Рішення № 94128081, 13.01.2021, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 січня 2021 року м. Київ № 640/25457/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Чудак О.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України про зобов`язання вчинити певні дії,

установив:

18.12.2019 ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Державної казначейської служби України (далі - Держказначейство України), у якій просить:

- зобов`язати Держказначейство України нарахувати та виплатити компенсацію у розмірі трьох відсотків річних за порушення строку перерахування коштів пенсійної заборгованості за постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.04.2008 в адміністративній справі №10/348 за період з дати отримання доручення на виплату йому основної пенсійної заборгованості по дату перерахування (виплати) йому означених коштів, тобто з 06.01.2016 по 24.09.2018 відповідно до Закону України від 05.06.2012 № 4901-VI «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» (далі - Закон №4901-VI) та Порядку виконання рішень про стягнення коштів з державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 №845 (далі - Порядок № 845).

Позов обґрунтовано тим, що відповідальним за виконання судових рішень, що гарантовані державою, а також за нарахування та виплату компенсації у розмірі трьох відсотків річних за порушення строку перерахування коштів за рішенням суду про стягнення коштів з державного органу є саме Держказначейство України, яке в силу вимог статті 5 Закону № 4901-VI повинно виплатити компенсацію у розмірі трьох відсотків річних від несплаченої суми.

Ухвалою судді Окружного адміністративного суду м. Києва Чудак О.М. від 04.02.2020 прийнято позовну заяву ОСОБА_1 до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі. Ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення та виклику учасників справи.

Представник відповідача у письмовому відзиві на позовну заяву стверджує про відсутність підстав для задоволення позову, посилаючись на те, що казначейством за рахунок бюджетної програми 24.09.2018 кошти в розмірі 86 626, 14 грн перераховані. Таким чином, відповідач зазначає, що свої зобов`язання перед позивачем Казначейство виконало в повному обсязі. Звертає увагу, що державний виконавець із заявою про зміну способу і порядку виконання рішення шляхом стягнення коштів до суду не звертався, тобто, на думку відповідача, постанова Окружного адміністративного суду м. Києва від 21.04.2008 у справі № 10/348 залишилась зобов`язального характеру. Наполягає, що компенсація у зазначених категоріях справ не може бути нарахована відповідно до Закону про гарантії.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши пояснення, надані учасниками судового процесу, а також докази в їх сукупності, проаналізувавши положення чинного законодавства, суд встановив наступне.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 21.04.2008 в адміністративній справі №10/348, яка набрала законної сили з 25.10.2012, зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві провести, починаючи з 15.11.2006, перерахунок пенсії ОСОБА_1 відповідно до частини третьої статті 43 Закону України від 09.04.1992 № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» (далі - Закон № №2262-ХІІ) з урахуванням розміру грошового забезпечення, враховуючи оклад за посадою, в тому числі отримуваних ним щомісячних надбавок (доплат), встановлених особам, які мали право на пенсію за вислугу років згідно із законодавством і були залишені за їх згодою та в інтересах справи на службі та зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві виплатити ОСОБА_1 різницю між фактично отриманою та належною до сплати сумами пенсії за період з 15.11.2006 до дати здійснення перерахунку.

Згідно листа Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 22.01.2016 №1129/03/Б-1335/4/Б-73 на виконання зазначеною вище постанови пенсійний орган нарахував кошти у сумі 18 805, 20 грн за період з 15.11.2006 по 31.12.2012 у порядку встановленому судовими рішеннями. Загальна сума нарахованої, але невиплачених позивачу суми заборгованості на виконання рішень у справах № 2-а/759/36/14, 10/348, 759/12452/13-а за період з 15.11.2006 року по 31.12.2015 складає 86 628, 14 грн.

Згідно листа Головного управління Держказначейства України у м. Києві від 03.10.2018 № 14-08.10/2007-10414 06.01.2016 останнім отримано пакет документів від Управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві згідно акта № 12 приймання-передавання за IV квартал 2015 року (перша черга) та прийнято на облік для виконання за рахунок бюджетної програми КПКВК 3504040 «Забезпечення виконання рішень суду, що гарантовані державою». 24.09.2018 згідно платіжного доручення від 20.09.2018 № 298456 кошти в розмірі 86 626, 14 грн перераховані на картковий рахунок № НОМЕР_1 , відкритий в АТ «Ощадбанк».

04.11.2019 позивач звернувся до Держказначейства України із заявою щодо обчислення і виплати компенсації у розмірі трьох відсотків річних за період з 06.01.2016 по 24.09.2018 - за порушення строку перерахування коштів за рішення суду про стягнення коштів з державного органу.

