Ухвала суду № 94127106, 16.12.2020, Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про залишення позову без розгляду

16 грудня 2020 року м. Рівне №460/8384/20

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Друзенко Н.В. за участю секретаря судового засідання Головатчик А.А., розглянувши у спрощеному позовному провадженні без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1 доВійськової частини А 2802 про визнання бездіяльності протиправною, стягнення середнього розміру грошового забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні, В С Т А Н О В И В:

13.11.2020 ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Військової частини А 2802 про визнання протиправною бездіяльності щодо не проведення 05.03.2019 повного розрахунку грошового забезпечення при звільненні та стягнення середнього розміру грошового забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні з військової служби за період з 06.03.2019 по 20.08.2020 без врахування податків і обов`язкових платежів.

Свої вимоги позивач обґрунтовував тим, що рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 27.02.2020 у справі №460/406/20 зобов`язано Військову частину А2802 нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 01.03.2019. Однак, фактично індексація грошового забезпечення виплачена лише 19.03.2020. Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 31.03.2020 у справі №460/407/20 зобов`язано Військову частину А2802 нарахувати та виплатити позивачу грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2015 року по 2019 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 5 березня 2019 року. Фактично грошова компенсація за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій виплачена лише 21.08.2020. Оскільки належні позивачу кошти не виплачено у день звільнення, то в період з 06.03.2019 по 20.08.2020 існувала затримка у розрахунку при звільненні позивача зі служби.

Ухвалою суду від 16.11.2020 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі; розгляд справи ухвалено провести за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Відповідач у встановлений судом строк подав відзив на позовну заяву, в якому просив в задоволенні позову відмовити, покликаючись на пропуск позивачем строку звернення до суду.

Відповідно до вимог частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши заяви по суті справи, повно і всебічно з`ясувавши всі обставини в їх сукупності, перевіривши їх дослідженими доказами, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 проходив військову службу у військовій частині А2802 Міністерства оборони України, де отримував грошове забезпечення.

01.03.2019 наказом командира військової частини А 2802 №39-РС (по особовому складу) старшого сержанта ОСОБА_1 , командира відділення управління командира батареї взводу управління батареї 1 самохідно-артилерійської батареї самохідно-артилерійського дивізіону бригадної артилерійської групи, звільнено з військової служби в запас відповідно до пункту 2 підпункту "а" (у зв`язку із закінченням контракту) частини 5 статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу".

Наказом командира військової частини А 2802 (по стройовій частині) №55 від 05.03.2019 ОСОБА_1 був виключений зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення.

Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 27.02.2020 у справі №460/406/20 зобов`язано Військову частину А2802 нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 01.03.2019.

Фактично індексація грошового забезпечення виплачена 19.03.2020.

Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 31.03.2020 у справі №460/407/20 зобов`язано Військову частину А2802 нарахувати та виплатити позивачу грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2015 року по 2019 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 5 березня 2019 року.

Фактично грошова компенсація за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій виплачена 21.08.2020.

Покликаючись на несвоєчасний розрахунок, позивач 13.11.2020 звернувся до суду з даним позовом і просив стягнути з відповідача середній розмір грошового забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні з військової служби.

Вирішуючи адміністративний спір, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини третьої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України, провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частин першої-третьої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Частиною п`ятою цієї ж статті обумовлено, що для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Відповідно до статті 116 Кодексу законів про працю України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану нею суму.

Положеннями статті 117 Кодексу законів про працю України передбачено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Закріплені у статтях 116, 117 Кодексу законів про працю України норми спрямовані на забезпечення належних фінансових умов для звільнених працівників, оскільки гарантують отримання ними, відповідно до законодавства, всіх виплат в день звільнення та, водночас стимулюють роботодавців не порушувати свої зобов`язання в частині проведення повного розрахунку із працівником.

