Рішення № 94035217, 08.01.2021, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 січня 2021 року м. Київ № 320/348/21

Київський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Басая О.В.

при секретарі судового засідання - Чубко А.Ю.,

за участю:

представника позивача - Агапова Д.А.,

представника відповідача - не прибув,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві за правилами спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом Політичної партії «За майбутнє» до Бориспільської міської територіальної виборчої комісії Бориспільського району Київської області про встановлення факту систематичного порушення закону та дострокового припинення повноважень,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду засобами електронної пошти надійшов адміністративний позов Київської обласної організації Політичної партії «За майбутнє» до Бориспільської міської територіальної виборчої комісії Бориспільського району Київської області, в якому позивач просить суд встановити факт систематичного порушення відповідачем Конституції України, Виборчого кодексу України та законів України, а також достроково припинити повноваження всього складу Бориспільської міської територіальної виборчої комісії Бориспільського району Київської області.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що Бориспільською міською територіальною виборчою комісією Бориспільського району Київської області на засіданні 29.12.2020 було затверджено текст виборчого бюлетеня.

Однак, як стверджує позивач, цього ж дня відповідачем не було утворено відповідної контрольної комісії згідно вимог п. 3 ч. 3 ст. 242 Виборчого кодексу України (далі - ВК України).

Також, зазначає, що відповідач протиправно на засіданні 29.12.2020 прийняв рішення про скасування постанови Бориспільської міської територіальної виборчої комісії Бориспільського району Київської області від 18.12.2020 № 32.

Також, як стверджує позивач, члени Бориспільської міської територіальної виборчої комісії Бориспільського району Київської області 31.12.2020 та 02.01.2020 були відсутні у приміщенні комісії, що свідчить про дві неявки членів комісії без поважних причин на засідання комісії.

Позивач стверджує, що відповідачем в порушення вимог ст. 23 ВК України щодо відкритості та публічності підчас підготовки та проведення виборів не було опубліковано у встановленому законом порядку жодної постанови комісії.

На думку позивача вказаними рішеннями, діями та бездіяльністю відповідач вчинив систематичне порушення Конституції України, Виборчого кодексу України та законів України, що є підставою для дострокового припинення повноваження всього складу Бориспільської міської територіальної виборчої комісії Бориспільського району Київської області.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 07.01.2021 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві.

До суду 07.01.2021 надійшов письмовий відзив на позов з додатками, підписаний ОСОБА_1 . Проте, у зв`язку з відсутністю належних доказів на підтвердження повноважень вказаної особи діяти від імені та в інтересах відповідача, судом зазначений відзив та додані до нього документи до уваги не приймаються.

Також 08.01.2021 до суду надійшов відзив на позов, підписаний заступником голови комісії Бурмакою О.О. На підтвердження повноважень даної особи суду надано копію постанови комісії від 07.01.2021№ 62, якою уповноважено заступника голови комісії підписати відзив на позовну заяву Політичної партії «За майбутнє» у даній справі у зв`язку з відмовою підписання вказаних документів головою комісії.

У відзиві вказано, що відповідач позовних вимог не визнає, та просить відмовити у задоволенні позову.

Розглянувши позовну заяву, відзив відповідача на позов, заслухавши доводи та пояснення представника позивача, дослідивши докази та оцінивши їх у сукупності, судом встановлено наступне.

На думку позивача, відповідач у своїй діяльності систематично порушує Конституцію України, Виборчий кодекс України та закони України, що є підставою для дострокового припинення повноваження всього складу Бориспільської міської територіальної виборчої комісії Бориспільського району Київської області, а тому позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Спірні правовідносини регулюються Конституцією України, Виборчим кодексом України, Законом України «Про Центральну виборчу комісію», а також актами Центральної виборчої комісії.

Згідно ч. 2 ст. 19 ВК України забезпечення умов для реалізації виборчих прав громадян, дотримання основних засад виборчого права, належне здійснення виборчих процедур і механізмів, передбачених цим Кодексом, точне і достовірне встановлення результатів виборів гарантується.

Відповідно ч. 1 ст. 21 ВК України виборчий процес кожних виборів, передбачених цим Кодексом, здійснюється на засадах, зокрема, гарантії реалізації виборчих прав громадян, визначених Конституцією України та цим Кодексом; дотримання основних принципів виборчого права, визначених Конституцією України та цим Кодексом.

Згідно ч. 2 ст. 32 ВК України виборчі комісії діють на підставі, в межах повноважень та у спосіб, встановлені Конституцією України, цим Кодексом та законами України.

Згідно ч. 3 ст. 208 ВК України повноваження усього складу територіальної, дільничної виборчої комісії можуть бути достроково припинені в установленому законом порядку виборчою комісією, яка сформувала (утворила) відповідну територіальну, дільничну виборчу комісію, рішенням виборчої комісії вищого рівня з відповідних місцевих виборів або рішенням суду в разі одноразового грубого порушення чи систематичного порушення комісією Конституції України, цього Кодексу та законів України, невиконання рішень виборчої комісії вищого рівня.

З викладеного слідує, що повноваження усього складу територіальної виборчої комісії можуть бути достроково припинені рішенням суду лише в разі одноразового грубого порушення чи систематичного порушення комісією Конституції України, цього Кодексу та законів України, невиконання рішень виборчої комісії вищого рівня і факт порушення повинен бути встановлений у визначеному законом порядку рішенням комісії вищого рівня або рішенням суду.

Згідно ч. 1 ст. 63 ВК України рішення, дії чи бездіяльність, що стосуються виборчого процесу, можуть бути оскаржені до суду або до виборчої комісії.

Із змісту позовної заяви та пояснень представника позивача наданих в ході розгляду справи суд встановив, що позовних вимог про оскарження рішень, дій чи бездіяльності відповідача позивачем не заявлено і вони не є предметом розгляду у даній адміністративній справі.

Також позивачем не надано суду доказів прийняття комісією вищого рівня (ЦВК України) відповідних рішень про визнання рішень, дій чи бездіяльності відповідача протиправними.

Отже суду не надано доказів (рішень судів та ЦВК України), якими були визнані рішення, дії чи бездіяльність відповідача протиправними та якими б підтверджувався факт одноразового грубого порушення чи систематичного порушення комісією Конституції України, цього Кодексу та законів України, невиконання рішень виборчої комісії вищого рівня.

Посилання позивача на рішення Київського окружного адміністративного суду від 02.01.2021 у справі № 320/14462/20, яким скасовано пункт другий постанови Бориспільської міської територіальної виборчої комісії, від 29 жовтня 2020 року №48 «Про відхилення кандидатур до складу дільничних виборчих комісій», яким встановлено факт порушення вимог частини першої статті 204 ВК України депутатською групою Партії «ЗА МАЙБУТНЄ» під час внесення подань щодо кандидатур до складу дільничних виборчих комісій на повторних місцевих виборах Бориспільського міського голови Бориспільського району Київської області 17.01.2021 та відхилено запропоновані кандидатури, зобов`язано Бориспільську міську територіальну виборчу комісію вчинити дії щодо обов`язкового включення кандидатур, поданих Київською обласною організацією ПОЛІТИЧНОЇ ПАРТІЇ "ЗА МАЙБУТНЄ" до складу кожної дільничної виборчої комісії, суд до уваги не приймає, оскільки на переконання суду, дана обставини не свідчить про одноразове грубе порушення відповідачем Конституції України, ВК України та законів України, невиконання рішень виборчої комісії вищого рівня.

Крім цього, суд звертає увагу на таке.

Відповідно до ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Україною Законом України № 475/97-ВР від 17.07.1997 кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Стаття 13 Конвенції вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності «небезпідставної заяви» за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути «ефективним» як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Афанасьєв проти України» від 05.04.2005 року (заява № 38722/02)).

