Рішення № 94039873, 11.01.2021, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 січня 2021 р. Справа№200/11304/20-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Волгіної Н.П., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в письмовому порядку адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Костянтинівсько-Дружківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області

про визнання протиправною бездіяльності, стягнення коштів, зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 в особі представника, адвоката Ракова Артема Валентиновича, звернулась до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Костянтинівсько-Дружківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області, в якому просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо невиплати їй заборгованості з пенсії у розмірі 50 674,78 грн.

- стягнути з відповідача на користь позивача нараховану суму пенсії у розмірі 50 674,78 грн;

- зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу компенсацію втрати частини доходів у зв`язку із порушенням строків виплати пенсії за період з 1 березня 2016 року по 28 лютого 2019 року відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» від 19 жовтня 2000 року № 2050-ІІІ та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року № 159.

В обґрунтування позову позивач посилається на те, що вона є пенсіонером за віком та внутрішньо переміщеною особою, яка у зв`язку із проведенням бойових дій та антитерористичної операції в населеному пункті, в якому вона проживала, була вимушена покинути місце свого постійного проживання та переїхати до м. Костянтинівка Донецької області; перебуває на обліку у відповідача.

Станом на дату звернення до суду із даним позовом отримує пенсію на свій картковий рахунок, проте за період з 1 березня 2016 року по 28 лютого 2019 року пенсія їй не перераховувалась, у зв`язку із чим виникла заборгованість з пенсійних виплат у розмірі 50 674,78 грн.

З метою роз`яснення підстав невиплати вказаної заборгованості позивач звернулась за правовою допомогою, після чого її адвокатом було направлено відповідний запит до Костянтинівсько-Дружківського управління ПФУ Донецької області, але обґрунтованої відповіді на запит отримано не було.

Позивач вважає, що бездіяльність, яка полягає у невиплаті їй заборгованості з пенсії є протиправною та такою, що порушує гарантоване Конституцією України право позивача на соціальний захист, яке включає, зокрема, і право на матеріальне забезпечення у разі повної, часткової або тимчасової працездатності, а також в старості та в інших випадках, передбачених законом (а.с. 1-2).

У наданому на офіційну електрону адресу Донецького окружного адміністративного суду 24 грудня 2020 року відзиві (на поштову адресу 4 січня 2021 року) на позов відповідач зазначає про відсутність підстав для задоволення заявлених позивачем вимог, обґрунтовуючи це наступним.

Позивач перебуває на обліку в Костянтинівсько-Дружківському об`єднаному управлінні Пенсійного фонду України Донецької області як внутрішньо переміщена особа.

Діючим законодавством реалізація прав зареєстрованих внутрішньо переміщених осіб на пенсійне забезпечення здійснюється з урахуванням певних актів Кабінету Міністрів України, які не конституційними та такими, що не відповідають актам вищої юридичної сили не визнавалася, а отже мають братися до уваги при здійсненні пенсійного забезпечення внутрішньо переміщеним особам.

Виплату пенсії позивачу було призупинено з 1 березня 2016 року на підставі інформації, отриманої з Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб, утримувачем якої є Міністерство соціальної політики України, що передбачає п. 5 Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщених осіб, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 509 від 1 жовтня 2014 року «Про облік внутрішньо переміщених осіб».

За період з 1 березня 2016 року по 28 лютого 2019 року позивачу нарахована пенсія у сумі 50 674,78 грн та щомісяця при формуванні потреби на виплату пенсії вказана сума враховується у відомості нарахування в загальній сумі боргу.

Але так як такі суми (заборгованість за період, коли виплата пенсії призупинялась) не закладені до бюджету Пенсійного фонду України, така заборгованість буде сплачуватись за окремим фінансуванням на означені цілі.

З 1 березня 2019 року по теперішній час позивачу здійснюється поточна виплата пенсії.

На підставі наведеного відповідач просить суд відмовити ОСОБА_1 у задоволені її позовних вимог (а.с. 29-32, 35-36).

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 7 грудня 2020 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні (а.с. 21-22).

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Позивач, ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; місце фактичного проживання: АДРЕСА_2 ; є пенсіонером та має право на отримання пенсії за віком; має статус внутрішньо переміщеної особи, перебуває на обліку в Костянтинівсько-Дружківському об`єднаному управлінні Пенсійного фонду України Донецькій області (а.с. 3-7).

Відповідач, Костянтинівсько-Дружківське об`єднане управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, код ЄДРПОУ 42171400, місцезнаходження: 85133, Донецька область, м. Костянтинівка, вул. Ціолковського, буд. 25, є органом державної влади та суб`єктом владних повноважень, який здійснює у спірних правовідносинах владні управлінські функції та є належним відповідачем у даній справі (а.с. 26-27).

