Ухвала суду № 94093934, 12.01.2021, Слобідський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Комінтернівський районний суд м. Харкова)

Комінтернівський районий суд м.Харкова

Номер провадження № 1-кп/641/900/2020 Справа № 641/10378/20

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 січня 2021 року Комінтернівський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого – судді Музиченко В.О.

при секретарі – Леонідовій Т.А.

за участю прокурора – Дахно О.Ю.

обвинувачених – ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ,

захисника обвинуваченого ОСОБА_1 – адвоката Кречетникової О.А.,

захисників обвинуваченого ОСОБА_2 – адвокатів Іванової Н.О., Клімова О.М. та Лепетюка О.Л.,

захисника обвинуваченого ОСОБА_3 – адвоката Калініченко М.В.,

потерпілих – ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 ,

представників потерпілих – адвокатів Калюжного Д.Ю. та Спасової І.Г.

розглянувши у відкритому підготовчому засіданні матеріали кримінального провадження щодо:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Севастополь АР Крим, громадянина України, офіційно не працюючого, не одруженого, раніше судимого, має на утриманні двох неповнолітніх дітей: ОСОБА_16 ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_17 ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , який обвинувачується за ч. 3 ст. 15, ч. 2 ст. 258, ч. 1 ст. 263, ч. 2 ст. 258 КК України,

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , уродженця м. Єреван Вірменії, громадянина України, офіційно не працевлаштованого, не одруженого, раніше судимого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_3 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_4 , який обвинувачується за ч. 2 ст. 258 КК України,

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , уродженця м. Рубіжне Луганської області, громадянина України, офіційно не працевлаштованого, одруженого, раніше не судимого, має на утриманні двох неповнолітніх дітей: ОСОБА_18 ІНФОРМАЦІЯ_6 та ОСОБА_19 ІНФОРМАЦІЯ_7 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_5 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_6 , який обвинувачується за ч. 2 ст. 258 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

На розгляді Комінтернівського районного суду м. Харкова перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 за ч. 3 ст. 15, ч. 2 ст. 258, ч. 1 ст. 263, ч. 2 ст. 258 КК України, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 за ч. 2 ст. 258 КК України.

До обвинувачених застосовано міру запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

У підготовчому судовому засіданні прокурор заявив клопотання про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо обвинувачених ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , оскільки на даний час не зменшились і не відпали ризики передбачені ст. 177 КПК України, а саме переховування обвинувачених від суду, незаконного впливу на потерпілих, експертів та інших осіб, які діяли за попередньою змовою з обвинуваченими та які на теперішній час не встановлені, а також вчинення ними нових злочинів.

Обвинувачені ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , а також їх захисники заперечували проти задоволення клопотання прокурора. При цьому захисники обвинувачених просили змінити щодо їх підзахисних міру запобіжного заходу на менш сувору, не пов`язану із позбавленням волі, а саме домашній арешт або заставу, оскільки винуватість обвинувачених не підтверджується наявними у кримінальному провадженні доказами, а ризики зазначені прокурором відсутні та не доведені.

Потерпілі та їх представники підтримали клопотання прокурора про продовження терміну дії міри запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно обвинувачених та просили його задовольнити. Проти задоволення клопотань захисників обвинувачених – заперечували. При цьому потерпілий ОСОБА_20 підтвердив, що йому неодноразово надходили погрози, пов`язані з даним кримінальним провадженням, а тому він боїться за своє життя та життя своїх близьких.

Заслухавши думку учасників, дослідивши матеріали кримінального провадження, суд дійшов наступного.

Вирішуючи клопотання прокурора про продовження міри запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно обвинувачених, суд виходить з того, що відповідно до частини 3 статті 315 КПК України, під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинувачених. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом ІІ цього Кодексу.

Частиною 4 статті 199 КПК України визначено, що слідчий суддя зобов`язаний розглянути клопотання про продовження строку тримання під вартою до закінчення строку дії попередньої ухвали згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу.

Судом встановлено, що ухвала слідчого судді Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 18.11.2020 про продовження міри запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо ОСОБА_1 припиняє свою дію 16 січня 2021 року.

Ухвала слідчого судді Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 18.11.2020 про продовження міри запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо ОСОБА_2 припиняє свою дію 16 січня 2021 року

Ухвала слідчого судді Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 16.11.2020 про продовження міри запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо ОСОБА_3 припиняє свою дію 14 січня 2021 року.

