Рішення № 94125697, 04.01.2021, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 січня 2021 р. Справа№200/9915/20-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Михайлик А.С. розглянув у спрощеному позовному (письмовому) провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Покровського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання протиправним та скасування рішення, визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії, -

ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ ТА ЗАПЕРЕЧЕНЬ

ОСОБА_1 звернулась до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Покровського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання протиправним та скасування рішень про відмову в призначенні пенсії № 5937 від 30.09.2020 та № 239; про визнання протиправними дій щодо відмови в призначенні пенсії за вислугу років відповідно до пункту “е” статті 55 Закону України “Про пенсійне забезпечення”; зобов`язання повторно розглянути заяву від 04.09.2020 про призначення пенсії за вислугу років, зарахувавши до спеціального стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за вислугу років, періоди роботи у Красноармійській районній центральній лікарні з 05.08.1991 по 03.09.2020; зобов`язання призначити, нарахувати та виплатити пенсію за вислугу років відповідно до пункту “е” статті 55 Закону України “Про пенсійне забезпечення” з 04.09.2020 з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.

В обґрунтування позову зазначено, що рішення відповідача про відмову в призначенні пенсії за вислугу років через недостатність спеціального стажу, якого в позивача майже 29 років, є протиправними, оскільки п. «е» ст. 55 Закону України “Про пенсійне забезпечення” з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення № 2-р/2019 від 04.06.2019 має застосовуватись у редакції, що була чинною до внесення у неї змін Законами України № 213-VIII від 02.03.2015 та № 911-VIII від 24.12.2015 (оскільки такі зміни визнані неконституційними) та передбачає, що право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення за наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку.

Відповідач проти задоволення заявлених вимог заперечував, підстави незгоди навів в наданому суду відзиві на позов.

У наданому суду відзиві відповідач вказав, що відповідно до пункту “е” статті 55 Закону України “Про пенсійне забезпечення” право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення після досягнення 55 років і за наявності спеціального стажу роботи згідно з переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, станом на 01.04.2015 - не менше 25 років та після цієї дати в період з 01.04.2020 по 31.03.2021 - не менше 28 років. До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення: які в період до 01.01.2016 мали вислугу років на відповідних посадах не менше тривалості, передбаченої абзацами першим та другим цього пункту.

07.09.2020 за наслідком розгляду звернення позивача від 04.09.2020 відповідачем прийнято рішення № 239 про відмову в призначенні пенсії через недостатність спеціального стажу. Наведеним рішенням до стажу роботи не враховано період навчання позивача з 01.09.1988 по 04.07.1991, оскільки прізвище на дипломі не збігається з прізвищем в паспорті.

30.09.2020 відповідач за наслідком розгляду заяви позивача про призначення пенсії прийняв рішення № 5937 про відмову в призначенні пенсії через недостатність спеціального стажу. В рішенні зазначено про врахування у складі страхового стажу періоду навчання з 01.09.1988 по 04.07.1991.

Крім цього, відповідач зауважив на тому, що на час розгляду ним заяви позивача про призначення пенсії позивач не залишила роботу, що надає право на призначення пенсії за вислугу років.

У відповіді на відзив позивач зазначила, що з 07.09.2020 працює на посаді сестри медичної медичного пункту у ПАТ «Автопідприємство «Укрбуд», однак, це підприємство не належить до Переліку закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 № 909. При цьому, пункт «е» ст. 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" (у редакції, що діяла до внесення змін в цей Закон Законами № 213-VIII від 02.03.2015 та № 911-VIII від 24.12.2015), визначав, що право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку. Отже, позивач після 07.09.2020 не втратила право на пенсію за пунктом «е» ст. 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

Сторони до суду не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені судом належним чином.

ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 02.11.2020 провадження у справі відкрито, справу призначено до розгляду у спрощеному позовному провадженні без виклику сторін, ухвалою від 08.12.2020 справу призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні на 21.12.2020.

Враховуючи неявку сторін до суду 21.12.2020 на підставі ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) суд дійшов висновку про можливість розгляду справи в порядку письмового провадження.

Згідно з ч. 4 ст. 243 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Відповідно до ч. 5 ст. 250 цього Кодексу датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ОБСТАВИНИ

Позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 .

