Рішення № 94099135, 12.01.2021, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Харків

12 січня 2021 р. справа № 520/15851/2020

Суддя Харківського окружного адміністративного суду Біленський О.О., розглянувши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (Московський відділ з питань виплати пенсій №27) (61022, м. Харків, майдан Свободи, 5, Держпром, 3 під`їзд, 2 поверх, м. Харків, 61022, код ЄДРПОУ 14099344) про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (Московський відділ з питань виплати пенсій №27), в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просить суд:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (відділ з питань виплати пенсій № 27) виражені у відмові нарахувати та виплатити компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням термінів виплати за постановами Московського районного суду м. Харкова від 08.04.2010 року по справі №2-а-3220/10, від 15.08.2011 року по справі №2-а-15236/11, ч.2 ст.46 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати», та Порядку затвердженому Постановою КМУ № 159 від 21.02.2001 року;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області (Московський відділ з питань виплати пенсій №27) провести нарахування та виплату грошових коштів у Порядку затвердженому Постановою КМУ №159 від 21.02.2011 року за період з 01.12.2011 року по 31.08.2019 року, виходячи із нарахованої до виплати суми 350763,28 грн. (виплачена Казначейством 13.09.2019 року) та за період з 01.10.2019 року по 30.11.2020 року, виходячи із суми нарахованої компенсації за період з 01.12.2011 року по 31.08.2019 року.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 17.11.2020 року відкрито спрощене провадження в адміністративній справі згідно з положеннями п.10 ч.6 ст.12 та ч.1 ст.257 КАС України, якими унормовано що за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності. Відповідно до п.10 ч.6 ст.12 КАС України, для цілей цього Кодексу справами незначної складності є справи, у яких суд дійде висновку про їх незначну складність, за винятком справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження.

