Ухвала суду № 94056919, 11.01.2021, Старосамбірський районний суд Львівської області

Справа № 455/1707/20

Провадження № 2/455/151/2021

УХВАЛА

11 січня 2021 року м.Старий Самбір

Суддя Старосамбірського районного суду Львівської області Кушнір А.В., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог, - ОСОБА_3 , про стягнення боргу,

В С Т А Н О В И В:

Представник ОСОБА_1 – адвокат Солом`яний В.Р. звернувся до Старосамбірського районного суду Львівської області із зазначеною позовною заявою, в якій просить суд стягнути з ОСОБА_2 суму боргу в іноземній валюті у розмірі 200000 доларів США.

При вирішенні питання про відкриття провадження у справі, проаналізувавши матеріали позовної заяви, вважаю, що така підлягає залишенню без руху, з огляду на наступне.

Так, згідно вимог ч.4 ст.177 ЦПК України, до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Однак, в порушення зазначених вимог ч.4 ст.177 ЦПК України, до позовної заяви не додано документа, що підтверджує сплату судового збору в повному обсязі у встановлених порядку і розмірі, або документа, що підтверджує підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

При цьому слід зазначити таке.

Частиною 2 статті 133 ЦПК України визначено, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюється законом.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначено Законом України «Про судовий збір» від 08 липня 2011 року зі змінами.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЗУ «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до положень ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет на 2020 рік» у 2020 році установлено прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2020 у розмірі 2102,00 грн.

Згідно п.1.1 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір», ставка судового збору за подання позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою, встановлена у розмірі 1 відсотка ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Ціна даного позову становить 200000доларів США, що при перерахунку у гривні за курсом НБУ (28,3547грн за 1 долар США) складає 5670940гривень, отже судовий збір повинен бути сплачений у розмірі 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що на момент пред`явлення даного позову становить 10510 гривень.

Разом із позовною заявою, адвокатом Солом`яним В.Р. подано клопотання про відстрочення сплати судового збору до ухвалення судового рішення у справі.

Клопотання мотивоване тим, що майновий стан ОСОБА_1 на даний час не дозволяє сплатити зазначений судовий збір внаслідок того, що всі заощадження ОСОБА_1 надав у позику відповідачу, а той в свою чергу не повернув борг до цього часу, жодних інших коштів для оплати судового збору на даний час у ОСОБА_1 немає. Крім того, ОСОБА_1 проживає на тимчасово окупованій території України, а саме в АДРЕСА_1 , та не має можливості виїхати з окупованої території, що практично робить неможливим здійснення оплати судового збору.

Вирішуючи подане клопотання про відстрочення судового збору, суд виходить із наступного.

Відповідно до ст.8 Закону України «Про судовий збір» враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов:

1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або

2) позивачами є:

а) військовослужбовці;

б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів;

в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю;

г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї;

ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або

3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

Дане положення Закону узгоджується з положеннями ч. 1 ст. 136 ЦПК України, відповідно до якої суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк у порядку, передбаченому законом, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі.

Отже, вказані норми закону передбачають право суду, а не обов`язок щодо звільнення від сплати судового збору.

Крім того, відповідно п. 29 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» від 17 жовтня 2014 року №10 єдиною підставою для відстрочення або розстрочення сплати судового збору є врахування судом майнового стану сторони, тобто фізичної або юридичної особи (наприклад, довідка про доходи, про склад сім`ї, про наявність на утриманні непрацездатних членів сім`ї, банківські документи про відсутність на рахунку коштів, довідка податкового органу про перелік розрахункових та інших рахунків тощо). Клопотання про відстрочення або розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати може бути викладене в заяві чи скарзі, які подаються до суду, або окремим документом. Особа, яка заявляє відповідне клопотання, згідно зі статтею 12 ЦПК України повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі.

Однак, об`єктивних підстав для відстрочення сплати судового збору до ухвалення рішення у справі із матеріалів справи не вбачається, зокрема, у доданих до позовної заяви матеріалах відсутні будь-які докази, які можуть свідчити про важке матеріальне становище позивача та неможливість сплати ним судового збору.

З огляду на наведене, у задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору необхідно відмовити.

При цьому, позивач не віднесений до категорії осіб, які відповідно до ст.5 Закону України «Про судовий збір» звільняються від сплати судового збору.