Рішенням від 07.09.2020 № 239, прийнятим за наслідком розгляду заяви позивача від 04.09.2020 про призначення пенсії за вислугу років відповідно до п. 2 розділу ХV Прикінцевіих положень Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” та ст. 52, п. “е” ст. 55 Закону України “Про пенсійне забезпечення”, Покровське об`єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області (відповідач) відмовив позивачу в призначенні пенсії за вислугу років. Рішення вмотивовано відсутністю необхідного спеціального стажу для призначення пенсії за вислугу років станом на 11.10.2017. Згідно цього рішення страховий стаж позивача становить 28 років 2 місяці 2 дні, а спеціальний стаж, що надає право на призначення пенсії за вислугу років станом на 11.10.2017 відповідно до Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій” від 03.10.2017 №2148-VІІІ – 26 років 2 місяці 7 днів.

За змістом рішення до страхового стажу позивача не враховано період її навчання з 01.09.1988 по 04.07.1991, оскільки прізвище на дипломі не збігається з прізвищем в паспорті. В рішенні зазначено, що у разі надання позивачем додаткових документів протягом 3 місяців, її заяву буде повторно розглянуто.

30.09.2020 відповідачем прийнято рішення № 5937 про відмову в призначенні пенсії за вислугу років. Рішення вмотивовано відсутністю необхідного спеціального стажу для призначення пенсії за вислугу років станом на 11.10.2017. Згідно цього рішення страховий стаж позивача становить 31 рік 9 місяців 6 днів, а спеціальний стаж, що дає право на пенсію за вислугу років станом на 11.10.2017 відповідно до Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій” від 03.10.2017 №2148-VІІІ – 26 років 2 місяці 7 днів. До спеціального стажу враховано період роботи позивача в Красноармійській районній центральній лікарні з 05.08.1991 по 10.10.2017.

З доданого до рішення розрахунку стажу вбачається, що період навчання позивача з 01.09.1988 по 04.07.1991 та період роботи з 11.10.2017 по 31.07.2020 включено до її страхового стажу.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ, ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ

Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Призначення і виплата пенсії в Україні здійснюється згідно із Законом України від 09.07.2003 № 1058-IV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон України №1058-IV), іншими законами і нормативно-правовими актами та міжнародними договорами (угодами), що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення. Якщо міжнародним договором України встановлено інші норми, ніж ті, що передбачені законодавством України про пенсійне забезпечення, то застосовуються норми міжнародного договору.

Згідно з п. 16 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України №1058-IV, внесеного Законом № 3108-IV від 17.11.2005 в редакції Закону № 2148-VIII від 03.10.2017, до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

Положення Закону України "Про пенсійне забезпечення" застосовуються в частині визначення права на пенсію за вислугу років для осіб, які на день набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" мають вислугу років та стаж, необхідні для призначення такої пенсії.

Відповідно до п. 2-1 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України №1058-IV особам, які на день набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" мають вислугу років та стаж, необхідний для призначення пенсії за вислугу років, передбачений статтями 52, 54 та 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", пенсія за вислугу років призначається за їхнім зверненням з дотриманням умов, передбачених Законом України "Про пенсійне забезпечення".

Розділ XV доповнено пунктом 2-1 згідно із Законом № 2148-VIII від 03.10.2017, що набрав чинності 11.10.2017.

Статтею 1 Закону України від 05.11.1991 № 1788-XII "Про пенсійне забезпечення" (далі - Закон України № 1788-XII) передбачено, що громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.

Зі змісту статті 2 Закону України № 1788-ХІІ вбачається, що одним із видів державних пенсій є пенсії за вислугу років. Вони встановлюються окремим категоріям громадян, зайнятих на роботах, виконання яких призводить до втрати професійної працездатності до настання віку, що дає право на пенсію за віком (стаття 51 Закону № 1788-ХІІ).

Водночас, згідно з ч. 2 ст. 7 Закону України № 1788-ХІІ пенсії за вислугу років призначаються при залишенні роботи, яка дає право на них. Їх особливістю є зменшення пенсійного віку, необхідного для призначення, а умовою для призначення - наявність, як правило, відповідного стажу роботи за спеціальністю.

