Рішення № 94042539, 22.12.2020, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

22 грудня 2020 року №640/7964/20

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Шрамко Ю.Т., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 , в особі представника - адвоката Князьської Наталії Анатоліївни, до Офісу Генерального прокурора (правонаступник Генеральної прокуратури України) про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання судового рішення,

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва, (також далі - суд), надійшла позовна заява ОСОБА_1 , (далі - позивач, ОСОБА_1 ), в особі представника - адвоката Князьської Наталії Анатоліївни, (далі - представника позивача), до Офісу Генерального прокурора (правонаступник Генеральної прокуратури України), (далі - відповідач), в якій позивач просив:

1) витребувати у відповідача довідку про середньомісячну заробітну плату позивача на посаді першого заступника Генерального прокурора, обчислену відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100, з урахуванням підвищення посадових окладів прокурорів, що відбулися протягом 2014-2019 років;

2) стягнути з Офісу Генерального прокурора на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки виконання судового рішення за період з 14 серпня 2019 року по 27 грудня 2019 року.

Ухвалою суду від 13 квітня 2020 року позовну заяву залишено без руху

22 квітня 2020 року представником позивача через канцелярію суду подано заяву про усунення недоліків, яку прийнято судом.

Ухвалою суду від 24 квітня 2020 року відкрито провадження в адміністративній справі № 640/7964/20, (далі - справа), яку вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

15 травня 2020 року позивачем через канцелярію суду подано заяву про збільшення позовних вимог, в якій позивач просив стягнути з Офісу Генерального прокурора на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки виконання судового рішення за період з 14 серпня 2019 року по 27 грудня 2019 року у розмірі 188 856,79 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тривалим невиконанням судового рішення про поновлення позивача на посаді.

Відповідач позовні вимоги не визнав, просив у задоволенні позову відмовити повністю, оскільки позивач тривалий час не звертався до нього із заявою про поновлення на роботі.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність та достатність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд встановив наступне.

Наказом Генеральної прокуратури України від 25 лютого 2014 року № 135-ц державного радника юстиції 2 класу ОСОБА_1 призначено першим заступником Генерального прокурора України.

Наказом Генеральної прокуратури України від 23 жовтня 2014 року № 2488-ц державного радника юстиції 2 класу ОСОБА_1 на підставі статті 15 Закону України «Про прокуратуру» та пункту 2 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України «Про очищення влади» звільнено з посади першого заступника Генерального прокурора України у зв`язку з припиненням трудового договору відповідно до пункту 7-2 статті 36 Кодексу законів про працю України.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 серпня 2019 року в адміністративній справі № 826/18020/14, залишеного без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 03 грудня 2019 року, задоволено позов ОСОБА_1 до Генеральної прокуратури України про визнання протиправним та скасування наказу Генеральної прокуратури України від 23 жовтня 2014 року № 2488-ц про звільнення державного радника юстиції 2 класу ОСОБА_1 з посади першого заступника Генерального прокурора України; поновлено ОСОБА_1 на посаді першого заступника Генерального прокурора України з 24 жовтня 2014 року; зобов`язано Генеральну прокуратуру України виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 24 жовтня 2014 року по 13 серпня 2019 року.

Однак, лише 27 грудня 2019 року Генеральною прокуратурою України, на виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 серпня 2019 року в адміністративній справі № 826/18020/14, прийнято наказ № 2217ц, яким позивача поновлено на посаді першого заступника Генерального прокурора, а також виплачено заробітну плату у межах суми стягнення за один місяць.

Тобто, виконання відповідачем вищевказаного рішення суду відбулося на думку позивача з затримкою на 97 робочих днів, а саме з 14 серпня 2019 року по 27 грудня 2019 року.

