Рішення № 94073467, 11.01.2021, Києво-Святошинський районний суд Київської області

Справа № 369/7633/19

Провадження № 2/369/2189/21

РІШЕННЯ

Іменем України

11.01.2021 року Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі:

головуючого судді Дубас Т.В.

за участю секретаря Мазурик Д.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи приватний виконавець виконавчого округу Київської області Говоров Павло Володимирович , АТ «Альфа Банк» про поділ майна подружжя та скасування арештів, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з даним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що 04 жовтня 1996 року відділом реєстрації актів громадянського стану Московського району міста Києва було зареєстровано шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , запис в книзі реєстрації актів про одруження №813.

У 2007 році, за період перебування у шлюбі Відповідач набув у власність нерухоме майно, а саме земельну ділянку площею 0.15 га, кадастровий номер - 3222481601:01:054:0120, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , а також у 1999 ропі Відповідач набув у власність нерухоме майно, а саме житловий будинок загальною площею 370,0 кв.м., житловою площею 111,6 кв.м., що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 . Вказане майно придбане із спільні кошти Позивача, ОСОБА_1 та Відповідача, ОСОБА_2 .

Вважала за необхідне зазначити про те, що на сьогоднішній день Позивач та Відповідач проживають окремо. Відповідач чинить перешкоди щодо користування спільним майном. У зв`язку з такою поведінкою Відповідача, у Позивача виникла необхідність у поділі їх спільного майна.

У добровільному порядку вказаний спір вирішити не вдається, так як чоловік відмовляється йти будь-які контакти та компроміси, що в подальшому може порушити права спільної сумісної власності Позивача на рухоме майно, набуте за час перебування у шлюбі, в тому числі і за кошти позивача, якщо воно буде реалізоване на коритись третіх осіб.

20 червня 2019 року телефонним дзвінком приватного виконавця Говорова П.В. Позивача було повідомлено про те, що земельну ділянку площею 0,1500 га, кадастровий номер - 3222481601:01:054:0120. що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та житловий будинок загальною площею 370.0 кв.м.. житловою площею 111.6 кв.м., що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , які належать спільно Позивачу та Відповідачу, виставлений на продаж на електронних торгах відповідно до виконавчого провадження №58975832 з примусового виконання рішення по справі №757/45447/16-ц, виконавчий лист за яким видано Кивво-Святошинським районним судом міста Києва 3 квітня 2019 року. яке перебуває в провадженні приватного виконавця виконавчого округу Київської області Говоровим Павлом Володимировичем .

В ході телефонної розмови, а згодом і з відомостей розміщених на офіційному сайті ДП «СЕТАМ», Позивачу стало відомо, що приватним виконавцем Говоровою П.В. було винесено постанову про арешт нерухомого майна боржника в межах ВП 58975832 від 23.04.2019 р., з якої вбачається, що арештоване майно виставлене на реалізацію шляхом проведення електронних торгів; реєстраційний номер лота - 351483; категорія: нерухомість, майно - земельна ділянка площею 0,1500 га, кадастровий номер - 3222481601:01:054:0120, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та житловий будинок загальною площею 370.0 кв.м.. житловою площею 111.6 кв.м., що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 : дата та час проведення електронних торгів - 20.06.2019 о 09:00: початкова ціна продажу майна - 3 411 015,20 грн.

Про будь-які борги чоловіка Позивачу невідомо, про наявність будь-яких судових рішень щодо зобов`язань ОСОБА_2 , а тим більше, про вчинення виконавчих дій, її повідомлено не було, оскільки фактично Позивач та Відповідач разом не проживають, а починаючи з 2015 року між сторонами існують гострі конфліктні відносини, що унеможливлюють подальше спільне проживання. Спірне рухоме майно придбано Відповідачем за час перебування Позивача та Відповідача в шлюбі, і є єдиним спільним майном подружжя та належить подружжю на праві спільної сумісної власності.

Тому позивач просила визнати за ОСОБА_1 та Відповідача 1/2 частки у майні, що належить ОСОБА_2 - нерухомому майні, а саме нерухоме майно - земельна ділянка площею 0,1500 га, кадастровий номер - 3222481601:01:054:0120, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та житловий будинок загальною площею 370.0 кв.м., житловою площею 111.6 кв.м., що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 визнавши право спільної сумісної власності на земельна ділянка площею 0,1500 га, кадастровий номер 3222481601:01:054:0120, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та житловий будинок загальною площею 370.0 кв.м., житловою площею 111.6 кв.м., що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ; Зняти арешт на нерухоме майно, а саме - земельну ділянку площею 0,1500 га, кадастровий номер - 3222481601:01:054:0120, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та житловий будинок загальною площею 370.0 кв.м., житловою площею 111.6 кв.м., що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 визнавши право спільної сумісної власності на земельна ділянка площею 0,1500 га, кадастровий номер - 3222481601:01:054:0120, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та житловий будинок загальною площею 370.0 кв.м., житловою площею 111.6 кв.м., що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , накладеного в межах виконавчого провадження №58975832 з примусового виконання виконавчого листа №757/45447/16-ц від 3 квітня 2019 року, виданого Києво-Святошинським районним судом міста Києва, що перебуває у провадженні приватного виконавця виконавчого округу Київської області Говорова Павла Володимировича.

Ухвалою суду від 07.10.2019 року залучено до участі у справі у якості третьої особи Акціонерне товариство «Укрсоцбанк».

Ухвалою суду від 11.02.2020 року залучено до участі у справі в якості правонаступника третьої особи - Акціонерного товариства «Укрсоцбанк» - Акціонерне товариство «Альфа Банк».

Ухвалою судді Києво-Святошинського районного суду Київської області від 07.05.2020 року прийнято до провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи приватний виконавець виконавчого округу Київської області Говоров Павло Володимирович , АТ «Альфа Банк» про поділ майна подружжя та скасування арештів та призначено розгляд справи за правилами загального позовного провадження. Ухвалою судді Києво-Святошинського районного суду Київської області від 30.09.2020 року закрито підготовче засідання та призначено справу до судового розгляду по суті в загальному позовному провадженні.

Позивач в судове засідання 30.09.2020 не з`явилася. Про день, час та місце слухання справи повідомлялася належним чином. Позивач надіслала до суду заяву про розгляд справи у її відсутності, вимоги позову підтримала та просила їх задоволити.

Відповідач та представник в судове засідання 30.09.2020 не з`явився. Про день, час та місце слухання справи повідомлявся належним чином. Представник відповідача надав через канцелярію суду заяву, відповідно до якої просив проводити розгляд справи у відсутності відповідача та його представника. Також в заяві представник зазначив, що відповідачвизнає позов та просить його задовольнити.

В судове засідання 30.09.2020 третя особа, приватний державний виконавець виконавчого округу Київської області Говоров П.В. не з`явився. Про день, час та місце слухання справи повідомлявся належним чином. Причини неявки суду невідомі.

Представник третьої особи АТ «Альфа Банк» в судове засідання 30.09.2020 не з`явився. Про день, час та місце слухання справи повідомлявся належним чином. Причини неявки суду невідомі.Направив до суду письмові пояснення, згідно яких останній просив відмовити у вимогах позову в повному обсязі.

У зв`язку з неявкою сторін в силу ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

У відповідності до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Суд, дослідивши матеріали справи та зібрані в ній письмові докази, приходить до висновку що позовні вимоги не підлягають до задоволення виходячи з наступного.

Як вбачається із матеріалів справи, 04 жовтня 1996 року Відділом реєстрації актів громадянського стану Московського району м. Києва зареєстровано шлюбу між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , актовий запис за № 813, що підтверджується свідоцтвом про укладення шлюбу серії НОМЕР_1 .

Згідно державного акту на право власності на земельну ділянку Серія ЯД № 964382, виданого 27 серпня 2007 року, ОСОБА_2 на підставі рішення 16 сесії 21 скликання Гатненської сільської ради від 14.04.1994 року є власником земельної ділянки площею 0,1500 га, що розташована за адресою АДРЕСА_1 , цільове призначення земельної ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку і господарських будівель.

На підставі рішення виконавчого комітету Гатненської сільської ради від 23 вересня 1999 року № 9/9, видано свідоцтво на право власності на житловий будинок в АДРЕСА_1 на ім`я ОСОБА_2 .

Заочним рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 07.06.2018 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, ухвалено стягнути з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» заборгованість за Договором кредиту № 08-038/417 від 20 серпня 2007 року в загальному розмірі 614 808,01 швейцарських франків, що в еквіваленті за офіційним курсом НБУ станом на 07 червня 2018 року становить 16 272 942,20 грн., що складається із заборгованості за кредитом - 329 289,35 швейцарських франків, що еквівалентно 8 715 739,84 грн., заборгованості за відсотками - 173 708,17 швейцарських франків, що еквівалентно 4 597 765,17 грн., пеню за несвоєчасне повернення кредиту - 43 033,09 швейцарських франків, що еквівалентно 1 139 014,11 грн., пеню за несвоєчасне повернення відсотків - 68 777,40 швейцарських франків, що еквівалентно 1 820 423,06 грн. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» судовий збір у розмірі 237 033,06 грн.

На виконання даного судового рішення Києво-Святошинським районним судом Київської області видано стягувачу ПАТ «Укрсоцбанк» виконавчий лист від 03.04.2019.

Постановою приватного виконавця виконавчого округу Київської області Говорова П.В. 23.04.2019 відкрито виконавче провадження № 58975832 з примусового виконання виконавчого листа виданого Києво-Святошинським районним судом Київської області від 03.04.2019 року № 757/45447/16-ц.

Постановою приватного виконавця виконавчого округу Київської області Говорова П.В. від 23.04.2019 накладено арешт на все рухоме та нерухоме майно боржника ОСОБА_2 .

10.05.2019 приватним виконавцем виконавчого округу Київської області Говоровим П.В. здійснено заявку № 58975832 на реалізацію арештованого майна, а саме земельної ділянки площею 0,1500 га, кадастровий номер - 3222481601:01:054:0120, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та житлового будинку загальною площею 370.0 кв.м., житловою площею 111.6 кв.м., що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 .

Постановою приватного виконавця виконавчого округу Київської області Говорова П.В від 19.06.2019 року виконавчий документ на підставі п. 1 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» повернуто стягувачу, припинено чинність арешту майна боржника та скасовано інші заходи примусового виконання рішення, в тому числі припинено реалізацію майна боржника.

Стаття 57 Сімейного кодексу України визначає що особистою приватною власністю дружини, чоловіка є:

1) майно, набуте нею, ним до шлюбу;

2) майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування;

3) майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто;

4) житло, набуте нею, ним за час шлюбу внаслідок його приватизації відповідно до Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду";

5) земельна ділянка, набута нею, ним за час шлюбу внаслідок приватизації земельної ділянки, що перебувала у її, його користуванні, або одержана внаслідок приватизації земельних ділянок державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій, або одержана із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених Земельним кодексом України.

В силу ст. 60 Сімейного кодексу України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Відповідно до ст. 69 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

Дружина і чоловік мають право розділити майно за взаємною згодою.

Частина 1 статті 70 СК України у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Відповідно до п.п. 22, 23, 24, 25 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляду справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» від 21.12.2007 року за № 11, поділ спільного майна подружжя здійснюється за правилами, встановленими статтями 69-72 СК та ст. 372 ЦК. Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи.

Вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з`ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу (ст. ст. 60, 69 СК, ч. 3 ст. 368 ЦК), відповідно до частин 2, 3 ст. 325 ЦК можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом.

Із матеріалів судово справи вбачається, що земельна ділянка за адресою АДРЕСА_1 набута відповідачем на підставі рішення 16 сесії 21 скликання Гатненської сільської ради від 14.04.1994 року, що підтверджується державним актом Серія ЯД № 964382.

Отже, дана земельна ділянка має ознаки майна набутого в особисту приватну власність відповідача ОСОБА_2 , згідно п. 5 ч. 1 ст. 57 СК України. А отже таке майно не може бути поділено в рівних частках між подружжям згідно вимог позову.

На підставі рішення виконавчого комітету Гатненської сільської ради від 23 вересня 1999 року № 9/9, видано свідоцтво на право власності на житловий будинок в АДРЕСА_1 на ім`я ОСОБА_2 .

На час набуття даного майна у власність відповідачем, діяв Кодекс про шлюб та сім`ю України від 20.06.1969 № 2006-VII.

Стаття 22 Кодекс про шлюб та сім`ю України визначала що майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю. Кожен з подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном.

Згідно статті 24 цього ж Кодексу майно, яке належало кожному з подружжя до одруження, а також одержане ним під час шлюбу в дар або в порядку успадкування, є власністю кожного з них. Роздільним майном кожного з подружжя є також речі індивідуального користування (одяг, взуття тощо), хоча б вони і були придбані під час шлюбу за рахунок спільних коштів подружжя, за винятком коштовностей та предметів розкоші. Кожний з подружжя самостійно володіє, користується і розпоряджається належним йому роздільним майном.

Відповідно до п. 1 розділу VII Прикінцевих положень Сімейного Кодексу України цей Кодекс набуває чинності одночасно з набуттям чинності Цивільним кодексом України, тобто з 1 січня 2004 року, й до сімейних відносин, які вже існували на зазначену дату, норми СК України застосовуються в частині лише тих прав і обов`язків, що виникли після набуття ним чинності.