Як встановлено судом на підставі письмових пояснень сторін та інших матеріалів справи, позивач перебуває на обліку у відповідача з 1 лютого 2015 року та має право на отримання пенсії як внутрішньо переміщена особа на підставі довідки ВПО.

Як вбачається з Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 21 вересня 2018 року по справі № 805/2803/18-а 2 березня 2016 року Костянтинівським об`єднаним управлінням Пенсійного фонду України Донецької області прийнято рішення про припинення виплати ОСОБА_1 пенсії по пенсійній справі № 198001 з 1 березня 2016 року у зв`язку із з`ясуванням місця фактичного проживання (https://reyestr.court.gov.ua/Review/76814778).

На підставі цього рішення з березня 2016 року пенсійні виплати ОСОБА_1 не здійснювались (а.с. 12).

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 21 вересня 2018 року (справа № 805/2803/18-а) визнано протиправними дії Костянтинівсько-Дружківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області щодо припинення виплати пенсії ОСОБА_1 з 1 березня 2016 року; скасовано рішення Костянтинівського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області від 2 березня 2016 року щодо припинення виплати пенсії з 1 березня 2016 року по пенсійній справі № 198001 ОСОБА_1 у зв`язку із з`ясуванням місця фактичного проживання; зобов`язано Костянтинівсько-Дружківське об`єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області поновити виплату пенсії ОСОБА_1 та сплатити заборгованість за весь період, починаючи з 1 березня 2016 року (https://reyestr.court.gov.ua/Review/76814778).

З 1 березня 2019 року виплату пенсії ОСОБА_1 поновлено, що підтверджується довідкою Костянтинівсько-Дружківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області від 21 грудня 2020 року (вих. № 4005) (а.с. 33, 37).

3 вересня 2020 року у зв`язку із неотриманням позивачем пенсії за період з березня 2016 року по лютий 2019 року її адвокат звернувся до відповідача із відповідним адвокатським запитом (а.с. 8).

За результатом розгляду зазначеного запиту управлінням надана відповідь від 23 вересня 2020 року (вих. № 0577-13-8/7913), в якій крім іншого зазначено, що заборгованість за період з 1 березня 2016 року по 28 лютого 2019 року в сумі 50 674,78 грн нарахована позивачу, але не сплачена у зв`язку із тим, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 788 від 21 серпня 2019 року «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України» суми пенсій, які не виплачено за період до місяця їх відновлення, обліковуються в органі, що здійснює пенсійні виплати та виплачується на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України, так як бюджетом Пенсійного фонду України на 2020 рік виплат за минулий час внутрішньо переміщеним особам не передбачено. Означені суми пенсійних виплат будуть виплачуватись за окремим фінансуванням.

Також зазначено, що сума заборгованості з пенсії перед позивачем в розмірі 50 674,78 грн управлінням щомісяця враховується при формуванні потреби на виплату поточної пенсії та буде виплачена за наявності відповідного фінансування (а.с. 9-11).

Факт не виплати позивачу нарахованої пенсії за період з 1 березня 2016 року по 28 лютого 2019 року у розмірі 50 674,78 грн підтверджується довідкою, виданою відповідачем 22 вересня 2020 року (вих. № 3193) (а.с. 12).

Будучі не згодною із бездіяльністю відповідача щодо не виплатити їй заборгованості з пенсії за тривалий час, ОСОБА_1 звернулась до суду із даним позовом.

При прийнятті рішення по суті спору суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Частиною 1 ст. 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг передбачено Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 9 липня 2003року № 1058-IV (далі - Закон України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", Закон № 1058-IV).

Відповідно ст. 5 цього Закону цей Закон регулює відносини, що виникають між суб`єктами системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються, зокрема, умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат, порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов`язковим державним пенсійним страхуванням.

Згідно ч. 1 ст. 47 Закону № 1058-IV пенсія виплачується щомісяця, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія […] у порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до абз. 4 п. 4.3 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженому постановою Правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1 (в редакції постанови Правління Пенсійного фонду України від 7 липня 2014 року № 13-1) нарахована сума пенсії включається в документи для виплати пенсії не пізніше одного місяця з дня прийняття рішення про призначення, перерахунок, переведення з одного виду пенсії на інший та про поновлення виплати пенсії.

Згідно зі ст. 1 Закону України від 20 жовтня 2014 року № 1706-VII «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» (далі - Закон № 1706-VII, Закон України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб"), який набрав чинності 22 листопада 2014 року, внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.

Статтею 2 Закону № 1706-VII визначено, що Україна вживає всіх можливих заходів, передбачених Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, щодо запобігання виникненню передумов вимушеного внутрішнього переміщення осіб, захисту та дотримання прав і свобод внутрішньо переміщених осіб, створення умов для добровільного повернення таких осіб до покинутого місця проживання або інтеграції за новим місцем проживання в Україні.