Таким чином, на думку позивача, він має право на отримання середнього заробітку за за час затримки виконання судового рішення за період з 14 серпня 2019 року по 27 грудня 2019 року, у зв`язку з чим він звернувся з позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 43 Конституції України встановлено: кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується, та на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Відповідно до частини першої статті 235 Кодексу законів про працю України, (далі - КЗпП), у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції» іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Згідно з частиною другою статті 235 КЗпП України, при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

В частині шостій статті 235 КЗпП України зазначено, що рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.

Відповідно до частини другої статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Згідно з частиною третьою статті 14 КАС України, невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом

За статтею статті 370 КАС України, судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Пунктом 3 частини першої статті 371 КАС України встановлено, що негайно виконуються рішення суду, зокрема, про поновлення на посаді у відносинах публічної служби.

Відповідно до статті 236 КЗпП України, у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.

Середній заробіток працівника визначається відповідно до статті 27 Закону України «Про оплату праці» від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100 (далі - Порядок № 100).

З урахуванням цих норм, зокрема, абзацу 3 пункту 2 Порядку, середньомісячна заробітна плата за час вимушеного прогулу працівника обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана виплата, тобто, дню звільнення працівника з роботи.

Відповідно до пункту 5 Порядку, нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

Суд звертає увагу, що невиконання або несвоєчасне виконання судового рішення є відповідною підставою для звернення позивача до суду. При цьому, позивач наділений правом самостійно обирати спосіб захисту його порушених прав, як то шляхом звернення до суду з відповідним позовом, так і шляхом встановлення контролю за виконанням судового рішення про поновлення його на посаді.

Вказані правові висновки також відповідають правовій позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеній в постанові від 20 червня 2018 року по справі № 826/808/16.

Затримка виконання рішення суду про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника тягне обов`язок роботодавця виплатити такому працівникові середній заробіток за весь час затримки.

Так, судом з досліджених матеріалів справи встановлено, що рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 серпня 2019 року в адміністративній справі № 826/18020/14 задоволено позов ОСОБА_1 до Генеральної прокуратури України про визнання протиправним та скасування наказу Генеральної прокуратури України від 23 жовтня 2014 року № 2488-ц про звільнення державного радника юстиції 2 класу ОСОБА_1 з посади першого заступника Генерального прокурора України; поновлено ОСОБА_1 на посаді першого заступника Генерального прокурора України з 24 жовтня 2014 року; зобов`язано Генеральну прокуратуру України виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 24 жовтня 2014 року по 13 серпня 2019 року.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 03 грудня 2019 року вищевказане рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 серпня 2019 року залишено без змін.

27 грудня 2019 року Генеральною прокуратурою України, на виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 серпня 2019 року в адміністративній справі № 826/18020/14, прийнято наказ № 2217ц, яким позивача поновлено на посаді першого заступника Генерального прокурора, а також виплачено заробітну плату у межах суми стягнення за один місяць.

З Єдиного державного реєстру судових рішень вбачається, що постановою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 23 липня 2020 року рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 серпня 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 3 грудня 2019 року в частині позовних вимог щодо визнання протиправним та скасування наказу про звільнення і поновлення на роботі залишено без змін, а в частині позовних вимог стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу скасовано та направлено в цій частині справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Зокрема, з рішення касаційної інстанції вбачається, що суди попередніх інстанцій задовольняючи позов в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу не дослідили питання складової заробітної плати позивача за останні два місяці роботи, а також не визначили суму середнього заробітку, яка підлягає стягненню з відповідача, що свідчить про очевидну необґрунтованість оскаржуваного рішення у вказаній частині, що й стало підставою для скасування рішення суду першої інстанції в цій частині.

З вищевикладеного вбачається, що рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 серпня 2019 року в частині визнання протиправним та скасування наказу Генеральної прокуратури України від 23 жовтня 2014 року № 2488-ц про звільнення позивача з посади першого заступника Генерального прокурора України та поновлення на роботі з 24 жовтня 2014 року залишено без змін.