Відповідно до ст. 51 Закону України № 1788-ХІІ, пенсії за вислугу років встановлюються окремим категоріям громадян, зайнятих на роботах, виконання яких призводить до втрати професійної працездатності або придатності до настання віку, що дає право на пенсію за віком.

Право на пенсію за вислугу років мають, зокрема: працівники освіти, охорони здоров`я, а також соціального забезпечення, які в будинках-інтернатах для престарілих та інвалідів і спеціальних службах безпосередньо зайняті обслуговуванням пенсіонерів та інвалідів, відповідно до пункту "е"статті 55 (ст. 52 Закону України № 1788-ХІІ).

Пунктом "е" статті 55 Закону України від 05.11.1991 № 1788-XII "Про пенсійне забезпечення" (в редакції, що діяла до внесення змін Законами України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 № 213-VIII та «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 24.12.2015 № 911-VIII) передбачалося, що право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, незалежно від віку при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України.

В подальшому, Законом України від 02.03.2015 № 213-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" підвищено спеціальний стаж, необхідний для виходу на пенсію, для категорій працівників, визначених пунктами "д", "е", "ж" статті 55 Закону № 1788, а Законом України № 911 встановлено раніше не передбачений законодавством вік виходу на пенсію для окремих категорій громадян, а саме: 55 років - для працівників освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення (п. "е" ст. 55 Закону № 1788) за переліком, що затверджується у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Так, пунктом "е" статті 55 Закону України № 1788-ХІІ (в редакції Закону від 24.12.2015 № 911-VIII) встановлено, що право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення після досягнення 55 років і за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, станом на 1 квітня 2015 - не менше 25 років та після цієї дати:

з 01.04.2015 по 31.03.2016 - не менше 25 років 6 місяців;

з 01.04.2016 по 31.03.2017 - не менше 26 років;

з 01.04.2017 по 31.03.2018 - не менше 26 років 6 місяців;

з 01.04.2018 по 31.03.2019- не менше 27 років;

з 01.04.2019 року по 31.03.2020 - не менше 27 років 6 місяців;

з 01.04.2020 по 31.03.2021 - не менше 28 років;

До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення які в період до 01.01.2016 мали вислугу років на відповідних посадах не менше тривалості, передбаченої абзацами першим та другим цього пункту; 1971 року народження і старші за наявності вислуги років на цих посадах.

Постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 № 909 (далі – Постанова № 909) затверджено Перелік закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років (далі – Перелік).

Згідно з цим переліком до таких робіт належить, крім інших, робота лікарів та середнього медичного персоналу (незалежно від найменування посад) у таких закладах: лікарняні заклади, лікувально-профілактичні заклади особливого типу, лікувально-трудові профілакторії, амбулаторно-поліклінічні заклади, заклади швидкої та невідкладної медичної допомоги, заклади переливання крові, заклади охорони материнства і дитинства, санаторно-курортні заклади, установи з проведення лабораторних та інструментальних досліджень і випробувань Держсанепідслужби, Держпраці, Держпродспоживслужби та територіальні органи Держсанепідслужби, Держпраці, Держпродспожив служби (щодо працівників, які не є державними службовцями), санітарно-епідеміологічні заклади, діагностичні центри.

Під час дії редакції п. «е» ст. 55 Закону № 1788-XII, чинної до 01.04.2015, пункт 2 Постанови № 909 у редакції від 28.12.2012, яка діяла по 13.08.2015, передбачав, що пенсії за вислугу років працівникам освіти, охорони здоров`я і соціального захисту призначаються при наявності спеціального стажу роботи не менше 25 років.

З 14.08.2015 редакція Постанови № 909 (п. 2) передбачала умови призначення пенсії аналогічні тим, що визначались п. «е» ст. 55 Закону № 1788-XII у редакції Закону № 213-VIII від 02.03.2015, а з 22.04.2016 – тим, які передбачались п. «е» ст. 55 Закону № 1788-XII у редакції Закону № 911-VIII від 24.12.2015.

