Рішення № 94092596, 12.01.2021, Ніжинський міськрайонний суд Чернігівської області

Справа № 740/2718/20

Провадження № 2/740/108/21

РІШЕННЯ

іменем України

12 січня 2021 року м.Ніжин

Ніжинський міськрайонний суд Чернігівської області в складі:

судді Олійника В.П., за участі секретаря судового засідання Носилевської О.В.,

розглянувши у судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк “Приватбанк” до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

встановив:

У червні 2020 року АТ КБ “Приватбанк” звернулось до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення 53151 грн. 17 коп заборгованості за кредитним договором б/н від 03 січня 2011 року, з якої: 46229 грн. 43 коп- прострочене тіло кредиту, 3914 грн. 54 коп-прострочені проценти, 500 грн.-штраф (фіксована частина), 2507 грн. 20 коп-штраф (процентна складова). Позов обгрунтовується тим, що відповідач відповідно до умов кредитного договору, який складається із «Умов та правил надання банківських послуг», «Тарифів банку», підписавши анкету-заяву від 03 січня 2011 року, отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Розмір кредитного ліміту збільшився до 18300 грн.. Відповідач умови договору належним чином не виконує, внаслідок чого станом на 27 травня 2020 року виникла заборгованість у вищезазначеному розмірі. Представник позивача Гребенюк О.С. просить розглянути справу за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Згідно ст.ст.19, 274 ЦПК України дана справа, яка є малозначною, підлягає розгляду в порядку спрощеного позовного провадження.

У відзиві від 14 вересня 2020 року відповідач ОСОБА_1 зазначає, що через захворювання дочки, яка померла, не змогла вчасно розрахуватись по картці «Універсальна», з 2017 року із соціальної та пенсійної карток проводилися регулярні списання в рахунок заборгованості 50% її доходу, останній платіж був у березні 2020 року, договір 16032703295084 закрито, у реструктуризації боргу їй відмовлено. З 01 серпня 2020 року до 10 вересня 2020 року вона сплатила 7390 грн., тому залишилось не 53151 грн. 17 коп, а 40455 грн. 93 коп

Відповідно до відповіді на відзив від 09 жовтня 2020 року представник позивача ОСОБА_2 зазначає, що розрахунок відповідачем не спростовано, контррозрахунок не наданий, судово-економічні експертизи не призначались, обставини, на які посилається відповідач, як на важкий матеріальний стан, не можуть бути підставою для відмови у задоволенні позову, не надано жодного доказу важкого фінансового становища. Заперечує щодо закриття рахунку, оскільки відповідач не зверталась до Банку з відповідною заявою, картку не повернула, заборгованість не погашена, тому поточний рахунок відкритий та дійсний, проведення реструктуризації є правом, а не обов`язком Банку, розрахунок заборгованості має статус первинного документа, відповідно до п.2.1.13.5 сторони узгодили, що в разі порушення клієнтом зобов`язань з погашення заборгованості по кредиту протягом 180-ти днів з моменту виникнення таких порушень, на підставі ст.ст.212, 611, 651 ЦК України терміном повернення кредиту встановлюються 180-й день з моменту порушення зобов`язань Клієнта з погашення кредиту, на 180-й день з моменту порушення зобов`язань Клієнта з погашення кредиту Клієнт зобов`язаний повернути Банку кредит, проценти за користуванням кредитом, неустойку та виконати інші зобов`язання за Договором в повному обсязі. Позов підтримує.

Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу в порядку ч.2 ст.247 ЦПК України не здійснюється.

Із врахуванням доказів по справі судом встановлено слідуюче.

03 січня 2011 року ОСОБА_1 підписала анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг, згідно з якою виявила бажання отримати банківські послуги. У даній анкеті-заяві наявна відмітка щодо пенсійної картки, інші відомості стосовно оформлення конкретної карти та бажаного кредитного ліміту не зазначені. ОСОБА_1 погодила, що ця заява разом із Пам`яткою клієнта, Умовами та правилами надання банківських послуг, а також Тарифами становить між нею та банком договір про надання банківських послуг, з якими вона ознайомлена.

Старт карткового рахунку щодо ОСОБА_1 згідно довідки позивача (а.34) здійснений 15 листопада 2013 року, кредитний ліміт з 15 листопада 2013 року-11100 грн., з 19 листопада 2013 року-12000 грн., з 26 вересня 2016 року-00 грн., з 31 січня 2017 року-18300 грн., з 19 липня 2018 року-00 грн..

Відповідно до довідки позивача (а.35) ОСОБА_1 надані шість кредитних карток, термін дії яких 05/13-07/21.

Спірні правовідносини сторін виникли з приводу стягнення заборгованості за кредитним договором.

На підтвердження зазначених обставин позову АТ КБ «ПриватБанк» надано суду власний розрахунок заборгованості станом на 27 травня 2020 року, анкету-заяву від 03 січня 2011 року, довідки щодо кредитного ліміту та видачі ОСОБА_1 кредитних карток, витяг з Умов та правил надання банківських послуг (ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг, розміщений на сайті...) без підпису відповідача, копію паспорта на ім`я ОСОБА_1 та виписку за кредитним рахунком на ім`я останньої, в якій зазначено про рух коштів станом на 01 червня 2020 року.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона-підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»).

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку з чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України є підстави вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частинами першою, другою статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Таким чином, у разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

В анкеті-заяві ОСОБА_1 від 03 січня 2011 року процентна ставка не зазначена. Крім того, в анкеті-заяві, підписаній сторонами, відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання зі сплати коштів та не визначено розмір неустойки.

