Рішення № 94081154, 12.01.2021, Жовтневий районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 212/6371/20

2/212/515/21

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 січня 2021 року м. Кривий Ріг

Жовтневий районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі: головуючого судді Колочко О.В., за участі секретаря судового засідання Ігнатьєвої А.А., за відсутності учасників справи та без фіксації судового засідання за допомогою звукозаписувальних технічних засобів, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кривому Розі у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Укрсиббанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В:

31 серпня 2020 року позивач Акціонерне товариство «Укрсиббанк» (далі – Позивач, АТ «Укрсиббанк», Банк) звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 (далі – Відповідач, ОСОБА_1 ) про стягнення заборгованості у розмірі 142646 гривень.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що 26 квітня 2019 року між банком та ОСОБА_1 було укладено договір за № 95320640000 про надання споживчого кредиту з можливістю відкриття карткового рахунку. За умовами вказаного договору ОСОБА_1 отримала від банку грошові кошти в розмірі 100260 гривень із встановленням обов`язку останньої зі сплати щомісячних ануїтетних платежів у розмірі 6742 гривень відповідно до графіка, але у повному обсязі не пізніше 25 жовтня 2023 року, зі сплатою процентів за користування кредитними коштами у розмірі 78% річних, та за користування кредитними коштами за кредитом понад встановлений кредитним договором термін 85% річних. Відповідач зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконує, у зв`язку з чим станом на 13.08.2020 виникла заборгованість за кредитом у розмірі 142646 гривень, з яких: заборгованість за кредитом у розмірі 97678,87 гривень; заборгованість по процентам за користуванням кредитом у розмірі 43983,99 гривень; заборгованість по процентам за користування грошовими коштами понад встановлений договором термін 475,30 гривень; заборгованість по комісії 500 гривень; пеня за несвоєчасне погашення заборгованості по кредиту 0,17 гривень; пеня за несвоєчасне погашення заборгованості по процентам 7,67 гривень, яку Позивач просить стягнути з відповідача на його користь. Також, просить стягнути витрати на сплату судового збору в сумі 2139,69 гривень.

11 вересня 2020 року ухвалою суду відкрито провадження у справі у порядку спрощеного позовного провадження, призначено судовий розгляд на 08 жовтня 2020 року.

Ухвалами суду від 08 жовтня 2020 року, 03 листопада 2020 року судовий розгляд був відкладений.

Ухвалою суду від 30 листопада 2020 року позовну заяву залишено без руху, позивачу наданий строк для усунення недоліків позовної заяви.

08 грудня 2020 року позивачем усунуто недоліки позову.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, подав клопотання про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримав в повному обсязі, проти ухвалення заочного рішення не заперечив.

Статтями 43, 211 ЦПК України передбачено, що прийняття участі в судовому засіданні є правом сторони, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явилася, про час і місце розгляду справи був повідомлений, відзив на позов не надав, клопотань про відкладення розгляду справи чи про розгляд справи у його відсутність від нього не надходило, у зв`язку з чим, відповідно до положень ч. 8 ст. 178, ч. 4 ст. 223, ч. 1 ст. 280 ЦПК України на підставі наявних у справі доказів, зі згоди представника позивача, судом прийнято рішення про заочний розгляд справи.

За відсутності учасників справи у відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши письмові матеріали цивільної справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, застосувавши до спірних правовідносин відповідні норми матеріального права, встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Положеннями ч.1 статті 6 ЦК України визначено, що сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства.

За змістом норм ст.627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

У частинах першій, третій статті 509 ЦК України визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Судом встановлено, що 26 квітня 2019 року між Акціонерним товариством «Укрсиббанк» та ОСОБА_1 укладено договір про надання споживчого кредиту №95320640000 з можливістю відкриття карткового рахунку (далі – Кредитний договір), за яким остання отримала у кредит у загальному розмірі 100260 гривень зі сплатою 78 % річних за користування кредитом з кінцевим терміном повернення не пізніше 25.10.2023. Також сторони домовились, що за користування кредитними коштами за кредитом понад встановлений кредитним договором термін позичальник сплачує 85% річних. (а.с. 26-29).