Рішенням Конституційного Суду України № 2-р/2019 від 04.06.2019 визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення пункту "а" статті 54, статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 № 1788-XII зі змінами, внесеними законами України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 2.03.2015 № 213-VIII, "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 24.12.2015 № 911-VIII.

Вказано, що вказані положення, які визнані неконституційними втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

У цьому рішенні Конституційного Суду України викладено висновки, що положення, зокрема, статті 55 Закону № 1788 зі змінами, внесеними Законом № 911 у частині встановлення як додаткової умови для призначення пенсії за вислугу років досягнення віку 55 років для осіб, зазначених у пунктах "е", "ж" статті 55 Закону № 1788, слід визнати такими, що нівелюють сутність права на соціальний захист, не відповідають конституційним принципам соціальної держави та суперечать положенням статей 1, 3, частини третьої статті 22, статті 46 Основного Закону України.

Зазначено також, що положення пункту "а" статті 54, статті 55 Закону № 1788 зі змінами, внесеними Законом № 213 щодо, крім іншого, збільшення на п`ять років загального та спеціального стажу роботи, необхідного для призначення пенсії за вислугу років для окремих категорій працівників, є такими, що позбавляють вказаних осіб права на соціальний захист і не відповідають конституційним принципам прав і свобод людини, соціальної держави.

Частинами 1, 3 статті 44 Закону № 1058 передбачено, що заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.

Органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

Перелік документів, що додаються до заяви про призначення, перерахунку та поновлення пенсії визначений Розділом 2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України № 22-1 від 25.11.2005..

Згідно пункту 4.1 Порядку № 22-1 орган, що призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою.

Не пізніше 10 днів після надходження заяви та за наявності документів, необхідних для призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший та поновлення виплати пенсії (у тому числі документів, одержаних відповідно до абзацу другого підпункту 3 пункту 4.2 цього розділу), орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії без урахування періоду, за який відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України (пункт 4.3 Порядку).

Пунктом 4.2 цього Порядку також передбачено право органу, що призначає пенсію, вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі.

Пунктом 4.7 Порядку № 22-1 передбачено, що право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.

Статтею 62 Закону України “Про пенсійне забезпечення” передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ УЧАСНИКІВ СПРАВИ ТА ВИСНОВКИ

При наданні оцінки рішенням відповідача від 07.09.2020 № 239 та від 30.09.2020 № 5937 про відмову у призначенні позивачу пенсії за вислугу років відповідно до п. “е” ст. 55 Закону України “Про пенсійне забезпечення” суд виходить з наступного.

Як вже зазначалось, Рішенням Конституційного Суду України № 2-р/2019 від 04.06.2019 визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" № 1788-XII зі змінами, внесеними законами України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 № 213-VIII, "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 24.12.2015 № 911-VIII. У рішенні також вказувалось, що вказані положення, які визнані неконституційними втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Таким чином, п. «е» ст. 55 Закону № 1788-XII з моменту ухвалення Конституційним Судом України рішення № 2-р/2019 від 04.06.2019 діє у редакції від 09.12.2012, що була чинною до 01.04.2015, тобто до внесення у неї змін Законами № 213-VIII від 02.03.2015 та № 911-VIII від 24.12.2015.

Редакція п. «е» ст. 55 Закону № 1788-XII від 09.12.2012 передбачала, що право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку.

Пункт 2 Постанови № 909 у редакції від 28.12.2012, чинній під час дії редакції п. «е» ст. 55 Закону № 1788-XII, чинної, в свою чергу, до 01.04.2015, передбачав, що пенсії за вислугу років працівникам освіти, охорони здоров`я і соціального захисту призначаються при наявності спеціального стажу роботи не менше 25 років.

Внесені 14.08.2015 зміни до п. 2 Постанови № 909, аналогічні тим, що внесені до п. «е» ст. 55 Закону № 1788-XII Законами № 213-VIII від 02.03.2015 та № 911-VIII від 24.12.2015, які визнані неконституційними, а, тому ці зміни до Постанови № 909 в цій частині (п. 2) є також такими, що не відповідають Конституції України.

Відповідно до ч. 3 ст. 7 КАС України у разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.

Таким чином, суд не застосовує редакцію п. 2 Постанови № 909 у редакції від 14.08.2015 та керується його редакцією від 28.12.2012.

