Ухвала суду № 94093747, 04.01.2021, Києво-Святошинський районний суд Київської області

Справа № 752/17961/19

Провадження №1-в/369/30/21

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.01.2021 м. Київ

Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі:

головуючої судді Козак І. А.,

при секретарі Кулику В. С.,

за участю прокурора Черкашина І. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві подання начальника Києво-Святошинського РВ філії ДУ «Центр пробації» у м. Києві та Київській області щодо ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Києва, українки, громадянки України, яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , та проживає за адресою: АДРЕСА_2 , засудженої вироком Голосіївського районного суду м. Києва від 24 грудня 2019 року за ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 1 (один) рік, на підставі ст. 75, 76 КК України - з іспитовим строком на 1 (один) рік,

встановив:

Як вбачається з подання начальника Києво-Святошинського РВ філії ДУ «Центр пробації» у м. Києві та Київській області, засуджена ОСОБА_1 , перебуває на обліку в Києво-Святошинському РВ з питань пробації з 05 лютого 2020 року. З порядком, умовами та обов`язками які покладені на неї судом в період іспитового строку була ознайомлена 10 лютого 2020 року.

Під час перебування на обліку ОСОБА_1 зарекомендувала себе з посередньої сторони, обов`язки встановлені судом в цілому виконувала, до адміністративної відповідальності в період іспитового строку не притягувалась. Згідно характеристики з місця проживання зарекомендувала себе з посередньої сторони, громадський порядок не порушувала, алкогольними напоями не зловживає, виконавчий комітет Вишнівської міської ради компрометуючими матеріалами відносно ОСОБА_1 не володіє.

Відповідно до складеної оцінки ризиків скоєння повторного кримінального правопорушення та оцінки статичних факторів, сума балів відповідно до рівню впливу історії правопорушень на протиправну поведінку становить тридцять балів, що оцінюється як дуже високий бал, індикаторами криміногенних потреб визначена криміногенна потреба п. 3.5 контроль над поведінкою та мисленням, згідно до індивідуального плану роботи з засудженою було проведено бесіду щодо контролю своєї поведінки та мислення та в подальшому рекомендовано лише контроль за виконанням обов`язків, які покладені на ОСОБА_1 судом.

Згідно з повідомленням-запитом з ВП ГУНП в Київській області стало відомо, що 23.11.2020 року СВ Вишнівського ВП Києво-Святошинського ВП ГУНП в Київській області за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст.185 КК України відносно засудженої відкрито кримінальне провадження № 12020110380001042 та направлено до Києво-Святошинського районного суду з обвинувальним актом, згідно з витягом реєстру Судової влади України по даному провадженню рішення не прийнято, на даний час провадження перебуває на стадії судового розгляду.

Згідно з даними офіційного веб-порталу Єдиного державного реєстру судових рішень в провадженні Києво-Святошинського районного суду Київської області призначено до судового розгляду кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 185 КК України на 12 год. 17 лютого 2021 року. Вказане кримінальне правопорушення вчинене в період іспитового строку.

24 грудня 2020 року на адресу Києво-Святошинського районного суду Київської області надійшло подання начальника Києво-Святошинського РВ філії ДУ «Центр пробації» у м. Києві та Київській області про звільнення засудженої ОСОБА_1 від призначеного судом покарання у зв`язку із закінченням іспитового строку, який на підставі протоколу автоматизованого розподілу судової справ між суддями від 24 грудня 2020 року в порядку ст. 35 КПК України передано в провадження судді Козак І. А.

Представник Києво-Святошинського РВ філії ДУ «Центр пробаціі» у м. Києві та Київській області у судове засідання не з`явився, про розгляд справи судом повідомлений належним чином, просив розглядати подання без нього. Засуджена ОСОБА_1 про місце, день та час проведення судового засідання була повідомлена належним чином, проте у судове засідання не з`явилася, будь-яких заяв чи клопотань до суду про поважність причин неявки до суду не надала. Участь в судовому засіданні учасників судового розгляду судом не визнана обов`язковою.

Дослідивши матеріали подання, вислухавши думку прокурора, суд дійшов висновку, що вказане подання не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Згідно вимог ст. 78 КК України після закінчення іспитового строку засуджений, який виконав покладені на нього обов`язки та не вчинив нового кримінального правопорушення, звільняється судом від призначеного йому покарання. Якщо засуджений не виконує покладені на нього обов`язки, систематично вчиняє адміністративні правопорушення, що потягли за собою притягнення його до адміністративної відповідальності і свідчать про його небажання стати на шлях виправлення, суд направляє засудженого для відбування призначеного покарання.

З матеріалів подання вбачається, що в провадженні Києво-Святошинського районного суду Київської області перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України (справа № 369/15144/20).