Листом від 06.12.2019 № 5-11-11/21575 Держказначейство України відмовило позивачу у проведенні нарахування та виплати компенсації у розмірі трьох відсотків річних, оскільки постанова суду по справі №10/348 має зобов`язальний характер, компенсація у зазначеній категорії справ не нараховується.

Непогоджуючись із такою відмовою відповідача у проведенні нарахування та виплати компенсації у розмірі трьох відсотків річних, ОСОБА_1 звернувся до суду з цим позовом.

Всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, відзив, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Гарантії держави щодо виконання судових рішень та виконавчих документів, визначених Законом України «Про виконавче провадження», а особливості їх виконання встановлює Закон №4901-VI.

Відповідно до частини статті 2 Закону №4901-VI держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов`язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є:

державний орган;

державні підприємство, установа, організація (далі - державне підприємство);

юридична особа, примусова реалізація майна якої забороняється відповідно до законодавства (далі також - юридична особа).

Судом встановлено, що боржником при виконанні рішення у справі № 10/348 було визначено Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві, що є державним органом.

01.01.2013 набрав чинності Закон №4901-VI, який встановлює гарантії держави щодо виконання судових рішень та виконавчих документів, визначених Законом України "Про виконавче провадження", та особливості їх виконання.

Пунктом 3 Розділу II Прикінцевих та перехідних положень Закону №4901-VI виконавчі документи за рішеннями суду про стягнення коштів або рішення суду, що набрали законної сили, боржниками за якими є визначені частиною першою статті 2 цього Закону суб`єкти, які видані або ухвалені до набрання чинності цим Законом подаються до органу державної виконавчої служби протягом шести місяців з дня набрання чинності цим пунктом.

Постановою Кабінету Міністрів України від 03.09.2014 № 440 затверджено Порядок погашення заборгованості за рішеннями суду, виконання яких гарантується державою (далі - Порядок № 440), цей порядок визначає механізм обліку виконавчих документів та судових рішень, передбачених пунктом 3 Розділу II Прикінцевих та перехідних положень Закону №4901-VI, інвентаризації та погашення заборгованості за ними.

Відповідно до пункту 3 Порядку № 440, рішення подаються до органів державної виконавчої служби за місцезнаходженням боржника для проведення їх обліку, інвентаризації заборгованості та подальшої передачі до органів, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, для погашення заборгованості.

Пунктами 13-15 Порядку № 440 передбачено, що передача рішень до органів, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, здійснюється окремо щодо кожної черги щокварталу до 10 числа місяця, що настає за звітним періодом.

Пунктом 20 Порядку № 440 передбачено, що погашення заборгованості здійснюється Казначейством в межах бюджетних асигнувань, визначених законом про Державний бюджет України на відповідний рік, за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду на підставі рішень, поданих органом, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, згідно з Порядком № 845.

Таким чином, рішення судів які мають зобов`язальний характер виплатити пенсію, боржниками за якими є орган пенсійного фонду і які набрали законної сили до набрання чинності Закону №4901-VI (до 01.01.2013), виконуються відповідно до Порядку №845 шляхом стягнення коштів за бюджетною програмою КПКВ 3504040 - Забезпечення виконання рішень суду, що гарантовані державою.

Порядком № 845 передбачено, що у разі коли судове рішення стосується спорів фізичних осіб із суб`єктами владних повноважень з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг або судове рішення неможливо виконати протягом двох місяців з дня надходження документів, зазначених пункті 6 цього Порядку, орган Казначейства для виконання рішення про стягнення передає до Казначейства документи та відомості згідно з підпунктом 1 пункту 47 цього Порядку № 845. При цьому, органом Казначейства відновлюється проведення платежів боржника.

Підпунктом 1 пункт 47 Порядку № 845 передбачено, що безспірне списання коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання судових рішень та виконавчих документів, здійснюється Казначейством на підставі поданих: органом Казначейства: документів та відомостей, надісланих стягувачами та боржником; інформації про неможливість виконання безспірного списання коштів з рахунків боржника.

Відповідно до пункту 48 Порядку № 845, для забезпечення безспірного списання коштів державного бюджету згідно з пунктом 47 цього Порядку в Казначействі відкривається в установленому порядку відповідний рахунок.

Перерахування коштів стягувану здійснюється Казначейством у тримісячний строк з дня надходження необхідних документів та відомостей.