З аналізу наведеного, та враховуючи п.п. 2-1, 16 Прикінцевих положень Закону № 1058-IV вбачається, що позивач станом на час звернення до відповідача із заявою від 04.09.2020 № 239 про призначення пенсії за вислугу років претендувала на призначення такої пенсії відповідно до п. «е» ст. 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" незалежно від віку у разі, якщо на день набрання чинності 11.10.2017 Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" від 03.10.2017 № 2148-VIII мала вислугу років та стаж, необхідний для призначення пенсії за вислугу років, передбачений, ст. 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", тобто спеціальний стаж роботи не менше 25 років на посадах працівника освіти, охорони здоров`я і соціального захисту за Переліком, затвердженим Постановою № 909.

Трудова книжка позивача містить записи №№ 2-7 про роботу позивача у Красноармійській районній центральній лікарні з 05.08.1991 на посаді медсестри терапевтичного відділення, з 24.02.2003 на посаді медсестри процедурної терапевтичного відділення, з 03.06.2009 на посаді медсестри палатної терапевтичного відділення, 03.09.2020 позивача звільнено. В індивідуальних відомостях про застраховану особу форми ОК-5 наявна інформація про роботу позивача з січня 2010 року по серпень 2020 року за посадою, що дає підстави обліку спеціального стажу (код ЗП3055Е2).

Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку про те, що станом на час набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" від 03.10.2017 № 2148-VIII спеціальний стаж позивача становив більше 25 років, оскільки до нього врахований період її роботи з 05.08.1991 по 10.10.2017. Той факт, що позивач в цей період працювала на посадах за переліком, затвердженим Постанови № 909, відповідачем не заперечується.

Враховуючи наведене, суд вважає безпідставними доводи відповідача про відсутність у позивача необхідного станом на час набрання чинності Законом від 03.10.2017 № 2148-VIII спеціального стажу як підставу для відмови у призначенні пенсії за вислугу років за п. «е» ст. 55 Закону України “Про пенсійне забезпечення”, що стало підставою прийняття спірних рішень від 07.09.2020 № 239 та від 30.09.2020 № 5937.

З приводу посилань відповідача на неможливість призначення позивачу пенсії через незалишення нею роботи, що надає їй право на призначення пенсії за вислугу років суд зазначає наступне.

Відповідно до відомостей трудової книжки позивача серії НОМЕР_2 , копія якої наявна в матеріалах справи 07.09.2020 позивач прийнята на роботу до Приватного акціонерного товариства «Автопідприємство Укрбуд» на посаду сестри медичного пункту. Разом із цим, питання того, чи належить вказане підприємство та займана позивачем посада до Переліку закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, визначених Постановою Кабінету Міністрів України № 909 від 04.11.1993 під час розгляду заяви позивача про призначення пенсії відповідачем не досліджувалась, в оскаржуваних позивачем рішеннях підставою відмови в призначенні пенсії за вислугою років не визначалася.

Слід зазначити, що перелік закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затверджений Постановою КМУ № 909 передбачає роботу на посадах лікаря та середнього медичного персоналу (незалежно від найменування посад) у визначених в цьому переліку закладах, що не містить медичного пункту приватного підприємства.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Виходячи з вище вказаного суд дійшов висновку про невідповідність рішень відповідача від 07.09.2020 № 239 та від 30.09.2020 № 5937 про відмову в призначенні позивачу пенсії статті 2 КАС України, що свідчить про наявність підстав для визнання їх протиправними та скасування. Отже, позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

При цьому, у задоволенні позовних вимог про визнання протиправними дій відповідача щодо відмови позивачу в призначенні пенсії за вислугу років відповідно до пункту “е” статті 55 Закону України “Про пенсійне забезпечення” слід відмовити, оскільки у даному випадку вплив на права позивача мають не дії відповідача, а його рішення від 07.09.2020 № 239 та від 30.09.2020 № 5937, які є актами індивідуальної дії. Відновлення прав позивача у даному випадку охоплюється задоволенням позовних вимог про визнання протиправними та скасування цих рішень.

