Рішення № 94096569, 29.12.2020, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 грудня 2020 року Справа № 160/14529/20

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Олійника В. М.

розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду

України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

06 листопада 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якій просить:

- визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області у перерахунку пенсії відповідно до п. «г» ст.77 Закону України «Про пенсійне забезпечення», а також у здійсненні перерахунку стажу відповідно до статті 58 Закону України «Про пенсійне забезпечення»;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити перерахунок підвищення пенсії у розмірі 50% мінімальної пенсії за віком згідно з пунктом «г» статті 77 Закону України «Про пенсійне забезпечення», починаючи з 03 червня 2019 року, з урахуванням раніше виплачених сум, і проводити відповідні виплати, як репресованій особі, яку у подальшому було реабілітовано;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити зарахування часу відбування покарання, як репресованій особі, яку у подальшому було реабілітовано, до стажу у потрійному розмірі відповідно до вимог статті 58 Закону України «Про пенсійне забезпечення»;

стягнути з відповідача відшкодування моральної шкоди 100 000 грн.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що він є реабілітованою особою згідно ст.1 Закону УРСР від 17.04.1991 "Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні".

На його звернення про проведення перерахунку пенсії відповідно до п. «г» ст. 77 Закону України «Про пенсійне забезпечення», а також здійснення перерахунку стажу відповідно до статті 58 Закону України «Про пенсійне забезпечення» відповідач відмовив у перерахунку трудового стажу у потрійному розмірі і підвищення пенсії на 50 процентів, а лише врахував надбавку реабілітованим згідно п. 4.2 постанови КМУ №654, про яку позивач не просив.

Позивач вважає, що відмова відповідача у перерахунку стажу та підвищення пенсії є такою, що порушує його право на пенсійне забезпечення, зважаючи на пріоритетність закону над підзаконними нормативно-правовими актами застосуванню підлягає саме пункт «г» частини першої статті 77 Закону України «Про пенсійне забезпечення», яка передбачає підвищення пенсії репресованим особам, які у подальшому реабілітовані, на 50 процентів, а не постанова Кабінету Міністрів України № 654 від 16 липня 2008 року «Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян», яка має нижчу юридичну силу та істотно звужує обсяг встановлених законом прав.

Крім того, в обґрунтування позову позивач зазначив, що отримання вказаних відповідей з немотивованими відмовами і відвертим обманом, через безплідне і образливе спілкування з робітниками і посадовцями Пенсійного фонду йому спричинена моральна шкода яку останній оцінює в 100 000 грн.

Ухвалою суду від 11 листопада 2020 року відкрито спрощене провадження у справі без виклику учасників справи.

04 грудня 2020 року на адресу суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній просить відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог, враховуючи наступне.

Щодо вимоги позивача здійснити перерахунок підвищення пенсії у розмірі 50% мінімальної пенсії за віком відповідно до п. «г» ст. 77 Закону України «Про пенсійне забезпечення», останній зазначив, що 03.06.2020 р. ОСОБА_1 звернувся до Головного управління із заявою про перерахунок пенсії згідно статті 77 пункту "г" Закону України "Про пенсійне забезпечення" (Далі - Закон №1788) та відповідним пакетом документів.

Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області листами від 03.07.2020 за №12288-12751/М-03/8-0400/20 та від 18.08.2020 за №22324-19945/М-03/8-2800/20 повідомило позивача про проведення йому перерахунку пенсії та, зокрема, встановлення надбавки до пенсії як реабілітованому, відповідно до п. "г" ст. 77 Закону №1788 у розмірі 54,4 гривні.

Головне управління на підставі поданих документів та чинного законодавства здійснило перерахунок пенсії ОСОБА_1 на підставі п. «г» ст. 77 Закону №1788 в розмірі встановленому постановою КМУ №654.

