Ухвала суду № 94029644, 05.01.2021, Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області

233 Справа № 0552/4337/2012

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 січня 2021 року Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області у складі:

головуючого судді Бєлостоцької О.В.

секретаря Теліціної О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Костянтинівка Донецької області питання про відновлення втраченого судового провадження у цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Банк Розвитку» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, –

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Довіра та Гарантія» звернулося до Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області з заявою про заміну стягувача у цивільній справі № 0552/4337/2012, а саме: ПАТ «Всеукраїнський Банк Розвитку» його правонаступником – ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та гарантія» за правом вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № IKCASHGG.1812.002 від 29 листопада 2011 року.

Ухвалою судді Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 18 грудня 2020 року на підставі ст. 489 ЦПК України було ініційовано відновлення втраченого провадження у цивільній справі № 0552/4337/2012, яка розглядалась Центрально-Міським районним судом м. Макіївки Донецької області за позовом Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Банк Розвитку» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Представник ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія», представник позивача – ПАТ «Родовід Банк», відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилися, причини неявки суду не повідомили, про дату час та місце судового засідання повідомлялися належним чином. Їх неявка не є перешкодою для розгляду питання про відновлення втраченого судового провадження.

Суд, перевіривши зібрані матеріали, приходить до наступного.

Згідно зі ст. 488 ЦПК України відновлення втраченого повністю або частково судового провадження в цивільній справі, закінченій ухваленням рішення, або у якій провадження закрито, проводиться у порядку, встановленому цим Кодексом.

Відповідно до ст. 489 ЦПК України втрачене судове провадження у цивільній справі може бути відновлене за заявою учасника справи або за ініціативою суду.

Так, ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» звернулося до суду з заявою про заміну стягувача його правонаступникому цивільній справі № 0552/4337/2012 за позовом Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Банк Розвитку» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, закінченій ухваленням рішення Центрально-Міського районного суду м. Макіївки Донецької області від 22 жовтня 2012 року.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв`язку з проведенням антитерористичної операції» та розпорядження ВССУ від 02.09.2014 року № 2710/38-14 «Про визначення підсудності справ» визначено, що Костянтинівському міськрайонному суду Донецької області підсудні справи, які були підсудні Центрально-Міському районному суду міста Макіївки Донецької області.

Проте, цивільні справи, що перебували в архіві Центрально-Міського районного суду м. Макіївки Донецької області, у зв`язку із дією розпорядження голови Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 2710/38-14 від 02 вересня 2014 року щодо зміни територіальної підсудності справ (зі змінами), на зберігання до Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області не надходили.

У зв`язку з цим не уявляється можливим вирішити питання про заміну стягувача його правонаступником в рамках судового провадження № 0552/4337/2012, яке знаходиться в Центрально-Міському районному суді м. Макіївки Донецької області.

Виходячи з цього, суд відповідно до вимог ст.ст. 488, 489, 493 ЦПК України ініціював можливість вирішення питання про відновлення втраченого судового провадження у цивільній справі № 0552/4337/2012 за позовом Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Банк Розвитку» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

З метою відновлення втраченого судового провадження у справі № 0552/4337/2012 судом використанні процесуальні документи, одержані з електронної бази даних (програми Д-3) Центрально-Міського районного суду м. Макіївки Донецької області, доступ до якої наданий Костянтинівському міськрайонному суду Донецької області, зокрема ухвалу про відкриття провадження від 20 серпня 2012 року у справі № 0552/4337/2012 за позовом ПАТ «Всеукраїнський Банк Розвитку» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором (ас. 40), повний текст рішення Центрально-Міського районного суду м. Макіївки Донецької області від 22 жовтня 2012 року (а.с. 41-43), а також електронні копії ухвали про відкриття провадження у вище зазначеній справі від 20 серпня 2012 року (а.с. 44) та рішення суду від 22 жовтня 2012 року (а.с. 44-48), які підписані електронним цифровим підписом судді та внесені до Єдиного державного реєстру судових рішень.