Позивач, пред`являючи вимогу про погашення кредиту, просить стягнути прострочене тіло кредиту, прострочені проценти, а також штрафи. Позивач, обґрунтовуючи право вимоги у цій частині, в тому числі розмір і порядок нарахування процентів та штрафів, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором станом на 27 травня 2020 року посилається на анкету-заяву від 03 січня 2011 року, Умови та правила надання банківських послуг, а також тарифи обслуговування кредитних карт.

Витягом з Умов та правил надання банківських послуг, що надані позивачем на підтвердження позовних вимог, визначені, в тому числі: пільговий період користування коштами, процентна ставка, права та обов`язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, зокрема пеня за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів, штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов`язань та їх розміри і порядок нарахування, а також містяться додаткові положення та інші умови.

При цьому матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці умови та правила розуміла відповідач та ознайомилась і погодилась з ними, підписуючи анкету-заяву від 03 січня 2011 року.

Судом враховується, що в даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України, за змістом якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua), неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк», тобто кредитор міг додати до позовної заяви витяг з умов та правил у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.

За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, надані банком умови не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

Судом встановлено, що спірні правовідносини виникли між банком та фізичною особою - споживачем банківських послуг, при цьому пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору. Тому відсутні підстави вважати, що при укладенні договору з ОСОБА_1 АТ КБ «ПриватБанк» дотримав вимог, передбачених частиною другою статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» щодо повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк. Інший висновок не відповідав би принципу справедливості, добросовісності та розумності та уможливив покладання на слабшу сторону-споживача невиправданий тягар з`ясування змісту кредитного договору.

Аналогічні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17, провадження № 14-131цс19.

Як зазначено вище позивач просить стягнути заборгованість за простроченим тілом кредиту та простроченими процентами.

З системного аналізу положень Умов та правил надання банківських послуг у ПриватБанку та частини першої статті 1054 ЦК України слідує, що за своєю суттю прострочене тіло кредиту, на яке вказує позивач у своїй позовній заяві, є завуальованими відсотками за користування кредитними коштами, адже до нього входить плата за користування кредитом, а не, власне, надані позичальнику в користування кошти.

Згідно пункту 1.1.1.72 Умов прострочений кредит-кредитні засоби, які були надані.

Враховуючи, що в підписаних відповідачем документах відсутня регламентація складових частин поняття прострочене тіло кредиту та прострочені проценти, суд вважає, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами, що прострочене тіло кредиту та прострочені проценти є складовою частиною саме фактично отриманих відповідачем кредитних коштів.

Згідно з положеннями статті 76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів, показаннями свідків.

Статтею 81 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

З урахуванням того, що в анкеті-заяві від 03 січня 2011 року процентна ставка не зазначена, відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) та інших штрафних санкцій за порушення зобов`язання, а Умови та правила надання банківських послуг не містять підпису відповідача, відсутні докази щодо віднесення простроченого тіла кредиту та прострочених процентів до складової частини саме фактично отриманих відповідачем кредитних коштів, суд не вбачає підстав для стягнення із відповідача на користь банку простроченого тіла кредиту та прострочених процентів, штрафів згідно заявлених вимог.

В судовому засіданні також встановлено, що відповідач ОСОБА_1 користувалась коштами, які надані їй позивачем, про що свідчить виписка по її рахунку, що також зазначено нею і у відзиві на позовну заяву, тобто відповідач користувалась кредитними коштами, частково виконувала умови кредитного договору, сплачувала заборгованість за договором, тобто остання отримала кредитний ліміт на платіжну картку, що відповідачем у встановленому порядку не спростовано, при цьому фактично отримані та використані відповідачем кошти в добровільному порядку позивачу не повернуті, зокрема і під час судового розгляду, що із врахуванням положень частини другої статті 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час,- свідчить про порушення прав позивача, у зв`язку з чим наявні підстави для висновку щодо права позивача на захист свого права через суд шляхом зобов`язання виконати відповідачем, як боржником, обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів, яка згідно розрахунку позивача станом на 31 березня 2020 року становить 38002 грн. 38 коп (поточне тіло кредиту).

Інші докази щодо фактично отриманих та використаних відповідачем коштів суду не подані.

За таких обставин позов підлягає частковому задоволенню, на користь позивача підлягає стягненню 38002 грн. 38 коп заборгованості за кредитним договором.

Відповідно до статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача, у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем при подачі позову сплачено 2102 грн. судового збору.

В судовому засіданні встановлено, що відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , згідно копії рішення Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 06 липня 2005 року є опікуном недієздатного ОСОБА_3 , який є особою з інвалідністю з дитинства безстроково.

Пунктом дев`ятим частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» встановлено, що від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються особи з інвалідністю I та II груп, законні представники дітей з інвалідністю і недієздатних осіб з інвалідністю.

За таких обставин відповідач, як законний представник недієздатної особи з інвалідністю, звільнена від сплати судового збору.

Керуючись ст.ст.4, 12, 13, 81, 141, 247, 265 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-

ухвалив:

Позов задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 , місце проживання в АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , на користь Акціонерного товариства Комерційний банк “Приватбанк”, місцезнаходження-01001, м.Київ, вул.Грушевського, 1Д, ідентифікаційний код в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України-14360570, 38002 (тридцять вісім тисяч дві) грн. 38 коп заборгованості за кредитним договором б/н від 03 січня 2011 року.

В задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене шляхом подачі до Чернігівського апеляційного суду через Ніжинський міськрайонний суд Чернігівської області апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя В.Олійник.