У випадку застосування при перерахунку пенсії розміру підвищення визначеного Законом України "Про пенсійне забезпечення", замість встановленого постановою "Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян", як закону, що має вищу юридичну силу, дане підвищення становитиме 9,96 грн., а саме як 50% від 19,91 грн. - мінімального розміру пенсії за віком станом на 31.12.2003, як закріплено приписами чинного в сфері пенсійного забезпечення Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Щодо вимоги позивача зарахувати час відбування покарання, як репресованій особі, яку в подальшому було реабілітовано, до стажу у потрійному розмірі відповідно до ст.58 Закону України «Про пенсійне забезпечення» представник відповідача наголосив, що відповідно до статті 6 Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років", реабілітованим громадянам відповідно до цього Закону час тримання під вартою, відбування покарання в місцях позбавлення волі, заслання або перебування на примусовому лікуванні зараховується у потрійному розмірі в стаж роботи для призначення трудових пенсій.

Згідно пункту 12 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою КМУ від 12.08.1993 №637 (надалі - Порядок) - час утримання під вартою, час відбування покарання в місцях позбавлення волі та час перебування в засланні й на примусовому лікуванні підтверджується довідками МВС і зараховується до трудового стажу за наявності документів про реабілітацію (довідки суду, органів прокуратури чи досудового розслідування про закриття кримінального провадження або довідки суду про ухвалення виправдувального вироку).

При зверненні за перерахунком пенсії ОСОБА_1 надав до Головного управління (щодо статусу реабілітованого) наступні документи:

посвідчення серії НОМЕР_1 , видане 19.03.2020 управлінням соціального захисту населення виконкому Центрально - Міської районної у м. Кривому Розі ради;

копія рішення Національної комісії з реабілітації від 27.08.2019 (м.Київ);

копія вироку суду Ханти-Мансійського автономного округу Тюменської області (Росія) від 26.04.1983 (наданий до управління разом із заявою від 31.08.2020).

Інших документів, підтверджуючих відбуття ОСОБА_1 покарання у вигляді позбавлення волі строком на 1 рік, до управління надано не було, зокрема довідки МВС, якою підтверджується час утримання під вартою, час відбування покарання в місцях позбавлення волі.

Щодо вимоги позивача про проведення перерахунку саме з 03 червня 2019 року, останній наголосив, що реабілітованим, які мають право на передбачені цим Законом пільги, видається посвідчення єдиного зразка, що затверджується Кабінетом Міністрів України.

Статус "реабілітованого" позивач набув з 19 березня 2020 року.

Посилання ОСОБА_1 в позовній заяві на статті Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" взагалі та, зокрема, щодо строку призначення пенсій - є помилковим, оскільки позивач знаходиться на обліку в Головному управлінні та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Щодо вимоги позивача про стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на його користь 100 000 грн. моральної шкоди, останній зазначив, що вказана вимога також не підлягає задоволенню, оскільки позивачем не надано жодного доказу в підтвердження факту заподіяння йому моральних страждань та їх зв`язку з діями управління, не надано обґрунтованого розрахунку заявленої суми моральної шкоди.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши норми чинного законодавства України, суд встановив наступні обставини.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - позивач, є реабілітованою особою згідно ст.1 Закону УРСР від 17.04.1991 "Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні", що підтверджується рішенням Національної комісії з реабілітації від 27 серпня 2019 року та посвідченням серії НОМЕР_1 виданим Управлінням праці та соціального захисту населення виконкому Центрально-Міської районної у місті Кривому Розі ради від 19 березня 2020 року.

03 червня 2020 року позивач звернувся до відповідача із заявою, у якій просив провести перерахунок пенсії відповідно до п. «г» ст. 77 Закону України «Про пенсійне забезпечення», а також здійснити перерахунок стажу відповідно до статті 58 Закону України «Про пенсійне забезпечення». До заяви позивач додав посвідчення реабілітованого і Висновок Національної комісії з реабілітації.

На вказану заяву відповідач надіслав позивачу листа, в якому зазначив, що відповідно до пункту 12 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637, час утримання під вартою, час відбування покарання в місцях позбавлення волі та час перебування в засланні й на примусовому лікуванні підтверджується довідками МВС і зараховується до трудового стажу за наявності документів про реабілітацію (довідки суду, органів прокуратури чи досудового розслідування про закриття кримінального провадження або довідки суду про ухвалення виправдувального вироку).