Згідно з положеннями ч.4 ст.229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до положень ст.258 КАС України, суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Згідно з положеннями ч.2,3,4,5 ст.262 КАС України, розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п`ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі. Підготовче засідання при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - протягом п`ятнадцяти днів з дня відкриття провадження у справі. Перше судове засідання у справі проводиться не пізніше тридцяти днів із дня відкриття провадження у справі. За клопотанням сторони суд може відкласти розгляд справи з метою надання додаткового часу для подання відповіді на відзив та (або) заперечення, якщо вони не подані до першого судового засідання з поважних причин. Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що ОСОБА_1 є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 1986 р., визнаний інвалідом II групи безстроково, інвалідність пов`язана з виконанням військових обов`язків по ліквідації аварії на ЧАЕС. Позивач отримує пенсію у відділі № 27 пенсійного фонду Московського району Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, як учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, 1 категорії. 08.04.2010 року Постановою Московського районного суду м. Харкова зобов`язано УПФУ в Московському районі м. Харкова провести перерахунок пенсії по інвалідності ОСОБА_1 у відповідності до ст.50, ч.4 ст.54 ЗУ «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (тобто 0,75% + 8 мін.) виходячи із мінімального розміру пенсії за віком, встановленого ст.28 ЗУ «Про загальнообов`язкове державне страхування» та провести відповідні виплати за період з 10.10.2007 р. до 01.01.2008 р. та з 22.05.2008 р. до 08.04.2010 р. і здійснювати такі виплати у встановленому законодавством розмірі і в подальшому. 15.08.2011 року Постановою Московського районного суду м. Харкова зобов`язано УПФУ в Московському районі м. Харкова здійснити перерахунок та забезпечити виплати державної пенсії ОСОБА_1 , з урахуванням раніше сплачених сум, призначену відповідно до ч.4 ст.54 ЗУ «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», виходячи із розрахункового мінімуму, встановленого ч. 1 ст. 28 ЗУ «Про загальнообов`язкове державне страхування», із збільшенням її на 12% відповідно до постанови КМУ від 13 липня 2004 р. №894 «Про підвищення розміру пенсій відповідно до ч.4 ст.54 ЗУ «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», та у 3,5 рази відповідно до постанови КМУ від 27.12.2005 р. №1293 «Про збільшення розмірів пенсії деяким категоріям громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», з послідуючим її перерахунком та виплатою відповідно до змін діючого законодавства та встановлення нових розмірів прожиткового мінімумів для непрацездатних осіб починаючи з 09.07.2007 р. щодо постанови КМУ № 894 та 01.01.2006 р. щодо постанови КМУ № 1293 постійно на весь час виплати пенсії, без обмеження кінцевою датою. Вказані постанови набрали законної сили. Згідно рішення суду УПФУ позивачу нараховано пенсію у розмірі 24887,64 грн. на місяць. З 01.11.2011 р. УПФУ значно знизив суму виплати, посилаючись на зміну у законодавстві. У листопаді 2011 року УПФУ нарахував доплату за рішеннями суду у сумі 350763,28 грн. та не виплатив її. Виплата була проведена 13.09.2019 року органом, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів. 10.09.2020 року позивач звернувся до відповідача із заявою про нарахування та виплату компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням термінів виплати за постановами Московського районного суду міста Харкова від 08.04.2010 р. по справі №2-а-3220/10, від 15.08.2011 р. по справі №2-а-15236/11, ч.2 ст.46 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати», та Порядку затвердженому Постановою КМУ №159 від 21.02.2001 р. Рішенням №10 від 25.09.2020 року відповідач відмовив у задоволенні заяви позивача. Позивач вважає відмову відповідача протиправною, такою що порушує право па отримання компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати, з огляду на що просить суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача надав до суду відзив на позов, в якому зазначив, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Управлінні та отримує пенсію по інвалідності в розмірі фактичних збитків, як інвалід II групи, згідно Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та обчислену відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 року № 1210 «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». 23.09.2020 року ОСОБА_1 звернувся із заявою щодо нарахування та виплати компенсації втрати частини доходів згідно Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 року №159, Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» відповідно до постанови Московського районного суду м. Харкова від 08.04.2010 року по справі №2-а-3220/10 та постанови Московського районного суду м. Харкова від 15.08.2011 року по справі №2-а-15236/11. Рішенням № 10 відділу з питань виплати пенсій №27 управління з питань виплати пенсій головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 25.09.2020 року було відмовлено ОСОБА_1 в нарахуванні та виплаті компенсації втрати частини доходів. Вказане рішення мотивоване тим, що Постанова Московського районного суду м. Харкова від 08.04.2010 року по справі №2-а-3220/10 не містить зобов`язань органу Пенсійного фонду нарахувати та виплатити компенсацію, перерахована сума пенсії одержана позивачем у липні 2010 року. Постанова Московського районного суду м. Харкова від 15.08.2011 року по справі №2-а-15236/11 виконана в межах повноважень Управління та відповідно до діючого законодавства. Відповідно до п.3 п.13 Порядку №440, довідкою управління Пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова про здійснення нарахування на виконання рішення суду від 03.10.2017 року №25018 надано розмір нарахованого перерахунку по пенсії згідно постанови Московського районного суду м. Харкова від 15.08.2011 року по справі №2-а-15236/11, а саме 350763,28 грн. Таким чином, виплату заборгованості за рішенням суду, які видані або ухвалені до 01.01.2013 року, згідно діючих законодавчих актів покладено не на орган Пенсійного фонду України, а на інший орган - орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, що унеможливлює нарахування та виплату компенсації органом Пенсійного фонду України. З огляду на викладене, з адміністративним позовом не погоджується та просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд зазначає наступне.

З наявних матеріалів справи судом встановлено, що ОСОБА_1 є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 1986 р., визнаний інвалідом II групи безстроково, інвалідність пов`язана з виконанням військових обов`язків по ліквідації аварії на ЧАЕС.