Щодо вимог позивача про зобов`язання відповідача зарахувати до спеціального стажу, що дає право на призначення пенсії за вислугу років, період роботи у Красноармійській районній центральній лікарні з 05.08.1991 по 03.09.2020 суд зауважує, що період з 05.08.1991 по 10.10.2017 відповідачем зараховано самостійно, у зв`язку з чим підстав для задоволення позовних вимог в цій частині немає, оскільки відповідно до ч. 2 ст. 2, ч. 1 ст. 5 КАС України судовому захисту підлягає лише порушено право.

У спірних рішеннях відповідачем не наведено підстав неврахування періоду роботи з 11.10.2017 по 03.09.2020 до спеціального стажу. Зайнятість позивача на роботах, що надає право на призначення пенсії за вислугу років як працівника охорони здоров`я в період з 11.10.2017 по 03.09.2020 підтверджено відомостями трудової книжки позивача та індивідуальними відомостями про застраховану особу форми ОК-5, що є підставою для врахування зазначеного періоду як спеціального стажу.

Зважаючи на наведене, заява позивача від 04.09.2020 про призначення пенсії за вислугу років підлягає повторному перегляду із врахуванням висновків суду, викладених у цьому рішенні.

Оскільки визначені відповідачем підстави відмови у призначенні позивачу пенсії визнано судом протиправними то, враховуючи невизначення відповідачем інших підстав відмови у призначенні позивачем пенсії, під час повторного розгляду заяви позивача про призначення пенсії відповідач має лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки прийняти рішення про призначення позивачу пенсії. Враховуючи безпідставність відмови у призначенні пенсії та з метою забезпечення ефективності судового захисту, суд дійшов висновку про те, що в даному випадку відповідач не наділений дискреційними повноваженням, а тому вимоги позивача про зобов`язання відповідача призначити їй пенсію за вислугу років відповідно до пункту “е” статті 55 Закону України “Про пенсійне забезпечення” з 04.09.2020 є також обґрунтованою та підлягає задоволенню.

У задоволенні вимог позивача про зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити пенсію з нарахуванням компенсації втрати частини доходів суд вважає за необхідне відмовити, оскільки вони є передчасними та передбачають захист прав на майбутнє.

Отже, заявлений позивачем позов підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до частин першої, третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на часткове задоволення позовних вимог, що є вимогами немайнового характеру, сплачений позивачем судовий збір у сумі 840,80 грн. підлягає стягненню на її користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача в сумі 420,40 грн. – пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Беручи до уваги викладене вище, на підставі положень Законів України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”, “Про пенсійне забезпечення” та керуючись ст.ст. 2, 3, 5, 9, 12, 15, 19, 22, 25, 32, 72, 76, 77, 79, 139, 194, 205, 241-243, 245, 246, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Покровського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання протиправним та скасування рішення, визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії,- задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати рішення Покровського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області від 07.09.2020 № 239 та від 30.09.2020 № 5937 про відмову в призначенні пенсії за вислугу років ОСОБА_1 відповідно до пункту “е” статті 55 Закону України “Про пенсійне забезпечення”.

Зобов`язати Покровське об`єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за вислугу років від 04.09.2020, зарахувавши до спеціального стажу, що дає право на призначення пенсії за вислугою років відповідно до пункту “е” статті 55 Закону України “Про пенсійне забезпечення” період роботи у Красноармійській районній центральній лікарні з 11.10.2017 по 03.09.2020.

Зобов`язати Покровське об`єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області призначити пенсію за вислугою років ОСОБА_1 відповідно до пункту “е” статті 55 Закону України “Про пенсійне забезпечення” з 04.09.2020.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з бюджетних асигнувань Покровського об`єднаного Управління Пенсійного фонду України Донецької області на користь ОСОБА_1 суму сплаченого судового збору в розмірі 420 (чотириста двадцять) гривень 40 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду або якщо справу було розглянуто в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Згідно з пп. 15.5 п. 15 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Відомості про сторін:

ОСОБА_1 (позивач) – ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ;

Покровське об`єднане Управління Пенсійного фонду України Донецької області (відповідач) – код ЄДРПОУ 42170475, місцезнаходження: 85323, Донецька обл., м. Мирноград, вул. Центральна, 13.

Суддя А.С. Михайлик