спричинені вони травмуючою дією тупого предмету(тів), могли утворитися в термін, вказаний в ухвалі, тобто, 06.04.2018 року при транспортній травмі.

Вказані закриті травми за ступенем тяжкості відносяться до тілесного ушкодження середнього ступеню тяжкості, що спричинило тривалий розлад здоров`я на строк понад 21 добу.

Про те, що причиною ДТП стало порушення обвинуваченим ПДР України, зазначено у висновку експерта № 12-1/1136, згідно якого:

1.В ситуації, що склалася на дорозі безпосередньо перед дорожньо-транспортною пригодою, водій автобуса «МАЗ» д.н.з. НОМЕР_1 ОСОБА_2 повинен був керуватися вимогами пунктів: 10.1; 21.4 ПДР України.

2.В даній дорожній ситуації в діях водія автобуса «МАЗ» д.н.з. НОМЕР_1 ОСОБА_2 експертом, з технічної точки зору, вбачаються невідповідності вимогам пунктів 10.1; 21.4 ПДР України.

3. Причиною виникнення даної ДТП, з технічної точки зору, є невідповідність дій водія автобуса «МАЗ» д.н.з. НОМЕР_1 ОСОБА_2 вимогам пунктів 10.1; 21.4 ПДР України.

Та обставина, що обвинувачений ОСОБА_2 , як водій автобусного парку № 2 КП «Київпастранс», керував автобусом «МАЗ» д.н.з. НОМЕР_1 , на законних підставах, підтверджено копією дорожнього листа серії БД № 155714.

Підсумовуючи результати судового розгляду, аналізуючи безпосередньо досліджені докази в сукупності, суд прийшов до висновку, про доведеність винності обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 286 КК України.

Суд не може погодитися з позицією захисту, з приводу необхідності виправдання обвинуваченого за відсутності в його діях складу злочину, оскільки винність обвинуваченого підтверджена доказами, наданими стороною обвинувачення, зокрема детальними, ґрунтовними та послідовними показаннями потерпілої, висновками експертиз, в т. ч. авто технічної, з висновків якої чітко вбачається, що в саме в діях водія «МАЗ» д.н.з. НОМЕР_1 ОСОБА_2 експертом, з технічної точки зору, вбачаються невідповідності вимогам пунктів 10.1; 21.4 ПДР України, які стали причиною даної ДТП, а наслідком ДТП стало отримання потерпілою середнього ступеню тяжкості тілесного ушкодження, що підтверджено висновком СМЕ.

А тому, аналізуючи вищезазначені докази в сукупності, суд вважає, що саме порушення обвинуваченим ПДР України, перебувають в причино - наслідковому зв`язку з виникненням ДТП та її наслідками, а не дії потерпілої, на чому наголошує захист.

При призначенні покарання, суд враховує тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, обставини, які пом`якшують та обтяжують покарання, особу винного.

Обставиною, що пом`якшує покарання, суд визнає часткове відшкодування збитків, що по суті підтвердила потерпіла.

Обставин, що обтяжують покарання, не встановлено.

Зважаючи на обставини вчинення злочину, позицію обвинувачення, потерпілої та її представника, висловлену в ході судових дебатів, особу винного, який на даний час не працює та є пенсіонером, раніше не судимий, виключно позитивно характеризується КП «Київпастранс», за місцем роботи водієм в минулому, суд вважає, що обвинуваченому слід призначити покарання у виді штрафу з позбавленням права керувати транспортними засобами. На погляд суду, саме таке покарання, буде сприяти виправленню особи.

Враховуючи, що згідно вимог ст. 4 КК України, кримінальна протиправність і караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, що діяв на час вчинення цього діяння, зважаючи також на вимоги ст. 5 КК України, штраф обвинуваченому визначити в розмірі санкції, яка діяла на час вчинення кримінального правопорушення.

Що стосується цивільного позову потерпілої про відшкодування шкоди завданої джерелом підвищеної небезпеки, до КП «Київпастранс», як власника транспортного засобу, з врахуванням уточнення позовних вимог, то суд прийшов до висновку, що він підлягає задоволенню. В ході судового розгляду, шляхом вивчення позовної заяви та доказів в її обґрунтування, було встановлено, що в результаті ДТП потерпілій було завдано матеріальну і моральну шкоду, та з`ясовано, що частина матеріальної шкоди, в сумі 3 тисячі гривень, була відшкодована обвинуваченим. А тому, керуючись вимогами ст.ст. 127-129 КПК України, ст.ст. 1168, 1177, 1187 ЦК України, слід стягнути з КП «Київпастранс», на користь потерпілої ОСОБА_3 матеріальну шкоду в сумі 59941 грн.51 коп., та 200 тисяч (двісті тисяч) гривень моральної шкоди.

На підставі ст. 124 КПК України, стягнути з ОСОБА_2 на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта.

Питання щодо речових доказів вирішити згідно ст. 100 КПК України.

Керуючись ст.ст. 368, 370, 374 КПК України, суд

У Х В А Л И В:

ОСОБА_2 визнати винуватим у вчиненні злочину передбаченого ст. 286 ч.1 КК України та призначити покарання у виді штрафу в розмірі 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 3400 ( три тисячі чотириста) грн. з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк один рік.

На підставі ст. 124 КПК України, стягнути з ОСОБА_2 на користь держави документально підтверджені витрати в сумах:

1144 грн. висновок експерта № 12-1/1136;

1796 грн. 90 коп. висновок експерта № 924/е.

Цивільний позов потерпілої ОСОБА_3 до КП «Київпастранс», про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, задовольнити.

Стягнути з Комунального підприємства «Київпастранс» (04070 м. Київ, Набережне шосе 2, код ЄДРПОУ 31725604) на користь потерпілої ОСОБА_3 матеріальну шкоду в сумі 59941 грн.51 коп., та 200 тисяч (двісті тисяч) гривень моральної шкоди.

Речовий доказ: автобус марки «МАЗ», реєстраційний номер НОМЕР_1 , який переданий на зберігання КП «Київпастранс», - залишити їм за належністю.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Вирок суду може бути оскаржений до Київського апеляційного суду через Голосіївський районний суд м. Києва протягом 30 днів з дня проголошення.

Суддя Дідик М.В.