Рішення № 94085889, 18.12.2020, Пустомитівський районний суд Львівської області

Справа № 450/615/20 Провадження № 2/450/963/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" грудня 2020 р. Пустомитівський районний суд Львівської області в складі:

головуючого - судді Добош Н.Б.

при секретарі Гев`як Ю.С.

за участі позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

представника відповідача ОСОБА_3

представник третьої особи ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Пустомити цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_5 , третя особа Пустомитівська районна державна адміністрація про предмет спору : позбавлення ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , батьківських прав відносно сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ,-

стислий виклад позиції позивача та відповідача :

підстава позову (позиція позивача): сторони перебували в зареєстрованому шлюбі, який рішенням Пустомитівського районного суду Львівської області, розірвано. За час перебування у шлюбі у сторін народився син ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . З кінця 2016 року стосунки між сторонами погіршилися, відповідач перестав піклуватися про сина, не надає матеріальної допомоги, повністю ухилився він виконання батьківських обов`язків. Син сторін проживає разом з позивачем і перебуває на утриманні позивача. 06.03.2019 року рішенням Пустомитівської районної державної адміністрації, надано висновок про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_5 , щодо сина ОСОБА_6 .

В судове засідання з`явилася позивач та її представник, які просили заявлені позовні вимоги задоволити з підстав викладених в позовній заяві, відповіді на відзив та в додаткових поясненнях. Позивач зазначала, що відповідач вчиняв, щодо неї насильство, в результаті чого вона була змушена звернутися до поліцейського відділку Королівства Швеції із заявою, події мали місце в 2016 році. Вказаної події свідком був їхній син. Відповідач не забезпечує матеріально їхнього сина, в результаті чого позивач звернулась до Агентства соціального страхування Швеції, та рішенням Державної страхової каси Королівства Швеції присуджено стягувати допомогу з відповідача на користь сина. Відповідач не має бажання спілкувати із сином, востаннє він його бачив 03.07.2018 року. З цього моменту відповідач самоусунувся від виховання сина. Позивач змушена була звернутися до районного суду Фалуна Королівства Швеції про позбавлення батьківських прав та передачу опіки над сином одноосібно позивачу. За результатом розгляду якої Фалунський окружний суд прийняв рішення, що позивачка отримує одноосібне піклування над сином ОСОБА_6 ; визначив місце проживання останнього разом з позивачем та надав право відповідачу спілкуватись із сином по телефону, або шляхом відеодзвінку кожну другу суботу, другого тижня. Також позивач в судовому засіданні, зазначила, що вона з дитиною близько п`яти років проживала не в Україні, до моменту коли надавався висновок органу опіки та піклування про доцільність позбавлення батьківських прав відповідача. Позивач підтвердила, що відповідач передав в подарунок синові телефон, але із запізненням до дня народження та не такої моделі, як хотів син.

Відповідач в судове засідання не з`явився, однак з`явилась його представник, яка заперечила, щодо задоволення заявлених позовних вимог, просила в задоволенні таких відмовити з підстав викладених у відзиві на позовну заяву, запереченнях на відповідь на відзив на позовну заяву. Також представник відповідача додатково зазначила, що її довіритель на постійній основі проживає в Німечинні. В нього відсутня можливість часто спілкуватися із сином та він не ухиляється від спілкування із сином, а навпаки це робить при можливості. Окрім того до відповідача жодного разу не засовувалися заходи впливу у вигляді попередження з боку органів внутрішній справ, накладення адміністративної відповідальності, бесіди, попередження з боку органу опіки та піклування, органів місцевого самоврядування. Зазначає, що позбавлення батьківських прав є заходом відповідальності за невиконання або неналежне виконання обов`язків. Зазначає, що позивачем не доведено, що поведінка відповідача свідчить про свідоме нехтування ним своїх батьківських обов`язків. Також вказала, що висновок органу опіки та піклування, не є обов`язковим для суду. Вважає висновок органу опіки та піклування, щодо доцільності позбавлення відповідача батьківських прав, винесений з грубим порушенням законодавства, оскільки відповідач - батько дитини не перебував на території України на час звернення представника позивача до органу опіки та піклування з відповідною заявою, як наслідок батько дитини не опитаний, такого виклику до органу опіки та піклування не отримував. Так само не були присутні та не надавали пояснень ні мати, ні дитина, оскільки також перебували за межами України. Також зазначає, що долучені стороною позивача докази, а саме рішення іноземних суддів не можуть братися, як доказ, оскільки такі не легалізовані, не пройшли апостилювання, не перекладені у передбаченому законодавством порядку. Окрім того вказує, що між Україною та Королівством Швеції відсутній договір про взаємодопомогу у цивільних, сімейних та кримінальних справах. Вказала, що конфлікт між позивачем і відповідачем утруднюють спілкування відповідача із сином, оскільки навіть при телефонних розмовах є присутньою позивач.