Водночас вищевказане рішення суду відповідачем не виконувалося до 27 грудня 2019 року, коли наказом Генерального прокурора № 2217ц ОСОБА_1 поновлено на посаді першого заступника Генерального прокурора з 24 жовтня 2014 року.

Негайне виконання судового рішення полягає в тому, що воно підлягає виконанню не з часу набрання ним законної сили, що передбачено для переважної більшості судових рішень, а негайно з часу його оголошення в судовому засіданні, чим забезпечується швидкий і реальний захист прав та інтересів громадян і держави.

Обов`язковість рішень суду віднесена Конституцією України до основних засад судочинства, а тому, з огляду на принцип загальнообов`язковості судових рішень судові рішення, які відповідно до закону підлягають негайному виконанню, є обов`язковими для виконання, зокрема, посадовими особами, від яких залежить реалізація прав особи, підтверджених судовим рішенням.

Належним виконанням судового рішення про поновлення на роботі необхідно вважати видання власником про це наказу, що дає можливість працівнику приступити до виконання своїх попередніх обов`язків.

Отже, аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку про те, що законодавець передбачає обов`язок роботодавця добровільно і негайно виконати рішення суду про поновлення працівника на роботі і цей обов`язок полягає у тому, що у роботодавця обов`язок видати наказ про поновлення працівника на роботі виникає відразу після оголошення рішення суду, незалежно від того, чи буде дане рішення суду оскаржуватися.

Виконання рішення вважається закінченим з дня видачі відповідного наказу або розпорядження власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом, фізичною особою, фізичною особою - підприємцем, який прийняв незаконне рішення про звільнення або переведення працівника.

За змістом норм статті 236 КЗпП України затримкою виконання рішення суду про поновлення працівника на роботі необхідно вважати невидання власником (уповноваженим органом) наказу про поновлення працівника на роботі без поважних причин, негайно, після проголошення судового рішення.

Відповідна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 24 січня 2019 року в справі № 760/9521/15-ц і суд не вбачає підстав для відступу від цієї правової позиції у справі, що розглядається.

Поряд з цим, суд звертає увагу, що за таких обставин законодавством України не передбачено обов`язку із зверненням працівника до роботодавця із заявою про поновлення його на роботі, оскільки судове рішення про поновлення позивача на роботі мало виконуватися негайно без прив`язки до вчинення будь-яких дій з боку позивача.

Постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 затверджено Порядок обчислення середньої заробітної плати (далі - Порядок № 100).

Відповідно до пункту 2 Порядку № 100 середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата.

Згідно пункту 5 Порядку № 100 вбачається, що основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, є розрахована згідно з абзацом першим пункту 8 цього Порядку середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника.

Пунктом 8 Порядку № 100 встановлено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.

Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Відповідно до довідки Офісу Генерального прокурора від 06 квітня 2020 року № 21-604зп середня заробітна плата ОСОБА_1 , яка обчислена виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передували звільненню 23 жовтня 2014 року, складає 17 439,45 грн. (із розрахунку середньоденної заробітної плати в розмірі 830,45 грн.)

Постановою Кабінету Міністрів України «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо оплати праці працівників прокуратури» від 30 липня 2017 року № 657 затверджено схему посадових окладів Генеральної прокуратури України, відповідно до якої місячний оклад першого заступника Генерального прокурора становить 34 000,00 грн.

Крім того, з довідки Офісу Генерального прокурора від 06 квітня 2020 року № 21-603зп вбачається, що середня заробітна плата ОСОБА_1 , яка обчислена виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передували звільненню 27 грудня 2019 року, складає 34 000,00 грн. (із розрахунку середньоденної заробітної плати в розмірі 1 581,40 грн).