Враховуючи що на даний час судове провадження не розпочато, прокурором та стороною захисту заявлені відповідні клопотання, тому суд вважає за необхідне розглянути питання щодо можливості продовження або зміни заходів забезпечення кримінального провадження у вигляді запобіжного заходу щодо обвинувачених.

Частиною 2 ст. 29 Конституції України передбачено, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.

Так, відповідно до вимог п. п. 3, 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише у передбачених законом випадках за встановленою процедурою.

Виходячи зі змісту ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.

Згідно із п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини доцільність продовження строку тримання під вартою ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи зменшуються ризики, які стали підставою для взяття особи під варту на початковій стадії розслідування. Кожне наступне продовження строку тримання під вартою має містити детальне обґрунтування ризиків, що залишаються та їх аналіз, як підстава для втручання в право особи на свободу.

Відповідно до правової позиції ЄСПЛ, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

Разом із тим, у розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшують ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту.

Так, Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою та доцільність продовження строку тримання під вартою має оцінюватись у кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що його вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.

Європейський суд з прав людини у справі в справах «Летельє проти Франції», «І. А. проти Франції» зазначив, що особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув`язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.

Характер та фактичні обставини інкримінованих обвинуваченим ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 кримінальних правопорушень, свідчать про їх підвищену суспільну небезпеку.

При розгляді питання щодо доцільності продовження тримання обвинуваченого ОСОБА_1 під вартою, суд враховує наявність ризиків, передбачених пунктами 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання його винуватим у кримінальних правопорушеннях, у вчиненні яких він обвинувачується, суд враховує реальну можливість здійснення тиску з боку обвинуваченого на потерпілих, які в судовому засіданні просили не звільняти обвинуваченого з-під варти та експертів, а також враховує суспільну небезпечність інкримінованих йому кримінальних правопорушень та високу імовірність ухилення обвинуваченого від суду та вчинення ним нових злочинів.

Наявність ризику переховування ОСОБА_1 від суду підтверджується низкою обставин, а саме, особистістю обвинуваченого, способу його життя, що він неодноразово судимий за ряд тяжких злочинів, на даний час офіційно не працевлаштований та не має постійного офіційного джерела доходу. Крім того, з матеріалів доданих до клопотання вбачається, що ОСОБА_1 в ході досудового слідства перебував у розшуку та затриманий на підставі ухвали слідчого судді про дозвіл на затримання з метою приводу до суду.

Враховуючи вищевказані дані про особу обвинуваченого, а також позицію потерпілих щодо запобіжного заходу стосовно ОСОБА_1 , суд вважає реальним існування ризику впливу з боку обвинуваченого на потерпілих та експертів з метою уникнення відповідальності та зміни їх показів. Суд вважає слушними доводи сторони обвинувачення про те, що на теперішній час не встановлено інших осіб, які діяли за попередньою змовою із ОСОБА_1 та на яких зможе впливати обвинувачений перебуваючи на волі.

Ризик вчинення ОСОБА_1 нових кримінальних правопорушень підтверджується відомостями про притягнення його до кримінальної відповідальності, а саме те, що він неодноразово судимий, що вказує на кримінальну спрямованість поведінки обвинуваченого та схильність до вчинення злочинів.

Розглядаючи можливість альтернативних запобіжних заходів, суд вважає їх такими, що не здатні забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого ОСОБА_1 ..

Обставини особистого життя та соціальної адаптації у суспільстві свідчать про наявність певних ознак нестабільного характеру поведінки обвинуваченого ОСОБА_1 у звичайному житті (враховуючи обвинувачення у вчиненні особливо тяжких кримінальних правопорушень, небезпечних для життя та здоров`я людей), що дає підстави стверджувати про те, що домашній арешт чи застава не забезпечить належних гарантій здатності обвинуваченого самостійно дотримуватись належної процесуальної поведінки без додаткових стимулюючих факторів.

Продовження існування вказаних ризиків, виключає підстави для скасування чи зміни обраного запобіжного заходу стосовно ОСОБА_1 у вигляді тримання під вартою на більш м`який, оскільки будь-яких даних про зменшення чи відсутність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, для застосування стосовно обвинуваченого більш м`якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою на стадії підготовчого судового засідання – не встановлено.

