Рішення № 94064077, 29.12.2020, Господарський суд Івано-Франківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.12.2020 м. Івано-ФранківськСправа № 909/703/20Господарський суд Івано-Франківської області у складі Шіляк М. А., секретар судового засідання Феденько Н. М., розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Бетон Груп Трейд"

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-Будівельна компанія "Вертикаль"

про стягнення заборгованості за поставлені товари в сумі 839 609,17 грн.

За участю:

від позивача: Боднар Н. Я.

ВСТАНОВИВ:

ТОВ "Бетон Груп Трейд" звернулось до суду з позовом до ТОВ ІБК "Вертикаль" про стягнення заборгованості за поставлені товари в сумі 839 609,17 грн, з якої 819 041,50 грн заборгованість за поставлені товари, 10 842,54 грн інфляційні втрати та 9 725,13 грн 3% річних.

Ухвалою суду від 14.08.2020 суд постановив прийняти позовну заяву до розгляду, відкрити провадження у справі, здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження та підготовче засідання призначити на 29.09.2020.

Ухвалами суду від 29.09.2020, 21.10.2020 та 06.11.2020 суд постановив підготовчі судові засідання відкласти на 21.10.2020, 06.11.2020 та 07.12.2020 відповідно.

Ухвалою суду від 07.12.2020 суд постановив підготовче провадження у справі № 909/703/20 закрити та розгляд справи по суті призначити на 29.12.2020.

До суду надійшла заява позивача про часткову відмову від позовних вимог, оскільки відповідачем погашено в добровільному порядку заборгованість в сумі 390 000,00 грн (від 28.12.2020 б/н; від 28.12.2020 вх. № 20271/20).

В судовому засіданні представник позивача заяву про часткову відмову від позовних вимог в сумі 390 000,00 грн підтримав та просив суд стягнути з відповідача 429 041,50 грн заборгованості за поставлені товари, 10 842,54 грн інфляційних втрат, 9 725,13 грн 3% річних. Оскільки заборгованість погашено частково відповідачем вже після подачі позову, 12 819,14 грн судового збору та 10 000,00 грн витрат на професійну правову допомогу просив також стягнути з відповідача.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (ухвали суду від 07.12.2020) вручене відповідачу - 14.12.2020 (від 17.12.2020 вх. № 19670/20).

Отже, відповідач належним чином повідомлявся про розгляд даної справи.

Правом участі у судовому засіданні та правом на подачу відзиву на позов відповідач не скористався. Жодних заяв чи клопотань від відповідача до суду не надходило.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 4 ст. 13 ГПК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи. Аналогічні норми містяться в ч. 9 ст. 165 ГПК України.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

Стосовно заяви про часткову відмову від позовних вимог суд зазначає таке.

Як визначено в п. 1 ч. 2, ч. 6 ст. 46 ГПК України, позивач вправі відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог), відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) - на будь-якій стадії судового процесу. Суд не приймає відмови від позову, зменшення розміру позовних вимог, визнання позову відповідачем у справі, в якій особу представляє її законний представник, якщо його дії суперечать інтересам особи, яку він представляє.

За змістом ч. 1-3 ст. 191 ГПК України, позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. До ухвалення судового рішення у зв`язку з відмовою позивача від позову або визнанням позову відповідачем суд роз`яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи не обмежений представник відповідної сторони у повноваженнях на їх вчинення. У разі відмови позивача від позову суд постановляє ухвалу про закриття провадження у справі.

Відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 231 ГПК України, господарський суд закриває провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято судом.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив, що заява часткову про відмову від позову підписана представником позивача адвокатом Боднаром Н. Я., що підтверджується ордером на надання правничої (правової) допомоги від 29.09.2020 АТ № 1004671, не суперечить чинному законодавству, не порушує права та охоронювані законом інтереси позивача.

Суд роз`яснює, що у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду із спору між тими самим сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається. Наявність ухвали про закриття провадження у зв`язку з прийняттям відмови позивача від позову не позбавляє відповідача в цій справі права на звернення до суду за вирішенням цього спору (ч. 3 ст. 231 ГПК України).

