Ухвала суду № 94094111, 05.01.2021, Дарницький районний суд міста Києва

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/1544/20

провадження № 2/753/699/21

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" січня 2021 р. суддя Дарницького районного суду м. Києва Трусова Т.О.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

представники позивача - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

відповідачі - 1. ОСОБА_4 , 2. Акціонерне товариство «Альфа-Банк», приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Барладін Петро Олександрович,

вимоги позивача - про визнання права власності на частину майна та зняття арешту,

розглянув заяву позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову,

В С Т А Н О В И В:

У січні 2020 р. ОСОБА_1 (далі по тексту - ОСОБА_1 , позивач) звернулася до суду з позовом до ОСОБА_4 , Акціонерного товариства «Альфа-Банк», приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Барладіна Петра Олександровича (далі по тексту - ОСОБА_4 , АТ «Альфа-Банк», приватний виконавець) про визнання права власності на Ѕ частину майна, а саме: нежилих приміщень з № 1 по № 20 (групи приміщень № 20) офіс загальною площею 374,7 кв.м., які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 ; домоволодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , та зняття з майна арешту.

Одночасно з позовом позивачем подавалась заява про забезпечення позову шляхом зупинення продажу спірного майна в рамках виконавчого провадження № 60995007 про стягнення з ОСОБА_4 на користь АТ «Альфа-Банк» боргу в сумі 811 501,14 євро.

Ухвалою 30.01.2020 суд (під головуванням судді Цимбал І.К.) відкрив провадження у справі та призначив справу до розгляду в порядку загального позовного провадження.

Ухвалою від цієї ж дати судом було задоволено заяву позивача про забезпечення позову, проте постановою Київського апеляційного суду від 08.09.2020 дану ухвалу скасовано та відмовлено у задоволенні заяви позивача про забезпечення позовуз підстав її необґрунтованості.

У зв`язку з відстороненням судді Цимбал І.К. від здійснення правосуддя 27.11.2020 справу передано до провадження судді Трусової Т.О.

17.12.2020 позивачем в особі представника ОСОБА_3 подано нову заяву про вжиття заходів забезпечення позову у той же спосіб - шляхом зупинення продажу спірного майна в рамках виконавчого провадження № 60995007, яка мотивована, зокрема, появою нових обставин.

За міркуванням позивача такими новими обставинами є передача спірного майна на реалізацію до ДП «Сетам», неврахування судом апеляційної інстанції позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 12.02.2020 по справі № 381/4019/18, та доводів позову про обґрунтованість позовних вимог з огляду на презумпцію спільної сумісної власності подружжя, а також відсутність у постанові Київського апеляційного суду аргументації підстав скасування заходів забезпечення щодо домоволодіння, яке не передавалось в іпотеку АТ «Альфа-Банк».

За правилами частини1 статті 153 ЦПК України суд розглянув заяву про забезпечення позову без повідомлення учасників справи та за результатами дослідження матеріалів справи дійшов висновку про її необґрунтованість з таких підстав.

Згідно з положенням статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутись до суду.

Системний аналіз норм цивільного процесуального закону, які регламентують питання вжиття судом заходів забезпечення позову, дає підстави для висновку, що забезпечення позову в будь-якому разі призводить до обмеження в тій чи іншій мірі суб`єктивних прав, свобод чи інтересів відповідача або пов`язаних з ним осіб задля забезпечення виконання в майбутньому актів правосуддя, а відтак заходи забезпечення позову мають застосовуються лише у разі очевидної загрози невиконання або істотного ускладення виконання рішення суду з урахуванням співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок їх невжиття.

Відповідно до роз`яснень, викладених у пункті 4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 02.12.2006 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» при розгляді заяви про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

При цьому при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не учасниками даного судового процесу.

Судом установлено, що при зверненні до суду з даним позовом позивач ініціювала питання вжиття заходів забезпечення позову та аргументувала необхідність зупинення продажу спірного майна тим, що тим, що реалізація спірного майна з прилюдних торгів призведе до неможливості виконання рішення суду, зокрема, реєстрації права власності позивача у відповідному державному реєстрі та порушить її право на справедливий суд.

Суд апеляційної інстанції, відмовляючи у задоволенні заяви позивача про забезпечення позову, послався на те, що обраний позивачем вид забезпечення позову призведе до невиправданого обмеження прав АТ «Альфа-Банк», оскільки фактично зупинить виконання судового рішення.

У постанові Київського апеляційного суду від 08.09.2020 зазначено, що позивачем не обґрунтовано, у чому полягають ризики невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про поділ майна подружжя з огляду на те, що спірне майно передано в іпотеку за її згодою, та не надано доказів на підтвердження того, що договір іпотеки був укладений її чоловіком всупереч інтересам сім`ї.