Позивач перебуває на обліку в Управлінні та отримує пенсію по інвалідності в розмірі фактичних збитків, як інвалід II групи, згідно Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та обчислену відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 року № 1210 «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Постановою Московського районного суду м. Харкова від 08.04.2010 року по справі №2-а-3220/10 зобов`язано УПФУ в Московському районі м. Харкова провести перерахунок пенсії по інвалідності ОСОБА_1 у відповідності до ч.4 ст. 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, відповідно до ст. 50 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» виходячи із мінімального розміру пенсії та віком, встановленого ст.28 ЗУ «Про загальнообов`язкове державне страхування» та пронести відповідні виплати за період з 10.10.2007р. до 01.01 2008р. та з 22.05.2008р. до 08.04.2010р. і здійснювати такі виплати у встановленому законодавством розміру і в подальшому.

Судом встановлено, що на виконання вказаного рішення суду у липні 2010 року позивач отримав пенсійні виплати у розмірі у розмірі 17173,64 грн., що не заперечувалось сторонами у справі.

Окрім цього, постановою Московського районного суду м. Харкова від 15.08.2011 року по справі №2-а-15236/11 зобов`язано УПФУ в Московському районі м. Харкова здійснити перерахунок та забезпечити виплати державної пенсії ОСОБА_1 , з урахуванням раніше сплачених сум, призначену відповідно до ч.4 ст.54 ЗУ «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», виходячи із розрахункового мінімуму, встановленого ч.1 ст.28 ЗУ «Про загальнообов`язкове державне страхування», із збільшенням її на 12% відповідно до постанови КМУ від 13 липня 2004 р. №894 «Про підвищення розміру пенсій відповідно до ч.4 ст.54 ЗУ «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», та у 3,5 рази відповідно до постанови КМУ від 27.12.2005 р. №1293 «Про збільшення розмірів пенсії деяким категоріям громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», з послідуючим її перерахунком та виплатою відповідно до змін діючого законодавства та встановлення нових розмірів прожиткового мінімумів для непрацездатних осіб починаючи з 09.07.2007 р. щодо постанови КМУ №894 та 01.01.2006 р. щодо постанови КМУ №1293 постійно на весь час виплати пенсії, без обмеження кінцевою датою.

Також, вказаною постановою суду зобов`язано Управління Пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова провести нарахування та забезпечити виплату компенсації втрати частини доходів у зв`язку із порушення строків виплати державної та додаткової пенсії ОСОБА_1 відповідно до ч.4 ст.54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» виходячи із розрахункового мінімуму, встановленого ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», у розмірі обчисленому відповідно до Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 року №159 за період 10.10.2007 року по 01.01.2008 року та з 22.05.2008 року по 08.04.2010 року.

Вказана постанова набрала законної сили.

Відповідно до п.3 п.13 Порядку №440, довідкою управління Пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова про здійснення нарахування на виконання рішення суду від 03.10.2017 року №25018 надано розмір нарахованого перерахунку по пенсії згідно постанови Московського районного суду м. Харкова від 15.08.2011 року по справі №2-а-15236/11, а саме 350763,28 грн. Вказана довідка була направлена на адресу управління Державної виконавчої служби.

Виплата на користь позивача суми боргу у розмірі 350763,28 грн. була проведена 13.09.2019 року органом, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, що не заперечувалось стонами у справі та підтверджується випискою з рахунку АТ "Альфа-Банк".

З наявних матеріалів справи вбачається, що 10.09.2020 року позивач звернувся до відповідача із заявою про нарахування та виплату компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням термінів виплати за постановами Московського районного суду міста Харкова від 08.04.2010 р. по справі №2-а-3220/10, від 15.08.2011 р. по справі №2-а-15236/11, ч.2 ст.46 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» , Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати», та Порядку затвердженому Постановою КМУ № 159 від 21.02.2001 р.

Вказана заява була розглянута відповідачем та рішенням відділу з питань виплати пенсій №27 управління з питань виплати пенсій головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області №10 від 25.09.2020 року було відмовлено ОСОБА_1 в нарахуванні та виплаті компенсації втрати частини доходів. Вказане рішення мотивоване тим, що виплату заборгованості за рішенням суду, які видані або ухвалені до 01.01.2013 року, згідно діючих законодавчих актів покладено не на орган Пенсійного фонду України, а на інший орган - орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, що унеможливлює нарахування та виплату компенсації органом Пенсійного фонду України.

