Рішення № 94126878, 13.01.2021, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/13871/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 січня 2021 року Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Радчука А.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні Одеського окружного адміністративного суду справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (вул. Канатна, 83, м. Одеса, 65107, код ЄДРПОУ 20987385) про визнання протиправним та скасування рішення та зобов`язання вчинити дії,-

ВСТАНОВИВ:

До суду звернувся ОСОБА_1 з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, за результатом якої просить суд:

визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 25 листопада 2020 року №951370820501 про відмову у перерахунку довічного грошового утримання судді у відставці за заявою ОСОБА_1 від 19.11.2020 року;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити перерахунок та виплату щомісячного довічного утримання судді у відставці у розмірі 90% від суддівської винагороди:

за період з 22.12.2016 р. по 18.02.2020 р. на підставі довідок Південно- західного апеляцйного господарського суду від 13.04.2020 р. № 08/02/984/2020, №08/02/986/2020, №08/02/983/2020, № 08-02/987/2020 від 07.10.2020 р. №08-02/2052/2020, виданих Південно-західним апеляційним господарським судом на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 11.02.2020 р. по адміністративній справі №420/7474/19;

за період з 19.02.2020 р. по день винесення рішення по даній справі на підставі довідки Південно-західного апеляційного господарського суду від 12.05.2020 р. № 08/02/1114/2020, виданої на підставі рішення Конституційного суду України від 18.02.2020 р., №2-р/2020 за Конституційним поданням Верховного суду України та рішення Одеського окружного адміністративного суду від 11.02.2020 р. по адміністративній справі №420/7474/19;

з урахуванням раніше виплачених сум щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання судді в у відставці.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що 19.11.2020 р. ОСОБА_1 звернувся до відповідача із заявою з проханням зробити перерахунок його довічного грошового утримання судді у відставці та виплатити щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці:

за період з 22.12.2016 р. по 18.02.2020 р. на підставі довідок Піденно-західного апеляційного господарського суду від 13.04.2020 р. №08/02/984/2020, №08/02/986/2020, №08/02/983/2020, № 08/02/987/2020, №08/02/2052/2020, виданих Південно-західним апеляційним господарським судом на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 11.02.2020 р. по адміністративній справі №420/7474/19;

за період з 19.02.2020 р. по теперішній час на підставі довідки Південно-західного апеляційного господарського суду від 12.05.2020 р. .№08/02/1114/2020, вданої на підставі рішення Конституційного суду України від 18.02.2020 р. №2-р/2020 за Конституційним поданням Верховного суду України та рішення Одеського окружного адміністративного суду від 11.02.2020 р. по адміністративній справі №420/7474/19;

з урахуванням раніше виплачених сум щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.

За заявою позивача від 19.11.2020 р. відповідач прийняв рішення від 25.11.2020 р. №951370820501 про відмову ОСОБА_1 у перерахунку довічного грошового утримання судді у відставці відповідно Закону України «Про судоустрій та статус суддів».

Відмову у перерахунку довічного грошового утримання відповідач обгрунтував тим, що рішенням Конституційного суду від 18.02.2020 р. №2- р/2020 у справі за конституційним поданням Верховного Суду України визнано неконституційним, зокрема п.25 розділу XII Закону України «Про судоустрій і статую суддів» від 02.06.2016 р. №1402-5311, однак у цьому рішенні відсутні положення щодо порядку його виконання. Крім того, відповідач зазначив, що після 18.02.2020 р. відповідного збільшення розміру складових суддівської винагороди судді, якій працює на відповідній посаді не відбувалося, а тому не має законних підстав для перерахунку ОСОБА_1 довічного грошового утримання судді у відставці на підставі доданих до заяви довідок Південно-західного апеляційного господарського суду.

Дії відповідача щодо відмови у перерахунку довічного грошового утримання за період з 22.12.2020 р. по теперішній час позивач вважає неправомірними, у зв`язку із чим звернувся до суду з даною позовною заявою.

Ухвалою судді від 14.12.2020 року відкрито провадження по справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Від відповідача 31.12.2020 року надійшов відзив на позовну заяву в якому відповідач у задоволенні позову просить відмовити у повному обсязі з тих підстав, що право на перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, який не проходив кваліфікаційного оцінювання, не призначається на посаді судді за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності Законом № 1402-VIII, не пропрацював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами кваліфікаційного оцінювання або конкурсу, за зверненнями, що надходять після 18 лютого 2020 року, виникає згідно ст. 142 Закону № 1402-VIII.

Суддям у відставці, яким за зверненнями до 18.02.2020 перерахунок проведено виходячи із розміру суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону України від 07.07.2010 № 245З-VI „Про судоустрій і статус суддів”, перерахунок буде здійснюватися при збільшенні розміру суддівської винагороди, а саме після 18.02.2020.

На підставі вищезазначеного, Головним управлінням було винесено Рішення №951380138753 від 08.01.2020 про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці відповідно до Закону № 1402-VIII з урахуванням наданої довідки у розмірі 84% від суддівської винагороди.

Перерахунок був проведений з 01.01.2020 у зв`язку зі зміною розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді.

Так, відповідно до ч. 4 ст. 142 Закону № 1042 перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання здійснюється у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді.

З наведеного вбачається, що право на перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у позивача виникне при зміні розміру складових суддівської винагороди судді після 18.02.2020.

Також відповідач вважає, що заявлені Позивачем вимоги про зобов`язання провести перерахунок щомісячного довічного грошового утримання на підставі довідки Одеського апеляційного адміністративного суду від 10.03.2020 № 06-21/262/202 у розмірі 90%, є необгрунтованими, оскільки такий відсоток розміру довічного грошового утримання Позивача від суддівської винагороди працюючого судді був визначений в порядку, передбаченому Законом "Про судоустрій і статус суддів" від 07.07.2010 № 2453-VІ, який відрізняється від порядку визначення розміру довічного грошового утримання, встановленого чинним Законом України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 № 1402-VIII.

Крм того, відповідач зазначив, що за нормами чинного законодавства виплата щомісячного довічного грошового утримання за минулий час можлива лише у випадку, якщо сума виплата була нарахована, але фактично не отримана особою з його вини. При цьому, така виплата здійснюється не більше ніж за три роки до звернення особи з відповідною заявою. Враховуючи те, що жодної заборгованості у Головного управління перед Позивачем за період з 22.12.2016 по 18.02.2020 не існувало, всі нараховані суми щомісячного грошового утримання були виплачені своєчасно, відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог в цій частині.

Від позивача 11.01.21 надійшла відповідь на відзив, згідно якої позивач вважає відзив ГУ ПФУ в Одеській області необґрунтованим, а відповідно із цим позов підлягає задоволенню.

Дослідивши матеріали адміністративної справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується адміністративний позов, судом встановлено наступне.

Відповідно до рішення Вищої ради юстиції від 19.12.2016р. № 3279/0/15- 16 ОСОБА_1 вирішено звільнити з посади судді Одеського апеляційного господарського суду у зв`язку з поданням заяви про відставку.

Наказом від 21.12.2016 року за №239-к Одеського апеляційного господарського суду відраховано ОСОБА_1 зі штату Одеського апеляційного господарського суду.

Постановою Малиновського районного суду міста Одеси від 05 квітня 2017 року По справі №521/3249/17 визнано протиправним та скасовано Розпорядження УПФУ в Малиновському районі м. Одеси № 820501 від 20 січня 2017 року. Визнано відмову Управління Пенсійного фонду України в Малиновському районі м. Одеси, викладену в листі за № 46/п-1 від 22 лютого 2017 року, у призначенні (перерахунку) та виплаті щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 у розмірі 90% - протиправною. Зобов`язано Управління Пенсійного фонду України в Малиновському районі м. Одеси прийняти Розпорядження, яким зарахувати ОСОБА_1 до судового стажу роботи за вислугою років, який дає право на призначення та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 90%, виходячи із стажу 31 рік 28 днів. Здійснити перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 в розмірі 90% грошового утримання судді, у відповідності до грошового утримання працюючого судді на відповідній посаді, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання, виходячи зі стажу - 31 рік 28 днів, відповідно довідки апеляційного суду Одеської області про заробітну плату, починаючи з 22 грудня 2016 року, з врахуванням фактично виплачених сум.

Рішенням від 11 лютого 2020 року по справі №420/7474/19 адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ; ІПН НОМЕР_1 ) до Одеського апеляційного господарського суду (65119 м. Одеса, пр. Шевченка, 29; 26016990), Південного-західного апеляційного господарського суду (65119, м. Одеса, проспект Шевченка, 29; 42255807), третя особа - Державна судова адміністрація України (01021, м. Київ, вул. Липська, 18/5; 26255795) про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії задоволено. Визнано протиправною бездіяльність Одеського апеляційного господарського суду щодо відмови у зарахуванні ОСОБА_1 до вислуги років періодів дійсної військової служби в Збройних Силах в органах військової прокуратури на слідчих посадах у м. Могоча Читинської області з 06.10.1988 по 18.08.1989 (10 місяців 12 днів), у м. Чита – 47 Читинської області з 20.06.1991 по 18.05.1992 (10 місяців 28 днів) на пільгових умовах – один місяць служби за 1,5 місяці (замість 21 місяців 10 днів – 31 місяць 25 днів). Визнано протиправною бездіяльність Одеського апеляційного господарського суду щодо відмови видати ОСОБА_1 довідку про заробітну плату для обчислення щомісячного грошового утримання судді у відставці за період з 22.12.2016 з урахуванням надбавки за вислугу років в розмір 70% від посадового окладу та зміни розміру заробітної плати за вказаний період. Зобов`язано Одеський апеляційний господарський суд зарахувати ОСОБА_1 до вислуги років державної служби періоди дійсної військової служби в Збройних Сила в органах військової прокуратури на слідчих посадах у м. Могоча Читинської області з 06.10.1988 по 18.08.1989 (10 календарний місяців 12 днів), у м. Чита-47 Читинської області з 20.06.1991 по 18.05.1992 (10 календарних місяців 28 днів) на пільгових умовах – один місяць служби за 1,5 місяця, тобто замість 21 місяця 10 днів – 31 місяць 25 днів. Зобов`язано Одеський апеляційний господарський суд видати ОСОБА_1 довідку про заробітну плату для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці за період з 22.12.2016 по 11.02.2020 з урахуванням надбавки за вислугу років в розмірі 70% від посадового окладу та зміни розміру заробітної плати в зазначеному періоді.

