Рішення № 94098420, 12.01.2021, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/12953/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 січня 2021 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Катаєвої Е.В., розглянувши у письмовому провадженні в місті Одесі справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Військової частини А4217 (вул. Незалежності, 1, м. Білгород-Дністровський, Одеська область, 67701) про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язати вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

До Одеського окружного адміністративного суду звернувся з адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини А4217 (далі в/ч А4217), в якому позивач просить:

- визнати протиправною бездіяльність відповідача, щодо невиплати в повному розмірі індексації грошового забезпечення йому - ОСОБА_1 за період з 29.07.2016 року по 28.02.2018 року включно із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) - січень 2008 року;

- зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити йому - ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 29.07.2016 року по 28.02.2018 року включно в сумі 66 603,41 грн із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) - січень 2008 року;

- визнати протиправною бездіяльність відповідача, щодо невиплати в повному розмірі індексації грошового забезпечення йому - ОСОБА_1 за період з 01.03.2018 року по 14.06.2020 року включно із застосуванням щомісячної фіксованої індексації 3 881,10 грн відповідно до абзацу 4 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення» затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078;

- зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити йому - ОСОБА_1 фіксовану індексацію грошового забезпечення за період з 01.03.2018 року по 14.06.2020 року включно в сумі 106 610,67 грн відповідно до абзацу 4 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення» затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078.

Позивач зазначив, що він проходив військову службу в Збройних Силах України у в/ч А4217 з 20.07.2016 року по 14.06.2020 року. В період проходження служби йому не в повному обсязі нараховувалась та виплачувала індексація грошового забезпечення.

07.07.2020 року позивач звернувся до відповідача із заявою про нарахування та виплату індексації грошового забезпечення, проте отримав відповідь від 30.07.2020 року про відсутність підстав для задоволення заяви.

Позивач вважаючи дії відповідача протиправними, такими, що порушують його права та вимоги Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» №1282-ХІІ (далі за текстом - Закон №1282-ХІІ), згідно з яким грошове забезпечення підлягає індексації, просив задовольнити позов.

Ухвалою суду від 26.11.2020 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження та призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін. Повернуто без розгляду клопотання позивача про витребування доказів.

Ухвалою суду від 12.01.2021 року виправлена описка в ухвалі суду від 26.11.2020 року.

Справа розглянута у письмовому провадженні.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проходив військову службу, зокрема, у в/ч А4217.

Наказом командира в/ч А4217 від 29.07.2016 року №37 матроса ОСОБА_1 , призначено наказом командувача ВМС ЗСУ від 25.07.2016 року на посаду старшого навідника 3-го розрахунку 2-го гарматного артилерійського взводу 2-ої гарматної артилерійської батареї, якій прибув з в/ч А3163 м. Миколаїв, для подальшого проходження військової служби, з 29.07.2016 року зараховано до списків особового складу в/ч А4217 (а.с.29).

Наказом командира в/ч А4217 від 15.06.2020 року №133 старшого матроса ОСОБА_1 старшого навідника 2-го розрахунку 1-го гарматного артилерійського взводу 1-ої гарматної артилерійської батареї звільненого наказом командира в/ч А4217 від 20.04.2020 року у запас за п. «а» ч.5 ст.26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», вважати таким, що справи та посаду здав. З 14.06.2020 року виключений зі списків особового складу та всіх видів грошового забезпечення (а.с.30).

Позивач вважаючи, що йому не у повному обсязі нарахована та виплачена індексація грошового забезпечення за вказаний період служби звернувся до відповідача із заявою та отримав відповідь від 30.07.2020 року про відсутність підстав для задоволення заяви. Відповідач зазначив, що з грудня 2018 року по червень 2020 року індексація виплачувалась, про що зазначено у картках особового рахунку (а.с.18-19).

Вважаючи порушеними свої права, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Спірні правовідносини між сторонами виникли з приводу не нарахування та невиплати позивачу у повному обсязі індексації грошового забезпечення за період його служби у в/ч А4217 у період з 29.07.2016 року по 14.06.2020 року.

Статтею 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.

Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

Статтею 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» встановлено, що грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначені Законом України «Про індексацію грошових доходів населення».

Згідно зі статтею 1 цього Закону індексація грошових доходів населення - це встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Згідно зі ст.2 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення).

Частиною 2 ст.5 Закону встановлено, що підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України.

Законом України №76-VIII від 28.12.2014 року статтю 5 доповнено частиною шостою, якою визначено, що проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування на відповідний рік. Вказана частина ст.5 діє в редакції Закону України №2148-VIII від 03.10.2017 року, а саме проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування на відповідний рік.

