Вирок № 9411309, 13.04.2010, Тетіївський районний суд Київської області

Справа №1-57/2010

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 квітня 2010 року Тетіївський районний суд Київської області в складі:

головуючого судді: Лісовенка П.І.

при секретарі : Ковальчук В.А.

з участю прокурора: Защитинської Т.І.

адвоката: ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Тетієві кримінальну справу про обвинувачення:

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м.Тетієва Київської області, громадянина України, жителя АДРЕСА_1 Київської області, не одруженого, не працюючого, з неповною середньою освітою, невійськовозобов»язаного, судимого вироком Тетіївського районного суду від 02.03.2004 року за ст.185 ч.3 КК України до 3 років 6 місяців позбавлення волі, -

у вчиненні злочинів, передбачених ст.186 ч.2, ст.342 ч.3 КК України, -

встановив:

Судом визнано доведеним, що підсудній ОСОБА_2 09.01.2010 року вчинив опір працівникам правоохоронного органу під час виконання ними службових обов»язків, поєднаний з погрозою застосування до них насильства при наступних обставинах.

Так, 23.09.08 СВ Тетіївського РВ ГУ МВС України в Київській області порушено щодо ОСОБА_2 та ОСОБА_3 кримінальну справу за фактом пограбування громадянина ОСОБА_4 за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України.

10.10.08 СВ Тетіївського РВ ГУ МВС України в Київській області винесено постанову про оголошення в розшук обвинуваченого ОСОБА_2 Певний проміжок часу оперативно-розшуковими заходами не вдавалось встановити місцезнаходження розшукуваного ОСОБА_2

09.01.10. близько 10:00 год. під час проведення оперативними працівниками СКР Тетіївського РВ ГУ МВС України в Київській області на території Тетіївського району Київської області оперативно-профілактичного відпрацювання «Розшук», в ході оперативно-розшукових заходів було встановлено, що розшукуваний ОСОБА_2 переховується в житловому будинку, що в АДРЕСА_1

Далі під час проведення заходів по його затриманню було встановлено, що ОСОБА_2 переховувався в тунелі (схованці), який розміщений під підлогою житлового будинку зазначеного домогосподарства.

З метою затримання ОСОБА_2 оперуповноважений СКР Тетіївського РВ ОСОБА_5. спільно з оперуповноваженим СКР Тетіївського РВ ОСОБА_6 проникли у вказаний тунель (схованку) та спробували словесно переконати ОСОБА_2, щоб той покинув схованку та добровільно здався працівникам районного відділу міліції. Проте ОСОБА_2 не бажаючи підкоритись законним вимогам працівникам міліції, почав погрожувати застосуванням до міліціонерів ножа та убити їх, який знаходився у нього в правій руці, зокрема неодноразово здійснював замахи ударів в бік оперуповноважених карного розшуку, а потім облив о/у ОСОБА_5 легкозаймистою рідиною і при цьому погрожував підпалити останнього.

В зв»язку з протиправними діями ОСОБА_2, які становили загрозу для життя та здоров»я оперуповноважених ОСОБА_5 та ОСОБА_6, останні були змушені покинути тунель (схованку) та обрати іншу тактику по затриманню ОСОБА_2

В подальшому, через деякий проміжок часу після словесних переконань працівників правоохоронних органів «здатись», ОСОБА_2 прийняв їх пропозицію та виліз із схованки тунелю на верх, в одну з кімнат житлового будинку, де його відразу було затримано та доставлено в приміщення Тетіївського РВ ГУ МВС України в Київській області.

Крім того, органами досудового слідства підсудний ОСОБА_2 обвинувачується в тому, що він 19 вересня 2008 року приблизно о 23 год. на вул. Аеродромна в м. Тетієві Київської області, переслідуючи мету відкритого викрадення чужого майна та привласнення його по корисливим мотивам, застосовуючи насильство, яке не є небезпечним для життя, що виразилось в нанесенні ОСОБА_2 удару рукою в обличчя потерпілого ОСОБА_4, відкрито для потерпілого повторно заволодів його особистими речами : мобільним телефоном НОКІА-6103 вартістю 670 грн. СІМ карту мобільного оператора «Київстар» вартістю 50 грн. із залишком коштів на рахунку в сумі 20 грн., грошима в сумі 350 грн., заподіявши шкоди потерпілому ОСОБА_7. на загальну суму 1090 грн.