На виконання рішення Південно-західного апеляційного господарського суду були видані 13.04.2020 року довідки № 08/02/984/2020, №08/02/986/2020, №08/02/983/2020, № 08-02/987/2020 від 07.10.2020 р. №08-02/2052/2020 про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці за весь період отримання довічного грошового утримання, яка розраховано з урахуванням доплати за вислугу років у розмірі 70% від посадового окладу, а також довідку №08/03/1114/2020 від 12.05.2020 року, згідно якої станом на 18.02.2020 року суддівська винагорода, з врахуванням регіонального коефіцієнту 1,25 складає 223337, 50 грн.

Відповідно до довідки Південно-західного апеляційного суду про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці №08-02/1114/2020 від 12.05.2020 року, станом на 18 лютого 2020 року суддівська винагорода, яка враховується при призначенні/перерахунку щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці складає 223337,50 грн., у тому числі:

- посадовий оклад 131 375,00 грн.;

- доплата за вислугу років 91962,50 грн.;

- доплата за перебування на адміністративній посаді в суді 0,00 грн.;

- доплата за науковий ступінь 0,0 грн.;

- доплата за роботу, що передбачає доступ до державної таємниці 0,00 грн.;

- щомісячна доплата відповідно до частини шостої статті 135 Закону України “Про судоустрій і статус суддів” - 0,00 грн.

18 листопада 2020 року позивач звернувся з заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області для здійснення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі довідок Піденно-західного апеляційного суду від 13.04.2020 року № 08/02/984/2020, №08/02/986/2020, №08/02/983/2020, № 08-02/987/2020 від 07.10.2020 р. №08-02/2052/2020 №06-21/254/2020 та №08/03/1114/2020 від 12.05.2020 року.

25 листопада 2020 року ГУ ПФУ в Одеській області прийнято рішення “Про відмову у перерахунку довічного грошового утримання судді у відставці відповідно до Закону України “Про судоустрій та статус суддів” №951370820501. Згідно рішення зазначено , що Конституційним Судом України 18.02.2020 прийнято рішення № 2-р/2020 у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень пунктів 4, 7, 8, 9, 11, 13, 14, 17, 20, 22, 23, 25 розділу XII “Прикінцеві та перехідні положення” Закону України “Про судоустрій і статус суддів” від 2 червня 2016 року № 1402-VIII.

Рішенням № 2-р/2020 визнано неконституційним, зокрема пункт 25 розділу XII Закону України “Про судоустрій і статус суддів”. Рішення № 2-р/2020 не містить положень щодо порядку його виконання.

З 18.02.2020 порядок визначення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці регулюється статтею 142 Закону України “ Про судоустрій і статус суддів”, згідно з якою розмір щомісячного довічного грошового утримання не залежить від факту проходження суддею кваліфікаційного оцінювання або призначення на посаду судді за результатами конкурсу. Питання щодо перерахунку раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримати суддям у відставці вирішується відповідно до норм частини четвертої статті 142 Закону№ 1402 – у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідний посаді.

З урахуванням наведеного, проводити перерахунок з застосуванням довідок про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці, які видані Південно-західним апеляційним господарським судом від 13.04.2020 за вих. № 08-02/984/2020 р.; від 13.04.2020 за вих. № 08-02/986/2020 р; від 13.04.2020 за вих. № 08-02/983/2020 р; від 13.04.2020 за вих. № 08-02/987/2020 р; від 07.10.2020 за вих. №08-02/2052/2020 р; 12.05.2020 за вих. № 08-02/1114/2020 р. законних підстав не має, оскільки після 18.02.2020 відповідного збільшення розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідний посаді не відбувалось.

Позивач, вважаючи рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області №951370820501 від 25.11.2020 року щодо відмови у проведенні перерахунку довічного грошового утримання судді у відставці на підставі довідок від 13.04.2020 за вих. № 08-02/984/2020 р.; від 13.04.2020 за вих. № 08-02/986/2020 р; від 13.04.2020 за вих. № 08-02/983/2020 р; від 13.04.2020 за вих. № 08-02/987/2020 р; від 07.10.2020 за вих. №08-02/2052/2020 р; 12.05.2020 за вих. № 08-02/1114/2020 р. протиправним, звернувся з даним адміністративним позовом до суду.