Даючи оцінку доводам даної заяви про забезпечення позову, суд дійшов висновку, що фактично усі наведені у ній аргументи щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову були предметом розгляду в суді апеляційної інстанції і жодних нових обставин, які б слугували підставою для перегляду судового рішення про відмову у застосуванні заходів забезпечення позову, позивачем не наведено.

Так, судом установлено, що постановою Київського апеляційного суду від 18.12.2019 задоволено позов АТ «Альфа-Банк» до ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за кредитним договором в сумі 811 501,14 євро.

Вказана постанова набрала законної сили з дня її прийняття, та на її виконання було видано виконавчий лист, на підставі якого було відкрито виконавче провадження № 60995007.

В рамках даного виконавчого провадження приватним виконавцем проведено опис та арешт нерухомого майна боржника ОСОБА_4 , яке складається з нежилих приміщень з № 1 по № 20 (групи приміщень № 20) офіс загальною площею 374,7 кв.м., які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , що є предметом іпотеки по зобов`язаннях ОСОБА_4 перед АТ «Альфа-Банк», та домоволодіння за адресою: АДРЕСА_2 , про що складено відповідні постанови від 22.01.2020 та передано його на примусову реалізацію (лоти № 406561, № 406586).

Всупереч доводам заяви обставини передачі приватним виконавцем спірного майна на реалізацію до ДП «Сетам» були предметом розгляду суду апеляційної інстанції, а відтак вказані обставини не є такими, що можуть бути прийняті судом до уваги як підстава для застосування заходів забезпечення позову.

Статті 124, 128 Конституції України встановлюють принцип обов`язковості судових рішень.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини одним з основних елементів верховенства права є принцип правової визначеності (правової певності), який передбачає, що рішення суду, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів.

За нормою статті 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

За приписом частини 1 статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції.

Частиною 8 статті 394 цього Кодексу передбачено, що за наявності клопотання особи, яка подала касаційну скаргу, суд у разі необхідності вирішує питання про зупинення виконання рішення (ухвали) суду або зупинення його дії.

Ухвалою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 30.01.2020 за касаційною скаргою та клопотанням ОСОБА_4 було відкрито касаційне провадження у справі та виконання постанови Київського апеляційного суду від 18.12.2019 зупинено до закінчення перегляду справи в касаційному порядку.

У зв`язку з зупиненням виконання судового рішення, на примусове виконання якого був виданий виконавчий лист та відкрито виконавче провадження № 60995007, постановою приватного виконавця від 13.03.2020 вчинення виконавчих дій у вказаному виконавчому провадженні було зупинено.

Водночас 09.12.2020 Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду прийняв постанову, якою змінив постанову Київського апеляційного суду від 18.12.2019 шляхом зменшення розміру стягнутих з ОСОБА_4 процентів за користування кредитом і загального розміру заборгованості до 633 372,35 євро та поновив виконання постанови суду апеляційної інстанції з урахуванням внесених змін.

Отже ураховуючи, що на даний час існує чинне рішення суду про стягнення з чоловіка позивача ОСОБА_4 заборгованості за кредитним договором, в рамках виконання якого звернуто стягнення на майно боржника, суд дійшов висновку, що застосування заявлених заходів забезпечення позову призведе до невиправданого обмеження прав АТ «Альфа Банк» як стягувача у виконавчому провадженні, оскільки фактично зупинить його виконання.

Що стосується доводів заяви про неврахування судом апеляційної інстанції позиції Великої Палати Верховного Суду та відсутність належного обґрунтування скасування заходів забезпечення позову в частині домоволодіння, яке не є предметом іпотеки на забезпечення виконання зобов`язань перед АТ «Альфа Банк», то вони не можуть бути прийняті судом до уваги, оскільки суд першої інстанції не наділений повноваженнями надавати оцінку рішенням судів вищих інстанцій.

Більше того, з матеріалів справи вбачається, що факт надання позивачем згоди на передачу майна в іпотеку встановлено рішенням суду у справі, учасником якої була позивач.

Зважаючи на вищенаведене, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про забезпечення позову суперечать засадам цивільного судочинства і є такими, що спрямовані на ускладнення виконання судового рішення про стягнення боргу, а відтак правові підстави для задоволення заяви відсутні.

Керуючись статтями 149, 150, 153, 259-261 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Відмовити у задоволенні заяви позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повної ухвали. Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга на ухвалу суду подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Згідно з підпунктом 15.5 пункту 15 частини першої Перехідних положень Розділу XIII ЦПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

Суддя: