Рішення № 94064485, 11.01.2021, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"11" січня 2021 р. Справа № 911/2759/20

За позовом Підприємства з іноземними інвестиціями у формі Товариства з обмеженою відповідальністю "Німецьке індустріальне представництво", 01103, місто Київ, вулиця Бойчука Михайла, будинок 18-А

до Товариства з обмеженою відповідальністю "АЙЕН ЛОДЖИСТИК", 07400, Київська область, місто Бровари, вулиця Гагаріна, будинок 26

про стягнення 43 760,06 грн грн за договором про реструктуризацію заборгованості № 1/2019 від 04.11.2019

суддя Н.Г. Шевчук

без виклику сторін

суть спору:

Підприємство з іноземними інвестиціями у формі Товариства з обмеженою відповідальністю "Німецьке індустріальне представництво" звернулось до господарського суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "АЙЕН ЛОДЖИСТИК" (з урахування заяви про зменшення позовних вимог) про стягнення заборгованості за договором про реструктуризацію заборгованості № 1/2019 від 04.11.2019 в розмірі 43 760,06 грн, з яких 35 708,50 грн сума основного боргу, 3 384,41 грн пеня, 739,21 грн 3% річних, 3 570,85 грн штраф та 357,09 грн інфляційні втрати.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що за укладеним між сторонами договором кредитор та боржник домовилися про реструктуризацію заборгованості, яка виникла у відповідача перед позивачем за договором оренди № ТВ1502 від 19.02.2016, проте у визначений договором про реструктуризацію заборгованості строк відповідач в повному обсязі не розрахувався, допустивши прострочення оплати, що стало підставою для нарахування пені, штрафу, 3% річних та інфляційних втрат.

Звертаючись із позовною заявою позивачем заявлено клопотання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження.

Керуючись пунктом 1 частини п`ятої статті 12, частиною першою статті 247, частиною першою статті 250 Господарського процесуального кодексу України ухвалою Господарського суду Київської області від 13.10.2020 відкрито провадження у даній справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін; запропоновано відповідачу надати суду заяви з запереченням проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, клопотання про розгляд справи у судовому засіданні та відзиву на позовну заяву.

Відповідач відзиву на позов не подав, про наявність заперечень щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін не заявив. Клопотань про поновлення/продовження процесуального строку для вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, подання яких (клопотань) передбачено пунктом 4 Розділу Х Прикінцевих положень Господарського процесуального кодексу України в редакції Закон України від 18.06.2020 № 731-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)", до матеріалів справи не надходило.

Про розгляд справи в господарському суді відповідач був повідомлений належним чином, про що свідчить наявне в матеріалах справи рекомендоване повідомлення № 0103274858609 про вручення представнику відповідача 22.10.2020 копії ухвали про відкриття провадження у справі.

Згідно із частиною дев`ятою статті 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши подані документи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

встановив:

19 лютого 2016 року між Підприємством з іноземними інвестиціями у формі Товариства з обмеженою відповідальністю "Німецьке індустріальне представництво" (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "БФ Логистика", яке в подальшому змінило найменування на Товариство з обмеженою відповідальністю "АЙЕН ЛОДЖИСТИК", (орендар) було укладено договір оренди № ТВ1502, відповідно до умов якого орендодавець передає, а орендар приймає в тимчасове платне користування техніку STILL: електричний штабелер STILL FM-X 20, серійний номер 511801В01104 2011 року виробництва та електричний навантажувач RX 50-15 серійний номер 515054004521 2004 року виробництва (пункт 1.1 Договору оренди).

Пунктом 3.2 Договору оренди визначено вартість орендної плати в місяць за кожну одиницю техніки.

Відповідно до пункту 3.3 Договору оренди орендна плата орендарем здійснюється за перший місяць оренди на протязі 2-х днів з моменту підписання Договору та акта приймання-передачі техніки; наступні орендні платежі здійснюються орендарем щомісячно за кожний звітний місяць оренди на протязі 5 банківський днів з моменту отримання відповідного рахунка, виставленого орендодавцем.