Відповідно до ст.3 Конституції України права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Згідно ст.8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.

Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Частиною 2 ст.19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 22 Конституції України, зокрема, передбачено, що конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані.

При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Згідно ст.46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Частиною 1 статті 126 Конституції України визначено, що незалежність і недоторканість суддів гарантується Конституцією і законами України.

Згідно абзацами 10, 14 статті 126 Конституції України підставою для звільнення судді є, зокрема, подання заяви про відставку або про звільнення з посади за власним бажанням. Повноваження судді припиняються у разі досягнення суддею шістдесяти п`яти років.

Відповідно до ст.130 Конституції України держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя.

Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.

Організація судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд регулюється Законом України “Про судоустрій і статус суддів” від 02.06.2016 року №1402-VIII (далі - Закон №1402-VIII).

Згідно з пунктом 2 розділу ХІІ Прикінцевих та Перехідних положень Закону №1402-VIII визнано таким, що втратив чинність з дня набрання чинності цим Законом, Закон України “Про судоустрій і статус суддів”, крім положень, зазначених у пунктах 7, 23, 25, 36 цього розділу.

Відповідно до частини третьої статті 135 Закону №1402-VIII базовий розмір посадового окладу судді становить, зокрема: 1) судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року;

2) для судді апеляційного суду та вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.

Відповідно до частини першої статті 142 Закону №1402-VIII судді, який вийшов у відставку, після досягнення чоловіками віку 62 років, жінками - пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”, виплачується пенсія на умовах, визначених зазначеним Законом, або за його вибором щомісячне довічне грошове утримання.

Відповідно до частини третьої статті 142 Закону №1402-VIII щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.

Разом з тим, Прикінцевими та Перехідними положеннями Закону №1402-VIII передбачені певні особливості визначення розміру суддівської винагороди та щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці.

Так, підпунктом 1 пункту 24 розділу ХІІ Прикінцевих та Перехідних положень Закону №1402-VIII встановлено, що розмір посадового окладу судді, крім зазначеного у пункті 23 цього розділу, для судді місцевого суду - 15 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; з 1 січня 2018 року: - 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; з 1 січня 2019 року - 25 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; з 1 січня 2020 року - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.

Законом України “Про внесення змін до Закону України “Про судоустрій і статус суддів” та деяких законів України щодо діяльності органів суддівського врядування” від 16.10.2019 року №193-IX, яке набрало чинності 07.11.2019 року, виключено п.22, 23 Прикінцевих та Перехідних положень Закону №1402-VIII, якими було передбачено, що право на отримання суддівської винагороди у розмірах, визначених цим Законом, мають судді, які за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердили відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначені на посаду за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом. До проходження кваліфікаційного оцінювання суддя отримує суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону України “Про судоустрій і статус суддів” (Відомості Верховної Ради України, 2010 р., №№41-45, ст. 529; 2015 р., №№ 18-20, ст. 132 із наступними змінами).

Пунктом 25 розділу ХІІ Прикінцевих та Перехідних положень Закону №1402-VIII встановлено, що право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді), або призначений на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом, та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу.

В інших випадках, коли суддя іде у відставку після набрання чинності цим Законом, розмір щомісячного довічного грошового утримання становить 80 відсотків суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону України “Про судоустрій і статус суддів” (Відомості Верховної Ради України, 2010 р., №№ 41-45, ст. 529; 2015 р., №№ 18-20, ст. 132 із наступними змінами). За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді, але не може бути більшим ніж 90 відсотків суддівської винагороди судді, обчисленої відповідно до зазначеного Закону.

Досліджуючи правове поняття "щомісячне довічне грошове утримання судді", Конституційний суд України у мотивувальній частині рішення №18-рп/2011 від 14 грудня 2011 року, вказав, що це утримання є самостійною гарантією незалежності судді та складовою його правового статусу, а правова природа щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці та щомісячне грошове утримання діючого судді однакова, а самі ці поняття однорідні та взаємопов`язані, ідентичні, відрізняються лише за способом фінансування: судді у відставці сплачує Пенсійний фонд України за рахунок Державного бюджету, діючому судді виключно з Державного бюджету України. У цьому ж рішенні Конституційний суд України також вказує про неможливість звуження змісту та об`єму гарантій незалежності суддів, а відповідно, матеріального та соціального забезпечення.

