Рішення № 94094900, 11.01.2021, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 17/160/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.01.2021 Справа № 908/2741/20

м. Запоріжжя

Господарський суд Запорізької області у складі судді Корсуна В.Л. розглянувши в спрощеному позовному провадженні без повідомлення (виклику) учасників матеріали справи № 908/2741/20

за позовною заявою: приватного акціонерного товариства “Страхова компанія “БРОКБІЗНЕС”, 04050. м. Київ, вул. Білоруська, 3

до відповідача: приватного акціонерного товариства “Українська акціонерна страхова компанія “АСКА”, 69005, м. Запоріжжя, вул. Перемоги, 97-А

про стягнення 16 124,17 грн.

Без виклику представників сторін

СУТЬ СПОРУ:

26.10.20 до господарського суду Запорізької області звернулось приватне акціонерне товариство “Страхова компанія “БРОКБІЗНЕС” (далі ПрАТ “СК “БРОКБІЗНЕС”) з позовною заявою за вих. від 20.10.20 до приватного акціонерного товариства “Українська акціонерна страхова компанія “АСКА” (надалі ПрАТ “УАСК “АСКА”) про стягнення з відповідача 15 250,00 грн. страхового відшкодування, 172,50 грн. 3 % річних та 701,67 грн. пені.

Позовна заява обґрунтована приписами ст. 625, ч.1 ст. 1191 ЦК України, ст. 27 Закону України “Про страхування”, п.36.2 ст. 36 Закону України “Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів”, а також тим, що до позивача, як страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором страхування від 12.08.19 № 006-0474140/01НТ, Враховуючи, що на дату ДТП цивільно-правова відповідальність водія транспортного засобу винного в ДТП була застрахована у відповідача, то позивач вважає, що набув право вимоги до відповідача, як особи, що застрахувала цивільну правову відповідальність винної особи. Незадоволення відповідачем досудового вимоги позивача про сплату суми страхового відшкодування стала підставою для звернення до суду з позовною заявою.

Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи № 908/2741/20 між суддями від 26.10.20 наведену вище позовну заяву передано для розгляду судді Корсуну В.Л.

Ухвалою від 02.11.20 судом позовну заяву ПрАТ “СК “БРОКБІЗНЕС” за вих. від 20.10.20 прийнято до розгляду та відкрито провадження у господарській справі № 908/2741/20 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (без виклику) учасників справи.

Частиною 1 ст. 251 ГПК України передбачено, що відзив подається протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Частинами 1-3 ст. 252 ГПК України визначено, що розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі. Розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через 30 днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом 30 днів з дня відкриття провадження у справі. Підготовче засідання при розгляді справи у порядку спрощеного провадження не проводиться.

Згідно із ч. 5 та ч. 7 ст. 252 ГПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше 5 днів з дня отримання відзиву.

Відповідно до ч. 8 ст. 252 ГПК України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Як свідчать наявні матеріали справи, клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін ні позивач, ні відповідач суду не надали. Докази зворотнього в матеріалах цієї справи відсутні.