У випадку, коли такі відносини виникли до 1 січня 2004 року, тобто до набуття чинності СК України, спільною сумісною власністю є майно нажите подружжям за час шлюбу (ст. 16 Закону «Про власність», ст. 22 КпШС України) за винятком роздільного майна подружжя визначеного ст. 24 КпШС України, серед якого майно, яке належало кожному з подружжя до одруження, а також одержане ним під час шлюбу в дар або в порядку успадкування; речі індивідуального користування (одяг, взуття тощо), хоча б вони і були придбані під час шлюбу за рахунок спільних коштів подружжя, за винятком коштовностей та предметів розкоші.

Враховуючи вказані норми та період набуття відповідача спірного будинку, п. 9 Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 1998р. "Про застосування судами деяких норм Кодексу про шлюб та сім`ю України", спільним сумісним майном подружжя, яке підлягає поділу є нажитий в період шлюбу будинок за адресою АДРЕСА_1 .

Разом з тим, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Статтею 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Право кожної особи на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу закріплено ст. 16 цього Кодексу.

Звертаючись до суду з позовом про поділ спільного майна подружжя та посилаючись на ті обставини, що все нерухоме майно, а саме: житловий будинок та земельна ділянка, придбані за час шлюбу та належать їй та відповідачу, частки їх є рівними, позивач просить поділити майно шляхом визнання за нею права власності на 1/2 спірного майна та скасувати арешт із відповідного нерухомого майна, що придбане подружжям під час шлюбу, при цьому вказуючи про наявність спору між сторонами.

За приписами ч.1 ст.181 ЦК України до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

Згідно з ч. 1 ст. 1 Закону України від 01 липня 2004 року № 1952-IV "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (далі - Закон України № 1952-IV) дія цього Закону поширюється на державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно, розміщене на території України, та обтяжень таких прав.

При цьому, статтею 2 Закону визначено, що терміни у цьому Законі терміни вживаються в такому значенні: «обтяження - заборона розпоряджатися та/або користуватися нерухомим майном, встановлена законом, актами уповноважених на це органів державної влади, їх посадових осіб або така, що виникла на підставі договору».

Статтею 4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" передбачені речові права та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації, згідно з якою державній реєстрації прав підлягає в тому числі: заборона відчуження та арешт нерухомого майна, податкова застава, предметом якої є нерухоме майно, та інші обтяження.

За змістом ст. 3 Закону України від 01 липня 2004 року № 1952-IV загальними засадами державної реєстрації прав є: гарантування державою об`єктивності, достовірності та повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження; обов`язковість державної реєстрації прав у Державному реєстрі прав; публічність державної реєстрації прав; внесення відомостей до Державного реєстру прав виключно на підставах та в порядку, визначених цим Законом; відкритість та доступність відомостей Державного реєстру прав.

Речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Будь-які дії особи, спрямовані на набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, можуть вчинятися, якщо речові права на таке майно зареєстровані згідно із вимогами цього Закону, крім випадків, коли речові права на нерухоме майно, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними згідно з частиною третьою цієї статті, та у випадках, визначених статтею 28 цього Закону.

Згідно зі статтею 60 Закону № 606-XIV особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

Як роз`яснив у п.1 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ « Про судову практику в справах про зняття арешту з майна» від 03 червня 2016 року №5 у порядку цивільного судочинства захист майнових прав здійснюється у позовному провадженні, а також у спосіб оскарження рішення, дії або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби. Спори про право цивільне, пов`язані з належністю майна, на яке накладено арешт, відповідно до статей 15, 16 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК) розглядаються в порядку цивільного судочинства у позовному провадженні, якщо однією зі сторін відповідного спору є фізична особа, крім випадків, коли розгляд таких справ відбувається за правилами іншого судочинства.

Позов про зняття арешту з майна може бути пред`явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно). Позови на захист майнових прав малолітніх та неповнолітніх дітей боржника (засудженого) можуть бути пред`явлені їхніми законними представниками, а у випадках, встановлених законом, органами та особами, яким надано право захищати права, свободи чи інтереси інших осіб (статті 3, 45 ЦПК).