Строк дії договору оренди складає 12 (дванадцять) місяців з моменту підписання акта приймання-передачі техніки в оренду, але в будь-якому випадку до моменту повного та належного виконання сторонами своїх зобов`язань по договору. У випадку якщо жодна із сторін в письмовому вигляді, за 30 календарних днів до закінчення строку дії договору не повідомить іншу сторону про намір розірвати договір, договір автоматично пролонгується на той самий строк (пункти 5.1, 5.3 Договору оренди).

До договору оренди № ТВ1205 від 19.02.2016 між сторонами також було підписано ряд додаткових угод: № 1 від 01.06.2016; № 2 від 27.02.2018; № 3 від 05.04.2018; № 4 від 11.09.2018; № 5 від 26.11.2018; № 6 від 01.04.2019.

Впродовж періоду з дати укладання Договору оренди до 10.09.2018 перелік техніки, що передавалась в користування та поверталась, неодноразово змінювався та станом на 11.09.2018 у користуванні орендаря знаходилась техніка, передана згідно Додаткової угоди № 4 від 11.09.2018 (електричний штабелер FM-X 20, серійний номер 511801В01104 2011 року виробництва та електричний навантажувач RX 20-16Р серійний номер 516212С00460 2012 року виробництва).

Також Додатковою угодою № 4 від 11.09.2018 до Договору оренди сторони внесли зміни, зокрема, у пункті 3.2 Договору оренди, визначили, що з 01.10.2018 розмір орендної плати в місяць за орендовану техніку становить 39 156,00 грн (з ПДВ).

Додатковою угодою № 5 від 26.11.2018 до Договору оренди між сторонами було погоджено внести зміни щодо найменування орендаря з ТОВ "БФ Логистика" на ТОВ "АЙЕН ЛОДЖИСТИК".

Згідно Додаткової угоди № 6 від 01.04.2019 до Договору оренди з оренди Орендарем було повернуто штабелер FM-X 20, серійний номер 511801В01104, що підтверджується підписаним актом приймання-передачі з оренди. Відповідно з 01.04.2019 розмір місячної оренди за користування електричним навантажувачем RX 20-16Р серійний номер 516212С00460 2012 року виробництва становив 16 315,00 грн (з ПДВ).

На підтвердження виконання договірних відносин позивачем долучено до матеріалів справи акти надання послуг з оренди техніки Still, з урахуванням витрат на компенсацію транспортування техніки (передбачене пунктом 2.3.6 Договору оренди) та сервісно-ремонтного обслуговування орендованої техніки (передбачене пунктами 2.2 та 2.2.2 договору оренди), котрі підписані уповноваженими представниками сторін.

З матеріалів справи слідує, що станом на 13.06.2019 заборгованість за відповідачем з оплати за оренду техніки складала 84 926,00 грн, що підтверджується підписаним сторонами актом звірки розрахунків за період з 01.10.2018 по 13.06.2019. Вказана заборгованість виникла по факту використання відповідачем переданої йому техніки згідно актів надання послуг: № 672 від 30.11.2018 на суму 39 156,00 грн; № 745 від 31.12.2018 на суму 39 156,00 грн; № 57 від 31.01.2019 на суму 39 156,00 грн; № 123 від 28.02.2019 на суму 39 156,00 грн, № 187 від 31.03.2019 на суму 44 436,00 грн, що враховує витрати на компенсацію транспортування техніки; № 222 від 16.04.2019 на суму 7 860,00 грн, що підтверджує вартість сервісно-ремонтного обслуговування орендованої техніки; № 248 від 30.04.2019 на суму 16 315,00 грн; № 333 від 31.05.2019 на суму 16 315,00 грн та нездійснення останнім (відповідачем) у повному обсязі оплати орендних платежів протягом кожного місяця оренди (часткову оплату позивач підтверджує долученою випискою по рахунку, відкритого в АТ "Уксиббанк").

В подальшому відповідач продовжував користуватися технікою, на підтвердження чого позивачем долучені підписані між сторонами акти надання послуг: № 407 від 30.06.2019 на суму 16 315,00 грн; № 496 від 22.07.2019 на суму 15 578,51 грн, з урахуванням витрат на компенсацію транспортування техніки; № 612 від 24.09.2019 на суму 15 814,99 грн, що підтверджує вартість сервісно-ремонтного обслуговування орендованої техніки з витратами на запасні частини.