Представник третьої особи в судовому засіданні заявлені позовні вимоги підтримав.

В судовому засіданні була заслухана думка дитини ОСОБА_6 , який повідомив, що проживає в Швеції разом з мамою та ходить там до школи. Батька давно не бачив, спілкується інколи з ним по телефону, але не може пригадати коли востаннє відбулося таке спілкування. Хоче щоб батько до нього телефонував та приїжджав.

Заяви та клопотання сторін, процесуальні дії у справі.

21.02.2020 року запит, щодо доступу до персональних даних; 11.03.2020 року відповідь на запит щодо доступу до персональних даних; 11.03.2020 року ухвала суду про відкриття провадження у справі; 28.05.2020 року відзив на позовну заяву; 11.08.2020 року заява представника позивача про ознайомлення з матеріалами справи; 11.08.2020 року клопотання представника позивача про відкладення розгляду справи; 13.08.2020 року заява представника відповідача про ознайомлення з матеріалами справи; 03.09.2020 року заява представника відповідача про надання копії документів; 14.09.2020 року клопотання представника позивача про відкладення розгляду справи; 15.10.2020 року відповідь на відзив; 27.10.2020 року заперечення на відповідь на відзив; 30.10.2020 року заява представника третьої особи про розгляд справи у його відсутності; 30.10.2020 року заява позивача про попередній (орієнтований) розрахунок суми судових витрат; 18.11.2020 року додаткові пояснення позивача; клопотання позивача про долучення доказів; 13.11.2020 року заперечення на клопотання про долучення доказів; 23.11.2020 року заява представника третьої особи про розгляд справи у його відсутності; 23.11.2020 року ухвала про призначення справи до судового розгляду.

Суд на підставі позовної заяви, а також долучених письмових доказів, заслухавши пояснення позивача, представника позивача, відповідача та третьої особи, встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Статтею 12 ЦПК України встановлено принцип змагальності сторін в цивільному судочинстві, який полягає в тому, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Сторони у справі є батьками ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 від 20.08.2010 року, актовий запис № 16.

Рішенням Пустомитівського районного суду Львівської області від 04.05.2017 року, шлюб між сторонами було розірвано.

Відповідно до ч. 1 ст. 82 ЦПК України, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

Судом встановлено, що дитина ОСОБА_6 , проживає разом з матір`ю ОСОБА_1 в Королівстві Швеції, навчається в цій країні у школі, вказана обставина у відповідності до вимог ч. 1 ст. 82 ЦПК України доказуванню не підлягає.

Також судом встановлено, що рішенням Окружного суду м. Фалун Королівства Швеції від 03.09.2020р., встановлено, що ОСОБА_1 має одноосібне піклування над спільною дитиною ОСОБА_6 , визначено, що дитина на постійній основі проживає у матері, а також встановлено право спілкування сина з ОСОБА_5 по телефону або шляхом відеодзвінку кожну другу суботу, вказана обставина у відповідності до вимог ч. 1 ст. 82 ЦПК України доказуванню не підлягає.

Відповідач ОСОБА_5 проживає у Німеччині з 2018 року, вказана обставина у відповідності до вимог ч. 1 ст. 82 ЦПК України доказуванню не підлягає.