Отже, позивачу необхідно сплатити судовий збір у розмірі у розмірі 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що на момент пред`явлення даного позову становить 10510 гривень та оригінал квитанції про сплату подати до суду.

Оплату судового збору здійснити за наступними реквізитами та рахунками, а саме: отримувач коштів УКуСт.cам. р/Старосамбiрський район/22030101 Старосамбірському районі, Код отримувача (код за ЄДРПОУ) - 36766006, Банк отримувача - Казначейство України (ЕАП) , Код банку отримувача (МФО) 899998, Рахунок отримувача UA708999980313131206000013578, Код класифікації доходів бюджету 22030101, Призначення платежу - 101;___(код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб (доповнюється зліва нулями до восьми цифр, якщо значущих цифр менше 8), реєстраційний номер облікової картки платника податків фізичної особи (завжди має 10 цифр) або серія та номер паспорта громадянина України, в разі якщо платник через свої релігійні переконання відмовився від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомив про це відповідний орган Міністерства доходів і зборів України і має відповідну відмітку у паспорті); Судовий збір, за позовом ___(ПІБ чи назва установи, організації позивача), Старосамбірський районний суд Львівської області(назва суду, де розглядається справа), а оригінал квитанції про сплату подати до суду.

Крім вищенаведеного, вважаю за необхідне звернути увагу на наступне.

Так, відповідно до положень ч.2 ст.175 ЦПК України, позовна заява подається до суду в письмовій формі і підписується позивачем або його представником, або іншою особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи.

Згідно вимог ч.7 ст.177 ЦПК України до позовної заяви, підписаної представником позивача, додається довіреність чи інший документ, що підтверджує повноваження представника позивача.

Частиною 1 ст.58 ЦПК України передбачено, що сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.

Згідно ч. 1 ст. 60 ЦПК України представником у суді може бути адвокат або законний представник.

Відповідно до частини четвертої статті 62 ЦПК України повноваження адвоката, як представника, підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність».

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 20 Закону України від 05 липня 2012 року №5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон №5076-VI) під час здійснення адвокатської діяльності адвокат має право вчиняти будь-які дії, не забороненізаконом, правилами адвокатської етики та договором про надання правової допомоги, необхідні для належного виконання договору про надання правової допомоги, зокрема: представляти і захищати права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб у суді, органах державної влади та органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форми власності, громадських об`єднаннях, перед громадянами, посадовими і службовими особами, до повноважень яких належить вирішення відповідних питань в Україні та за її межами.

Згідно із частиною першою статті 26 Закону №5076-VI адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

В постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2019 року у справі №9901/847/18, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що звернення до суду з використанням правничої допомоги інших осіб, зокрема, адвоката, при реалізації права на справедливий суд передбачає надання до суду належних доказів дійсної волі особи, що є учасником справи, на уповноваження іншої особи на право надання правничої допомоги. Такі докази повинні виключати будь-які сумніви стосовно справжності та чинності такого уповноваження на момент вчинення певної процесуальної дії (докази повинні бути в оригіналі або у формі копії, якісно оформленої особою, що є учасником справи, із зазначенням назви судового органу, у якому надається правова допомога позивачу), а також стосовно охоплення такої дії дійсним колом повноважень представника, що делеговані йому особою, що реалізує право на справедливий суд. Представник повинен демонструвати повагу до суду, підтверджуючи наявність повноважень на представництво, а також не позбавляти довірителя права знати про дії представника.

Вирішуючи питання, чи подана заява особою, яка не має процесуальної дієздатності, або підписана особою, яка не має права її підписувати, суд зобов`язаний з`ясувати питання наявності в особи таких процесуальних повноважень. Відсутність у матеріалах справи документа, що посвідчує повноваження представника (ордеру), не свідчить про відсутність у нього процесуальних повноважень на подання заяви чи підписання її (при наявності договору про надання правової допомоги, яким визначені відповідні повноваження), проте є підставою для залишення заяви без руху, з метою підтвердження таких повноважень перед судом.

Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 29 квітня 2020 року у справі № 703/281/18 (провадження № 61-44603св18), від 20 травня 2020 року у справі № 520/11358/15-ц (провадження № 61-1397св19).

Як вбачається із матеріалів позовної заяви, така підписана адвокатом Солом`яним В.Р. На підтвердження повноваження представника позивача ОСОБА_1 до позовної заяви додано копію ордера серії КС№286211, копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю №1593/10 від 26.05.1999, а також додано копію Договору про надання адвокатських послуг №480\1 від 16 вересня 2019року, укладеного між замовником - ОСОБА_4 , що діє в інтересах рідного сина ОСОБА_1 , та виконавцем – адвокатським об`єднанням «КУРС-8», з Додатком №1 та Додатком №2 до нього.