Як вбачається з матеріалів справи, залишок несплаченої суми заборгованості за договором оренди № ТВ1502 від 19.02.2016, з урахуванням часткових оплат орендних платежів, проведених відповідачем 20.06.2019, 27.06.2019, 10.07.2019, 04.09.2019, 09.09.2019, 02.10.2019, становив 54 023,50 грн.

Таким чином, станом на 30.10.2019 заборгованість відповідача перед позивачем склала 54 023,50 грн, у зв`язку з чим 04.11.2019 між Підприємством з іноземними інвестиціями у формі Товариства з обмеженою відповідальністю "Німецьке індустріальне представництво" (Кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "АЙЕН ЛОДЖИСТИК" (Боржник) укладено договір про реструктуризацію заборгованості № 1/2019 (далі Договір реструктуризації).

Відповідно до пункту 1.1 Договору реструктуризації Кредитор та Боржник домовилися про реструктуризацію заборгованості, яка виникла за договором оренди № ТВ1502 від 19.02.2016 за платне користування технікою STILL станом на 02.10.2019 та не була погашена відповідно до виставлених на підставі договору рахунків на оплату та актів виконаних робіт станом на 04.11.2019.

Згідно з пунктом 1.2 Договору реструктуризації Боржник визнає, що на момент підписання даного Договору в нього є заборгованість перед Кредитором, яку він зобов`язується погасити на умовах та у строк, узгоджений сторонами у даному Договорі.

Сума заборгованості, що підлягає реструктуризації відповідно до цього Договору, становить 54 023,50 грн, що підтверджується актом взаєморозрахунків, який в обов`язковому порядку додається до договору та є його невід`ємною частиною (пункт 1.3 Договору реструктуризації).

Пунктом 2.1 Договору реструктуризації визначено, що Боржник зобов`язується виплатити у повному обсязі заборгованість, зазначену в пункті 1.3 Договору, шляхом перерахування коштів з поточного рахунка боржника на поточний рахунок кредитора, починаючи з моменту підписання цього Договору та до 01.02.2020 включно.

У разі, коли у Боржника існує прострочена сума оплати щомісячних платежів за попередні місяці, Кредитор зараховує кошти, що надійшли від Боржника, як погашення заборгованості за простроченими платежами незалежно від зазначеного в платіжному дорученні призначення платежу (пункт 2.3 Договору реструктуризації).

Відповідно до пункту 3.2 Договору реструктуризації Боржник зобов`язується два рази на місяць здійснювати оплату боргу за наступним графіком:

- до 15 листопада 2019 року – Боржник зобов`язаний сплатити 9 003,92 грн;

- до 30 листопада 2019 року – Боржник зобов`язаний сплатити 9 003,92 грн;

- до 15 грудня 2019 року – Боржник зобов`язаний сплатити 9 003,92 грн;

- до 31 грудня 2019 року – Боржник зобов`язаний сплатити 9 003,92 грн;

- до 15 січня 2019 року – Боржник зобов`язаний сплатити 9 003,92 грн;

- до 30 січня 2019 року – Боржник зобов`язаний сплатити 9 003,90 грн. Боржник має право на дострокове погашення заборгованості.

Пунктами 4.2 та 4.3 Договору реструктуризації визначено відповідальність сторін, відповідно до якої:

- за несвоєчасне здійснення платежів згідно з графіком погашення кредитор має право нарахувати пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої на момент оплати пені, від несвоєчасно сплаченої суми, за кожен день прострочення. Виплата пені не звільняє Боржника від зобов`язання повного погашення заборгованості;

- у разі нездійснення платежу більше ніж 1 (один) місяць Боржник зобов`язується додатково сплатити штраф у розмірі 10% (десять відсотків) від загальної суми заборгованості, незалежно від нарахування пені.