З огляду на вищевикладене, провадження у справі в частині стягнення заборгованості за поставлені товари в сумі 390 000,00 грн слід закрити.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника позивача, оцінивши докази у відповідності до ст. 86 ГПК України, суд встановив таке.

ТОВ "Бетон Груп Трейд" здійснює поставку товарів (бетону) ТОВ ІБК "Вертикаль". ТОВ "Бетон Груп Трейд" надавав для підписання ТОВ ІБК "Вертикаль" два примірники підписаного зі сторони ТОВ "Бетон Груп Трейд" договору поставки, однак станом на момент подачі позову договір поставки з підписами ТОВ ІБК "Вертикаль" не повернуто.

ТОВ "Бетон Груп Трейд" здійснювало поставку бетону ТОВ ІБК "Вертикаль" протягом тривалого періоду часу. Станом на 01.01.2019 у відповідача наявна заборгованість за поставленими товарами в розмірі 564 681,50 грн, що підтверджується листом про дебіторську заборгованість наданим відповідачем позивачу. Лист про підтвердження дебіторської заборгованості підписаний директором та головним бухгалтером ТОВ ІБК "Вертикаль" та скріплений печаткою товариства.

Між сторонами підписано Акт звіряння взаємних розрахунків за перше півріччя 2020 року: за 2019 рік в розмірі 564 681,50 грн та за 2020 рік протягом січня-травня в розмірі 829 360,00 грн.

Протягом січня-травня 2020 року, позивачем здійснена поставка товару (бетону) згідно заявок відповідача, на загальну суму 829 360,00 грн, що підтверджується видатковими накладними наявними у матеріалах справи.

Відповідачем частково сплачено заборгованість протягом січня-серпня 2020 року в розмірі 575 000,00 грн, що підтверджується платіжними дорученнями наявними у матеріалах справи. Як зазначено позивачем даними платежами погашено заборгованість за 2019 рік, однак заборгованість за здійснені в 2020 році поставки залишилася не сплаченою.

Заборгованість відповідача за поставлений в 2020 році товар (бетон), станом на 07.08.2020 склала 819 041,50 грн (564 681,50 грн + 829 360,00 грн - 575 000,00 грн).

З метою досудового врегулювання позивач неодноразово звертався до відповідача з претензіями. Востаннє позивачем надіслана відповідачу претензія від 16.07.2020 вих. № 30. Докази надсилання містяться в матеріалах справи. Однак відповіді позивачем не отримано.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем після звернення з позовом до суду сплачено заборгованості за поставлені товари в сумі 390 000,00 грн, з огляду на що судом закрито провадження у справі в цій частині.

Матеріали справи не містять докази сплати решти суми заборгованості.

Суд вважає позовні вимоги обґрунтованими виходячи з такого.

Відповідно до ч. 1 ст. 207 ЦК України, правочин уважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксовано в одному або кількох документах (у т. ч. електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Згідно до положень ч. 1 ст. 181 ГК України, господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

За договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму (ч. 1 ст. 265 ГК України).

Частиною 2 статті 712 ЦК України встановлено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ч. 1 ст. 662 ЦК України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

За приписами ч. 1 ст. 664 ЦК України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Частинами 1 та 2 статті 692 ЦК України визначено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

В пункті 1 Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-06/928/2012 від 17.07.2012 "Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права" зазначено, що відповідно до частини першої статті 692 ЦК України покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу. Отже, якщо інше не встановлено укладеним сторонами договором або актом цивільного законодавства, перебіг строку виконання грошового зобов`язання, яке виникло на підставі договору купівлі-продажу, починається з моменту прийняття товару або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, і положення частини другої статті 530 названого Кодексу, в якій ідеться про строк (термін) виконання боржником обов`язку, що не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, до відповідних правовідносин не застосовується.

Згідно ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", факти здійснення господарських операцій фіксують первинні документи, які є підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженому наказом Міністерства фінансів України 24.05.1995 № 88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/704, первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо.

