Ухвала суду № 94053045, 23.12.2020, Бердянський міськрайонний суд Запорізької області

Справа № 310/4078/16-ц

4-с/310/14/20

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 грудня 2020 року м. Бердянськ

Бердянський міськрайонний суд Запорізької області у складі:

головуючого – судді Троценко Т. А.

при секретарі: Корнієнко М. Е.

за участі представника скаржника - адвоката Ємельяненко С. А.

представника приватного підприємця – адвоката Єлисеєва С. С.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Бердянську скаргу ОСОБА_1 про визнання дії та рішення приватного виконавця протиправними, особа дії якої оскаржуються – приватний підприємець ОСОБА_2 , заінтересована особа – АТ «ОТП Банк»,

Встановив:

ОСОБА_1 звернулася до суду зі скаргою, яку уточнила і вказала, що заочним рішенням Бердянського міськрайонного суду від 30. 09. 2016 року за позовом ПАТ «ОТП Банк» з неї та ОСОБА_3 солідарно стягнуто заборгованість за кредитним договором в розмірі 18 850, 28 доларів США та судовий збір 7109, 16 грн.

08. 12. 2016 року судом було видано 4 виконавчих листи, які надіслані на адресу банку та отримано 13. 12. 2016 року.

Постановою старшого державного виконавця Бердянського міськрайонного відділу державної виконавчої служби ГТУЮ у Запорізькій області Бородіною Ю. О. відкрито виконавче провадження ВП № 54169468 з примусового виконання виконавчого листа № 310/4078/16ц, виданого 08. 12. 2016 року, де у пункті 3 вказано: стягнути з боржника виконавчий збір /основну винагороду приватного виконавця у розмірі 47314, 01 грн.

11. 2017 року ОСОБА_1 перераховано виконавчий збір в розмірі 47314, 01 грн. та 3150 грн. витрат виконавчого провадження, що підтверджено банківськими квитанціями.

Ухвалою Бердянського міськрайонного суду від 05. 02. 2018 року заочне рішення від 30. 09. 2016 року скасовано, справу призначено до розгляду в загальному порядку.

Рішенням Бердянського міськрайонного суду від 20. 11. 2018 року позовні вимоги ПАТ «ОТП Банк» задоволено, з неї та ОСОБА_3 стягнуто на користь Банку 18 850, 28 доларів США та судовий збір 7109, 16 грн.

29. 05. 2018 року постановою заступника начальника Бердянського МРВ ДВС ГТУЮ у Запорізькій області Бородіної Ю. О. виконавче провадження № 54169468 з примусового виконання виконавчого листа № 310/4078/16ц закінчено.

01. 08. 2019 року приватним виконавцем виконавчого округу Запорізької області Сколибогом О. С. винесена постанова про відкриття виконавчого провадження ВП № 59689599 на виконання виконавчого листа № 310/4078/16-ц, виданого Бердянським міськрайонним судом, про стягнення з ОСОБА_1 та ОСОБА_3 солідарно заборгованість за кредитним договором в розмірі 18 850, 28 доларів США, що складає 473 140,15 грн.

Скаржниця вказує, що до теперішнього часу вказана постанова їй не направлена та не вручена, і лише 23. 12. 2019 року вона дізналася про її наявність з Єдиного реєстру виконавчих проваджень.

Вважає, що вказана постанова винесена всупереч чинному законодавству, а саме порушений п. 1 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження», крім того постанова приватного підприємця винесена лише відносно неї, хоча рішенням суду зазначена солідарна відповідальність її та її чоловіка ОСОБА_3 .

25. 09. 2019 року приватним виконавцем виконавчого округу Запорізької області Сколибогом О. С. винесена постанова у цьому ж виконавчому провадженні про стягнення з неї, ОСОБА_1 , основної винагороди в сумі 41 171, 86 грн. при примусовому виконанні виконавчого листа № 310/4078/16-ц, виданого Бердянським міськрайонним судом, про стягнення з ОСОБА_1 та ОСОБА_3 солідарно заборгованість за кредитним договором в розмірі 18 850, 28 доларів США, що складає 473 140,15 грн.

Вважає, що вказана постанова винесена в порушення п. 9 ч. 1 ст. 31 Закону України « Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів», яким передбачено, що солідарні боржники несуть солідарний обов`язок зі сплати основної винагороди.

05. 09. 2019 року нею, як боржником, було сплачено на користь Банку 16297,00 доларів США, а у період з 13. 06. 2016 року по 11. 09. 2017 року сплачено 2554,00 долара США, тим самим вона погасила заборгованість за кредитним договором, рішення суду виконано у повному обсязі.