Відповідно до висновку Пустомитівської районної державної адміністрації, як органу опіки та піклування, про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_5 № 610315/0/2-19 від 12.03.2019 року, Пустомитівська районна державна адміністрація, як орган опіки та піклування вважає за доцільне позбавити батьківських прав ОСОБА_5 щодо малолітнього сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , оскільки він повністю ухилився від виконання батьківських обов`язків, не проявляє любові та заінтересованості щодо дитини, разом з ним не проживає, не цікавиться розвитком, станом здоров`я ОСОБА_6 , не бере участі у його вихованні, не піклується про духовний, фізичний і моральний розвиток, не спілкується з ОСОБА_6 в обсязі необхідному для його нормального самоусвідомлення, не надає дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей, не сприяє засвоєнню ним загальновизнаних норм моралі, не виявляє інтересу до його внутрішнього світу, не створює належних умов для розвитку природних здібностей сина, не готує його до самостійного життя та праці, не забезпечує його необхідним харчуванням, допомогою при лікуванні, фінансово та матеріально не допомагає.

Вказаний висновок органу опіки та піклування не є обов`язковим для суду (частини п`ять, шість статті 19 СК України), такий висновок є доказом у справі, який підлягає дослідженню та оцінці судом.

Відповідно до ч. 5, 6 ст.19 СК України, орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи. Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

Судом встановлено, що позивач разом із дитиною близько п`яти років до надання висновку органу опіки та піклування про доцільність позбавлення батьківських прав відповідача та на час надання такого не проживала на території Україні разом із дитиною, відповідач також перебував за кордоном.

Вказаний висновок суд відхиляє як доказ на підтвердження факту ухилення відповідача від виконання батьківських обов`язків, оскільки, як вбачається зі змісту даного висновку, він складений лише на підставі заяви ОСОБА_7 від 14.02.20219 року, яка діє від імені ОСОБА_1 , що свідчить про його неповноту та необгрунтованість.

Відповідно до ст. 5 СК України, держава охороняє сім`ю, дитинство, материнство, батьківство, створює умови для зміцнення сім`ї. Держава створює людині умови для материнства та батьківства, забезпечує охорону прав матері та батька, матеріально і морально заохочує і підтримує материнство та батьківство.

Згідно із ст. 151 СК України, батьки мають переважне право перед іншими особами на особисте виховання дитини.

Відповідно ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» на батьків покладається відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки зобов`язані виховувати дітей, піклуватися про їх здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку їх природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Згідно ст. 150 СК України батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. Батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов`язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. Батьки зобов`язані поважати дитину. Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов`язку батьківського піклування щодо неї.

Згідно ч. 4 ст. 155 СК України ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом. Мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини (п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України).

Відповідно до ст. 3 Конвенції про права дитини від 20.11.1989 року в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Відповідно до ст. 9 Конвенції про права дитини від 20.11.1989 року, ратифікованої Верховної Ради України від 27.02.1991 року № 789-ХІІ передбачено, що держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.

Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків (Постанова Верховного Суду від 13 березня 2019 року по справі № 631/2406/15-ц).

Європейський суд з прав людини у справі Хант проти України від 07.12.2006 року (заява № 31111/04) наголошував на тому, що питання сімейних відносин має грунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини (параграф 57,58).

Позбавлення батьківських прав є заходом відповідальності батьків за невиконання або неналежне виконання ними своїх батьківських обов`язків. Головною метою такого заходу є захист інтересів малолітніх та неповнолітніх дітей і стимулювання батьків щодо належного виконання своїх обов`язків. Ухилення батьків від виховання дитини, як підстава до позбавлення батьківських прав можлива лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Відповідно до статті 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявили щодо неї батьківського піклування; ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини; жорстоко поводяться з дитиною; є хронічними алкоголіками або наркоманами; вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жеребкування та бродяжництва; засуджені за вчинення умисного злочину щодо дитини.

Згідно з п. 16 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.03.2007р. № 3 Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Таким чином, суд може позбавити батька або матір їх батьківських обов`язків лише у виключних випадках коли вони свідомо ухиляються від виконання своїх батьківських обов`язків та, як наслідок, негативно впливають на духовний та моральний розвиток дитини.

Позбавлення батьківських прав слід розглядати як виключний і надзвичайний спосіб впливу на недобросовісних матір та батька. Виходячи з характеру такого засобу, його не можна застосовувати тоді, коли це не викликано необхідністю.

Слід зазначити, що позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яке тягне за собою правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини, згідно ст.166 СК України та допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків в кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини в діях батьків.