При цьому підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, підставою виникнення обов`язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. Строк виконання відповідного грошового зобов`язання визначається за правилами, встановленими частиною першою статті 692 ЦК України.

За змістом положень частини 1 статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Отже, беручи до уваги матеріали справи, керуючись вищезазначеними нормами законодавства, суд приходить до висновку про обґрунтованість вимог позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості за поставлені товари в сумі 429 041,50 грн.

Стосовно вимог про стягнення 3% річних та інфляційних втрат, слід зазначити таке.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд здійснивши перерахунок 3% річних та інфляційних втрат дійшов висновку, що вимоги про стягнення 3% річних за період з 18.03.2020 по 01.08.2020 в сумі 9 725,13 грн та інфляційних втрат за період з 01.04.2020 по 30.06.2020 в сумі 10 842,54 грн є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Стосовно стягнення судового збору суд зазначає таке.

Відповідно до ч. 3 ст. 130 ГПК України, у разі відмови позивача від позову понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються з позивача. Однак якщо позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред`явлення позову, суд за заявою позивача присуджує стягнення понесених ним у справі витрат з відповідача.

За правилами, встановленими п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на закриття провадження в частині заборгованості (оплата заборгованості відповідачем після звернення з позовом до суду) та задоволення в повному обсязі решти позову, враховуючи приписи ГПК України, судовий збір в сумі 12 819,14 грн слід покласти на відповідача.

Стосовно стягнення витрат на професійну правову допомогу суд зазначає таке.

За змістом ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Згідно з ч. 3 ст. 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснення ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

На підтвердження надання послуг та їх оплати, подано платіжне доручення від 17.09.2020 № 1446 про сплату 10 000,00 грн. Детальний опис робіт (наданих послуг) наведений в Акті приймання-передачі наданих послуг на загальну суму 10 000,00 грн, а саме: правова допомога включала консультації, збір доказів, підготовку та подачу позову до суду, представництво в суді. Вартість роботи 800 грн за 1 год. роботи адвоката. Підсумковий час роботи 10 годин. Вартість представництва в судовому засіданні 1 000,00 грн. Кількість судових засідань - два.

Частиною 4 статті 126 ГПК України визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Враховуючи обсяг наданих послуг зазначених у Акті приймання-передачі наданих послуг, суд дійшов висновку, що розмір витрат на правничу допомогу адвоката в сумі 10 000,00 грн є співрозмірним, наданому об`єму адвокатських послуг, а тому підлягає до задоволення в повному обсязі.

За правилами, встановленими ст. 129 ГПК України, витрати на правничу допомогу адвоката в сумі 10 000,00 грн слід покласти на відповідача.

Керуючись ст. 2, 46, 86, 126, 129, 130, 165, 178, 191, 202, 231, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

В частині стягнення заборгованості за поставлені товари в сумі 390 000,00 грн провадження у справі закрити.

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Бетон Груп Трейд" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-Будівельна компанія "Вертикаль" в частині стягнення заборгованості за поставлені товари в сумі 449 609,17 грн задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-Будівельна компанія "Вертикаль" (вул. Фізкультурна, буд. 27, с. Крихівці, м. Івано-Франківськ, 76493; ідентифікаційний код 35517593) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Бетон Груп Трейд" (вул. Автоливмашівська, буд. 5-В, с. Хриплин, м. Івано-Франківськ, 76006; ідентифікаційний код 40254044) 429 041 (чотириста двадцять дев`ять тисяч сорок одна) грн 50 к. заборгованості за поставлені товари, 10 842 (десять тисяч вісімсот сорок дві) грн 54 к. інфляційних втрат, 9 725 (дев`ять тисяч сімсот двадцять п`ять) грн 13 к. 3% річних, 12 819 (дванадцять тисяч вісімсот дев`ятнадцять) грн 14 к. судового збору та 10 000 (десять тисяч) грн 00 к. витрат на професійну правову допомогу.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Західного апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 12.01.2021.

Суддя М. А. Шіляк