За інформацією Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області в матеріалах пенсійної справи позивача відсутні документи, які б давали йому право на пільгове обчислення страхового стажу.

У разі надання необхідних документів, питання зарахування часу відбування покарання в місцях позбавлення волі, як особі необгрунтовано притягнутої до кримінальної відповідальності, в пільговому обчисленні буде вирішуватися відповідно до вимог чинного законодавства.

Також позивача повідомлено, що до його пенсії встановлено підвищення в розмірі 54,40 грн.

Не будучи задоволеним вищевказаною відповіддю, 25 червня 2020 р. позивач повторно звернувся із заявою до відповідача із проханням провести перерахунок пенсії і стажу.

На вказану заяву відповідач надіслав лист-відповідь, в якому зазначив, що згідно заяви позивача було проведено перерахунок пенсії за ч. 4 ст. 42 Закону та було встановлено надбавку реабілітованим згідно пп. 2 п. 4 Постанови КМУ від 16.07.2008 року №654 «Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян».

Постановою президії верховного суду РРФСР від 24.10.1990 р. вирок суду Ханти-Мансійського автономного округу Тюменської області від 26.04.1983 р. про позбавлення волі на строк 1 рік скасовано, справу закрито за відсутності злочину.

У зв`язку з цим відсутні підстави зарахувати у потрійному розмірі період позбавлення волі, так як вирок скасовано.

Вирішуючи позовні вимоги по суті, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

За приписами пункту 6 частини 1 статті 92 Конституції України, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Відповідно до пункту 6 Розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», до прийняття відповідного закону, до пенсій, передбачених цим Законом, установлюються надбавки та здійснюється їх підвищення згідно із Законом України «Про пенсійне забезпечення». Зазначені надбавки та підвищення встановлюються в розмірах, що фактично виплачувалися на день набрання чинності цим Законом з наступною індексацією відповідно до законодавства про індексацію грошових доходів населення. Виплата їх здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Згідно з пунктом «г» частини першої статті 77 Закону України «Про пенсійне забезпечення» призначені пенсії підвищуються репресованим особам, яких у подальшому було реабілітовано, призначені пенсії - на 50 процентів, а членам їх сімей, яких було примусово переселено, - на 25 процентів мінімальної пенсії за віком.

Підпунктом 2 пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України № 654 від 16 липня 2008 року «Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян» встановлено що з 01 вересня 2008 року репресованим особам, яких у подальшому було реабілітовано, до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачуються замість пенсії, підвищення проводиться в розмірі 54,4 гривні, а членам їх сімей, яких було примусово переселено, - 43,52 гривні.

Частиною першою статті 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» визначено розмір мінімальної пенсії за віком, що дорівнює прожитковому мінімуму, встановленому для осіб, що втратили працездатність.

Відповідно до вимог частини першої статті 2 Закону України «Про прожитковий мінімум» прожитковий мінімум застосовується, зокрема, для встановлення розмірів мінімальної пенсії за віком.

Розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, встановленими статтею 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Разом з тим, статтею 28 вказаного Закону передбачено, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом 1 частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсії, призначених згідно з цим Законом.

Згідно зі статтею 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України та повинні відповідати їй.

Виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними Актами, при визначенні розміру підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачуються замість пенсії громадянам, які необґрунтовано зазнали політичних репресій і згодом були реабілітовані та членам їх сімей, яких було примусово переселено, слід керуватися нормами Закону України «Про пенсійне забезпечення», який має вищу юридичну силу, а не підпунктом 2 пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 16.07.2008 року № 654 «Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян», зважаючи на те, що остання звужує розмір сум, що підлягають виплаті реабілітованим громадянам та суперечить наведеним нормам Закону.

Згідно наданих документів позивач є репресованою особою, яку у подальшому було реабілітовано, що надає останньому право на підвищення призначеної пенсії відповідно до вимог пункту «г» статті 77 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Крім того, відповідно до посвідчення серії НОМЕР_1 , виданого Управлінням праці та соціального захисту населення виконкому Центрально-Міської районної у місті Кривому Розі ради, від 19 березня 2020 року позивач має право на пільги і компенсації, встановлені Законом України «Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні».