Даний Договір набуває чинності з дати його підписання та діє до 01 лютого 2020 року, у випадку дострокового погашення Боржником всієї суми заборгованості договір автоматично припиняє свою дію. Зміна або розірвання Договору допускається лише за письмовою згодою сторін, про що сторони укладають додаткову угоду (пункт 7.1 Договору реструктуризації).

Як зазначає позивач, відповідачем належним чином не виконано повністю зобов`язання по оплаті заборгованості з орендної плати, оскільки відповідачем здійснено лише оплату по перших двох платежах, передбачених пункт 3.2 Договору реструктуризації, а саме 04.11.2019 здійснено оплату на суму 6 315,00 грн, 08.11.2019 – 10 000,00 грн та 25.11.2019 – 2 000,00 грн, всього 18 315,00 грн.

У зв`язку з чим станом на 15.12.2019 виникла переплата у Боржника на суму 307,16 грн (18315,00-9003,92-9003,92), яка була зарахована позивачем в третій платіж згідно графіка погашення заборгованості.

В подальшому позивач зазначає, що відповідачем не було здійснено платежів згідно пункту 3.2 Договору реструктуризації.

Позивач в заяві з додатковими обґрунтуваннями позовних вимог зазначає, що в Договорі про реструктуризацію заборгованості № 1/2019 від 04.11.2019 в пункті 3.2 при визначені кінцевого строку сплати заборгованості по п`ятому та шостому платежах зроблено технічну помилку, оскільки п`ятий платіж у сумі 9 003,92 грн з строком сплати до 15.01.2019 має розумітись як 15.01.2020, а шостий платіж у сумі 9 003,90 грн з строком сплати до 30.01.2019 має розумітись як 30.01.2020.

Враховуючи, що дата укладання Договору про реструктуризацію заборгованості № 1/2019 є пізніша, тобто 04.11.2019, ніж визначений в даному Договорі кінцевий строк оплати платежів (5-го та 6-го), судом приймаються до уваги викладені позивачем обставини щодо технічної помилки в графіку погашення заборгованості.

Таким чином, позивач зазначає, що сума основного боргу за договором реструктуризації, яка виникла у відповідача, складає 35 708,50 грн з яких: частково сплачений 3-й платіж в сумі 8 696,76 грн (9003,92грн – 307,16 грн (вищевказана переплата станом на 15.12.2019) та повністю неоплачені 4-й платіж на суму 9003,92 грн, 5-й платіж на суму 9 003,92 грн та 6-й платіж на суму 9 003,90 грн.

Згідно зі статтею 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України однією з підстав виникнення зобов`язань, є, зокрема, договори та інші правочини.

Як передбачено статтею 174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобов`язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але які йому не суперечать.

Відповідно до частини першої статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини першої статті 759 Цивільного кодексу України та частини першої статті 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

За користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором (частини перша та п`ята статті 762 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини першої статті 286 Господарського кодексу України орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством.

Частина четверта ції статті передбачає, що строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Факт користування відповідачем технікою підтверджується підписами та скріпленими печатками сторін без зауважень акти надання послуг з урахуванням витрат на компенсацію транспортування техніки та сервісно-ремонтного обслуговування орендованої техніки.

Відповідно до частини п`ятої статті 626 Цивільного кодексу України договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.

Згідно з частиною першою статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 3.3 Договору оренди сторони встановили, що орендна плата орендарем здійснюється за перший місяць оренди на протязі 2-х днів з моменту підписання Договору та акта приймання-передачі техніки; а наступні орендні платежі здійснюються орендарем щомісячно за кожний звітний місяць оренди на протязі 5 банківський днів з моменту отримання відповідного рахунка, виставленого орендодавцем.

Як вбачається з матеріалів справи, недотримання відповідачем вищевказаних умов Договору оренди та прострочення оплати орендних платежів призвели до виникнення в нього заборгованості, внаслідок чого сторони в подальшому уклали Договір про реструктуризацію такої заборгованості від 04.11.2019.

В договорі про реструктуризацію сторони встановили і відповідач визнав, що станом на 02.10.2019 у нього виникла заборгованість за платне користування технікою STILL у розмірі 54 023,50 грн згідно Договору оренди № ТВ1502 від 19.02.2016, яка залишилась непогашеною на день укладання Договору реструктуризації (04.11.2019).