В обґрунтування своєї правової позиції позивач у позовній заяві від 20.10.20 зазначає, що 12.08.19 між ПрАТ «СК «БРОКБІЗНЕС» та Міністерством закордонних справ України було укладено договір добровільного страхування наземного транспорту № 006-0474140/01НТ (Договір страхування), застрахованим транспортним засобом за яким є транспортний засіб «Volkswagen», р.н.з. НОМЕР_1 . Відповідно до п. 12.1.3 Договору страхування, позивач зобов`язаний у разі настання страхового випадку, після подання Страхувальником всіх належним чином оформлених документів, здійснити виплату страхового відшкодування. 05.10.19 в м. Києві на Європейській Площі, 1, сталася дорожньо-транспортна пригода (ДТП) за участю застрахованого у позивача транспортного засобу «Volkswagen», р.н.з. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_1 та транспортного засобу «Chevrolet», р.н.з. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_2 . Вищевказана ДТП сталась з вини водія транспортного засобу «Chevrolet» р.н.з. НОМЕР_2 ОСОБА_2 , що підтверджується постановою Шевченківського районного суду м. Києва від 30.10.19 у справі про притягнення до адміністративної відповідальності № 761/41186/19. Внаслідок пошкодження транспортного засобу «Volkswagen», р.н.з. НОМЕР_1 власнику завдано матеріальну шкоду. Згідно рахунку ФОП «Дем`яненко І.П.» № 2584 від 29.10.19 та акту виконаних робіт № 4108 від 25.12.19, вартість відновлювального ремонту транспортного засобу «Volkswagen», р.н.з. НОМЕР_1 склала 15 250,00 грн. Сторона позивача звертає увагу суду на той факт, що в даному випадку коефіцієнт фізичного зносу не застосовується у зв`язку з відсутністю замінених деталей на нові. Так, на виконання умов Договору страхування, позивачем було виплачено страхове відшкодування на рахунок ремонтної організації в сумі 15 250,00 грн. Відповідно до п. 15.30 Договору страхування, до страховика, який виплатив страхове відшкодування за Договором, в межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи відповідальної за заподіяний збиток. Аналогічний зміст покладено в основу ч. 1 ст. 1191 ЦК України та ст. 27 Закону України «Про страхування». Враховуючи те, що на дату ДТП цивільно-правова відповідальність водія транспортного засобу «Chevrolet», р.н.з. НОМЕР_2 була застрахована у відповідача за полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АО/ 781584 (франшиза - 0 грн.), то позивач набув право вимоги до відповідача, як до особи, яка застрахувала цивільно-правову відповідальність винної особи в сумі 15 250,00 грн. В досудовому порядку позивачем було направлено на адресу відповідача вимогу від 28.02.20 за вих. № 284-05, яку відповідач отримав 06.03.20, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення. Але, дана вимога була залишена відповідачем без задоволення, кошти станом на дату подання цієї позовної заяви так і не надійшли. Відповідно до п. 36.2. ст. 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон), страховик протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у ст. 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов`язаний у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими -прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування та виплатити його. Враховуючи те, що вимогу про страхове відшкодування шкоди відповідач отримав 06.03.20, то прострочення грошового зобов`язання зі сторони відповідача почалось з 05.06.20. За змістом ст. ст. 524, 533-535, 625 ЦК України, грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях, що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто, грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати. Стаття 625 ЦК України розміщена у розд. І «Загальні положення про зобов`язання» книги 5 ЦК України. Тому, приписи розд. І книги 5 ЦК України поширюються як на договірні зобов`язання так і на не договірні (деліктні) зобов`язання, зокрема, із факту завдання шкоди особі. Аналогічна правова позиція викладена в постановах Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2018 р. у справі № 910/10156/17, від 11.04.2018 р. у справі № 758/1303/15-ц, від 16.05.18 у справі № 686/21962/15-ц. Відповідно до ч. 3 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 (три) проценти річних від простроченої суми. Відповідно до п. 36.5. ст. 36 Закону, за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування з вини страховика особі, яка має право на отримання страхового відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки НБУ, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня. Таким чином, представник позивача просить суд стягнути з відповідача 15 250,00 грн. страхового відшкодування, 172,50 грн. 3 % річних та 701,67 грн. пені.

26.11.20 до суду надійшов відзив за вих. від 18.11.20 № 869-15/2 на позовну заяву, в якому представник відповідача повідомляє суд, що відповідачем було прийнято рішення про виплату страхового відшкодування та сплачено на рахунок позивача суму у розмірі 13 725,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 20.10.20 № 71_4818 на суму 13 725,00 грн.

Розгляд справи по суті розпочато з 11.01.21. В засіданні 11.01.21 судом прийнято процесуальне рішення у справі № 908/2741/19 щодо суті спору.

Відповідно до ч. 8 ст. 252 ГПК України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Наявні матеріали справи за № 908/2741/20 дозволяють розглянути справу по суті спору.

За таких обставин, спір у справі підлягає вирішенню за наявними матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

12.08.19 між приватним акціонерним товариством “Страхова компанія “БРОКБІЗНЕС” (страховик) та Міністерством закордонних справ України (страхувальник) укладено договір добровільного страхування наземного транспорту № 006-0474140/01НТ (далі – договір добровільного страхування), предметом якого є майнові інтереси, що не суперечать закону, і пов`язані з володінням, користуванням та/або розпорядженням транспортним засобом «Volkswagen», реєстраційний номер НОМЕР_1 , № кузова/шасі НОМЕР_3 , 2008 р.в. (далі застрахований автомобіль), на випадок страхових ризиків, у т.ч. ДТП.

05.10.19 о 02 год. 55 хв. в м. Київ по пл. Європейській, 1 відбулась ДТП за участю застрахованого транспортного засобу «Volkswagen», реєстраційний номер НОМЕР_1 яким керував ОСОБА_1 , а також транспортного засобу «Chevrolet», державний номерний знак НОМЕР_2 , яким керував ОСОБА_2 .