На підставі викладеного суд зазначає, що держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів, або рішення суду, що набрали законної сили, боржниками за якими є визначені частиною першою статті 2 цього Закону №4901-VІ суб`єкти, які видані або ухвалені до набрання чинності Законом №4901-VI боржником за яким є державний орган, у порядку та у строки, встановлені Законом №4901- VI та Порядком №845.

Таким чином, доводи відповідача про те, що оскільки рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 21.04.2008 у справі № 10/348 має зобов`язальний характер, компенсація у зазначеній категорій справ не нараховується є необґрунтовані, з огляду на те, що:

по-перше, органом казначейства було прийнято до виконання виконавчий документ відповідно до вимог Порядку №845 в результаті виконання пункту 3 Розділу II Прикінцевих та перехідних положень Закону №4901-VI та положень Порядку № 440;

по-друге, на виконання даного рішення суду відповідач здійснив стягнення на користь позивача за бюджетною програмою КПКВ 3504040 (Забезпечення виконання рішень суду, що гарантовані державою коштів) у сумі 86 626, 14 грн. відповідно до вимог Порядку №845 (додатки 6).

Відповідно до статті 3 Закону №4901-VI виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Стягувач за рішенням суду про стягнення коштів з державного органу звертається до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у строки, встановлені Законом України «Про виконавче провадження», із заявою про виконання рішення суду.

Разом із заявою стягувач подає до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, документи та відомості, необхідні для перерахування коштів, згідно з переліком, затвердженим Кабінетом Міністрів України.

У разі якщо стягувач подав не всі необхідні для перерахування коштів документи та відомості, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, протягом п`яти днів з дня надходження заяви повідомляє в установленому порядку про це стягувача.

У разі неподання стягувачем документів та відомостей у місячний строк з дня отримання ним повідомлення центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, повертає заяву стягувачу.

Стягувач має право повторно звернутися до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, для виконання рішення суду у визначені частиною другою цієї статті строки, перебіг яких починається з дня отримання стягувачем повідомлення центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів.

Перерахування коштів стягувачу здійснюється у тримісячний строк з дня надходження до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, необхідних для цього документів та відомостей.

Згідно матеріалів справи, позивач із заявою від 04.11.2019 звертався до Держказначейства України та всіма необхідними документами щодо нарахування та виплати заявникові компенсації у розмірі трьох відсотків річних за період з 06.01.2016, тобто, з дати отримання Головним управлінням Державної казначейської служби України у м. Києві від Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві згідно акту №12 приймання-передавання за IV квартал 2015 року від 06.01.2016 та прийняття на облік для виконання за рахунок бюджетної програми КПКВК 3504040 «Заходи щодо виконання рішень суду, що гарантовані державою» виконавчого листа Окружного адміністративного суду м. Києва від 31/01/2014 в адміністративній справі №10/348 про стягнення на користь позивача пенсійної заборгованості за період з 01.11.2006 по 31.12.2015 у сумі 86 626, 14 грн, по 24.09.2018, тобто, по дату фактичного перерахування позивачу Головним управлінням Державної казначейської служби України у м. Києві означених коштів на підставі платіжного доручення Державної казначейської служби України від 20.09.2018 №298456, а Головне управління повідомило, що погашення заборгованості здійснювалось за судовим рішенням позивача у межах бюджетних асигнувань, визначених законом про Державний бюджет України на відповідний рік, за бюджетною програмою.

Державна казначейська служба України судове рішення у справі №10/348 щодо стягнення з Державного бюджету на користь позивача грошових коштів виконала 20.09.2018 (згідно платіжного доручення №298456) та виплатила заборгованість по недоплаті пенсії за період з 01.11.2006 по 31.12.2015 в розмірі 86 626, 14 грн на виконання виконавчого листа №10/348, виданого 31.01.2014 Окружним адміністративним судом м. Києва, що не заперечується сторонами у справі.

Відповідно до частини першої статті 5 Закону №4901-VI, у разі якщо центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, протягом трьох місяців не перерахував кошти за рішенням суду про стягнення коштів, крім випадку, зазначеного в частині четвертій статті 4 цього Закону, стягувачу виплачується компенсація в розмірі трьох відсотків річних від несплаченої суми за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Таким чином, аналіз зазначеного вище законодавства дає суду підстави вважати, що відповідальність за невчасне виконання судового рішення у спірних правовідносинах покладається безпосередньо на Державну казначейську службу України. При цьому, розрахунок компенсації має здійснюватися з урахуванням строків фактичного надходження на його адресу необхідних для перерахування коштів документів та відомостей та завершуватися днем фактичного перерахування коштів стягувачу.

Наведений висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у додатковій постанові від 27.06.2019 у справі № 809/836/17 (адміністративне провадження № К/9901/335/18).