Як передбачено статтею 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Стаття 599 Цивільного кодексу України вказує на те, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Суд вважає, що за своєю суттю укладений сторонами 04.11.2019 Договір про реструктуризацію заборгованості є зміною умов договору оренди шляхом зміни порядку розрахунків (зміна строку виконання боржником зобов`язань з оплати наявної заборгованості з орендних платежів в сумі 54 023,50 грн).

Відповідно до частини першої статті 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

У разі зміни договору зобов`язання сторін змінюються відповідно до змінених умов щодо предмета, місця, строків виконання тощо. У разі зміни або розірвання договору зобов`язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни (частини перша, третя статті 653 Цивільного кодексу України).

За умовами статті 654 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

В даному випадку сторони, зафіксувавши в Договорі реструктуризації розмір існуючої за Договором оренди заборгованості, лише змінили кінцевий строк та порядок здійснення оплат (перерахування коштів частинами).

Однак у строк, встановлений в Договорі реструктуризації, боржник вказаних в ньому сум за 3-й, 4-й, 5-й та 6-й платежі не погасив.

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною першою статті 612 Цивільного кодексу України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як вказано у частині першій статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

За таких обставин суд дійшов висновку про прострочення виконання зобов`язання боржником, що, в свою чергу, є підставою для стягнення боргу за Договором про реструктуризацію заборгованості в сумі 35 708,50 грн (сума 3-го, 4-го, 5-го та 6-го платежів).

Щодо вимог позивача про стягнення 3 384,41 грн пені, 739,21 грн 3% річних, 3 570,85 грн штрафу та 357,09 грн інфляційних втрат, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Як встановлено судом, оплата заборгованості з орендних платежів відповідачем не здійснена у визначений Договором реструктуризації строк, а тому такі дії боржника (відповідача) є порушенням договірних зобов`язань (стаття 610 Цивільного кодексу України), а тому він вважається таким, що прострочив виконання зобов`язання (стаття 612 Цивільного кодексу України).

Частиною першою статті 549 Господарського кодексу України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Частиною другою цієї статті визначено, що штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Частиною третьою цієї статті визначено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення.

Зазначені норми Цивільного кодексу України кореспондуються з приписами, встановленими Господарським кодексом України.

Так, згідно з частиною першою статті 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Частиною четвертою статті 231 Господарського кодексу України встановлено, що у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Як встановлено умовами Договору реструктуризації, враховуючи, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості, останніми узгоджено право кредитора нарахувати за несвоєчасне здійснення платежів згідно з графіком погашення, пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої на момент оплати пені, від несвоєчасно сплаченої суми, за кожен день прострочення, а у разі не здійснення платежу більше ніж 1 (один) місяць Боржник зобов`язується додатково сплатити штраф у розмірі 10% (десять відсотків) від загальної суми заборгованості.

Отже, підставами для нарахування пені та штрафу є, по-перше, прострочення у виконанні грошового зобов`язання, яке допустив боржник більше ніж на 1 (один) місяць, по-друге, встановлення конкретного розміру відповідної санкції договором.

Перевіривши розрахунок штрафу судом встановлено, що він виконаних арифметично вірно, а тому підлягає задоволенню в заявленому розмірі – 3570,85 грн.

Щодо розрахунку пені, то позивачем визначено періоди прострочення згідно 3-го платежу – період розрахунку пені з 15.12.2019 по 14.06.2020; згідно 4-го платежу – з 31.12.2019 по 04.07.2020, згідно 5-го платежу – з 15.01.2020 по 19.07.2020, згідно 6-го платежу – з 30.01.2020 по 02.08.2020. Обґрунтовуючи визначений період прострочення позивач вказує на те, що умовами Договору реструктуризації визначено строк сплати до вказаних дат, а тому 15.12.2019, 31.12.2019, 15.01.2020 та 31.01.2020 є початком періоду прострочення.