Крім того, в електронній бази даних Центрально-Міського районного суду м. Макіївки Донецької області міститься обліково-статистична картка на цивільну справу (позовне провадження), з якої вбачається, що позовна заява ПАТ «Всеукраїнський Банк Розвитку» надійшла до Центрального міського районного суду м. Макіївки Донецької області 09 серпня 2012 року, де було заведено обліково-статистичну картку на цивільну справу (позовне провадження), справа № 0552/4337/2012, провадження по справі № 2/0552/1789/2012, в якій відображено рух цивільної справи, зокрема суть позову зазначено – стягнення заборгованості, набрання рішенням законної сили – 02 листопада 2012 року (а.с. 38-39).

У відповідності до ч. 1 ст. 493 ЦПК України при розгляді заяви про відновлення втраченого судового провадження суд бере до уваги: 1) частину справи, яка збереглася (окремі томи, жетони, матеріали з архіву суду тощо); 2) документи, надіслані (видані) судом учасникам судового процесу та іншим особам до втрати справи, копії таких документів; 3) матеріали виконавчого провадження, якщо воно здійснювалося за результатами розгляду справи; 4) будь-які інші документи і матеріали, подані учасниками судового процесу, за умови, що такі документи і матеріали є достатніми для відновлення справи; 5) відомості з Єдиного державного реєстру судових рішень; 6) дані, що містяться в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі; 7) будь-які інші відомості, документи тощо, отримані у законний спосіб з інших офіційних джерел.

Згідно ч. 1 ст. 494 ЦПК України на підставі зібраних і перевірених матеріалів суд постановляє ухвалу про відновлення втраченого провадження або в частині, яку, на його думку, необхідно відновити.

Як встановлено судом, метою відновлення втраченого судового провадження є заміна стягувача у справі його правонаступником.

Враховуючи вищенаведене та мету відновлення втраченого судового провадження у цивільній справі, суд бере до уваги рішення Центрально-Міського районного суду м. Макіївки Донецької області від 22 жовтня 2012 року у справі у справі № 0552/4337/2012 за позовом ПАТ «Всеукраїнський Банк Розвитку» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, одержане з програми Д-3 Центрально-Міського районного суду м. Макіївки Донецької області та електронну копію вище зазначеного рішення, яка підписана електронним цифровим підписом судді та внесена до Єдиного державного реєстру судових рішень, та доходить висновку про наявність підстав для часткового відновлення втраченого судового провадження у цивільній справі № 0552/4337/2012 – в частині рішення Центрально-Міського районного суду м. Макіївки Донецької області від 22 жовтня 2012 року.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 488-495 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Відновити втрачене судове провадження у цивільній справі № 0552/4337/2012 за позовом Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Банк Розвитку» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором – в частині змісту рішення Центрально-Міського районного суду м. Макіївки Донецької області від 22 жовтня 2012 року.

Вважати встановленим зміст відновленого рішення Центрально-Міського районного суду м. Макіївки Донецької області від 22 жовтня 2012 року у справі № 0552/4337/2012 (повний текст) в наступній редакції:

Центрально-Міський районний суд м.Макіївки

буд.111 м. м. Макіївка Донецька область Україна 86108

Справа № 0552/4337/2012

Провадження № 2/0552/1789/2012

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 жовтня 2012 року м. Макіївка

Центрально-Міський районний суд м. Макіївки Донецької області в складі:

головуючого судді Кузнецова Р.О.

при секретарі Грицані О.С.

заочно розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду у місті Макіївці цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства “Всеукраїнський банк розвитку”до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И В:

Публічне акціонерне товариство “Всеукраїнський банк розвитку”(далі –ПАТ “ВБР”) звернулось до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення суми заборгованості за кредитним договором у розмірі 11474,31. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідно до кредитного договору № IKCASHGG.1812.002 від 29.11.2011, укладеному між ОСОБА_1 та ПАТ “ВБР” ОСОБА_1 був наданий кредит у розмірі 10000,00 грн на строк до 28.11.2012 зі сплатою відсотків за користування кредитом з розрахунку 18 % відсотків річних. Відповідно до п. 2.4. кредитного договору відповідач повинен був сплачувати кредит, комісію та відсотки згідно графіку з 1-го по 10-е число кожного місяця. Згідно п. 6.1 кредитного договору за порушення строків погашення заборгованості банк нараховує відсотки в розмірі подвійної процентної ставки, що встановлена п. 1.1.3 кредитного договору від суми простроченої заборгованості за кожний день прострочення. Крім того, відповідно до п. 1.6. вказаного кредитного договору відповідач повинен сплачувати щомісячну комісію за надання кредитних коштів в розмірі 1,50% від суми кредиту по договору. Відповідно до п. 6.3. договору за порушення строків сплати процентів за користування кредитом банк має право нарахувати позичальнику пеню в розмірі 0,5% від суми простроченої заборгованості за кожен день такої прострочки. Крім того, п.п. 6.3, 6.4, 6.5 при порушенні позичальником строків платежів по будь-якому з грошових зобов`язань, передбачених вказаним кредитним договором, більш ніж на 30 днів позичальник зобов`язаний сплатити банку штраф в розмірі 1000,00 грн + 1% від суми позову. Згідно п.п. 3.1.9, 3.1.11, 6.1 кредитного договору банк має право вимагати від позичальника дострокового повернення кредиту, сплати винагороди, комісії й відсотків за його користування. Своєчасно зобов`язання ОСОБА_1 за кредитним договором не виконані, ним порушені передбачені кредитним договором терміни погашення кредиту та відсотків. Станом на 30.07.2012 р. загальна сума заборгованості відповідачів становить 11474,31 грн, з яких: 3736,26 грн – поточна заборгованість по тілу кредиту, 4584,15 грн –прострочена заборгованість по тілу кредиту, 183,41 грн –поточна заборгованість за процентами, 656,98 грн –прострочена заборгованість за процентами, 660,87 грн –заборгованість по комісії, 548,93 грн –сума пені, 1103,71 –сума штрафу.

Таким чином, загальний розмір заборгованості перед банком по кредитному договору станом на 30.07.2012 року становить 11474,31 грн. Посилаючись на протиправність дії відповідача, яким суттєво порушуються законні права кредитора, позивач просив стягнути з ОСОБА_1 суму заборгованості в розмірі 11474,31 грн. Також позивач просив стягнути з відповідача судові витрати.

Представник позивача, який належним чином повідомлений про дату, місце та час розгляду справи, не використав наданого законом права на особисту участь у судовому засіданні, надав суду письмову заяву, в якій підтримує позовні вимоги та просить розглянути справу за його відсутності, проти винесення заочного рішення не заперечував.

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився, однак, суд звертає увагу на те, що в матеріалах справи є поштове відправлення, адресоване останньому, яке було повернуто до суду через те, що відповідач за місцем реєстрації не проживає, про що свідчить лист ПП “МакРинок-Сервіс”від 19.10.2012.

Згідно ст. 74 ЦПК України судові виклики здійснюються судовими повістками про виклик. Судова повістка разом із розпискою, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається поштою рекомендованим листом із повідомленням або через кур`єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншою особою, яка бере участь у справі. У разі ненадання особами, які беруть участь у справі, інформації щодо їх адреси, судова повістка надсилається фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку. У разі відсутності осіб, які беруть участь у справі, за такою адресою, вважається, що судовий виклик або судове повідомлення вручене їм належним чином.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 224 ЦПК України у випадку неявки в судове засідання відповідача, належним чином повідомленого і від якого не надходила заява про розгляд справи у його відсутність або якщо вказані ним підстави неявки визнано неповажними, суд може прийняти заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Матеріалами справи підтверджено, що відповідач був належним чином повідомлені про час та місце слухання справи, а позивач не заперечував проти заочного розгляду справи, тому суд вважає за можливе розглянути справу у заочному порядку.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на повному, всебічному та об`єктивному дослідженні обставин справи, дійшов висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позову, виходячи з наступного.