Конституційний Суд України неодноразово висловлював аналогічні правові позиції у відношенні гарантій незалежності суддів, їх матеріального та соціального забезпечення у рішеннях, а саме: від 24 червня 1999 року №6-рп/99, від 20 березня 2002 року №5-рп/2002 (справа про пільги, компенсації та гарантії), від 01 грудня 2004 року №19-рп/2004 (справа про припинення дій чи обмеження пільг, компенсацій та гарантій), від 11 жовтня 2005 року №8-рп/2005 (справа про пенсії та щомісячне довічне грошове утримання), від 18 червня 2007 року №4-рп/2007 (справа про гарантії незалежності суддів); рішення №10-рп/2008 від 22 травня 2008 року, а також у рішенні №2-р/2020 від 18 лютого 2020 року.

Рішенням Конституційного Суду України № 2-р/2020 від 18 лютого 2020 року були визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення пункту 25 розділу ХІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України “Про судоустрій і статус суддів” від 2 червня 2016 року №1402-VIII зі змінами.

У вказаному рішенні зазначається, що згідно з положеннями пункту 25 розділу XII “Прикінцеві та перехідні положення” Закону №1402 “право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначений на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом, та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу.

В інших випадках, коли суддя іде у відставку після набрання чинності цим Законом, розмір щомісячного довічного грошового утримання становить 80 відсотків суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону України “Про судоустрій і статус суддів” (Відомості Верховної Ради України, 2010 р., №№ 41- 45, ст. 529; 2015 р., №№ 18- 20, ст. 132 і з наступними змінами). За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді, але не може бути більшим ніж 90 відсотків суддівської винагороди судді, обчисленої відповідно до зазначеного Закону”.

Право судді на відставку є конституційною гарантією незалежності суддів (пункт 4 частини шостої статті 126 Конституції України).

Відставка судді є особливою формою звільнення його з посади за власним бажанням та обумовлена наявністю в особи відповідного стажу роботи на посаді судді; наслідком відставки є, зокрема, припинення суддею своїх повноважень з одночасним збереженням за ним звання судді і гарантій недоторканності, а також набуттям прав на виплату вихідної допомоги та отримання пенсії або щомісячного довічного грошового утримання (абзац четвертий підпункту 3.1 пункту 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 19 листопада 2013 року №10-рп/2013).

Визначені Конституцією та законами України гарантії незалежності суддів є невід`ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом; такими гарантіями є надання їм за рахунок держави матеріального забезпечення (суддівська винагорода, пенсія, щомісячне довічне грошове утримання тощо) та надання їм у майбутньому статусу судді у відставці; право судді у відставці на пенсійне або щомісячне довічне грошове утримання є гарантією належного здійснення правосуддя і незалежності працюючих суддів та дає підстави висувати до суддів високі вимоги, зберігати довіру до їх компетентності і неупередженості; щомісячне довічне грошове утримання судді спрямоване на забезпечення гідного його статусу життєвого рівня, оскільки суддя обмежений у праві заробляти додаткові матеріальні блага, зокрема обіймати будь-які інші оплачувані посади, виконувати іншу оплачувану роботу; конституційний принцип незалежності суддів означає, в тому числі, конституційно обумовлений імператив охорони матеріального забезпечення суддів від його скасування чи зниження досягнутого рівня без відповідної компенсації як гарантію не допущення впливу або втручання у здійснення правосуддя; конституційний статус судді передбачає достатнє матеріальне забезпечення судді як під час здійснення ним своїх повноважень (суддівська винагорода), так і в майбутньому у зв`язку з досягненням пенсійного віку (пенсія) чи внаслідок припинення повноважень і набуття статусу судді у відставці (щомісячне довічне грошове утримання); статус судді та його елементи, зокрема матеріальне забезпечення судді після припинення його повноважень, є не особистим привілеєм, а засобом забезпечення незалежності працюючих суддів і надається для гарантування верховенства права та в інтересах осіб, які звертаються до суду та очікують неупередженого правосуддя (абзаци п`ятий, шостий підпункту 2.2 пункту 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 3 червня 2013 року №3-рп/2013). Конституційний Суд України зазначив, що розмір щомісячного довічного грошового утримання суддів, які не проходили оцінювання за критеріями компетентності, професійної етики або доброчесності та вийшли у відставку, відрізняється від розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів, які вийдуть у відставку після успішного проходження такого оцінювання. Отже, судді, які вже перебувають у відставці та досягли шістдесятип`ятирічного віку, з об`єктивних причин не мають можливості пройти кваліфікаційне оцінювання на відповідність займаній посаді і пропрацювати після цього три роки, що є обов`язковою умовою для отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному Законом №1402. Конституційний Суд України вважає, що щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці має бути співмірним із суддівською винагородою, яку отримує повноважний суддя. У разі збільшення розміру такої винагороди перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці має здійснюватися автоматично. Встановлення різних підходів до порядку обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів порушує статус суддів та гарантії їх незалежності. Запровадження згідно із положеннями пункту 25 розділу ХІІ “Прикінцеві та перехідні положення” Закону №1402 різних підходів до порядку обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів, які виходять у відставку, суперечить положенням частини першої статті 126 Основного Закону України що до гарантування незалежності суддів Конституцією і законами України. У зв`язку з викладеним, п.25 розділу XII “Прикінцеві та перехідні положення” Закону України “Про судоустрій і статус суддів” від 2 червня 2016 року №1402-VIII, якою було передбачено право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу, визнано неконституційними.