Вважаючи, що відповідач протиправно відмовив у нарахуванні та виплати компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням термінів виплати за постановами Московського районного суду м. Харкова від 08.04.2010 року по справі №2-а-3220/10, від 15.08.2011 року по справі №2-а-15236/11 у відповідності до приписів ч.2 ст.46 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати», та Порядку затвердженому Постановою КМУ № 159 від 21.02.2001 року, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

З приводу спірних правовідносин суд зазначає наступне.

Відносно позовної вимоги визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (відділ з питань виплати пенсій № 27) виражені у відмові нарахувати та виплатити компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням термінів виплати за постановою Московського районного суду м. Харкова від 08.04.2010 року по справі №2-а-3220/10, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що постановою Московського районного суду м. Харкова від 15.08.2011 року по справі №2-а-15236/11 зобов`язано Управління Пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова провести нарахування та забезпечити виплату компенсації втрати частини доходів у зв`язку із порушення строків виплати державної та додаткової пенсії ОСОБА_1 відповідно до ч.4 ст.54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» виходячи із розрахункового мінімуму, встановленого ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», у розмірі обчисленому відповідно до Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 року №159 за період 10.10.2007 року по 01.01.2008 року та з 22.05.2008 року по 08.04.2010 року.

Тобто, в межах справи №2-а-15236/11 судом вирішено позовну вимогу щодо нарахування та виплати компенсації втрати частини доходів у зв`язку із порушення строків виплати державної та додаткової пенсії ОСОБА_1 за постановою Московського районного суду м. Харкова від 08.04.2010 року по справі №2-а-3220/10.

З наявних матеріалів справи вбачається, що на підставі постанови Московського районного суду м. Харкова від 15.08.2011 року по справі №2-а-15236/11 було нараховано та виплачено ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів за період з 01.01.2006 року по 30.09.2011 року у розмірі 2561,03 грн.,

Таким чином, суд приходить до висновку про відсутність протиправних дій Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (відділ з питань виплати пенсій № 27) щодо відмови нарахувати та виплатити позивачу компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням термінів виплати за постановою Московського районного суду м. Харкова від 08.04.2010 року по справі №2-а-3220/10, відповідно підстави для задоволення адміністративного позову в цій частині - відсутні.

Щодо позовних вимог визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (відділ з питань виплати пенсій № 27) виражені у відмові нарахувати та виплатити компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням термінів виплати за постановою Московського районного суду м. Харкова від 15.08.2011 року по справі №2-а-15236/11, ч.2 ст.46 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати», та Порядку затвердженому Постановою КМУ №159 від 21.02.2001 року та зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (Московський відділ з питань виплати пенсій №27) провести нарахування та виплату грошових коштів у Порядку затвердженому Постановою КМУ №159 від 21.02.2011 року за період з 01.12.2011 року по 31.08.2019 року, виходячи із нарахованої до виплати суми 350763,28 грн. (виплачена Казначейством 13.09.2019 року), суд зазначає наступне.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд зазначає, що питання, пов`язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" № 2050-ІІІ (далі - Закон № 2050-ІІІ) та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №159 (далі - Порядок № 159).

За статтею 1 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строку їх виплати» №2050-ІІІ (далі - Закон №2050-ІІІ) підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Зі змісту цієї норми випливає, що право на компенсацію частини доходів у громадянина пов`язується з настанням такого юридичного факту (події), як невиплата грошового доходу у встановлені строки його виплати.

Згадані вище статті 2, 3 цього Закону встановлюють строк затримки виплати доходу, за якого виникає право на компенсацію, - один і більше календарних місяців; дається визначення поняття «доходи» для цілей цього Закону; а також порядок обчислення суми компенсації.