Отже, ефективний спосіб захисту, у розумінні Конвенції, повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Приписи ч. ч. 1, 2 ст. 5 КАС України визначають, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Водночас, згідно ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

При цьому, суд у кожному конкретному випадку повинен з`ясувати характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову), наявність/відсутність порушеного права чи інтересу та можливість його поновлення/захисту в обраний позивачем спосіб.

У рішенні від 01.12.2004 № 18-рп/2004 Конституційний Суд України зазначив, що поняття «охоронюваний законом інтерес», що вживається в частині першій статті 4 Цивільного процесуального кодексу України та інших законах України у логічно-смисловому зв`язку з поняттям «права», треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Тобто, право кожної особи на звернення до суду у випадку, якщо вона вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси є беззаперечним та не може бути піддане сумніву. Водночас, визначені такою особою способи захисту або інші способи, які самостійно можуть визначатися судом, на переконання судової колегії, повинні передусім відповідати підставам позову та його змісту.

Позивач не обґрунтував яким чином зазначені рішення, дії та бездіяльність комісії покладені ним в обґрунтування позовних вимог порушують його законні права та інтереси, а обраний позивачем спосіб захисту своїх прав - прийняття судом рішення про дострокове припинення повноважень комісії, відновить порушені права позивача.

З урахуванням наведеного суд приходить до висновку, що оскільки в межах заявлених позовних вимог судом не може бути надана оцінка рішенням, діям чи бездіяльності відповідача, враховуючи відсутність доказів (рішень судів та ЦВК України), якими були визнані рішення, дії чи бездіяльність відповідача протиправними та якими б підтверджувався факт одноразового грубого порушення чи систематичного порушення комісією Конституції України, цього Кодексу та законів України, невиконання рішень виборчої комісії вищого рівня, то позовні вимоги є необґрунтованими, а тому позов задоволенню не підлягає.

Судом враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить із наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Зі змісту позовних вимог слідує, що позивачем заявлено дві позовні вимоги немайнового характеру.

Відповідно до абз. 2 ч. 3 ст. 6 Закону України «Про судовий збір» у разі коли в позовній заяві об`єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.

Отже, з урахуванням змісту позовних вимог, розмір судового збору при зверненні до суду з даним адміністративним позовом становить 4 540,00 грн.

Згідно ч. 9 ст. 273 КАС України суд приймає позовну заяву щодо рішення, дії чи бездіяльності виборчої комісії, комісії з референдуму або члена відповідної комісії до розгляду незалежно від сплати судового збору. У разі несплати судового збору на момент вирішення справи суд одночасно вирішує питання про стягнення судового збору відповідно до правил розподілу судових витрат, встановлених цим Кодексом.

Враховуючи, що при поданні адміністративного позову судовий збір позивачем сплачено не було, а адміністративний позов задоволенню не підлягає, суд дійшов висновку про необхідність стягнення з позивача до спеціального фонду Державного бюджету України на рахунок Київського окружного адміністративного суду судового збору за подання позовної заяви в розмірі 4 540,00 грн.

Керуючись ст.ст. 9, 14, 72-78, 90, 139, 143, 242- 246, 250, 255, 273-277 КАС України, суд

в и р і ш и в:

У задоволенні адміністративного позову відмовити.

Стягнути з Політичної партії «За майбутнє» (08600, Київська обл., м. Васильків, вул. Будьонного, 21, код 35089318) на користь Державного бюджету України (Отримувач коштів - ГУК у Київ. обл./м.Київ/22030101, Код отримувача - (код за ЄДРПОУ) 37955989, Банк отримувача - Казначейство України (ЕАП), Код банку отримувача (МФО) 899998, Рахунок отримувача UA718999980313151206084010001 , Код класифікації доходів бюджету 22030101) несплачений судовий збір у розмір 4 540 (чотири тисячі п`ятсот сорок) грн. 00 коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом двох днів з дня його проголошення, а на судове рішення, ухвалене до дня голосування, - не пізніш як за чотири години до початку голосування.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Басай О.В.