Статтею 27 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» встановлено вимоги до форми та змісту договору про надання правової допомоги. Зокрема, вказаною статтею встановлено, що договір про надання правової допомоги укладається в письмовій формі. Договір про надання правової допомоги може вчинятися усно у випадках: 1) надання усних і письмових консультацій, роз`яснень із правових питань з подальшим записом про це в журналі та врученням клієнту документа, що підтверджує оплату гонорару (винагороди); 2) якщо клієнт невідкладно потребує надання правової допомоги, а укладення письмового договору за конкретних обставин є неможливим - з подальшим укладенням договору в письмовій формі протягом трьох днів, а якщо для цього існують об`єктивні перешкоди - у найближчий можливий строк. До договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права. Договір про надання правової допомоги може укладатися на користь клієнта іншою особою, яка діє в його інтересах. Зміст договору про надання правової допомоги не може суперечити Конституції України та законам України, інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, присязі адвоката України та правилам адвокатської етики.

Відповідно до ст.15 Правил адвокатської етики, затверджених Звітно-виборним з`їдам адвокатів України 09.06.2017 року встановлено, що договір про надання правової допомоги може укладатись клієнтом або на користь клієнта іншою особою, яка діє в його інтересах. Якщо договір про надання правової допомоги укладено на користь клієнта іншою особою, яка діє в його інтересах, адвокат зобов`язаний отримати підтвердження згоди клієнта на надання йому професійної правничої (правової) допомоги цим адвокатом виключно у випадку, якщо цього вимагає закон.

Крім того, відповідно до ст.18 Правил адвокатської етики встановлено, що адвокат інформує клієнта щодо ведення дорученої йому справи, у тому числі щодо правової позиції у справі. До підписання договору про надання професійної правничої (правової) допомоги у справі адвокат повинен з`ясувати всі відомі клієнту обставини, які можуть позначитися на визначенні наявності правової позиції у справі та її змісті, та запитати і вивчити всі відповідні документи, які є в розпорядженні клієнта. Якщо після виконання цих вимог адвокат переконається у наявності фактичних і правових підстав для виконання певного доручення, він повинен неупереджено й об`єктивно викласти їх клієнту і повідомити в загальних рисах, який час і обсяг роботи вимагатиметься для виконання цього доручення та які правові наслідки досягнення результату, якого бажає клієнт. Адвокат повинен неупереджено й об`єктивно повідомити клієнту наявність відомих йому фактичних і правових підстав, які можуть позитивно або негативно впливати на ймовірне виконання певного доручення, і поінформувати в загальних рисах, який час і обсяг роботи вимагатиметься для виконання цього доручення та які правові наслідки досягнення результату, що бажає клієнт.

Проте, у доданих до позовної заяви матеріалах відсутні будь-які відомості, які б свідчили про те, що позивач ОСОБА_1 , уповноважив на укладання договору про надання адвокатських послуг ОСОБА_4 в своїх інтересах. Також із матеріалів позовної заяви не вбачається, що позивач ОСОБА_1 будь-яким чином узгоджував з адвокатом позицію та обсяг прав та повноважень останнього на представництво його інтересів, зокрема щодо подачі відповідної позовної заяви.

Враховуючи вищенаведене, приходжу до висновку про необхідність залишення даної позовної заяви без руху, надавши позивачу строк для усунення вищевказаних недоліків.

Відповідно до положень ст.185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

Керуючись ст.185 ЦПК України, суддя,

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні клопотання адвоката Солом`яного В.Р. про відстрочення сплати судового збору – відмовити.

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог, - ОСОБА_3 , про стягнення боргу, – залишити без руху, надавши позивачу строк у 10 (десять) днів з дня вручення йому ухвали про залишення позовної заяви без руху, для усунення вказаних у цій ухвалі недоліків.

Попередити позивача, що у разі, якщо у зазначений в даній ухвалі строк недоліки не будуть усунені, то позовна заява буде вважатись неподаною і така буде йому повернута.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала не підлягає оскарженню окремо від рішення суду. Заперечення на ухвалу включаються до апеляційної скарги на рішення суду.

Суддя А.В.Кушнір