Допитаний в судовому засіданні підсудний ОСОБА_2 свою вину за пред»явленим йому обвинуваченням за ст.186 ч.2, ст.342 ч.3 КК України визнав частково. Зокрема, вказав, що визнає себе винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.342 КК України, пояснивши, що він дійсно вчинив опір працівникам Тетіївського РВ ГУ МВС України в Київській області під час його затримання та погрожував застосувати до них насильство, зокрема убити та підпалити.

В іншій частині обвинувачення за ст.186 ч.2 КК України вину не визнає та заперечує свою причетність до вчинення злочину, передбаченого ч.2 ст.186 КК України. Пояснив, що він не вчиняв пограбування мобільного телефона та грошей у ОСОБА_7, а даний злочин вчинив ОСОБА_3 на якого під час досудового слідства і вказував потерпілий ОСОБА_7.

Крім повного визнання підсудним своєї вини у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.342 КК України, його вина підтверджується зібраними по справі та дослідженими в судовому засіданні доказами

- рапортом ОСОБА_5 оперуповноваженого СКР Тетіївського РВ ГУ МВС України в Київській області від 10.01.2010 року з якого вбачається, що під час затримання ОСОБА_2, останній облив працівників міліції розчинником та погрожував їх підпалити, а також погрожував застосувати до них ножа ( а.с.86);

- протоколом огляду місця події та фото таблиці до нього з якого вбачається, що ОСОБА_2 погрожував застосувати насильство до працівників міліції в будинку АДРЕСА_1 Тетіївського району, Київської області ( а.с.87-89);

- висновком експерта з якого вбачається, що на пляшці з розчинником, яка була вилучена з будинку№30 по вул.Лісовій, в с.Теліженці, Тетіївського району, Київської області, маються сліди пальців ОСОБА_2 (а.с.155 159);

- поясненнями в суді потерпілих та свідків.

На підтвердження вини підсудного ОСОБА_2 у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.186 КК України органи досудового слідства посилаються на такі докази :

- на пояснення в судовому засіданні свідка ОСОБА_3, який вказував, що відкрите викрадення мобільного телефона у ОСОБА_4 вчинив ОСОБА_2;

- на постанову про оголошення розшуку обвинуваченого ОСОБА_2, відповідно до якої ОСОБА_2 переховувався від слідства з метою уникнення відповідальності (а.с.43);

- на постанову про зміну обвинувачення, відповідно до якої з ОСОБА_3 знято обвинувачення за ст.186 ч.2 КК України ( а.с.72-74);

Оцінюючи зібрані досудовим слідством докази на підтвердження вини ОСОБА_2 у вчиненні злочину передбаченого ч.2 ст.186 КК України суд ставиться критично, зокрема до показів свідка ОСОБА_3, визнає їх неправдивими в силу того, що відповідно до явки з повинною ОСОБА_3, яка мається на а.с.22, вбачається, що відкрите викрадення мобільного телефона у ОСОБА_4, вчинив ОСОБА_3.

Крім того, із протоколу допиту як потерпілого ОСОБА_4 вбачається, що відкрите викрадення його мобільного телефона вчинив хлопець на ім»я ОСОБА_3.

Також із протоколу допиту в якості обвинуваченого ОСОБА_3, вбачається, що останній визнав свою вину повністю у відкритому викраденні мобільного телефона у ОСОБА_4 і давав послідовні покази, щодо скоєння злочину.

Разом з тим, суд не має сумнівів з приводу правдивості показів підсудного ОСОБА_2, оскільки вони були послідовними під час судового засідання і узгоджуються з іншими дослідженими судом доказами.

Таким чином, аналізуючи та оцінюючи зібрані по справі докази в їх сукупності, суд вважає, що органи досудового слідства вірно кваліфікували дії ОСОБА_2 за ст.342 ч.3 КК України , як умисні дії, що виразилися в опорі працівникам правоохоронного органу під час виконання ними службових обов»язків, поєднані з погрозою застосування до них насильства.