З метою реалізації Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 21 лютого 2001 р. N 159, якою затвердив Порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати (далі - Порядок №159).

Пункти 1, 2 Порядку №159 відтворюють положення Закону №2050-ІІІ і лише конкретизують підстави та механізм виплати компенсацій.

У пункті 4 Порядку №159 прописано, що сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.

Наведене нормативне регулювання не встановлює першості нарахування і виплати доходу, який своєчасно не був виплачений, та не ставить у залежність компенсацію втрати частини грошових доходів від попереднього, окремого нарахування доходів. За цим регулюванням правове значення має те, чи з порушенням строків був виплачений нарахований дохід, чи виплачений і коли цей платіж, чи не нараховувався і не виплачувався грошовий дохід, право на який визнано судовим рішенням. Саме ці події є тими юридичними фактами, з якими пов`язується виплата компенсації втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати.

При цьому слід зазначити, що кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати, мають компенсаторний характер. Вони спрямовані на забезпечення достатнього життєвого рівня та купівельної спроможності особи у зв`язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.

Використане у статті 3 Закону №2050-ІІІ та пункті 4 Порядку №159 формулювання, що компенсація обчислюється як добуток «нарахованого, але не виплаченого грошового доходу» за відповідний місяць, означає, що має існувати обов`язкова складова обчислення компенсації - невиплачений грошовий дохід, який може бути або нарахований, або який можна нарахувати, зокрема, і на підставі судового рішення.

Аналогічний підхід до розуміння зазначених норм права Верховний Суд України висловив раніше у постановах від 19 грудня 2011 року (справа №6-58цс11), від 11 липня 2017 року (справа №21-2003а16). Такий підхід підтримано і Верховним Судом, зокрема, у постанові від 3 липня 2018 року (справа №521/940/17).

Зміст і правова природа спірних правовідносин у розумінні положень статей 1-3 Закону №2050-ІІІ, окремих положень Порядку №159 дають підстави вважати, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але не виплачені.

Доводи відповідача, що виплата заборгованості по пенсії позивача за рішенням суду, здійснювалась органом, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, що на думку відповідача звільняє орган пенсійного фонду від обов`язку нарахувати та виплатити компенсацію втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати є безпідставними, оскільки компенсація, передбачена Законом №2050-ІІІ, виплачується у разі порушення строків виплати доходу (перерахованої пенсії), а не виконання рішення суду. Оскільки вказані кошти нараховані в результаті перерахунку пенсії та відновлення прав позивача, порушених при виплаті пенсії у меншому розмірі, вказана сума є доходом в розумінні ст. 2 Закону №2050-ІІІ.

Суд зазначає, що основною умовою для виплати громадянину передбаченої ст. 2 Закону №2050-ІІІ та Порядком, компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії). Кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації громадянину частини доходу, в тому числі пенсії, у зв`язку з порушенням строків її виплати, мають компенсаторний характер.

Також, дія зазначених нормативних актів поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), та стосується усіх доходів, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру (зокрема, пенсії).

Судом встановлено, що нарахування та виплата позивачу пенсії відбулись на виконання судового рішення, при цьому несвоєчасне нарахування сум відбулось з вини органу, що призначає і виплачує пенсію.

Таким чином, орган пенсійного фонду є відповідальним за своєчасне та в повному обсязі нарахування та виплату пенсійних виплат, в тому числі на виконання рішення суду.

Вказаний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 14.05.2019 року у справі №804/2994/18.

При цьому, частиною першою статті 5 Закону № 4901-VI передбачено, що у разі якщо центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, протягом трьох місяців не перерахував кошти за рішенням суду про стягнення коштів, крім випадку, зазначеного в частині четвертій статті 4 цього Закону, стягувачу виплачується компенсація в розмірі трьох відсотків річних від несплаченої суми за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Натомість, постанова Московського районного суду м. Харкова від 15.08.2011 року по справі №2-а-15236/11 носить зобов`язальний характер та відповідальність органу державного казначейства не є предметом позову у межах даної справи.