У зв`язку з порушенням ОСОБА_1 строків погашення заборгованості за кредитом та процентами, Позивач 01.06.2020 направив відповідачу вимогу про дострокове погашення заборгованості за кредитним договором, яка залишена відповідачем без задоволення. (а.с. 31-32)

Згідно наявного в матеріалах справи розрахунку заборгованості за Кредитним договором (а.с. 70-74) станом на 13.08.2020 відповідач внаслідок неналежного виконання взятих на себе зобов`язань має заборгованість в розмірі 142646 гривень, яка складається з заборгованості за кредитом у розмірі 97678,87 гривень; заборгованості по процентам за користуванням кредитом у розмірі 43983,99 гривень; заборгованості по процентам за користування грошовими коштами понад встановлений договором термін 475,30 гривень; заборгованості по комісії 500 гривень; пені за несвоєчасне погашення заборгованості по кредиту 0,17 гривень; пені за несвоєчасне погашення заборгованості по процентам 7,67 гривень.

З огляду на викладене, суд прийшов до висновку, що надані Позивачем докази підтверджують отримання Відповідачем позичених грошових коштів та їх неповернення Позивачу, тобто невиконання Відповідачем умов, укладеного договору, а також нарахований Позивачем відповідно укладеного договору борг у розмірі 142146 гривень, який суд вважає за необхідне стягнути з Відповідача на користь Позивача, задовольнивши позов в цій частині.

Що стосується позовних вимог про стягнення комісії, суд вважає в цій частині позов не підлягає задоволенню з таких підстав.

У змісті позовної заяви кредитор вимагає стягнення 500 гривень заборгованості за комісією. Проте, ці вимоги не підлягають задоволенню, бо стягнення комісії, пов`язаної з обслуговуванням безпосередньо цього кредиту, суперечать положенням статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів».

Як наголошено у висновках Верховного Суду України в постановах від 16 листопада 2016 року (справа № 6-1746цс16), від 06 вересня 2017 року (справа № 6-2071цс16) і підкреслено у постанові Верховного Суду від 20 лютого 2019 року (справа № 666/4957/15-ц), з посиланням на пункт 3.6 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених Постановою правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168, зміст якого кореспондується до ч. 4 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів», банки не мають права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь (ведення справи, договору, облік заборгованості споживача тощо), або за дії, які споживач здійснює на користь банку (прийняття платежу від споживача, тощо), або що їх вчиняє банк або споживач з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення змін до нього, прийняття повідомлення споживача про відкликання згоди на укладення кредитного договору тощо).

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що до змісту складової частини кредитного договору було закладено умови з виплати йому позичальником комісій, зокрема за зняття власних коштів, зняття готівки, як за дії, вчинювані на власну користь банку, що є нікчемними та не потребують визнання їх недійсними.

Отже, підсумовуючи вищенаведене, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, а саме про стягнення з Відповідача на користь Позивача заборгованість за Договором про надання споживчого кредиту №95320640000 у розмірі 142146 гривень, у стягненні комісії у сумі 500 гривень - відмовити.

Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України, за принципом пропорційного розподілу судових витрат до задоволених позовних вимог, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір за подання позовної заяви в сумі 2132,20 гривень (а.с.3) з урахуванням того, що позовні вимоги задоволені частково.

Керуючись ст. ст. 2, 11, 12, 13, 76, 81, 89, 141, 263-265, 268, 273, 280 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Позов Акціонерного товариства «Укрсиббанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Укрсиббанк» заборгованість за Договором про надання споживчого кредиту №95320640000 у розмірі 142146 (сто сорок дві тисячі сто сорок шість) гривень, витрати на оплату судового збору у розмірі 2132 (дві тисячі сто тридцять дві) гривні 20 коп., а усього у загальній сумі 144 278 (сто сорок чотири тисячі двісті сімдесят вісім) гривень 20 коп.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом України. Повторне заочне рішення позивач та відповідач можуть оскаржити в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржено з загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Позивач: Акціонерне товариство «Укрсиббанк», юридична адреса: 04070, м. Київ, вул. Андріївська, 2/12, ЄДРПОУ 09807750.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Повне судове рішення складено та підписано 12 січня 2021 року.

Суддя: О. В. Колочко