Винесена приватним виконавцем Сколибогом О. С. 25. 09. 2019 року постанова про стягнення з неї, як боржника, витрат на проведення виконавчих дій в сумі 1541 грн. є незаконно, оскільки зазначені витрати нічим не підтверджуються.

Враховуючи вищевикладене, вважає, що постанова приватним виконавцем Сколибога О. С. від 01. 08. 2019 року повинна бути визнана протиправною, дії приватного виконавця – незаконними, постанова підлягає скасуванню, а відтак, підлягають скасуванню і ніші постанови цього ж приватного виконавця, а саме – від 25. 09. 2019 року про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та про закриття виконавчого провадження.

Крім того, просить скасувати постанову приватного виконавця Сколибога О. С. у виконавчому провадженні № 59939692 від 25. 09. 2019 року про стягнення суми основної винагороди приватного виконавця в сумі 710, 92 грн. за виконавчим листом № 310/4078/16-ц, виданим Бердянським міськрайонним судом 08. 12. 2016 року на підставі рішення від 30. 09. 2016 року, яке в подальшому було скасовано.

В судовому засіданні представник скаржника підтримала скаргу та просить задовольнити на підставі виклади в ній обставин. Пояснила, що постанова про відкриття виконавчого провадження і постанова про стягнення основної винагороди повинні бути винесені в один день, а приватний виконавець стягнув винагороду вже після того, як ОСОБА_1 сама виконала рішення суду, свої витрати на проведення виконавчих дій нічим не підтвердив.

Приватний виконавець до суду не явився, його представник надав заперечення, у яких просить у задоволенні скарги в частині оскарження постанови про відкриття виконавчого провадження від 01. 08. 2019 року, постанови від 25. 09. 2019 року про стягнення з боржника основної винагороди в розмірі 41171, 86 грн., постанови про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій в сумі 1541 грн., постанови про закінчення виконавчого провадження – відмовити, провадження за скаргою в частині оскарження постанови приватного виконавця від 25. 09. 2019 року про стягнення з боржника основної суми винагороди 710, 92 грн. за виконавчим провадженням № 59939692 закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України.

В судовому засіданні представник особи, дії якої оскаржуються, підтримав свої заперечення та клопотання про закриття провадження у справі та пояснив, що ОСОБА_1 навмисно не отримувала кореспонденцію від приватного виконавця Сколибога О. С., у якій містилася постанова від 01. 08. 2019 року про відкриття виконавчого провадження ВП № 59689599 по виконанню виконавчого листа, виданого Бердянським міськрайонним судом по стягненню з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором на користь ПАТ «ОТП Банк» в сумі 18850,28 доларів США, що складає 473140,15 грн., та постанова від 01. 08. 2019 року по цьому ж виконавчому провадженню – про стягнення з боржника ОСОБА_1 основної винагороди в розмірі 47 314,02 грн.

В подальшому сума основної винагороди була зменшена до 41171,86 грн. у зв`язку повідомленням стягувача від 11. 09. 2019 року про часткове погашення ОСОБА_1 заборгованості в розмірі 411718,56 грн.

У заяві стягувача – ПАТ «ОТП Банк» про примусове виконання виконавчого документу від 23. 09. 2019 року був зазначений лише один боржник – ОСОБА_1 , тому стягнення відбувалося саме з неї, вказане не суперечить вимогам ч. 1 ст. 543 ЦК України, яка передбачає, що у разі солідарного обов`язку боржників кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь –кого окремо.

Таким чином, скаржницею самостійно, добровільно було погашено заборгованість перед Банком, у зв`язку з чим 25. 09. 2019 року виконавчі провадження № 59689599 та № 59939692 про об`єднання виконавчих проваджень у зведене виконавче провадження були завершені, приватним виконавцем були скасовані усі заходи примусового виконання рішення.

Вважає, що дії приватного виконавця були винесені у відповідності до норм ЗУ «Про виконавче провадження».

Крім того, у зв`язку з тим, що дії приватного виконавця щодо стягнення виконавчого збору, штрафів розглядаються судами адміністративної юрисдикції, просить провадження за скаргою ОСОБА_1 в частині оскарження постанови від 25. 09. 2019 року про стягнення з боржника основної винагороди в сумі 710 грн. 92 коп. та постанови від 01. 08. 2019 року про стягнення основної винагороди в сумі 47314,02 грн. закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України.

Представник заінтересованої особи до суду не явився, про дату слухання справи повідомлений належним чином.

