Постанова № 9403052, 17.11.2009, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 листопада 2009 року <Текст >Справа № 2а-5434/09/0870

За позовом: Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Запоріжжя, вул. Брюлова, 4, м. Запоріжжя, 69068.

до: субєкта підприємницької діяльності ОСОБА_1, АДРЕСА_1

про стягнення податкової заборгованості.

У складі головуючого судді Нечипуренко О.М.

секретар судового засідання Ємельянова Г.В.

У засіданні приймали участь представники:

Від позивача - Рожук Д.В. (дов. № 27 від 27.03.09р.)

Від відповідача не прибув

Державна податкова інспекція у Шевченківському районі м. Запоріжжя звернулась до суду з адміністративним позовом до субєкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу зі сплати єдиного податку у розмірі 210,03грн.

30.09.2009 відкрито провадження у адміністративній справі № 2а-5434/09/0870 та призначено судове засідання на 03.11.2009. Розгляд справи, в порядку ст. 128 КАС України, відкладався на 17.11.2009.

У засіданні 17.11.2009, судом, відповідно до ст.160 КАС України, проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

У відповідності до ст.41 КАС України під час судового розгляду адміністративної справи здійснювалось повне фіксування судового засідання за допомогою технічних засобів, а саме: комплексом «Камертон».

Позивач позовні вимоги підтримав, з підстав, викладених у позовній заяві, просить позов задовольнити у повному обсязі та, посилаючись на п.п. 3.1.1 ст. 3 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», просить стягнути з відповідача суму узгоджених податкових зобовязань у розмірі 210,03 грн.

Відповідач двічі належним чином повідомлений про день і час розгляду справи у судове засідання не прибув, про причини неявки суду не повідомив, відзиву та витребуваних судом документів не надав. Проти позову не заперечив. Копія ухвали про відкриття провадження у справі разом із позовною заявою та доданими до неї документами, направлені відповідачу, повернулись до суду із відміткою поштового відділення «за закінченням терміну зберігання».

Місцезнаходження відповідача визначається відповідно до вимог ст.93 Цивільного кодексу України в редакції Закону №2452-IV від 03.03.2005 року.

Приймаючи рішення за відсутності відповідача, суд бере до уваги те, що відповідач не надав суду відомостей про зміну свого місця знаходження (перебування).

До повноважень судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Відповідно до статті 128 КАС України, неприбуття в судове засідання без поважних причин представника сторони або неповідомлення ним про причини неприбуття не є перешкодою для розгляду справи.

За таких обставин, на підставі ст.128 КАС України, суд вважає за можливе розглянути справу по суті без участі представника відповідача. До того ж, надані позивачем матеріали свідчать про те, що неявка відповідача не перешкоджає вирішенню спору, отже справу вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, суд

встановив:

ОСОБА_1 фізичною особою підприємцем, платником податків, який зареєстрований та перебуває на обліку в ДПІ у Шевченківському районі м. Запоріжжя.

Як свідчать матеріали справи, відповідач має податковий борг перед бюджетом зі сплати єдиного податку у розмірі 210,03 грн.

ДПІ вживались заходи щодо стягнення вказаної заборгованості . так, відповідачу направлені перша податкова вимога № 1/1046 від 23.04.2008 та друга податкова вимога № 2/1489 від 09.07.2008, які залишились без задоволення.

У звязку із нс палатою заборгованості зі сплати єдиного податку, позивач звернувся із позовом до суду.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши норми законодавства, оцінивши надані представником позивача докази, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.

Відповідно до п.2 Указу Президента №727/98 від 03.07.1998 “Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва”, ставка єдиного податку для суб'єктів малого підприємництва - фізичних осіб встановлюється місцевими радами за місцем їх державної реєстрації залежно від виду діяльності і не може становити менше 20 гривень та більше 200 гривень на місяць.

Суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа сплачує єдиний податок щомісяця не пізніше 20 числа наступного місяця на окремий рахунок відділень Державного казначейства України.

Згідно із п.5 зазначено Указу Президента, суб'єкти малого підприємництва несуть відповідальність за правильність обчислення, своєчасність подання розрахунків та сплати сум єдиного податку згідно із законодавством України.

Відповідно до Закону України “Про державну податкову службу в Україні” від 04.12.1990р. №509-ХІІ податкові органи здійснюють контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), контролю за валютними операціями, контролю за додержанням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги) у встановленому законом порядку, а також контролю за наявністю свідоцтв про державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності та ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону, торгових патентів.

Податкове зобовязання та податковий борг згідно п.п.1.2., 1.3 ст.1 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” є зобовязання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, або у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України.

Відповідно до п.п.4.1.1 п.4.1. ст.4 цього Закону платник податків самостійно обчислює суму податкового зобовязання.

Пункт 5.1 вищеназваного Закону зазначає, що податкове зобовязання, самостійне визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації. Зазначене податкове зобовязання не може бути оскаржене платником податків в адміністративному або судовому порядку.

Згідно п.5.4 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” узгоджена сума податкового зобов'язання, не сплачена платником податків у строки, визначені цією статтею, визнається сумою податкового боргу платника податків.

Як вказано у пункті 1.7 статті 1 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” активами платника податків є кошти, матеріальні та нематеріальні цінності, що належать юридичній або фізичній особі за правом власності або повного господарського відання.

Відповідно до пункту 5 статті 48 Закону України “Про власність”, положення щодо захисту права власності поширюються також на особу, яка хоч і не є власником, але володіє майном на праві повного господарського відання.

Стаття 41 Конституції України встановлює застереження, що ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Примусове відчуження обєктів права приватної власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності, на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості. Конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом.

Згідно п.п.3.1.1. п.3.1.ст.3 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” активи платника податків можуть бути примусово стягнені в рахунок погашення його податкового боргу виключно за рішенням суду. В інших випадках платники податків самостійно визначають черговість та форми задоволення претензій кредиторів за рахунок активів, вільних від заставних зобовязань забезпечення боргу. У разі, якщо такого платника податків визнано банкрутом, черговість задоволення претензій кредиторів визначається законодавством про банкрутство.

За результатом розгляду спору, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ДПІ у Шевченківському районі міста Запоріжжя про примусове стягнення з субєкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 заборгованості зі сплати єдиного податку у розмірі 210,03 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до вимог ст. 94, 98, пункту 3 Розділу VII “Прикінцеві та перехідні положення” КАС України у справах, в яких позивачем є субєкт владних повноважень, а відповідачем фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

Керуючись ст. ст. 94, 158, 160, 162, 163, 167 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Запоріжжя до субєкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 про стягнення податкової заборгованості, задовольнити.

2. Стягнути з субєкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідент. код НОМЕР_1) заборгованість з єдиного податку у розмірі 210 (двісті десять) грн. 03 коп. на користь місцевого бюджету Шевченківського району м. Запоріжжя (р/р 34216379700009, код платежу 16050100, код отримувача 34676911, ГУДКУ у Запорізькій області МФО 813015). Видати виконавчий лист.

Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Заява про апеляційне оскарження чи апеляційна скарга, подані після закінчення строків, встановлених цією статтею, залишаються без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка їх подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Постанова в повному обсязі у відповідності до вимог ст. 160 КАС України оформлена і підписана 25.12.2009р.

Суддя О.М. Нечипуренко