Рішення № 94085890, 05.01.2021, Пустомитівський районний суд Львівської області

Справа № 450/4178/20 Провадження № 2-а/450/122/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" січня 2021 р. Пустомитівський районний суд Львівської області у складі

головуючого судді Кіпчарського М.О.,

за участю секретаря судового засідання Микитів Н.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м.Пустомити адміністративну справу категорії термінових, за позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у Львівській області про визнання протиправною та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, -

встановив:

позивач 03.12.2020 р. звернувся в суд із адміністративним позовом та просить визнати незаконною та скасувати винесену відносно нього 17.08.2020р. постанову по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАМ №2992936 про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у виді штрафу розміром 255,00 грн.

В обґрунтування заявленого позову покликається на те, що 17.08.2020 р. відносно нього було складено оскаржувану постанову, в якій значиться, що 17.08.2020 р. о 13:28 год., в м. Львові по вул. Героїв УПА 1, він керуючи транспортним засобом «Audi SQ7» н.з. НОМЕР_1 , не виконав вимогу дорожнього знаку 4.1 «Рух прямо» здійснив рух ліворуч, чим порушив вимоги п. 33 ПДР України. Прийнято рішення накласти штраф 255,00 грн.

Дану постанову вважає необґрунтованою та незаконною, яка підлягає скасуванню, оскільки жодних доказів на підтвердження його вини до матеріалів справи не долучено, єдиним доказом вчинення ним адміністративного правопорушення є постанова №2992936 13.06.2020 року, яка є предметом спору, а тому не може розглядатися як самостійний доказ, за відсутності інших доказів на підтвердження обставин, зазначених в самій постанові. Окрім цього зазначає, що оскаржувана постанова не містить його підпису та не скеровувалася на його адресу, яка у постанові вказана не вірно.

Ухвалою суду від 04.12.2020 року позовна заява залишена без руху у зв`язку з тим, що така подана без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до суду, вказані недоліки усунуті позивачем 15.12.2020 року та 22.12.2020 року відкрито провадження у справі.

Позивач, будучи належним чином повідомленим про розгляд справи в судове засідання не з`явивився, причин неявки суду не повідомив, клопотання про відкладення розгляду справи не подав.

Відповідач, який про дату, час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином в порядку, визначеному ч.2 ст. 268 КАС України, в судове засідання не з`явився, причин неявки суду не повідомив, заперечення проти позову та, відповідно, доказів на їх підтвердження суду не подав.

Відповідно до ч.3 ст. 268 КАС України неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у суді.

Згідно ч.9 ст. 205 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Оскільки сторони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, потреба заслухати свідка чи експерта відсутня, суд, керуючись нормами статті 205 ч.9 КАС України, дійшов висновку про можливість розгляду справи в порядку письмового провадження

Повно та всебічно з`ясувавши обставини в адміністративній справі, які підтверджені дослідженими в судовому засіданні доказами, відповідно та при дотриманні норм матеріального і процесуального права, суд приходить до наступного висновку.

Як зазначається в оскаржуваній постанові про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАМ № 2992936 від 17.08.2020 року, складеної інспектором УПП у Львівській області – лейтенантом поліції Гриценко С.А., 17.08.2020р. водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом «Audi SQ7» н.з. НОМЕР_1 о 13:22 год. в м. Львові по вул. Героїв УПА 1, не виконав вимогу дорожнього знаку 4.1 «Рух прямо» здійснив рух ліворуч, чим порушив п. 33 ПДР України – порушення вимог дорожніх знаків.

Прийнято рішення за ч. 1 ст.122 КУпАП - накласти штраф 255 грн.

Частиною 1 ст. 122 КУпАП передбачено, що порушення, в тому числі, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі п`ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно дорожнього знаку 4.1 п. 33 ПДР України "Рух прямо", даний знак дозволяє рух лише прямо. Дія знака поширюється на перехрещення проїзних частин, перед яким він встановлений, а також, установлений на початку дороги або за перехрестям, поширюється на ділянку дороги до найближчого перехрестя

Відповідно до статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням, інакше як на підставі і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу проводиться в межах їх компетенції, у точній відповідності із законом.

Статтею 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

З метою забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, індивідуалізації її відповідальності та реалізації вимог статті 245 КУпАП, відповідно до статті 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

У наведених положеннях визначено систему правових механізмів щодо забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на стадії розгляду уповноваженим органом (посадовою особою) справи про адміністративне правопорушення, зокрема, з метою запобігти безпідставному (необгрунтованому) притягненню такої особи до відповідальності.