Крім того, органами досудового слідства дії підсудного ОСОБА_2 кваліфіковані за ст.186 ч.2 КК України. Проте, в ході судового слідства не здобуто доказів причетності ОСОБА_2 до вчинення даного злочину, а ті, які здобуті в ході досудового слідства суперечать письмовим доказам справи, спростовують їх та виключають можливість його вчинення підсудним.

В зв»язу з цим, достовірність, достатність та допустимість наведених органами досудового слідства доказів на підтвердження вини ОСОБА_2 у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.186 КК України суд ставить під сумнів, визнає їх недостатніми для висновку про доведеність винності останнього та відхиляє, оскільки є підстави вважати упередженими дії слідчих органів по збиранню доказів вини підсудного, що зібрані всупереч вимогам ст.ст.22,64 КПК України.

Крім того, ст.62 Конституції України передбачає, що ніхто не зобов»язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину, а обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Відповідно до ст.327 КПК України обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях і постановляється лише при умові, коли в ході судового розгляду винність підсудного у вчиненні злочину доведена.

Тому в силу вищевикладеного обґрунтування, суд приходить до висновку, що ОСОБА_2 повинен бути виправданий за ч.2 ст.186 КК України через не доведення його участі у вчиненні вказаного злочину.

При вирішенні питання про міру покарання для підсудного ОСОБА_2, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, відношення до скоєного, особу винного, який раніше притягувався до кримінальної відповідальності, посередньо характеризується за місцем проживання, частково визнав вину, розкаявся, а також те, що тяжких наслідків від скоєного не наступило, обставини, що пом»якшують і обтяжують покарання.

Як помякшуючі його вину обставини, суд враховує щире каяття, часткове визнання вини.

Обставин, що обтяжують покарання судом не встановлено.

Враховуючи всі обставини по справі, а також те, що особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів, суд вважає, що виправлення та перевиховання підсудного ОСОБА_2 можливе в умовах не пов»язаних з ізоляцією від суспільства з застосуванням ст.75 КК України, звільнивши його від відбування покарання з випробовуванням іспитовим строком три роки.

Судові витрати по справі в сумі 1960 гривень 13 коп. слід стягнути із ОСОБА_2.

Відповідно до ст. 81 п.2 КПК України речові докази по справі підлягають знищенню.

Керуючись ст. 323-324 КПК України, суд

З А С У Д И В :

ОСОБА_2 визнати винним у вчиненні злочину передбаченого ч.3 ст.342 КК України.

Призначити ОСОБА_2 покарання за ч.3 ст.342 КК України у виді 4 ( чотирьох) років позбавлення волі.

Примінити до ОСОБА_2 ст.75 КК України і звільнити його від відбування даного покарання з випробуванням і іспитовим строком 3 /три/ роки.

В силу ст.76 КК України покласти на ОСОБА_2 обовязки повідомляти органи кримінально виконавчої системи про зміну місця проживання, роботи та періодично зявлятись для реєстрації в органи кримінально-виконавчої системи.

Строк відбуття покарання обчислювати з моменту проголошення вироку.

За статтею 186 ч.2 КК України виправдати через не доведення його участі у вчиненні злочину.

Запобіжний захід ОСОБА_2 до вступу вироку в законну силу змінити з утримання під вартою в СІЗО № 13 Державного Департаменту України з питань виконання покарань в Київській області на підписку про невиїзд.

Стягнути з ОСОБА_2 судові витрати за проведення судово-хімічної, дактилоскопічної, криміналістичної експертиз в сумі 1960 гривень 13 коп., перерахувавши їх на користь : отримувач платежу НДЕКЦ при ГУ МВС України у Київській області, Банк УДК в Київській області, код ЗКПО 25574713, МФО 821018, р/р 31250272210700, призначення платежу для зарахування НДЕКЦ ГУ МВС України в Київській області за експертизу.

Речові докази по справі: два ножі,полімерна пляшка, дерев»яна дошка та фанера із цвяхами, металевий стержень, обмотаниколючим дротом, що зберігаються в кімнаті речових доказів Тетіївського РВ ГУ МВС України в Київській області знищити.

Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду Київської області протягом 15 діб з моменту його проголошення, а засудженим в той же строк з моменту вручення йому копії вироку.

Суддя :