Однак, суд не погоджується з даними твердженнями позивача з огляду на те, що прийменники "до" і "по" в українській мові вживають на позначення кінцевої календарної дати чинності або виконання чого-небудь, а отже зазначення в Договорі реструктуризації строків оплати платежів до 15.12.2019, 31.12.2019, 15.01.2020 та 31.01.2020, свідчить про те, що саме ці дати і є останнім днем здійснення платежу, а прострочення розпочинається з наступного дня після відповідної календарної дати.

Приписами статті 253 Цивільного кодексу України встановлено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

В постанові Верховного Суду (Касаційний господарський суд) від 08.10.2018 по справі №927/490/18 зазначено, що прийменник "до" з календарною датою в українській мові вживають на позначення кінцевої календарної дати чинності включно або виконання чого-небудь (постанови Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 803/350/17 та у справі № 815/4720/16, від 13.06.2018 у справі № 815/1298/17, від 14.08.2018 у справі № 803/1387/17, від 28.08.2018 у справі № 814/4170/15).

Разом з тим, суд зазначає, що при визначені боргового періоду варто враховувати вимоги частини п`ятої статті 254 Цивільного кодексу України.

З огляду на наведене суд робить власний розрахунок суми пені у межах подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у відповідний період прострочення по кожному періоду прострочення платежу окремо з наступного дня після відповідної календарної дати в межах 6-ти місячного строку, передбаченого частиною шостої статті 232 Господарського кодексу України з урахуванням положень статей 253, 254 Цивільного кодексу України.

Так, згідно умов Договору про реструктуризацію заборгованості № 1/2019 від 04.11.2019:

Третій платіж, боржник зобов`язаний був сплатити 9 003,92 грн до 15.12.2019.

Платіж є простроченим з 17.12.2019 (оскільки 15.12.2019 припадає на вихідний день, який переноситься на перший робочий).

Пеня може бути нарахована за період (6 місяців з дня прострочення) з 17.12.2019 по 16.06.2020.

Однак в межах вказаного позивачем періоду з 15.12.2019 по 14.06.2020 правомірною є вимога про стягнення пені за період з 17.12.2019 по 14.06.2020, яка становить 903,50 грн згідно наступного розрахунку суду:

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочення8696.7617.12.2019 - 30.01.20204513.5000 %0.074 %*289.498696.7631.01.2020 - 12.03.20204211.0000 %0.060 %*219.568696.7613.03.2020 - 23.04.20204210.0000 %0.055 %*199.608696.7624.04.2020 - 11.06.2020498.0000 %0.044 %*186.298696.7612.06.2020 - 14.06.202036.0000 %0.033 %*8.55Четвертий платіж, боржник зобов`язаний був сплатити 9 003,92 грн до 31.12.2019.

Платіж є простроченим з 01.01.2020.

Пеня може бути нарахована за період (6 місяців з дня прострочення) з 01.01.2020 по 30.06.2020, яка становить 882,19 грн згідно наступного розрахунку суду:

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочення9003.9201.01.2020 - 30.01.20203013.5000 %0.074 %*199.279003.9231.01.2020 - 12.03.20204211.0000 %0.060 %*227.319003.9213.03.2020 - 23.04.20204210.0000 %0.055 %*206.659003.9224.04.2020 - 11.06.2020498.0000 %0.044 %*192.879003.9212.06.2020 - 30.06.2020196.0000 %0.033 %*56.09П`ятий платіж, боржник зобов`язаний був сплатити 9 003,92 грн до 15.01.2020.

Платіж є простроченим з 16.01.2020.

Пеня може бути нарахована за період (6 місяців з дня прострочення) з 16.01.2020 по 15.07.2020, яка становить 826,84 грн згідно наступного розрахунку суду:

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочення9003.9216.01.2020 - 30.01.20201513.5000 %0.074 %*99.639003.9231.01.2020 - 12.03.20204211.0000 %0.060 %*227.319003.9213.03.2020 - 23.04.20204210.0000 %0.055 %*206.659003.9224.04.2020 - 11.06.2020498.0000 %0.044 %*192.879003.9212.06.2020 - 15.07.2020346.0000 %0.033 %*100.37Шостий платіж, боржник зобов`язаний був сплатити 9 003,90 грн до 30.01.2020.