Пунктом 10 зазначеного Порядку передбачено, що у випадках підвищення тарифних ставок і посадових окладів на підприємстві, в установі, організації відповідно до актів законодавства, а також за рішеннями, передбаченими в колективних договорах (угодах), як у розрахунковому періоді, так і в періоді, протягом якого за працівником зберігається середній заробіток, заробітна плата, включаючи премії та інші виплати, що враховуються при обчисленні середньої заробітної плати, за проміжок часу до підвищення коригуються на коефіцієнт їх підвищення.

Оскільки посадовий оклад за вказаний період не змінювався, то обчислення середньої плати коригуванню на коефіцієнт підвищення не підлягає.

Отже, застосування для обрахування позивачу суми середнього заробітку за час затримки виконання судового рішення про поновлення на роботі з урахуванням коефіцієнтів підвищення не відповідатиме вищезазначеним правовим нормам.

Суд звертає увагу, що позивач помилково зазначив період затримки виконання судового рішення про поновлення на роботі з 14 серпня 2019 року по 27 грудня 2019 року і невірно обчислив кількість робочих днів, оскільки саме 27 грудня 2019 року відповідачем прийнято наказ про поновлення позивача на посаді, відтак, день 27 грудня 2019 року не може вважатись днем затримки виконання судового рішення, відповідно, судом встановлено, що період затримки виконання судового рішення про поновлення на роботі для позивача обчислюється з 14 серпня 2019 року по 26 грудня 2019 року і склав 94 робочих дні.

Таким чином, сума середнього заробітку за вказаний період затримки виконання судового рішення про поновлення на роботі становить 148651,60 грн. (94 робочих дні * 1 581,40 грн.)

Суми, які суд визначає до стягнення з роботодавця на користь працівника як середній заробіток за час затримки виконання судового рішення про поновлення на роботі, обраховуються без віднімання сум податків та зборів. Податки і збори із суми середнього заробітку, присудженої за рішенням суду, підлягають нарахуванню роботодавцем при виконанні відповідного судового рішення та, відповідно, відрахуванню із суми середнього заробітку за час затримки виконання судового рішення про поновлення на роботі при виплаті працівнику, внаслідок чого виплачена працівнику на підставі судового рішення сума середнього заробітку зменшується на суму податків і зборів.

Зазначена правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 15.02.2019 по справі № 826/6583/14, від 18.04.2019 по справі № 812/2/16 та від 08.07.2019 по справі № 809/4462/15.

Згідно із частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд вважає, що Відповідачем, у порушення приписів частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, не надано належних, у розумінні статей 73-76 Кодексу адміністративного судочинства України, доказів, які б підтверджували правомірність його дій (бездіяльності) в контексті предмету спору.

Натомість, Позивачем надано достатньо доказів в обґрунтування позовних вимог, але допущено помилку при визначенні періоду затримки виконання судового рішення про поновлення позивача на роботі, помилково зроблено висновок про застосування коефіцієнту підвищення та, як наслідок, невірно визначено суму, що підлягає до стягнення.

Враховуючи вищевикладене, системно проаналізувавши норми законодавства, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд дійшов висновку, що позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню частково.

Відповідно до частини третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

На підставі вище викладеного, керуючись статтями 72-77, 90, 192, 241-246, 250, 255 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ), в особі представника - адвоката Князьської Наталії Анатоліївни (місцезнаходження: АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_2 ), до Офісу Генерального прокурора (правонаступника Генеральної прокуратури України) (місцезнаходження: 01601, місто Київ, вулиця Різницька, 13/15; код ЄДРПОУ 00034051) про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання судового рішення - задовольнити частково.

2. Стягнути з Офісу Генерального прокурора на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки виконання судового рішення за період з 14 серпня 2019 року по 26 грудня 2019 року у розмірі 148651,60 грн. (сто сорок вісім тисяч шістсот п`ятдесят одна гривня шістдесят копійок).

3. Стягнути на користь ОСОБА_1 судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань Офісу Генерального прокурора у розмірі 840,80 грн. (вісімсот сорок гривень вісімдесят копійок) пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Ю.Т. Шрамко