Відповідно до ст. 7 Закону № 1706-VII для взятої на облік внутрішньо переміщеної особи реалізація прав на пенсійне забезпечення, на отримання соціальних послуг здійснюється відповідно до законодавства України. Громадянин пенсійного віку, особа з інвалідністю, дитина-інвалід та інша особа, яка перебуває у складних життєвих обставинах, яких зареєстровано внутрішньо переміщеними особами, мають право на отримання соціальних послуг відповідно до законодавства України за місцем реєстрації фактичного місця проживання такої внутрішньо переміщеної особи.

Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 5 листопада 2014 року № 637 "Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам" встановлено, що призначення та продовження виплати пенсій внутрішньо переміщеним особам здійснюються за місцем перебування таких осіб на обліку, що підтверджується довідкою, виданою згідно з Порядком оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2014 року № 509.

Суд зазначає, що посилання відповідача як на правову підставу невиплати позивачу нарахованої за минулий період пенсії на постанову Кабінету Міністрів України від 5 листопада 2014 року № 637 є безпідставними, так як, по-перше, приписи зазначеної постанови в частині відстрочення (на майбутнє) виплати нарахованої особі пенсії звужують права внутрішньо переміщених осіб, гарантованих Конституцією України, по-друге, зазначене відстрочення стосується пенсійних виплат, які були тимчасово призупинені (зокрема, у випадку встановлення факту не проживання особи за адресою її тимчасової реєстрації (проживання)).

Відповідно до ст. 46 Закону № 1058-IV нараховані суми пенсії, але не отримані з вини органу, що призначає пенсію, виплачуються одноразово, за минулий час без обмеження будь-яким строком із нарахуванням компенсації втрати частини доходів.

Як встановлено судом Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 21 вересня 2018 року по справі № 805/2803/18-а, крім іншого, визнано протиправними дії Костянтинівсько-Дружківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області щодо припинення виплати ОСОБА_1 пенсії з 1 березня 2016 року та зобов`язано відповідача сплатити ОСОБА_1 заборгованість за весь період, починаючи з 1 березня 2016 року.

Станом на час розгляду справи № 200/11304/20-а заборгованість з пенсії за період з 1 березня 2016 року по 28 лютого 2019 року (період несплати пенсії до поновлення її виплати) в розмірі 50 674,78 грн позивачу не виплачена.

Згідно ст. 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Отже, має місце протиправна бездіяльність відповідача з приводу не сплати позивачу заборгованості з пенсії за період з 1 березня 2016 року по 28 лютого 2019 року у розмірі 50 674,78 грн, отже позовні вимоги ОСОБА_1 в цій частині підлягають задоволенню.

Стосовно позовних вимог позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості з пенсії за спірний період у розмірі 50 674,78 грн, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 47 Закону Закону № 1058-IV пенсія виплачується щомісяця організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України або перераховується на визначений цією особою банківський рахунок у порядку, передбаченому законодавством.

Верховний суд України 6 жовтня 2015 року ухвалив постанову по справі № 608/1189/14-а, де зазначив, що держава відповідно до конституційних принципів зобов`язана гарантувати це право (право на отримання пенсії).

Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду України від 16 вересня 2015 року по справі № 21-1465а15, спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникла б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Отже, позовні вимоги позивача і в цій частині підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог ОСОБА_1 про зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати пенсії, суд зазначає наступне.

Згідно ст. 46 Закону № 1058-IV нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються […] за минулий час без обмеження будь-яким строком, з нарахуванням компенсації втрати частини доходів. Компенсація втрати частини пенсії у зв`язку з порушенням строків її виплати пенсіонерам здійснюється згідно із законом.

Питання, пов`язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом України від 19 жовтня 2000 року № 2050-ІІІ «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» (далі - Закон № 2050-ІІІ) та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року № 159 (далі - Порядок № 159).

Відповідно до ст.ст. 1, 2 Закону № 2050-ІІІ підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), така компенсація провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців; виплати доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі розуміються грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата (грошове забезпечення).

Компенсацію виплачують за рахунок: власних коштів - підприємства, установи і організації, які не фінансуються і не дотуються з бюджету, а також об`єднання громадян; коштів відповідного бюджету - підприємства, установи і організації, що фінансуються чи дотуються з бюджету; коштів Пенсійного фонду України, Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, Фонду загальнообов`язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, інших цільових соціальних фондів, а також коштів, що спрямовуються на їх виплату з бюджету (ст. 6 Закону № 2050-ІІІ).

Відповідно до п. 3 Порядку № 159 компенсації підлягають грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру, в тому числі пенсії (з урахуванням надбавок, доплат, підвищень до пенсії, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги на прожиття, щомісячної державної грошової допомоги та компенсаційних виплат).