Також Конституційний Суд України зазначив, що розмір щомісячного довічного грошового утримання суддів, які не проходили оцінювання за критеріями компетентності, професійної етики або доброчесності та вийшли у відставку, відрізняється від розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів, які вийдуть у відставку після успішного проходження такого оцінювання.

Отже, судді, які вже перебувають у відставці та досягли шістдесятип`ятирічного віку, з об`єктивних причин не мають можливості пройти кваліфікаційне оцінювання на відповідність займаній посаді і пропрацювати після цього три роки, що є обов`язковою умовою для отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному Законом №1402.

Конституційний Суд України вважає, що щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці має бути співмірним із суддівською винагородою, яку отримує повноважний суддя. У разі збільшення розміру такої винагороди перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці має здійснюватися автоматично. Встановлення різних підходів до порядку обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів порушує статус суддів та гарантії їх незалежності.

Запровадження згідно із положеннями пункту 25 розділу XII “Прикінцеві та перехідні положення” Закону №1402 різних підходів до порядку обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів, які виходять у відставку, суперечить положенням частини першої статті 126 Основного Закону України щодо гарантування незалежності суддів Конституцією і законами України.

Отже, вирішуючи даний спір, суд дійшов висновку, що після визнання неконституційними положень пункту 25 розділу XII “Прикінцеві та перехідні положення” Закону №1402-VIII позивач, як суддя у відставці, набув право на перерахунок розміру його щомісячного довічного грошового утримання, виходячи з розміру суддівської винагороди, обчисленої відповідно до ст.135 та підпункту 4 пункту 24 Розділу ХІІ “Прикінцеві та перехідні положення” Закону №1402-VIII, які визначають розмір суддівської винагороди працюючого судді.

Згідно пункту 3 Рішення Конституційного Суду України №2-р/2020 від 18.02.2020 року положення Закону України “Про судоустрій і статус суддів” від 2 червня 2016 року №1402-VIII зі змінами, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Тобто, право на перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці позивач набув з 19.02.2020 року.

Судом встановлено, що позивачу Одеським апеляційним судом видано довідку про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, виходячи із грошової винагороди діючого судді станом на 01 січня 2020 року.

Відмовляючи у перерахунку довічного грошового утримання судді у відставці згідно довідки Південно-західного апеляційного суду №08-02/1114/2020 від 12.05.2020 року про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, Головне управління ПФУ в Одеській області те, що підвищення суддівської винагороди судді після 18.02.2020 року не відбулося, а тому правові підстави для перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі довідки №№08-02/1114/2020 від 12.05.2020 року - відсутні.

Матеріалами справи підтверджено, що відповідачем було відмовлено позивачу у здійсненні перерахунку щомісячного довічного утримання рішенням про відмову у перерахунку довічного грошового утримання суддів у відставці відповідно до Закону України “Про судоустрій і статус суддів” від 25.11.2020 року №951370820501, з посиланням на те, оскільки після 18.02.2020 відповідного збільшення розміру складових суддівської винагороди, який працює на відповідній посаді не відбувалось, законних підстав для перерахунку немає.

Оцінюючи надані докази та враховуючи зміст рішення Конституційного Суду України від 18.02.2020 у справі № 2-р/2020, суд доходить висновку, що доводи відповідача, що послугували для відмови у проведенні перерахунку є помилковими, з таких підстав.

Так, пунктом 22 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402-VIII було визначено, що право на отримання суддівської винагороди у розмірах, визначених цим Законом, мають судді, які за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердили відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначені на посаду за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом.

Судді, які на день набрання чинності цим Законом пройшли кваліфікаційне оцінювання та підтвердили свою здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді, до 01.01.2017 отримують суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону України від 07.07.2010 №2453-VI “Про судоустрій і статус суддів”.

До проходження кваліфікаційного оцінювання суддя отримує суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону України від 07.07.2010 №2453-VI “Про судоустрій і статус суддів” (пункт 23 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402-VIII).

Законом України “Про внесення змін до Закону України “Про судоустрій і статус суддів” та деяких законів України щодо діяльності органів суддівського врядування” від 16.10.2019 №193-IX, який набрав чинності 07.11.2019, було виключено зазначені вище пункти 22, 23 Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402-VIII, якими було передбачено, що право на отримання суддівської винагороди у розмірах, визначених цим Законом, мають судді, які за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердили відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначені на посаду за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом; що до проходження кваліфікаційного оцінювання суддя отримує суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону України від 07.07.2010 № 2453-VI “Про судоустрій і статус суддів”.

Розмір посадового окладу судді, крім зазначеного у пункті 23 цього розділу, становить з 1 січня 2020 року: а) для судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; б) для судді апеляційного суду та вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року (пункт 24 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402-VIII).