При цьому суд зазначає, що розрахунок суми покладається на відповідача.

Вказаний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 16.12.2020 року по справі 521/21718/16-а, від 30.09.2020 року по справі №280/676/19, від 20.02.2018 року по справі №522/5664/17.

Відповідно до положень ч.5 ст.242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відносно тверджень відповідача, що оскільки бюджетні асигнування з Державного бюджету України Пенсійному фонду України не збільшувалися, виплата пенсій здійснювалася з урахуванням пунктів 20 та 29 ч.1 ст.116 Бюджетного кодексу України в межах бюджетних призначень, суд зазначає, що Європейський Суд з прав людини у рішенні по справі "Кечко проти України" зауважував, що реалізація особою права, що пов`язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 08 листопада 2005 року у справі «Кечко проти України» (заява №63134/00) зауважив, що в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм працівникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни до законодавства. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах, доки відповідні положення є чинними (пункт 23 рішення). Також Суд не прийняв аргумент Уряду України щодо відсутності бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов`язань.

Отже, реалізація особою права, що пов`язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних, чинних на час виникнення спірних правовідносин, нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.

При цьому, суд зауважує, що позивач просить суд зобов`язати відповідача провести нарахування та виплату грошових коштів у Порядку затвердженому Постановою КМУ №159 від 21.02.2011 року за період з 01.12.2011 року по 31.08.2019 року, виходячи із нарахованої до виплати суми 350763,28 грн., яка виплачена Казначейством 13.09.2019 року.

Однак, з наявних матеріалів справи вбачається, що згідно розпорядження відділу з виплати пенсій управління ПФУ в Московському районі м. Харкова від 30.09.2011 року, вирішено виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів згідно постанови №2-А-15236/2011 від 15.08.2011 року за період з 01.01.2006 року по 30.09.2011 року у розмірі 2561,03 грн.

Судом встановлено, що вказана сума компенсації була включена до загальної суми 350763,28 грн., яка була нарахована позивачу на підставі постанови Московського районного суду м. Харкова від 15.08.2011 року по справі №2-а-15236/11.

Згідно з положеннями ст. 1, 2 Закону № 2050-ІІІ підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи). Така компенсація провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.

Отже, чинним законодавством не передбачено можливості нарахувати компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати, як вимагає позивач, оскільки перелік доходів, несвоєчасна сплата яких породжує право на компенсацію чітко та вичерпно визначена ст.2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» №2050-ІІІ від 19.10.2000 та п.3 Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 №159.

З огляду на викладене, позивач не набув право на компенсацію втрати частини доходів згідно постанови №2-А-15236/2011 від 15.08.2011 року у межах суми 2561,03 грн., відповідно в цій частині позовних вимог належить відмовити.

На підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області (Московський відділ з питань виплати пенсій №27) провести нарахування та виплату грошових коштів у Порядку затвердженому Постановою КМУ №159 від 21.02.2011 року за період з 01.10.2019 року по 30.11.2020 року, виходячи із суми нарахованої компенсації за період з 01.12.2011 року по 31.08.2019 року, також заявлені з приводу нарахування компенсації на суми компенсації та не підлягають задоволенню.

Відповідно до положень ч.2 ст.9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У відповідності до пункту 10 частини 2 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України, суд в порядку адміністративного судочинства може прийняти рішення про інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Відповідно до пунктів 21, 24 рішення у справі "Федоренко проти України" (№25921/02) Європейський суд з прав людини, здійснюючи прецедентне тлумачення статті 1 Першого Протоколу до Конвенції сформулював правову позицію про те, що право власності може бути "існуючим майном" або "виправданими очікуваннями" щодо отримання можливості ефективного використання права власності чи "законними сподіваннями" отримання права власності. Аналогічна правова позиція сформульована Європейським судом з прав людини і в справі Стреч проти Сполучного Королівства ("Stretch - United Kingdom" №44277/98).