Частиною 5 ст.242 КАС України встановлено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Щодо спірних правовідносин по даній справі висновки щодо застосування норм права, викладені в постанові Верховного Суду від 12.12.2018 року по справі №825/874/17, який зазначив, що індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій щодо оплати праці. При цьому відповідно до вимог чинного законодавства України, проведення індексації, у зв`язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією), є обов`язком для всіх юридичних осіб-роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.

Положеннями Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» та Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою КМУ від 17.07.2003 року від 17.07.2003 року №1078 визначено джерело коштів на проведення індексації. Разом з тим, виплата індексації не ставиться, вищевказаними нормативно-правовими актами, у залежність від надходження коштів до власника підприємства, установи, організації. Однак, суди попередніх інстанцій правильно зазначили, що відсутність на рахунках відповідача коштів для виплати індексації грошового забезпечення не є належним доказом неможливості здійснення вказаних виплат (доказом наявності поважних причин не проведення розрахунку).

Європейський суд з прав людини у рішенні від 08 листопада 2005 року у справі «Кечко проти України» (заява №63134/00) зауважив, що в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм працівникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни до законодавства. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах, доки відповідні положення є чинними (пункт 23 рішення). Також Суд не прийняв аргумент Уряду України щодо відсутності бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов`язань.

Верховний Суд зазначив, що реалізація особою права, що пов`язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних, чинних на час виникнення спірних правовідносин, нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.

Таким чином, відповідач був зобов`язаний нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення.

Згідно приписів частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною 2 статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень на відповідність закріпленим ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. При цьому під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право. Тому завданням адміністративного судочинства завжди є контроль легальності.

Зокрема, повноваження суду при вирішенні справи визначені статтею 245 КАС України. Відповідно до п. 4 ч. 2 цієї норми, у разі задоволення позову, суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії. При цьому, у випадку, коли закон встановлює повноваження суб`єкта публічної влади в імперативній формі, тобто його діяльність чітко визначена законом, то суд зобов`язує відповідача прийняти конкретне рішення чи вчинити певну дію. У випадку, коди ж суб`єкт наділений дискреційними повноваженнями, то суд може лише вказати на заявлені порушення, допущені при прийнятті оскаржуваного рішення (дій), та зазначити норми закону, яку відповідач повинен застосувати при вчиненні дії (прийнятті рішення), з урахуванням встановлених судом обставин.

Суд по даній справі дійшов правового висновку про протиправну бездіяльність відповідача щодо не нарахування та невиплати у повному обсязі індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період його служби у в/ч А4217 з 29.07.2016 року по 14.06.2020 року.

У той же час суд вважає, що розрахунок індексації грошового забезпечення є компетенцією відповідача як органу, в якому позивач проходив службу і отримував грошове забезпечення з визначенням базового періоду та нарахування індексації в залежності від посадового окладу та отриманого грошового забезпечення.

Завдання адміністративного судочинства щодо контролю легальності рішення відповідача можливо при здійснені розрахунку індексації грошового забезпечення суб`єктом владних повноважень та виплати його позивачу.

Таким чином, правовим висновком суду є те, що відповідач зобов`язаний вирішити питання щодо нарахування та виплати у повному обсязі індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період його служби у в/ч А4217 з 29.07.2016 року по 14.06.2020 року.

Відповідно до ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно зі ст.245 КАС України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково. У разі задоволення позову суд може прийняти рішення, зокрема, про визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Згідно ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Статтею 76 КАС України визначено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує, відповідно до свого внутрішнього переконання.

Враховуючи встановлені обставини суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню .

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 5, 6, 7, 9, 242-246 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Військової частини А4217 (вул. Незалежності, 1, м. Білгород-Дністровський, Одеська область, 67701, код ЄДРПОУ 26614871) про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язати вчинити певні дії, - задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність військової частини А4217 щодо не нарахування та невиплати у повному обсязі ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за час проходження військової служби у військовій частині А4217 за період з 29.07.2016 року по 14.06.2020 року.

Зобов`язати військову частину А4217 нарахувати та виплатити у повному обсязі ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за час проходження військової служби у військовій частині А4217 за період з 29.07.2016 року по 14.06.2020 року, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у даному рішенні.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили у порядку ст. 255 КАС України.

Рішення може бути оскаржене у порядку та строки встановлені ст. 295-297 КАС України.

Суддя Е.В. Катаєва

.