Відповідно до ч. 4 ст. 142 Закону №1402-VIII, у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання.

У зв`язку з прийняттям рішення Конституційного Суду України від 18.02.2020 у справі №2-р/2020, розмір щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці став відповідати розміру суддівської винагороди за приписами ст. 135 Закону №1402-VIII, що більше ніж отримував позивач, а тому у позивача виникло право на перерахунок щомісячного довічного утримання.

Аналогічні правові висновки викладені у рішенні Верховного Суду по зразковій справі №620/1116/20 від 16 червня 2020 року, яке набрало чинності 07.08.2020 року.

Так, у п.п. 54, 55, рішенні Верховного Суду по справі №620/1116/20 зазначено, що визначені Конституцією та законами України гарантії незалежності суддів є невід`ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом. Такими гарантіями є надання суддям за рахунок держави матеріального забезпечення, зокрема суддівської винагороди та щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, розмір якого повністю залежить від суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. Важливою є і послідовність дій законодавця, особливо з огляду на сферу суспільних відносин, у якій може проявлятись непослідовність.

Посилання відповідача на те, що право на перерахунок пенсії виникає при збільшенні суддівської винагороди після 18.02.2020 року та з 01.01.2020 року позивачу вже здійснено щомісячного довічного утримання є неправомірним, оскільки таке тлумачення норм права, не відповідає приписам ч.2 ст.152 Конституції України та ст. 91 Закону України “Про Конституційний Суд України”.

Втрата чинності законів, інших актів або їх окремих положень, що визнані неконституційними з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, свідчить про дію в часі такого закону, акту, але не впливає на зміст прав осіб, які виникають, у зв`язку з визнанням їх неконституційними.

У свою чергу, суд зазначає, що особливості призначення (перерахунку) і виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці органами Пенсійного фонду України врегульовано Порядком подання документів для призначення (перерахунку) і виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці органами Пенсійного фонду України, що затверджений постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.01.2008 №3-1 (надалі Порядок №3-1).

Пунктом 3 розділу 2 вказаного Порядку передбачено, що звернення за перерахунком щомісячного довічного утримання проводиться в разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. Заява про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці та довідка про розмір суддівської винагороди подається до органів, що призначають щомісячне довічне утримання.

Відповідно до п. 4 розділу 2 цього Порядку, перерахунок щомісячного довічного утримання проводиться з дня виникнення права на відповідний перерахунок.

Тому суд доходить висновку, що позовні вимоги про визнання протиправним та скасування рішення про відмову в перерахунку довічного грошового утримання є правомірними.

Враховуючи вище встановлені судом обставини та висновок суду щодо протиправності рішення про відмову у проведенні перерахунку довічного грошового утримання, суд доходить висновку про часткове задоволення позовних вимог в частині зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити перерахунок та виплату щомісячного довічного утримання судді у відставці за період з 19.02.2020 р. по день винесення рішення по даній справі на підставі довідки Південно-західного апеляційного господарського суду від 12.05.2020 р. № 08/02/1114/2020, виданої на підставі рішення Конституційного суду України від 18.02.2020 р., №2-р/2020 за Конституційним поданням Верховного суду України та рішення Одеського окружного адміністративного суду від 11.02.2020 р. по адміністративній справі №420/7474/19 з урахуванням раніше виплачених сум щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, шляхом зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити перерахунок та виплату щомісячного довічного утримання судді у відставці за період з 19.02.2020 р. на підставі довідки Південно-західного апеляційного господарського суду від 12.05.2020 р. № 08/02/1114/2020, виданої на підставі рішення Конституційного суду України від 18.02.2020 р., №2-р/2020 за Конституційним поданням Верховного суду України з урахуванням раніше виплачених сум щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.

Відносно позовних вимог про зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити перерахунок та виплату щомісячного довічного утримання судді у відставці за період з 22.12.2016 р. по 18.02.2020 р. на підставі довідок Південно- західного апеляцйного господарського суду від 13.04.2020 р. № 08/02/984/2020, №08/02/986/2020, №08/02/983/2020, № 08-02/987/2020 від 07.10.2020 р. №08-02/2052/2020, виданих Південно-західним апеляційним господарським судом на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 11.02.2020 р. по адміністративній справі №420/7474/19, суд вважає необхідним зазначити наступне.

З приписів частини четвертої статті 142 Закону №1402-VIII перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання здійснюється у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді.

Пунктами 1 - 3 розділу ІІ Порядку подання документів для призначення (перерахунку) і виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці органами Пенсійного фонду України, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.01.2008 №3-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12.03.2008 за №200/14891 (з наступними змінами та доповненнями; далі - Порядок № 3-1) передбачено, що заява про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці та довідка про розмір суддівської винагороди подається до органів, що призначають щомісячне довічне утримання. У разі надсилання заяви і документів для перерахунку щомісячного довічного утримання поштою днем звернення за перерахунком вважається дата, що зазначена на поштовому штемпелі місця відправлення заяви. Звернення за перерахунком щомісячного довічного утримання проводиться в разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді.