За приписами ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

При цьому згідно роз`яснень, наданих Пленумом Верховного Суду України у п. 2 постанови від 18.12.2009 №14 “Про судове рішення у цивільній справі”рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства відповідно до статті 2 ЦПК, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин відповідно до статті 8 ЦПК, а також правильно витлумачив ці норми. Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

З урахуванням встановлених у справі обставин суд дійшов висновку, що спірні правовідносини, що виникли між сторонами, регулюються положеннями Цивільного кодексу України, що регулюють питання виконання зобов`язань.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Матеріалами справи підтверджено, що 29.11.2011 р. між ОСОБА_1 та ПАТ “ВБР”був укладений кредитний договір № IKCASHGG.1812.002 (аркуш справи 5-7).

Відповідно до умов укладеного договору ОСОБА_1 був наданий кредит у розмірі10000,00 грн на строк до 28.11.2012 зі сплатою відсотків за користування кредитом з розрахунку 18 % відсотків річних. Відповідно до п. 2.4. кредитного договору відповідач повинен був сплачувати кредит, комісію та відсотки згідно графіку з 1-го по 10-е число кожного місяця. Проте як було встановлено судом, відповідачем умови договору не виконувались.

Статтями 525, 526 ЦК України визначено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

При цьому за приписами ч. 1 ст. 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Враховуючи відсутність оплати за кредитом з боку відповідача, суд дійшов висновку про можливість задоволення позовних вимог про стягнення з ОСОБА_1 суми поточної та простроченої заборгованості по тілу кредиту в розмірі 8320,41 грн (3736,26+4584,15).

Також згідно ч. ч. 1, 2 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Так, за умовами договору ОСОБА_1 зобов`язаний був сплачувати відсотки за користування кредитом у розмірі 18% річних.

Позивач у своїй заяві надав розрахунок процентів за користування кредитом станом на 30 липня 2012 року, тому, враховуючи, що визначення предмету та підстав позову є виключним правом позивача, суд вважає за можливе здійснити розрахунок належних до стягнення процентів саме до цієї дати, тому загальна сума відсотків склала 840,39 грн (183,41+656,98).

Згідно п. 1.1.5 вищевказаного кредитного договору відповідач зобов`язаний був сплачувати комісію за надання кредитних коштів в розмірі 1,50% від суми кредиту по договору.

Оскільки відповідач ,який отримав суму кредиту в повному обсязі, не виконує належним чином своїх зобов`язань по своєчасному поверненню кредиту та сплаті відсотків за користування ним станом на 30 липня 2012 року заборгованість за комісією склала 660,87 грн.

Одночасно, за приписами статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

При цьому за ст. 624 ЦК України якщо за порушення зобов`язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання ( ст. 549 ЦК України).

Судом встановлено, що за умовами п. 6.3 договору при порушенні позичальником строків сплати процентів за користування кредитом, позичальник зобов`язаний сплатити на користь банку пеню в розмірі 0,5% від суми простроченої заборгованості за кожен день такої прострочки.

Згідно ч. 2 ст. 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі. Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом.

Одночасно стаття 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" передбачає, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" визначає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином, договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань врегульовано Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань".

Отже, яким би способом не визначався в договорі розмір пені, він не може перевищувати той розмір, який установлено законом як граничний, тобто за прострочення платежу за договором може бути стягнуто лише пеню, сума якої не перевищує ту, що обчислено на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України.

При цьому зазначену правову позицію було викладено у рішеннях Верховного Суду України під час розгляду аналогічних справ (постанови від 24.10.2011 N 25/187, від 07.11.2011 N 5002-2/5109-2010).

А враховуючи вимоги ч. 2 ст. 214 ЦПК України при виборі правової норми, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин, суд зобов`язаний враховувати висновки Верховного Суду України, викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 355 цього Кодексу.

Більш того рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов`язковим для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Суди зобов`язані привести свою судову практику у відповідність із рішенням Верховного Суду України (ч. 1 ст. 360-7 ЦПК України).