Вислухавши сторони, вивчивши матеріали справи, суд приходить до висновку про необхідність відмови у задоволенні скарги ОСОБА_1 в частині дій приватного виконавця по відкриттю та закриттю виконавчого провадження, виходячи з наступного.

Стаття 129 Конституції України передбачає ухвалення судом свого рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Основними засадами судочинства є обов`язковість судового рішення (ст. 129 Конституції України).

Зазначене конституційне положення кореспондується та відображено у ч. 1 ст. 18 ЦПК України, згідно з якою судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, про що зазначено уст.6Конвенції прозахист правлюдини іосновоположних свобод 1950 року.

Виконання судового рішення відповідно до змісту рішення Конституційного Суду України № 5-рп/2013 від 26 червня 2013 рокупо справі № 1-7/2013 є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави; невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом.

Згідно із ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів – це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюється законом України"Про органи та осіб,які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів"

Положеннями ст.ст. 6,11 Закону України «Про виконавче провадження» зобов`язано виконавця вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії; здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом, і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

За приписами ч. 1ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження»виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Із змісту наведених положень закону випливає, що метою виконавчого провадження є захист інтересів стягувачів шляхом здійснення сукупності передбачених законом заходів, спрямованих на дієве та ефективне виконання рішень суду та інших органів і посадових осіб, а посадові особи державної виконавчої служби при здійсненні виконавчого провадження наділені широким колом повноважень та зобов`язані неухильно дотримуватись прав і законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах, який передбачає, зокрема, можливість здійснення певних процесуальних дій у виконавчому провадженні лише з дозволу суду, а також обов`язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби, що виникають із відносин щодо примусового виконання судових рішень.

Згідно ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цьогоКодексу, порушено їхні права чи свободи.

Відповідно до ч. 2ст. 451 ЦПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

Частиною 3 ст.451 ЦПК України передбачено, якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Судом після дослідження усіх доказів по справі не встановлено порушення приватним виконавцем виконавчого округу Запорізької області Сколибогом О. С. Закону України «Про виконавче провадження», його дії по відкриттю виконавчого провадження від 01. 08. 2019 року та по закінченню виконавчого провадження від 25. 09. 2019 року були здійснені у межах своїх повноважень та на підставі вимог чинного законодавства, ним були здійснені усі необхідні виконавчі по виконанню виконавчого листа № 310/4078/16-ц, виданого Бердянським міськрайонним судом по стягненню з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором на користь ПАТ «ОТП Банк» в сумі 18850,28 доларів США, що складає 473 140,15 грн.

При цьому як вбачається з копії заяви АТ «ОТП Банк» від 23. 07. 2019 року сам стягувач просив прийняти до виконання виконавчий лист по стягненню саме з ОСОБА_1 вказаної суми боргу згідно рішення Бердянського міськрайонного суду від 20. 11. 2018 року, що не суперечить положенням ч. 1 ст. 543 ЦК України стосовно того, що стягувач сам визначає, з кого саме бажає стягнути борг, який був стягнутий в солідарному порядку.

У зв`язку з повним виконанням ОСОБА_1 своїх зобов`язань по сплаті боргу перед АТ «ОТП Банк» після відкриття виконавчого провадження, останній повідомив приватного підприємця про відсутність претензій до боржника та просив завершити виконавчі провадження АВСП № 59939692 та АВСП № 59689599, які входять до складу ЗВП за АСВП № 59940703 згідно п. 9 ч. 1 ст. 39 ЗУ «Про виконавче провадження», що підтверджено відповіддю представника боржника № 1250046557 на запит приватного виконавця від 12. 09. 2019 року.

Таким чином у задоволенні скарги в цій частині необхідно відмовити.

Що стосується оскарження дій приватного виконавця по стягненню з ОСОБА_1 основної винагороди в розмірі 710,92 грн. та 41 171,86 грн., то в цій частині суд вважає за необхідне провадження по справі закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України як такого, що не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, оскільки ч. 2 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» прямо передбачає, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

Керуючись ст. ст. 255, 477-451 ЦПК України суд

Постановив:

У задоволенні скарги ОСОБА_1 в частині оскарження дії приватного виконавця Сколибога Олександра Сергійовича по відкриттю та закриттю виконавчого провадження ВП № 59689599 від 01. 08. 2019 року відмовити.

Провадження по іншій частині скарги – закрити.

Ухвала може бути оскаржена в Запорізький апеляційний суд протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення через Бердянський міськрайонний суд.

Повний текст ухвали виготовлений 11.01.2021 року.

СуддяТ. А. Троценко