Розглядаючи питання щодо доцільності продовження тримання обвинуваченого ОСОБА_2 під вартою, суд враховує наявність ризиків, передбачених пунктами 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання його винуватим, суд враховує реальну можливість здійснення тиску з боку обвинуваченого на потерпілих, які в судовому засіданні просили не звільняти обвинуваченого з-під варти та експертів, а також враховує суспільну небезпечність інкримінованих йому кримінальних правопорушень та високу імовірність вчинення ним нових злочинів.

Ризик впливу з боку обвинуваченого ОСОБА_2 на потерпілих та експертів з метою уникнення відповідальності та зміни їх показів, суд вважає реальним, враховуючи дані про особу обвинуваченого, а також позицію потерпілих щодо запобіжного заходу стосовно ОСОБА_2 .. Суд вважає слушними доводи сторони обвинувачення про те, що на теперішній час не встановлено інших осіб, які діяли за попередньою змовою із ОСОБА_2 та на яких зможе впливати обвинувачений перебуваючи на волі.

Наявність ризику вчинення ОСОБА_2 нових кримінальних правопорушень, підтверджується відомостями про притягнення його до кримінальної відповідальності вироком Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 16.10.2018 разом із ОСОБА_1 що вказує на кримінальну спрямованість поведінки обвинуваченого та схильність до вчинення злочинів.

Розглядаючи можливість альтернативних запобіжних заходів, суд вважає їх такими, що не здатні забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого ОСОБА_2 ..

Обставини особистого життя та соціальної адаптації у суспільстві свідчать про наявність певних ознак нестабільного характеру поведінки обвинуваченого ОСОБА_2 у звичайному житті (враховуючи обвинувачення у вчиненні особливо тяжких кримінальних правопорушень, небезпечних для життя та здоров`я людей), що дає підстави стверджувати про те, що домашній арешт чи застава не забезпечить належних гарантій здатності обвинуваченого самостійно дотримуватись належної процесуальної поведінки без додаткових стимулюючих факторів.

Продовження існування вказаних ризиків, виключає підстави для скасування чи зміни обраного запобіжного заходу стосовно ОСОБА_2 у вигляді тримання під вартою на більш м`який, оскільки будь-яких даних про зменшення чи відсутність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, для застосування стосовно обвинуваченого більш м`якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою на стадії підготовчого судового засідання – не встановлено.

При розгляді питання щодо доцільності продовження тримання обвинуваченого ОСОБА_3 під вартою, суд враховує наявність ризиків, передбачених пунктами 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання його винуватим. Суд враховує реальну можливість здійснення тиску з боку обвинуваченого на потерпілих, які просили не звільняти обвинуваченого з-під варти та тиску на експертів, а також враховує суспільну небезпечність інкримінованих йому кримінальних правопорушень та високу імовірність ухилення обвинуваченого від суду та вчинення ним нових злочинів.

Наявність ризику переховування ОСОБА_3 від суду, підтверджується особистістю обвинуваченого, способу його життя, що він на даний час офіційно не працевлаштований та не має постійного офіційного джерела доходу. Крім того, з матеріалів доданих до клопотання вбачається, що ОСОБА_3 в ході досудового слідства перебував у розшуку та затриманий на підставі ухвали слідчого судді про дозвіл на затримання з метою приводу до суду.

Враховуючи вищевказані дані про особу обвинуваченого, а також позицію потерпілих щодо запобіжного заходу стосовно ОСОБА_3 , суд вважає реальним існування ризику впливу з боку обвинуваченого на потерпілих та експертів з метою уникнення відповідальності та зміни їх показів. Заслуговують на увагу доводи сторони обвинувачення про те, що на теперішній час не встановлено інших осіб, які діяли за попередньою змовою із ОСОБА_3 та на яких зможе впливати обвинувачений перебуваючи на волі.

Разом із тим, ризик вчинення ОСОБА_3 нових кримінальних правопорушень на думку суду на даний час не обґрунтований стороною обвинувачення, оскільки факт наявності кримінального провадження стосовно ОСОБА_3 на розгляді суду без ухвалення обвинувального вироку – не свідчить про притягнення його до кримінальної відповідальності.

Розглядаючи можливість альтернативних запобіжних заходів, суд вважає їх такими, що не здатні забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого ОСОБА_3 ..