Статтею 233 Кодексу законів про працю України визначено, що працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки. У разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Відповідно до правової позиції, сформованої в постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2019 у справі № 910/4518/16, за змістом приписів статей 94, 116, 117 Кодексу законів про працю України і статей 1, 2 Закону України від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР "Про оплату праці" середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця, спрямованим на захист прав звільнених працівників щодо отримання ними в передбачений законом строк винагороди за виконану роботу (усіх виплат, на отримання яких працівники мають право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій), який нараховується у розмірі середнього заробітку та не входить до структури заробітної плати.

Конституційний Суд України у рішенні від 22 лютого 2012 року № 4-рп/2012 зазначив, що для встановлення початку перебігу строку звернення працівника до суду з вимогою про стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні визначальними є такі юридично значимі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку. Невиплата власником або уповноваженим ним органом належних працівникові при звільненні сум і вимога звільненого працівника щодо їх виплати є трудовим спором між цими учасниками трудових правовідносин.

Також варто зауважити на тому, що, аналізуючи положення статей 116, 117 Кодексу законів про працю України, Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 26.02.2020 (справа 821/1083/17) зазначила, що за змістом частини першої статті 117 Кодексу законів про працю України, обов`язок роботодавця перед колишнім працівником щодо своєчасного розрахунку при звільненні припиняється проведенням фактичного розрахунку, тобто, реальним виконанням цього обов`язку. І саме з цією обставиною пов`язаний період, протягом до якого до роботодавця є можливим застосування відповідальності. Також Велика Палата зауважила, що середній заробіток за затримку розрахунку при звільнені не входить до структури заробітної плати, а тому підстави для застосування частини третьої статті 233 Кодексу законів про працю України відсутні. При цьому Верховний Суд акцентував увагу на тому, що під час обчислення строку звернення до суду із позовом цієї категорії застосуванню підлягають саме положення Кодексу адміністративного судочинства України, як норми спеціального процесуального закону.

Таким чином до позовних вимог про стягнення середнього заробітку (грошового забезпечення) за весь час затримки розрахунку при звільненні з публічної служби застосовується саме місячний строк, встановлений частиною п`ятою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України.

Такий висновок міститься і у постанові Верховного Суду від 04.12.2019 в адміністративній справі № 815/2681/17.

Також, аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 23.09.2020 у справі №1.380.2019.003695.

Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (надалі - Конвенція) передбачено, що кожен має право на розгляд його справи судом.

У справі Європейського суду з прав людини «Стаббігс та інші проти Великобританії» визначено, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав.

У Рішенні «Міраґаль Есколано та інші проти Іспанії» від 25 січня 2000 року Європейський суд зазначив про те, що строки позовної давності, яких заявники мають дотримуватися при поданні скарг, спрямовані на те, щоб забезпечити належне здійснення правосуддя і дотримання принципів правової певності. Сторонам у провадженні слід очікувати, що ці норми будуть застосовними.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначає про те, що процесуальні строки (строки позовної давності) є обов`язковими для дотримання. Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані (рішення Європейського суду у справі «Перез де Рада Каванілес проти Іспанії» від 28 жовтня 1998 року, заява № 28090/95, пункт 45). Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.

Як уже зазначено, остаточний розрахунок при звільненні з позивачем проведено 21.08.2020, а з цим позовом ОСОБА_1 звернувся до суду 13.11.2020, тобто з пропуском установленого Кодексом адміністративного судочинства України місячного строку звернення до адміністративного суду.

Відповідно до частини третьої статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Відповідно до пункту 8 частини першої статті 240 Кодексу адміністративного судочинства України, суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.

Враховуючи, що позивачем пропущено строк звернення до суду, то позовна заява підлягає залишенню без розгляду.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, то підстави для повернення судового збору відсутні.

Керуючись статтями 122, 123, 240, 241, 256, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В :

Позовну заяву ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до Військової частини А 2802 (код ЄДРПОУ 26614159, проспект Героїв України, 60, місто Миколаїв, 54030) про визнання протиправною бездіяльності, стягнення середнього розміру грошового забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні, - залишити без розгляду.

Ухвала набирає законної сили негайно після її підписання.

Ухвала може бути оскаржена. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.

Повну ухвалу суду складено 16 грудня 2020 року

Суддя Н.В. Друзенко