Щодо вимоги позивача зарахувати час відбування покарання, як репресованій особі, яку в подальшому було реабілітовано, до стажу у потрійному розмірі відповідно до ст. 58 Закону України «Про пенсійне забезпечення», суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 6 Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років", реабілітованим громадянам відповідно до цього Закону час тримання під вартою, відбування покарання в місцях позбавлення волі, заслання або перебування на примусовому лікуванні зараховується у потрійному розмірі в стаж роботи для призначення трудових пенсій.

Аналогічні приписи містилися в статті 58 Закону України «Про пенсійне забезпечення», де зазначено, що громадянам, необгрунтовано притягнутим до кримінальної відповідальності, необгрунтовано репресованим і згодом реабілітованим, час тримання під вартою, час відбування покарання в місцях позбавлення волі та заслання, а також перебування на примусовому лікуванні зараховується до стажу у потрійному розмірі.

Так, при зверненні за перерахунком пенсії позивач надав до Головного управління (щодо статусу реабілітованого) наступні документи:

посвідчення серії НОМЕР_1 , видане 19.03.2020 управлінням соціального захисту населення виконкому Центрально - Міської районної у м. Кривому Розі ради;

копія рішення Національної комісії з реабілітації від 27.08.2019 (м.Київ);

копія вироку суду Ханти-Мансійського автономного округу Тюменської області (Росія) від 26.04.1983.

Згідно ухвали суду Ханти-Мансійського автономного округу Тюменської області (Росія) від 26.04.1983, до позивача було застосовано міру запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Термін відбування покарання обчислювався з 15 липня 1982 року.

Згідно вказаної ухвали позивача було визнано винним та піддано покаранню на 1 рік позбавлення волі.

Згідно рішення Національної комісії з реабілітації від 27.08.2019 позивача визнано реабілітованим на підставі: вироку суду Ханти-Мансійського автономного округу Тюменської області (Росія) від 26.04.1983, відповідно до якого він був репресований за статтею 190-1 кримінального кодексу РРФСР за поширення завідомо неправдивих вигадок, що ганьблять радянський державний або суспільний лад. Судом винесено вирок про позбавлення волі на 1 рік. Постановою президії Верховного суду РРФСР від 24.10.1990 р. скасовано вирок та справу закрито за відсутністю складу злочину.

Як встановлено судом, відповідач відмовив у зарахуванні у потрійному розмірі періоду позбавлення позивача волі у зв`язку з ненаданням останнім довідки МВС, якою підтверджується час утримання під вартою, час відбування покарання в місцях позбавлення волі.

Однак, суд не погоджується із діями відповідача та зазначає про те, що скасування вироку не свідчить про те, що позивач не відбував покарання.

Суд вважає, що позивачем надано всі необхідні документи для зарахування відповідачем у потрійному розмірі до стажу роботи період його перебування під вартою.

Щодо вимоги позивача про проведення перерахунку саме з 03 червня 2019 року, суд має зазначити, наступне.

Відповідно до приписів статті 45 Закону №1058, днем звернення за перерахунком пенсії вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, заяви з усіма необхідними документами. Право на перерахунок пенсії реалізується особою на підставі власного волевиявлення шляхом подання до органу Пенсійного фонду України відповідної заяви.

Згідно з частиною 4 статті 45 Закону "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", перерахунок призначеної пенсії, крім випадків, передбачених цим Законом, провадиться, зокрема, у разі виникнення права на підвищення пенсії - з першого числа місяця, в якому пенсіонер звернувся за перерахунком пенсії, якщо відповідну заяву з усіма необхідними документами подано ним до 15 числа включно, і з першого числа наступного місяця, якщо заяву з усіма необхідними документами подано ним після 15 числа.

Тобто, суб`єктивне право пенсіонера на перерахунок пенсії виникає в момент звернення із заявою про перерахунок на підставі нормативно-правового акта, який є чинним на час подачі відповідної заяви.

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років», особам, реабілітованим відповідно до цього Закону, із числа тих, яких було піддано репресіям у формі (формах) позбавлення волі (ув`язнення) або обмеження волі чи примусового безпідставного поміщення здорової людини до психіатричного закладу за рішенням позасудового або іншого репресивного органу, за їх вибором надаються пільги та інші соціальні гарантії, передбачені цією статтею.