При цьому суд зауважує, що відповідно до ч. 1 ст. 62 Конституції України, ч. 2 ст. 2 КК України, ч. 1 ст. 17 КПК України, особа вважається невинуватою доки її вина не доведена в законному порядку і не встановлена обвинувальним вироком суду та виходячи зі системного аналізу положень ч. 3 ст. 75 та ч. 1 ст. 78 КК України, однією з обов`язкових передумов для звільнення засудженого від відбування покарання є не вчинення останнім в період іспитового строку, визначеного судом, нового злочину; при цьому констатувати вчинення такого нового злочину цією особою та, відповідно, її винуватість у скоєному може виключно суд, в порядку, визначеному законом.

Наведені норми чинного законодавства закріплюють один із основоположних принципів кримінального судочинства – презумпцію невинуватості, який також закріплений у багатьох міжнародних договорах, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України та які відповідно до ч. 1 ст. 9 Конституції України, ч. 1 ст. 9 КПК України, ч. 1 ст. 19 Закону України «Про міжнародні договори» є частиною національного законодавства України. Так, у ч. 1 ст. 11 Загальної декларації прав людини, прийнятої та проголошеної в резолюції 217А (ІІІ) Генеральної Асамблеї ООН від 10.12.1948 року, людина, обвинувачена у вчиненні злочину, має право вважатися невинуватою доти, поки її винуватість не буде встановлена в законному порядку шляхом прилюдного судового розгляду, при якому їй забезпечують усі можливості для захисту. Згідно з п. 2 ст. 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права, ратифікованого Указом Президії ВР УРСР № 2148-VІІІ від 19.10.1973 року, кожен обвинувачений у кримінальному злочині має право вважатися невинним, поки винність його не буде доведена згідно з законом. Аналогічна норма міститься у п. 2 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ратифікованої Законом України № 475/97-ВР від 17.07.1997 року.

Крім того, ЄСПЛ у справі «Барбера, Мессегуе і Джабардо проти Іспанії» від 06.12.1988 року зазначив, що п. 2 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод вимагає, щоб при здійсненні своїх повноважень судді відійшли від упередженої думки, що підсудний вчинив злочинне діяння, оскільки обов`язок доведення цього лежить на обвинуваченні та будь-який сумнів трактується на користь підсудного.

Також зазначене кореспондується з позицією Конституційного Суду України, викладеною в рішення від 27.10.1999 року у справі № 1-15/99, відповідного до якого сам факт порушення кримінальної справи щодо конкретної особи, затримання, взяття під варту, пред`явлення їй обвинувачення не може визнаватися як кримінальна відповідальність, оскільки особа не несе кримінальної відповідальності, доки її не буде визнано судом винуватою у вчиненні злочину і вирок суду не набере законної сили.

Крім того, ЄСПЛ у своєму рішенні від 22.04.2010 року у справі «Фатуллаєв проти Азербайджану» зазначив, що презумпція невинуватості, втілена в п. 2 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, є один із елементів справедливого кримінального судочинства, що забороняє передчасне висловлювання як самим судом, так і представниками іншим органів влади думки, що особа, яка «обвинувачується у кримінальному злочині», є винуватою до того, як це доведено в законному порядку. Аналогічна позиція ЄСПЛ і у справах «Шагін проти України» (рішення від 10.03.2010 року) , «Грабчук проти України» (рішення від 21.09.2006 року).

Наведене кореспондується з практикою судової палати у кримінальних справах ВССУ. Так, в ухвалі від 11.10.2012 року у справі № 5-4043км12 колегія суддів судової палати у кримінальних справах ВССУ зазначила, що «в матеріалах справи відсутній вирок суду, яким особу визнано винуватою та засуджено за вчинення злочину, передбаченого ст. 128 КК України, про що вказує прокурор у своїй касаційній скарзі, а тому його доводи про те, що судом першої інстанції було неправильно застосовано кримінальний закон при звільненні цієї особи від покарання, є безпідставним та свого підтвердження не знайшли».

Разом з тим, за умови наявності висунутого ОСОБА_1 обвинувачення у вчиненні нового кримінального правпорушення до закінчення іспитового строку за попереднім вироком, до прийняття судом остаточного рішення у справі № 369/15144/20, суд позбавлений можливості перевірити усі обставини в їх сукупності, зокрема в частині того, чи успішно засуджена пройшла випробування, тому вирішення питання про звільнення ОСОБА_1 від покарання є передчасним.

За таких обставин, суд вважає за необхідне відмовити в задоволенні вказаного подання.

Керуючись ч. 1 ст. 78 КК України, ст. 537, 539 КПК України,

постановив:

В задоволенні подання начальника Києво-Святошинського РВ філії ДУ «Центр пробації» у м. Києві та Київській області про звільнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від покарання, призначеного вироком Голосіївського районного суду м. Києва від 24 грудня 2019 року за ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 1 (один) рік, на підставі ст. 75, 76 КК України з іспитовим строком на 1 (один) рік, у зв`язку із закінченням іспитового строку – відмовити.

Особову справу № 30/2020 повернути до Києво-Святошинського РВ Філії ДУ «Центр пробації» в м. Києві та Київській області.

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду через Києво-Святошинський районний суд Київської області протягом 7 (семи) днів з дня її оголошення та набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Суддя І. А. Козак