Платіж є простроченим з 31.01.2020.

Пеня може бути нарахована за період (6 місяців з дня прострочення) з 31.01.2020 по 30.07.2020, яка становить 771,48 грн згідно наступного розрахунку суду:

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочення9003.9031.01.2020 - 12.03.20204211.0000 %0.060 %*227.319003.9013.03.2020 - 23.04.20204210.0000 %0.055 %*206.659003.9024.04.2020 - 11.06.2020498.0000 %0.044 %*192.879003.9012.06.2020 - 22.07.2020416.0000 %0.033 %*121.049003.9023.07.2020 - 30.07.202086.0000 %0.033 %*23.62Таким чином, за розрахунком суду загальна сума пені за прострочення виконання зобов`язання за Договором реструктуризації заборгованості складає 3 384,01 грн.

Частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Суд, з врахуванням наведених вище обставин стосовно початку прострочення з оплати орендних платежів по 16.09.2020 (дата подачі позовної заяви до суду), здійснив розрахунок 3% річних та інфляційних втрат щодо простроченої станом на час звернення до суду заборгованості, внаслідок чого встановив, що розмір 3% річних повинен становити 738,52 грн, а розмір інфляційних втрат підлягає задоволенню в заявленому позивачем розмірі - 357,09 грн, оскільки при ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог (частина друга статті 237 Господарського процесуального кодексу України).

Враховуючи все наведене, суд дійшов висновку, що права позивача були порушені, а тому після перевірки розрахунків позивача позовні вимоги підлягають частковому задоволенню в частині стягнення 35 708,50 грн основного боргу, 3 384,01 грн пені, 738,52 грн 3% річних, 3 570,85 грн штрафу та 357,09 грн інфляційних втрат. В іншій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Згідно з частинами першої – третьої статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до частин першої та третьої статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Станом на дату ухвалення рішення в матеріалах справи відсутні будь-які докази щодо здійснення відповідачем оплати заявлених до стягнення сум.

Наведені обставини відповідачем не спростовано.

Щодо судових витрат суд зазначає наступне.

Частиною другою статті 123 Господарського процесуального кодексу України визначено, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом, а саме Законом України "Про судовий збір".

Відповідно до підпункту 1 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру сплачується судовий збір в розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі (частина перша статті 4 Закону України "Про судовий збір").

Дана позовна заява майнового характеру (стягнення 43 760,06 грн) подана до суду 18.09.2020, за яку станом на 1 січня календарного року згідно статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" має бути сплачений судовий збір у розмірі 2 102,00 грн.

Сплата судового збору за видачу наказу на виконання судового рішення ні Господарським процесуальним кодексом України, ні Законом України "Про судовий збір" не передбачено.

Враховуючи, що спір виник з вини відповідача, витрати по сплаті судового збору у сумі 2 102,00 грн відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 129, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України суд

вирішив:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "АЙЕН ЛОДЖИСТИК" (07400, Київська область, місто Бровари, вулиця Гагаріна, будинок 26, ідентифікаційний код 37905278) на користь Підприємства з іноземними інвестиціями у формі Товариства з обмеженою відповідальністю "Німецьке індустріальне представництво" (01103, місто Київ, вулиця Бойчука Михайла, будинок 18-А, ідентифікаційний код 20010868) грошові кошти в сумі 43 758 (сорок три тисячі сімсот п`ятдесят вісім) грн 97 коп. (з яких 35 708,50 грн основного боргу, 3 384,01 грн пені, 738,52 грн 3% річних, 3 570,85 грн штрафу та 357,09 грн інфляційних втрат), а також 2 102 (дві тисячі сто дві) грн 00 коп. судового збору.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

4. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Дане рішення набирає законної сили відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України і може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статтями 256-257 Господарського процесуального кодексу України.

Повідомити учасників справи про можливість ознайомитись із змістом судового рішення у Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою: http://www.reyestr.court.gov.ua.

Суддя Н.Г. Шевчук

Повне рішення складено та підписано: 11.01.2021