Статтею 251 КУпАП визначено перелік фактичних даних в справі про адміністративне правопорушення, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Виходячи із змісту пункту 1 статті 247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Згідно з статтею 283 КУпАП розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі, яка повинна містити: найменування органу (прізвище, ім`я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.

Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сферах забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис (якщо такий запис здійснювався); розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адмінстягнення у вигляді штрафу.

Відповідно до пункту 4 розділу І «Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі», затвердженої Наказом МВС України №1395 від 07.11.2015 року, у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу.

Пунктом 5 розділу IV Інструкції встановлено, що постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, складається у письмовій формі (заповнюється відповідно до вимог пункту 10 розділу XIV цієї Інструкції) або за наявності технічної можливості в електронній формі у вигляді стрічки, яка роздруковується за допомогою спеціальних технічних пристроїв, із зазначенням відомостей, що відповідають пунктам постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі.

Встановлено, що у пункті 6 (Час та місце скоєння, суть і обставини правопорушення) постанови серії ЕАМ № 2992936 від 17.08.2020 року не зазначено, жодних доказів на підтвердження порушення.

Статтею 251 КУпАП встановлено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 КУпАП.

При цьому, згідно з статтею 283 КУпАП, постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити в т.ч. відомості про технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис.

Однак в постанові серії ЕАМ № 2992936 від 17.08.2020 року у пункті 9 “До постанови додається” відсутні відомості про докази, які передбачені статтею 251 КУпАП та на яких ґрунтується висновок поліцейського про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 122 КУпАП.

Єдиним доказом вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення є постанова у справі про адміністративне правопорушення серії ЕАМ № 2992936 від 17.08.2020 року, яка є предметом спору, а тому не може розглядатися, як самодостатній доказ, за відсутності інших доказів на підтвердження обставин зазначених в самій постанові.

На обов`язок та важливість доведення саме відповідачем як суб`єктом владних повноважень правомірності винесення рішення про притягнення особи до адміністративної відповідальності, правомірності та законності прийнятої постанови вказує Верховний Суд у постановах від 24.04.2019 року (справа №537/4012/16-а), від 08.11.2018 року(справа № 201/12431/16-а), від 23.11.2018 року (справа № 743/1128/17), від 15.11.2018 року (справа № 524/7184/16-а).

Згідно із вимогами ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Судом встановлено, що жодних доказів вчинення позивачем правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП представник відповідача не надав та не подав у визначений судом строк відзив на позовну заяву.

Відповідно до ч.4 ст.159 КАС України, неподання суб`єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.

Враховуючи принцип змагальності адміністративного процесу та встановлений КАС України обов`язок відповідача щодо доказування правомірності свого рішення, суд вирішує спір на основі викладених в позові аргументів та з`ясованих в судовому засіданні обставин.

Неподання відповідачем відзиву на позов суд вважає без поважних причин, і такі дії кваліфікує як визнання позову.

Враховуючи наведене суд дійшов висновку, що у діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 122 КУпАП, а правомірність винесеної лейтенантом поліції Гриценко С.А. оскаржуваної постанови в частині встановлення порушення ОСОБА_1 вимог дорожнього знаку 4.1. «Рух прямо» ПДР України, не підтверджена належними та допустимими доказами. При винесені вказаної постанови, всупереч положенням статті 245 КУпАП, відповідач не повно і не об`єктивно з`ясував обставини справи, а тому вказана постанова підлягає скасуванню.

Відповідно до п.3 ч.3 ст.286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

З урахуванням вищенаведеного оскаржувану постанову слід скасувати та закрити справу про адміністративне правопорушення.

Частиною першою статті 139 КАС України передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем під час звернення до суду сплачено судовий збір у розмірі 420,40 коп., що підтверджується квитанцією № N1Е515404М від 01.12.2020 року.

На підставі викладеного, враховуючи, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі, з Управління патрульної поліції у Львівській області ДПП за рахунок його бюджетних асигнувань підлягає стягненню судовий збір в сумі 420,40 грн. на користь позивача.

Керуючись ст. ст.5, 6, 19, 77, 90, 139, 159, 205, 241-246, 268-272, 286, 293 КАС України, суд –

ухвалив:

адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити повністю.

Постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАМ №2992936 від 17.08.2020 року, винесену відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про притягнення до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 КУпАП скасувати, справу про адміністративне правопорушення закрити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції (ЄДРПОУ 40108646) на користь ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_2 , 420,40 грн. (чотириста двадцять гривень 40 коп.) понесених ним судових витрат зі сплати судового збору.

Апеляційна скарга на рішення може бути подана до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Пустомитівський районний суд м. Львова протягом десяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст.255 КАС України.

СуддяМ. О. Кіпчарський