Постановою Шевченківського районного суду м. Києва від 30.10.19 у справі № 761/41186/19 (провадження № 3/761/8652/2019), ОСОБА_2 визнано винним у вчинені адміністративного правопорушення передбаченого ст. 124 КУпАП та застосовано до ОСОБА_2 адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 340,00 грн. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в розмірі 384,20 грн.

У постанові Шевченківського районного суду м. Києва від 30.10.19 зазначено (дослівно): «… Аналізуючи докази, що містяться в справі, вивчивши протокол про адміністративне правопорушення серії БД №338211 від 05.10.2019 року, дослідивши схему місця дорожньо-транспортної пригоди від 05.10.2019 року, характер механічних пошкоджень транспортних засобів та їхню локалізацію, вивчивши письмові пояснення учасників ДТП, письмові пояснення водія ОСОБА_2 , суд дійшов висновку, що механічні пошкодження транспортних засобів сталися внаслідок порушення водієм ОСОБА_2 вимог п.п. 10.1,13.1 Правил дорожнього руху України, що тягне адміністративну відповідальність, передбачену ст.124 КУпАП, вина водія ОСОБА_2 підтверджується матеріалами справи. …».

Внаслідок цієї ДТП застрахований транспортний засіб «Volkswagen», реєстраційний номер НОМЕР_1 зазнав механічних пошкоджень.

Згідно рахунку на оплату по замовленню від 29.10.19 № 2584 ФОП Дем`яненко І.П. та акту надання послуг від 25.12.19 № 4108 загальна вартість відновлювального ремонту застрахованого транспортного засобу «Volkswagen», реєстраційний номер НОМЕР_1 , склала 15 250,00 грн.

Позивачем на підставі договору добровільного страхування наземного транспорту від 12.08.19 № 006-0474140/01НТ, заяви щодо напрямку виплати та/або доплати страхового відшкодування від 07.10.19, страхового акту від 05.11.19 № 82921/1 здійснено виплату страхового відшкодування на суму 15 250,00 грн., а саме: платіжним дорученням від 13.11.19 № 18212 здійснено оплату на суму 15 250,00 грн.

У порядку досудового врегулювання спору позивач звернувся до відповідача із заявою-вимогою від 28.02.20 № 284-05 на виплату страхового відшкодування у розмірі 15 250,00 грн.

У зв`язку з тим, що відповідач у встановлений строк не перерахував позивачу суму виплаченого позивачем страхового відшкодування, ПрАТ “БРОКБІЗНЕС” звернулось до суду з вимогою про стягнення з відповідача 15 250,00 грн. страхового відшкодування, 172,50 грн. 3 % річних та 701,67 грн. пені.

Вирішуючи спір у цій справі по суті спору суд виходив з наступного.

Положеннями ч. 1 ст. 16 Закону України «Про страхування» визначено, що договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов`язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

У відповідності до ч. 2 ст. 8 Закону України «Про страхування», страховим випадком є подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулась і з настанням якої виникає обов`язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

Статтею 979 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) передбачено, що за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або ін. особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Змістом ст. 980 ЦК України визначено, що предметом договору страхування можуть бути, зокрема, майнові інтереси, які не суперечать закону і пов`язані з володінням, користуванням і розпоряджанням майном (майнове страхування).

Згідно із ст. 9 Закону України «Про страхування», страховою виплатою є грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку. При цьому, розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством. Вказаною статтею також визначено, що страхове відшкодування - страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку. Страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник.

Як вже зазначалось вище, 05.10.19 о 02 год. 55 хв. в м. Київ по пл. Європейській, 1 відбулась ДТП за участю застрахованого транспортного засобу «Volkswagen», реєстраційний номер НОМЕР_1 яким керував ОСОБА_1 , а також транспортного засобу «Chevrolet», державний номерний знак НОМЕР_2 , яким керував ОСОБА_2 .

Вбачається, що потерпілий звернувся до позивача, який застрахував автомобіль «Volkswagen», реєстраційний номер НОМЕР_1 за договором від 12.08.19 № 006-0474140/01НТ із заявою про виплату страхового відшкодування.

Наявними у матеріалах справи доказами підтверджується виплата позивачем страхового відшкодування у сумі 15 250,00 грн. згідно страхового акту від 05.11.19 № 82921/1, рахунку на оплату по замовленню від 29.10.19 № 2584 та платіжного доручення від 13.11.19 № 18212.

Як унормовано ч. 1 ст. 1187 ЦК України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди і т.і.) володіє транспортним засобом, механізмом, ін. об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку (ч. 2 ст. 1187 ЦК України).