Згідно частини третьої статті 13 ЦК України не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними. Тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Поділ спільного майна подружжя не може використовуватися учасниками цивільного обороту для уникнення сплати боргу боржником або виконання судового рішення про стягнення боргу. Боржник, проти якого ухвалене судове рішення про стягнення боргу та накладено арешт на його майно, та його дружина, які здійснюють поділ майна, діють очевидно недобросовісно та зловживають правами стосовно кредитора, оскільки поділ майна порушує майнові інтереси кредитора і направлений на недопущення звернення стягнення на майно боржника. Тому правопорядок не може залишати поза реакцією такі дії, які хоч і не порушують конкретних імперативних норм, але є очевидно недобросовісними та зводяться до зловживання правом.

Даний висновок зроблено у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 06 березня 2019 року у справі № 317/3272/16-ц.

Аналогічний по суті висновок зроблено у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 жовтня 2018 року у справі № 654/1528/17.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначила що остання на знала про існування боргових зобов`язань відповідача. Однак дані твердження спростовуються матеріалами справи виходячи з наступного.

Згідно заяви від 20.08.2007 року (а.с. 132 Том № 2) ОСОБА_1 перебуваючи на момент написання цієї заяви в шлюбі з ОСОБА_2 , надала згоду на укладення договору кредиту № 08-038/417 від 20.08.2007 р. Підтвердила що з умовами вищевказаного договору ознайомлена, ніяких заперечень, а також непорозумінь його положень немає. Умови вищевказаного договору погодила.

Крім того в матеріалах справи (а.с. 135, 137, 139 Том № 2) наявні заяви ОСОБА_1 , в яких остання погоджувала укладення між АКБСР «Укрсоцбанк» та ОСОБА_2 додаткових угод до договору кредиту № 08-038/417 від 20.08.2007 р.

Більш того 20.08.2007 року між АКБСР «Укрсоцбанк» та ОСОБА_2 , ОСОБА_1 був укладений договір поруки № 02-038/767, згідно якого ОСОБА_1 зобов`язалась перед АКБСР «Укрсоцбанк» у повному обсязі солідарно відповідати за виконання позичальником зобов`язань щодо повернення суми кредиту, сплати відсотків за користування кредитом а також можливих штрафних санкцій, у розмірі та у випадках, передбачених договором кредиту № 08-038/417, що укладений між АКБСР «Укрсоцбанк» та ОСОБА_2 20.08.2007 року.

Відповідно до положень норм ст. ст. 16, 386, 391 ЦК України власник вправі звернутися до суду з вимогою про захист порушеного права будь-яким способом, що є адекватним змісту порушеного права, який ураховує характер порушення та дає можливість захистити порушене право.

Однак, заявляючи про існування між позивачем та відповідачем спору, порушується право та інтереси АТ «Альфа Банк», оскільки поділ майна на даній стадії унеможливлює виконання судового рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 07.06.2018 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.

Визнання відповідачем вимог позову, в тому числі щодо майна, про яке він зазначав у відзиві що воно набуте в особисту приватну власність, підтверджує його наміри як боржника позбавитися майна, за рахунок якого було б можливо забезпечити виконання його боргових зобов`язань і суперечить положенням цивільного та цивільного процесуального законодавства про те, що цивільне судочинство здійснює захист цивільних прав кожної особи у разі їх порушення, невизнання або оспорювання.

Враховуючи, що фактично позивач не посилається на порушення, невизнання чи оспорювання його прав у спірних правовідносинах, знала про існування кредитних зобов`язань відповідача, в тому числі поручалась за їх виконання, а відповідач визнав заявлені до нього вимоги і сторони не бажають доводити обставини, які необхідно встановити при вирішенні спору про поділ майна подружжя, суд приходить до висновку про відсутність спору між подружжя з приводу способу та порядок поділу майна подружжя, а тому суд відмовляє у вимогах позову в повному обсязі як передчасно заявленому.

Крім того, заявляючи вимоги про зняття арешту з нерухомого майна, позивачем не враховано, що відповідний виконавчий документ був повернутий стягувачу, арешти накладені приватним виконавцем припинені згідно відповідної постанови.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 13, 15, 16, 386, 391 ЦК України, ст.ст. 57, 69, 70, 71 Сімейного Кодексу України, ст.ст.12,13, 76-81, 206, 141, 263, 265, 273 Цивільного процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

В позові ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи приватний виконавець виконавчого округу Київської області Говоров Павло Володимирович , АТ «Альфа Банк» про поділ майна подружжя та скасування арештів - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Київського апеляційного суду або до Київського апеляційного суду через Києво-Святошинський районний суд Київської області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя: Т.В. Дубас