Відповідно до пункту 2 розділу ІІІ Порядку №3-1 до заяви про перерахунок щомісячного довічного утримання додається довідка про суддівську винагороду працюючого судді за відповідною посадою станом на дату, з якої відбулось підвищення розміру суддівської винагороди.

Отже, вищенаведені положення Порядку №3-1 чітко регулюють порядок проведення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці та передбачають, що такий перерахунок повинен проводитись на підставі поданої заяви про перерахунок та відповідної довідки про суддівську винагороду працюючого судді за відповідною посадою станом на дату, з якої відбулось підвищення розміру суддівської винагороди.

Таким чином, суд дійшов висновку, що оскільки за період з 22.12.2016 р. по 18.02.2020 р. на підставі довідок Південно- західного апеляцйного господарського суду від 13.04.2020 р. № 08/02/984/2020, №08/02/986/2020, №08/02/983/2020, №08-02/987/2020 від 07.10.2020 р. №08-02/2052/2020, виданих Південно-західним апеляційним господарським судом на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 11.02.2020 р. по адміністративній справі №420/7474/19 у позивача змінились складові суддівської винагороди, а саме доплата за вислугу років у розмірі 70% від посадового окладу, тому раніше призначене щомісячне довічне грошове утримання позивача як судді у відставці підлягає перерахунку.

Разом з тим, суд зазначає, що позовні вимоги, в частині зобов`язання відповідача здійснити перерахунок щомісячного довічного грошового утримання з урахуванням 90% суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, не підлягають задоволенню з огляду на таке.

Так, оскаржуваним рішенням відмовлено позивачу у перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з мотивів відсутності у позивача на час виникнення спірних правовідносин права на такий перерахунок.

Відтак спору щодо відсоткового розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на час звернення позивача до суду у цій справі не існувало.

Оскільки судовому захисту підлягають порушені права чи інтереси особи, а не ті, що можливо/ймовірно будуть порушені у майбутньому, у задоволенні позовних вимог в даній частині необхідно відмовити.

Крім того, суд вважає необхідним зазначити, що постановою Малиновського районного суду міста одеси від 05 квітня 2017 року по справі №521/3249/17 визначено, що у позивача, ОСОБА_1 , щомісячне довічне грошове утримання складає 90% грошового утримання судді.

Закон України “Про судоустрій і статус суддів” встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Суд враховує положення Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах “Салов проти України” (№65518/01; пункт 89), “Проніна проти України” (№63566/00; пункт 23) та “Серявін та інші проти України” (№4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі “Руїс Торіха проти Іспанії” (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Частиною 1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Згідно ч.1 ст.72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Таким чином, на підставі ст.8 КАС України, згідно якої, усі учасники адміністративного процесу є рівними та ст.9 КАС України, згідно якої розгляд і вирішення справ у адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, з`ясувавши обставини у справі, перевіривши всі доводи і заперечення сторін та надавши правову оцінку наданим доказам, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправним рішення та зобов`язання вчинити дії підлягають частковому задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 6, 7, 9, 72, 77, 90, 139, 205, 229, 242-246, 255, 293, 295 КАС України, суд –

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (вул. Канатна, 83, м. Одеса, 65107, код ЄДРПОУ 20987385) про визнання протиправним та скасування рішення та зобов`язання вчинити дії – задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 25 листопада 2020 року №951370820501 про відмову у перерахунку довічного грошового утримання судді у відставці за заявою ОСОБА_1 від 19.11.2020 року.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити перерахунок та виплату щомісячного довічного утримання судді у відставці за період з 22.12.2016 р. по 18.02.2020 р. на підставі довідок Південно- західного апеляцйного господарського суду від 13.04.2020 р. №08/02/984/2020, №08/02/986/2020, №08/02/983/2020, №08-02/987/2020 від 07.10.2020 р. №08-02/2052/2020, виданих Південно-західним апеляційним господарським судом на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 11.02.2020 р. по адміністративній справі №420/7474/19, з урахуванням раніше виплачених сум щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити перерахунок та виплату щомісячного довічного утримання судді у відставці за період з 19.02.2020 р. на підставі довідки Південно-західного апеляційного господарського суду від 12.05.2020 р. № 08/02/1114/2020, виданої на підставі рішення Конституційного суду України від 18.02.2020 р., №2-р/2020 за Конституційним поданням Верховного суду України з урахуванням раніше виплачених сум щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.

В задоволенні іншої частини позовних вимог– відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку і строки, встановлені ст. 255 КАС України.

Рішення може бути оскаржено в порядку та строки встановлені ст. ст. 293, 295 КАС України.

Суддя А.А. Радчук

.