Відповідно до ст. 153 СК України, мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом.

Мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом та здійснюється всупереч інтересам дитини.

Судом встановлено, що з відповідачем батьком ОСОБА_6 та сином відбувається спілкування, сам ОСОБА_6 , думка якого заслухана в судовому засіданні, підтвердив факт спілкування та бажання продовжувати спілкування як по телефону так і особисто з батьком.

При вирішенні питання щодо позбавлення батьківських прав необхідно впевнитися не лише в невиконанні батьком обов`язків по вихованню, а також встановити, що батько ухиляється від їх виконання свідомо, тобто, що він систематично, незважаючи на всі заходи попередження та впливу, продовжує не виконувати свої батьківські обов`язки.

Матеріали справи не містять негативні характеристики, докази винної поведінки відповідача ОСОБА_5 та умисного ухилення його від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини, а посилання позивача щодо ухилення від виконання відповідачем батьківських обов`язків не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи.

Щодо долучених стороною позивача доказів, а саме рішень іноземних суддів Королівства Швеції суд зазначає наступне :

відповідно до ст.13 ЗУ «Про міжнародне приватне право » документи, що видані уповноваженими органами іноземних держав у встановленій формі, визнаються дійсними в Україні в разі їх легалізації, якщо інше не передбачено законом або міжнародним договором України.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Конвенції, що скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів, від 05.10.1961 р., (Законом України «Про приєднання України до Конвенції, що скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів» від 10.02.2010 р. Верховна рада України постановила приєднатися від імені України до конвенції, Єдиною формальною процедурою, яка може вимагатися для посвідчення автентичності підпису, якості, в якій виступала особа, що підписала документ, та, у відповідному випадку, автентичності відбитку печатки або штампу, якими скріплений документ, є проставлення передбаченого статтею 4 апостиля компетентним органом держави, в якій документ був складений. Угод між Україною та Швецією, які відміняють чи спрощують дану формальну процедуру або звільняють сам документ від легалізації не укладалось.

Таким чином судом встановлено, що долученні стороною позивача рішення іноземного суду Королівства Швеції, з приводу врегулювання питань, щодо виховання сина, інші документи іноземної держави, у встановленому законом порядку не легалізовані, на них не проставлений апостиль, тому вказані докази, суд відхиляє.

Позивач належним чином не вмотивувала власних доводів про обрання щодо відповідача такого крайнього заходу, як позбавлення батьківських прав, не надала належних та допустимих доказів невиконання відповідачем своїх батьківських обов`язків без поважних причин, а судом не встановлено винної поведінки відповідача, свідомого нехтування ним своїми обов`язками.

Саме по собі нерегулярне спілкування батька із сином, неузгодженість між батьками щодо отримання документів на зміну місця проживання дитини, отримання паспорту, дозволу на виїзд, через високий рівень конфліктності між позивачем і відповідачем при вирішенні питань щодо сина, не може свідчити про ухилення батька від виконання свого обов`язку щодо виховання дитини.

Враховуючи вищевикладене, враховуючи інтереси дитини, а також те, що позбавлення батьківських прав, тобто прав наданих батькам до досягнення їхніми дітьми повноліття на їх виховання, захист їх інтересів, та інших прав, які виникають із факту кровної спорідненості з дитиною, є крайнім заходом впливу на осіб, які порушують батьківські обов`язки, а також те, що з боку позивача не надано беззаперечних доказів ухилення відповідача від виконання батьківських обов`язків, суд не вбачає підстав для позбавлення його батьківських прав.

Відповідно до п.2 ч.2 ст.141 ЦПК України, судовий збір у разі відмови в позові покладається на позивача.

Керуючись ст.ст.10-13,81,259,263,265, 268 ЦПК України, суд,-

у х в а л и в :

в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30 - денний строк з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного суду через Пустомитівський районний суд Львівської області.

Позивач : ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Відповідач : ОСОБА_5 , АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Третя особа : Пустомитівська районна державна адміністрація, Львівська область, м. Пустомити, вул. Грушевського, 35, ЄДРПОУ 22420292.

Повний текст судового рішення складено 29.12.2020 року.

СуддяН. Б. Добош