Відповідно до ст. 27 Закону України «Про страхування» та ст. 993 ЦК України, до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Згідно з ч. 1 ст. 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», при настанні страхового випадку страховик, відповідно до лімітів відповідальності страховика, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

За приписами ст. 12 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів», страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту. Розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 % від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих.

Франшиза - це частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування (ст. 9 Закону України «Про страхування»).

За змістом ст. 28 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», шкода, заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого - це шкода, пов`язана, зокрема, з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу.

Згідно з ст. 29 наведеного вище Закону, у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.

Як вище вже було зазначено, постановою Шевченківського районного суду м. Києва від 30.10.19 у справі № 761/41186/19 (провадження № 3/761/8652/2019), визнано ОСОБА_2 винним у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та застосовано до ОСОБА_2 адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 340,00 грн. Присуджено до стягнення з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в розмірі 384,20 грн.

В постанові Шевченківського районного суду м. Києва від 30.10.19 зазначено (дослівно): «… Аналізуючи докази, що містяться в справі, вивчивши протокол про адміністративне правопорушення серії БД №338211 від 05.10.2019 року, дослідивши схему місця дорожньо-транспортної пригоди від 05.10.2019 року, характер механічних пошкоджень транспортних засобів та їхню локалізацію, вивчивши письмові пояснення учасників ДТП, письмові пояснення водія ОСОБА_2 , суд дійшов висновку, що механічні пошкодження транспортних засобів сталися внаслідок порушення водієм ОСОБА_2 вимог п.п. 10.1,13.1 Правил дорожнього руху України, що тягне адміністративну відповідальність, передбачену ст.124 КУпАП, вина водія ОСОБА_2 підтверджується матеріалами справи. …».

Цивільно-правова відповідальність власника автомобіля «Chevrolet», державний номерний знак НОМЕР_2 на момент дорожньо-транспортної пригоди була застрахована у відповідача відповідно до полісу № АО/000781584, ліміт за шкоду заподіяну майну становить 100 000,00 грн., франшиза – 0,00 грн.

У зв`язку з виплатою страхового відшкодування страхувальнику, позивач набув право вимоги до винної у ДТП особи та, оскільки, цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу «Chevrolet», державний номерний знак НОМЕР_2 , яким керував ОСОБА_2 , що спричинив зазначене ДТП, застрахована у відповідача згідно з полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АО/000781584, то останній має відшкодовувати шкоду завдану внаслідок ДТП.

З огляду на викладені обставини справи, умови полісу № АО/000781584 та положення статей 12, 22, 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», статей 9, 27 Закону України «Про страхування», ст. 993 ЦК України, суд дійшов висновку, що ПрАТ “Українська акціонерна страхова компанія “АСКА” (код ЄДРПОУ 13490997, відповідач у цій справі) повинна відшкодувати позивачу у встановлений законом строк шкоду в межах ліміту його відповідальності за спірним страховим випадком, у межах суми, що перейшла до позивача з урахуванням того, що франшиза за полісом № АО/000781584 становить 0,00 грн.

Відповідачем надано до матеріалів справи платіжне доручення від 20.10.20 № 71_4818 про сплату ПрАТ “СК “БРОКБІЗНЕС” страхового відшкодування у розмірі 13 725,00 грн. із призначенням платежу: страхове відшкодування за полісом № АО/000781584 від 23. 04.19, згідно із страховим актом f-8011/1, відшкодування збитків по справі № 82921, без ПДВ.

А тому, з підстав викладених вище, судом задовольняються частково позовні вимоги ПрАТ “СК “БРОКБІЗНЕС” до ПрАТ “Українська акціонерна страхова компанія “АСКА” про стягнення 15 250,00 грн. виплаченого страхового відшкодування, а саме в розмірі 1 525,00 грн.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення 172,50 грн. 3 % річних та 701,67 грн. пені.

Статтею 625 ЦК України встановлено відповідальність за порушення грошового зобов`язання.

Частиною 2 цієї статті передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Положення ст. 625 ЦК України поширюються на всі види грошового зобов`язання, незалежно від підстави їх виникнення – договору або делікту.

Чинним цивільним законодавством не визначений строк виконання одним страховиком зобов`язання з відшкодування іншому страховику шкоди, однак цей строк пов`язаний із моментом пред`явлення відповідною особою (в цьому випадку страховиком) зворотної вимоги до відповідача.

Зокрема, приписами ч. 2 ст. 530 ЦК України передбачено, що у випадку, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк з дня пред`явлення вимоги.