Обставини особистого життя та соціальної адаптації у суспільстві свідчать про наявність певних ознак нестабільного характеру поведінки обвинуваченого ОСОБА_3 у звичайному житті (враховуючи обвинувачення у вчиненні особливо тяжких кримінальних правопорушень, небезпечних для життя та здоров`я людей), що дає підстави стверджувати про те, що домашній арешт чи застава не забезпечить належних гарантій здатності обвинуваченого самостійно дотримуватись належної процесуальної поведінки без додаткових стимулюючих факторів.

Продовження існування вказаних ризиків, виключає підстави для скасування чи зміни обраного запобіжного заходу стосовно ОСОБА_3 у вигляді тримання під вартою на більш м`який, оскільки будь-яких даних про зменшення чи відсутність ризиків, передбачених пунктами 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, для застосування стосовно обвинуваченого більш м`якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою на стадії підготовчого судового засідання – не встановлено.

Підставами продовження запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні обвинуваченими ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 інкримінованих кримінальних правопорушень-злочинів та їх тяжкість.

За таких обставин суд вважає за необхідне продовжити обвинуваченим ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 термін дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без визначення застави, строком на 60 днів.

Доводи сторони захисту про те, що кримінальне провадження не підсудне Комінтернівському районному суду м. Харкова, а тому питання про заходи забезпечення кримінального провадження суд не може розглядати – є необґрунтованими з наступних підстав.

Так, відповідно до частини 3 статті 315 КПК України, під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинувачених. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом ІІ цього Кодексу.

Частиною 4 статті 199 КПК України визначено, що слідчий суддя зобов`язаний розглянути клопотання про продовження строку тримання під вартою до закінчення строку дії попередньої ухвали згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу.

Оскільки строк дії запобіжних заходів стосовно обвинувачених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 спливає 16.01.2021, а стосовно ОСОБА_3 – 14.01.2021, строк розгляду Верховним Судом питання щодо підсудності кримінального провадження, згідно ч. 3 ст. 34 КПК України складає п`ять днів, то як випливає з аналізу вказаних норм, суд на розгляді якого перебуває кримінальне провадження зобов`язаний розглянути дане питання до закінчення строку дії запобіжного заходу.

Посилання сторони захисту щодо незаконних дій посадових осіб під час досудового розслідування та недопустимості і недостовірності доказів – є передчасним, оскільки оцінка доказів у кримінальному провадженні надається судом під час їх дослідження виключно при розгляді кримінального провадження по суті.

Керуючись ст. 29 Конституції України, ст.ст. 177, 183, 197, 199, 314, 315, 316, 376 КПК України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання прокурора Дахно О.Ю. про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно обвинувачених ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 – задовольнити.

Продовжити строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без визначення застави відносно обвинуваченого ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Севастополь АР Крим, громадянина України, офіційно не працюючого, не одруженого, раніше судимого, має на утриманні двох неповнолітніх дітей: ОСОБА_16 ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_17 ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , який обвинувачується за ч. 3 ст. 15, ч. 2 ст. 258, ч. 1 ст. 263, ч. 2 ст. 258 КК України строком на 60 днів, тобто до 12 березня 2021 року.

Продовжити строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без визначення застави відносно обвинуваченого ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , уродженця м. Єреван Вірменії, громадянина України, офіційно не працевлаштованого, не одруженого, раніше судимого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_3 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_4 , який обвинувачується за ч. 2 ст. 258 КК України строком на 60 днів, тобто до 12 березня 2021 року.

Продовжити строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без визначення застави відносно обвинуваченого ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , уродженця м. Рубіжне Луганської області, громадянина України, офіційно не працевлаштованого, одруженого, раніше не судимого, який має на утриманні двох неповнолітніх дітей: ОСОБА_18 ІНФОРМАЦІЯ_6 та ОСОБА_19 ІНФОРМАЦІЯ_7 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_5 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_6 , який обвинувачується за ч. 2 ст. 258 КК України, строком на 60 днів, тобто до 12 березня 2021 року.

В задоволенні клопотань захисників обвинувачених про зміну ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 міри запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на домашній арешт або заставу - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Комінтернівський районний суд м. Харкова протягом 7 днів, а обвинуваченими – в той же термін з моменту вручення їм копії ухвали.

Суддя- В. О. Музиченко