На підставі вказаної норми Закону №4901-VI у вересні 2018 року позивач звернувся з заявою до Головного управління Держказначейства України в м. Києві з вимогою про нарахування та виплати компенсації за невчасне виконання рішення суду.

У той же час, судом встановлено, що Головним Управлінням Держказначейства України в м. Києві виконавчий лист № 10/348 від 05.11.2012 прийнятий 06.01.2016.

Натомість, кошти в сумі 86626, 14 грн на виконання даного рішення на рахунок позивача перераховано відповідачем лише 24.09.2018.

Отже, оскільки відповідачем здійснено перерахування грошових коштів за виконавчим листом Окружного адміністративного суду м. Києва від 05.11.2012 у строк, що перевищує три місяці з моменту надходження на його адресу всіх необхідних документів це, на думку суду, утворює підстави для виплати позивачу компенсації в порядку, передбаченому частиною першою статті 5 Закону №4901-VI, у зв`язку з чим дії відповідача щодо відмови провести нарахування та виплату позивачеві компенсації у розмірі трьох відсотків річних від суми 86626, 14 грн згідно виконавчого листа від 05.11.2012, виданого Окружним адміністративним судом м. Києва, починаючи з дня закінчення тримісячного терміну встановленого частиною першою статті 5 Закону № 4901-VI до 24.09.2018 року (дата виконання рішення суду) є протиправними, що є підставою для задоволення відповідної вимоги позивача.

За вказаних обставин, враховуючи вимоги статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає за необхідне зобов`язати Державну казначейську службу України нарахувати та виплатити позивачу компенсацію у розмірі трьох відсотків річних за порушення строку перерахування коштів пенсійної заборгованості за постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 21.04.2008 в адміністративній справі №10/348 за період з дати отримання доручення на виплату позивачу основної пенсійної заборгованості по дату перерахування (виплати) позивачу означених коштів, тобто, з 06.01.2016 по 24.09.2018 відповідно до Закону №4901-VІ та Порядку №845.

Відповідно до положень частин першої та другої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно положень статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Оцінюючи подані сторонами докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, з урахуванням обставин зазначених вище, суд дійшов переконання про задоволення позовних вимог.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно квитанції, що міститься в матеріалах справи, від 18.12.2019 №289, позивачем сплачено судовий збір в розмірі 768,40 грн що підлягає стягненню на користь позивача.

Що стосується висловленої позивачем вимоги про зобов`язання відповідача подати звіт про виконання рішення суду, то дійсно відповідно до частини першої статті 382 КАС України, суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Отже, встановити судовий контроль за виконанням рішення суб`єктом владних повноважень - відповідачем у справі суд першої чи апеляційної інстанції може під час прийняття рішення у справі.

Разом з тим, відповідно до частини першої статті 370 КАС України, судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Водночас, встановлення строку на подачу звіту про виконання судового рішення є правом суду, який ухвалив судове рішення, а не його обов`язком.

Враховуючи, що позивачем не наведено причин та не надано доказів, які б свідчили про те, що відповідач може ухилятися від виконання рішення суду, суд, приймаючи до уваги обставини даної справи, вважає, що підстави зобов`язувати суб`єкта владних повноважень подавати звіт про виконання судового рішення відсутні. Тобто, суд не вбачає підстав для встановлення судового контролю за виконанням зазначеного рішення.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 6, 8, 9, 77, 243 - 246, 255, 382 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України про зобов`язання вчинити певні дії, - задовольнити.

Зобов`язати Державну казначейську службу України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію у розмірі трьох відсотків річних за порушення строку перерахування коштів пенсійної заборгованості за постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.04.2008 в адміністративній справі №10/348 за період з дати отримання доручення на виплату йому основної пенсійної заборгованості по дату перерахування (виплати) означених коштів, тобто, з 06.01.2016 по 24.09.2018 відповідно до Закону України від 05.06.2012 року №4901-VІ «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» та Порядку виконання рішень про стягнення коштів з державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 №845.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Державної казначейської служби України витрати по сплаті судового збору у розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) гривень 40 (сорок) копійок, відповідно до квитанції від 18.12.2019 №289.

У встановлені контролю за виконанням рішення суду шляхом зобов`язання Державну казначейську службу України подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення, - відмовити.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням пункту 3 розділу VI «Прикінцеві положення» цього ж Кодексу.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 ).

Відповідач - Державна казначейська служба України (код ЄДРПОУ 37567646, адреса: 01601, м. Київ, вул. Бастіонна, 6).

Суддя О.М. Чудак