Оскільки правовідносини, в яких страховик у разі настання страхового випадку зобов`язаний здійснити страхову виплату, є грошовим зобов`язанням, а також те, що правовідносини, які склалися між сторонами у справі, також є грошовим зобов`язанням, то враховуючи, що відповідач отримав вимогу позивача (заяву-вимогу від 28.02.20 № 284-05) 06.03.20 (про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення), однак не виплатив суму страхового відшкодування у визначений ст. 530 ЦК України строк, суд дійшов висновку щодо наявності підстав для стягнення з відповідача (ПрАТ “УАСК АСКА”) на користь позивача 172,50 грн. 3 % річних за період з 05.06.20 по 20.10.20.

Як наслідок судом визнаються законними та обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню вимоги позивача до відповідача про стягнення 172,50 грн. 3 % річних.

Щодо позовної вимоги про стягнення 701,67 грн. пені за період з 05.06.20 по 20.10.20, то суд зазначає наступне.

За кожен день прострочення виплати страхового відшкодування (регламентної виплати) з вини страховика (МТСБУ) особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня (п. 36.5 ст. 36 Закону України “Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів”).

Як вбачається з матеріалів справи, даний господарський спір виник з правовідносин відшкодування шкоди в порядку суброгації, а не з договірних зобов`язань сторін у цій справі.

Законами України “Про страхування” та “Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” (спеціальними законами), які в окремих випадках застосовуються до спірних правовідносин, не передбачено нарахування неустойки (пені) у разі звернення страхової компанії з регресним позовом чи в порядку суброгації до іншої страхової компанії, відповідальної за шкоду, заподіяну винною у ДТП особою, договірні відносини між сторонами відсутні.

Відповідно до ст. 547 ЦК України, правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання (в тому числі щодо неустойки) вчиняється у письмовій формі.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч. 1 та ч. 3 ст. 549 ЦК України).

Згідно з п.1 ч.2 ст. 551 ЦК України предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Однак, правові підстави для стягнення суми пені відсутні, оскільки розмір пені договором або актом цивільного законодавства у спірних правовідносинах сторін не визначено.

Положення п. 36.5 ст. 36 Закону України “Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” не розповсюджується на правовідносини між сторонами у даній справі, оскільки у вищевказаній нормі чітко йдеться про обов`язок страховика сплатити саме на користь страхувальника (потерпілої особи) або ж вигодонабувача пеню в разі прострочення виплати страхового відшкодування з вини страховика.

З огляду на зазначене, господарський суд вважає безпідставними позовні вимоги про стягнення 701,67 грн. пені з відповідача, а тому вважає, що у їх задоволенні слід відмовити.

Враховуючи те, що на день розгляду справи по суті відповідачем погашена сума заборгованості в частині стягнення страхового відшкодування у розмірі 13 725,00 грн., суд дійшов висновку про наявність підстав для закриття провадження у справі № 908/2741/20 в порядку п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України за відсутністю предмета спору в частині стягнення страхового відшкодування у розмірі 13 725,00 грн.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України, господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Частиною 4 ст. 231 ГПК України передбачено, що про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету.

Згідно із п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України “Про судовий збір”, сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

За таких підстав, судом буде повернуто судовий збір у розмірі 1 789,22 грн. після подання позивачем відповідного клопотання до суду.

Зважаючи на те, що позовну заяву задоволено частково, судовий збір у справі слід розподілити між сторонами пропорційно до задоволених вимог.

Відтак, з відповідача на користь позивача відповідно до положень п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України покладаються витрати по сплаті судового збору у сумі 221,29 грн.

Керуючись ст. ст. 11-15, 24, 73-80, 129, 231, 236, 237, 238, 240, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з приватного акціонерного товариства “Українська акціонерна страхова компанія “АСКА” (69095, м. Запоріжжя, вул. Перемоги, 97-А, код ЄДРПОУ 13490997) на користь приватного акціонерного товариства “Страхова компанія “БРОКБІЗНЕС” (04050, м. Київ, вул. Білоруська, 3, код ЄДРПОУ 20344871) – 1 525 (одну тисячу п`ятсот двадцять п`ять) грн. 00 коп. страхового відшкодування, 172 (сто сімдесят дві) грн. 50 коп. 3 % річних та 221 (двісті двадцять одну) грн. 29 коп. судового збору. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Закрити провадження у справі № 908/2741/20 в порядку п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України за відсутністю предмета спору в частині стягнення страхового відшкодування у розмірі 13 725,00 грн.

В іншій частині позову відмовити.

Відповідно до ч.ч. 1. 2 ст. 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено у апеляційному порядку відповідно до вимог ст.ст. 253-285 ГПК України та п.п. 17.5. п. 1 Розділ ХІ «ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ» ГПК України.

Повний текст рішення складено 11.01.2021.

Суддя В.Л. Корсун