У межах вироблених Європейським судом з прав людини підходів до тлумачення поняття "майно", а саме в контексті статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, це поняття охоплює як "наявне майно", так і активи включаючи право вимоги, з посиланням на які заявник може стверджувати, що він має принаймні законні очікування стосовно ефективного здійснення свого "права власності" (пункт 74 рішення Європейського суду з прав людини "Фон Мальтцан та інші проти Німеччини"). Суд робить висновок, що певні законні очікування заявників підлягають правовому захисту, та формує позицію для інтерпретації вимоги як такої, що вона може вважатися "активом": вона повинна мати обґрунтовану законну підставу, якою, зокрема є чинна норма закону, тобто встановлена законом норма щодо виплат (пенсійних, заробітної плати, винагороди, допомоги) на момент дії цієї норми є "активом", на який може розраховувати громадянин як на свою власність ("Von Maltzan and Others v. Germany" № 71916/01, № 71917/01 та № 10260/02).

Також суд враховує судову практику Європейського суду з прав людини, який у рішенні від 15 листопада 1996 року у справі "Чахал проти Об`єднаного Королівства" (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

Стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності "небезпідставної заяви" за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Засіб захисту, повинен бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п.75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02)).

Отже, "ефективний засіб правого захисту" у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.

Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

У рішенні від 31.07.2003 у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Салах Шейх проти Нідерландів», ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17.07.2008) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

При обранні способу відновлення порушеного права позивача суд виходить з принципу верховенства права щодо гарантування цього права статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.

З метою повного та всебічного захисту прав позивача, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги позивача шляхом визнання протиправною бездіяльності Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, яка полягає у не нарахуванні і не виплаті ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв`язку із порушенням строків виплати пенсії за постановою Московського районного суду м. Харкова від 15.08.2011 року по справі №2-а-15236/11 за період з 01.12.2011 року по 31.08.2019 року (період визначений позивачем), виходячи із суми 348202,25 грн. (350763,28 грн. - 2561,03 грн.), та як наслідок наявність підстав для зобов`язання Головного управління Пенсійного Фонду України в Харківській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 суму компенсації втрати частини доходів, за період з 01.12.2011 року по 31.08.2019 року, у зв`язку з порушенням строків виплати суми недоотриманої пенсії згідно з постановою Московського районного суду м. Харкова від 15.08.2011 року по справі №2-а-15236/11, виходячи із суми 348202,25 грн..

В іншій частині підстави для задоволення адміністративного позову - відсутні.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Зважаючи на встановлені у справі обставини та з огляду на приписи норм чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про часткове задоволення адміністративного позову.

Судові витрати підлягають розподілу відповідно до приписів ст.139 КАС України.

Керуючись ст.ст. 19, 139, 205, 229, 241-247, 250, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (Московський відділ з питань виплати пенсій №27) (61022, м. Харків, майдан Свободи, 5, Держпром, 3 під`їзд, 2 поверх, м. Харків, 61022, код ЄДРПОУ 14099344) про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, яка полягає у не нарахуванні і не виплаті ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв`язку із порушенням строків виплати пенсії за постановою Московського районного суду м. Харкова від 15.08.2011 року по справі №2-а-15236/11 за період з 01.12.2011 року по 31.08.2019 року, виходячи із суми 348202,25 грн.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області (61022, м. Харків, майдан Свободи, 5, Держпром, 3 під`їзд, 2 поверх, м. Харків, 61022, код ЄДРПОУ 14099344) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) суму компенсації втрати частини доходів, за період з 01.12.2011 року по 31.08.2019 року, у зв`язку з порушенням строків виплати суми недоотриманої пенсії згідно з постановою Московського районного суду м. Харкова від 15.08.2011 року по справі №2-а-15236/11, виходячи із суми 348202,25 грн.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення, з урахуванням приписів п.3 Прикінцевих положень КАС України.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення складено 12.01.2021 року.

Суддя Біленський О.О.