Реабілітованим, які мають право на передбачені цим Законом пільги, видається посвідчення єдиного зразка, що затверджується Кабінетом Міністрів України.

Статус реабілітованої особи підтверджується поданими позивачем до Головного управління документами:

- посвідченням серії НОМЕР_1 , виданим 19.03.2020 управлінням соціального захисту населення виконкому Центрально - Міської районної у м. Кривому Розі ради;

- рішенням Національної комісії з реабілітації від 27.08.2019 (м.Київ), яким визнано ОСОБА_1 реабілітованим.

Отже, статус реабілітованого позивач набув з 19 березня 2020 року.

Також суд має зазначити, що посилання позивача в позовній заяві на Закон України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" щодо строку призначення пенсій (пенсія призначається не більш як за 12 місяців до звернення за призначенням пенсії) - є помилковим оскільки позивач знаходиться на обліку в Головному управлінні та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Таким чином, суд погоджується із твердженням відповідача про відсутність підстав для проведення перерахунку пенсії позивачу, як реабілітованій особі, саме з 03 червня 2019 року.

Суд вважає, що пенсію позивачу, враховуючи його звернення до Пенсійного фонду 03 червня 2020 року, має бути перераховано з 01 червня 2020 року.

Щодо вимоги позивача про стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на його користь 100 000 грн. моральної шкоди, суд зазначає наступне.

Згідно ст. 23 ЦК України моральна шкода полягає, зокрема у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Дана правова позиція зазначена в п.3 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної шкоди» №4 від 31.03.1995, під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю.

Абзацом 2 п.5 постанови Пленуму ВСУ визначено, що при вирішені спору про відшкодування моральної шкоди з`ясуванню підлягають:

1) наявність такої шкоди,

2) протиправність діяння її заподіювача,

3) наявність причинного зв`язку між шкодою та протиправним діянням заподіювача,

4) вини останнього в її заподіянні.

Тобто, для того щоб з`явилась підстава відшкодувати моральну шкоду необхідна наявність чотирьох юридичних ознак.

Суд повинен з`ясувати, чим підтверджуються факти заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань, за яких обставин чи якими діями вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить.

Позивач стверджує, що розмір спричинених йому душевних страждань оцінюється в 100 000 грн. Така ціна пов`язана із виникненням в нього стану зневіри і пригніченості, в якому позивач перебуває з червня 2020 року, коли дізнався про відмову в перерахунку пенсії.

Розмір моральної шкоди встановлюється з урахуванням характеру, обсягу та тривалості моральних страждань, а також із засад розумності, виваженості та справедливості.

Однак, позивачем не надано жодного доказу в підтвердження факту заподіяння йому моральних страждань та їх зв`язку з діями відповідача, не надано обґрунтованого розрахунку заявленої суми (100 000 грн.) моральної шкоди, та з яких міркувань виходив позивач оцінюючи свої моральні страждання на вказану суму.

Таким чином, вимога позивача про стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на його користь 100 000 грн. моральної шкоди задоволенню не підлягає.

Отже, враховуючи все вищевикладене, суд приходить до висновку про часткове задоволення адміністративного позову.

Керуючись ст. ст. 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області у перерахунку пенсії ОСОБА_1 відповідно до п. «г» ст.77 Закону України «Про пенсійне забезпечення», а також у здійсненні перерахунку стажу відповідно до статті 58 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити перерахунок підвищення пенсії ОСОБА_1 у розмірі 50% мінімальної пенсії за віком згідно з пунктом «г» статті 77 Закону України «Про пенсійне забезпечення», починаючи з 01 червня 2020 року, з урахуванням раніше виплачених сум, і проводити відповідні виплати, як репресованій особі, яку у подальшому було реабілітовано.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити ОСОБА_1 зарахування часу відбування покарання, як репресованій особі, яку у подальшому було реабілітовано, до трудового стажу у потрійному розмірі відповідно до вимог статті 58 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.М. Олійник