Із наведеного вбачається, що дія зазначених нормативних актів поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), та стосується усіх доходів, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендія, заробітна плата).

Разом із цим згідно ст.ст. 3, 4 Закону № 2050-ІІІ сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу; виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.

Аналогічні приписи містяться і у 5 Порядку № 159, в якому зазначено, що сума компенсації виплачується громадянам у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.

Отже, розрахунок та виплата компенсація здійснюється одночасно при виплаті заборгованості.

Таким чином, позивач має право на компенсацію втрати частини доходів у зв`язку із порушення строків виплати їй пенсії.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України у постановах цього суду від 18 листопада 2014 року у справі № 21-518а14, від 11 липня 2017 року у справі № 21-2003а16; Верховним Судом у постановах від 6 лютого 2018 року у справі № 681/423/15-а, від 20 лютого 2018 року у справі № 522/5664/17, від 21 червня 2018 року по справі № 523/1127/17, висновок яких відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України суд враховує при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.

Враховуючи встановлені судом обставини та наведені вище нормативно-правові приписи суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог позивача і в частині зобов`язання відповідача здійснити виплату заборгованості з нарахуванням компенсації втрати частини доходів у зв`язку із порушенням строків виплати пенсії.

Визначаючись щодо розподілу судових виплат суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 1ст. 139 КАС України при задоволені позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрат, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначаються Законом України "Про судовий збір" від 8 липня 2011 року № 3674-VI (далі-Закон № 3674-VI, Закон України "Про судовий збір").

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону № 3674-VI судовий збір справляється за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством.

Згідно ч. 1 ст. 4 Законом України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до Закону України «Про державний бюджет України на 2020 рік`від 14 листопада 2019 року № 294-IX з 1 січня 2020 року прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць встановлено у розмірі 2 102,00 грн.

Згідно з пп. 1 п. 3 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано фізичною особою ставка судового збору встановлена - 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб; за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру, який подано фізичною особою ставка судового збору становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Позивачем заявлені вимоги немайнового характеру (визнання протиправною бездіяльності), майнового характеру (стягнення заборгованості з пенсії) та не майнова вимога про зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу компенсацію втрати частини доходів, при чому така позовна вимога є похідною від двох попередніх.

Отже, за подання даного адміністративного позову позивачем має бути сплачено судовий збір у розмірі 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, за позовні вимоги немайнового характеру та 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб за позовні вимоги майнового характеру, тобто на загальну суму 1 681,60 грн.

Оскільки відповідно до положень Закону України «Про судовий збір» позивач звільнена від сплати судового збору, тому в силу вимог ст. 139 КАС України суд вважає за необхідне стягнути з відповідача суму судового збору на користь Державного бюджету України в розмірі 1 681,60 грн.

На підставі викладеного вище, керуючись ст. 19 Конституції України, ст.ст. 2, 6, 72-77, 94, 139, 192-193, 242-246, 257-258, 263, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Костянтинівсько-Дружківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання протиправною бездіяльності, стягнення коштів, зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Костянтинівсько-Дружківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області щодо невиплати ОСОБА_1 заборгованості з пенсії за період з 1 березня 2016 року по 28 лютого 2019 року у розмірі 50 674,78 грн.

Стягнути з Костянтинівсько-Дружківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (код ЄДРПОУ 42171400, місцезнаходження: 85133, Донецька область, м. Костянтинівка, вул. Ціолковського, буд. 25 на користь ОСОБА_1 (номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; місце фактичного проживання: АДРЕСА_2 ) нараховану за період з 1 березня 2016 року по 28 лютого 2019 року суму пенсії у розмірі 50 674 (п`ятсот тисяч шістсот сімдесят чотири) грн 78 коп.

Зобов`язати Костянтинівсько-Дружківське об`єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати пенсії за період з 1 березня 2016 року по 28 лютого 2019 року відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» від 19 жовтня 2000 року № 2050-ІІІ та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року № 159.

Стягнути з Костянтинівсько-Дружківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (код ЄДРПОУ 42171400, місцезнаходження: 85133, Донецька область, м. Костянтинівка, вул. Ціолковського, буд. 25) на користь Державного бюджету України (стягувач - Державна судова адміністрація України) за наступними реквізитами: рахунок - UA908999980313111256000026001, код ЄДРПОУ - 37993783, код банку 899998, отримувач - ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106, код класифікації доходів бюджету 22030106, судовий збір у розмірі у розмірі 1 681 (одна тисяча шістсот вісімдесят одна) грн 60 коп.

Рішення суду може бути оскаржено до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно приписів підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги на рішення Донецького окружного адміністративного суду подаються учасниками справи до або через Донецький окружний адміністративний суд.

Суддя Н.П. Волгіна