Оскільки позивач у своїй заяві надав розрахунок пені за порушення строків сплати процентів за користування кредитом станом на 30 липня 2012 року, тому, враховуючи, що визначення предмету та підстав позову є виключним правом позивача, суд вважає за можливе здійснити розрахунок належної до стягнення пені саме до цієї дати. Отже, з ОСОБА_1 підлягає стягненню пеня в розмірі 548,93 грн.

Стосовно позовних вимог ПАТ “ВБР”в частині стягнення з відповідача суми штрафу відповідно до п. 6.2, 6.3, 6.5 кредитного договору суд звертає увагу на наступне.

За приписами ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

При цьому відповідно до ст. 624 ЦК України якщо за порушення зобов`язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання ( ст. 549 ЦК України).

Судом встановлено, що предметом спору є стягнення з ОСОБА_1 штрафу за порушення ним строків платежів по будь-якому з грошових зобов`язань, передбачених кредитним договором, більше ніж на 30 днів.

Одночасно п. 6.3 вищевказаного кредитного договору у разі прострочення позичальником строку сплати процентів за користування кредитом позичальник сплачує банку пеню в розмірі 0,5% від суми простроченої заборгованості за кожен день прострочення.

Крім того, відповідно до п.п. 6.2, 6.3, 6.5 у разі порушення позичальником строків платежів по будь-якому з грошових зобов`язань, передбачених даним кредитним договором, він зобов`язаний сплатити банку штраф в розмірі 1000,00 грн+1% від суми позову.

Тобто за одне й те саме порушення зобов`язання передбачена подвійна відповідальність одного виду. А в силу ст. 61 Конституції України зазначено, що ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

При цьому зазначену правову позицію було викладено у рішенні Верховного Суду України під час розгляду аналогічної справи (постанова від 15.12.2010 року).

Таким чином, судом не вбачається правових підстав для стягнення з ОСОБА_1 штрафу, передбаченого п.п. 6.2, 6.3, 6.5 кредитного договору.

Отже, на підставі викладеного, суд вважає за необхідне задовольнити позов частково та стягнути з ОСОБА_1 поточну заборгованість по тілу кредиту у розмірі 3736,26 грн, прострочену заборгованість по тілу кредиту у розмірі 4584,15 грн, поточну заборгованість за процентами у розмірі 183,41 грн, прострочену заборгованість за процентами у розмірі 656,98 грн, заборгованість по комісії у розмірі 660,87 грн та сума пені у розмірі 548,93 грн на загальну суму 10370,60 грн.

Згідно ч. 1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

За приписами частини 1 статті 79 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

За приписами ч. 2 ст. 4 Закону України “Про судовий збір”ставка судового збору за подання до суду позовної заяви майнового характеру складає 1 відсоток ціни позову.

Отже з урахуванням часткового задоволення позову з відповідача на користь позивача підлягає відшкодуванню судовий збір в розмірі 103,70 грн.

Керуючись ст.ст. 1, 3, 4, 10, 11, 60, 61, 84, 88, 130, 174, 209, 213, 215-218, 224-233 ЦПК України, ст.ст. 525, 526, 549, 551, 611, 624, 625, 627, 628, 629, 1048, 1054 ЦК України, суд –

В И Р І Ш И В:

Позов публічного акціонерного товариства “Всеукраїнський банк розвитку”задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (паспорт Серія НОМЕР_1 , виданий Центрально-Міським РВ Макіївського МУУМВС України Донецької області), який мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , на користь публічного акціонерного товариства “Всеукраїнський банк розвитку”суму заборгованості за кредитним договором в розмірі –10370(десять тисяч триста сімдесят) грн. 60 коп.

В інший частині позову відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 (паспорт Серія НОМЕР_1 , виданий Центрально-Міським РВ Макіївського МУУМВС України Донецької області), який мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , на користь публічного акціонерного товариства “Всеукраїнський банк розвитку”витрати по сплаті судового збору в сумі 103 (сто три) грн. 70 коп.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 10-ти днів з дня отримання його копії.

Іншими учасниками судового процесу рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду Донецької області через Центрально-Міський районний суд міста Макіївки шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня отримання його копії.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо її не було подано, а у разі її подання - після розгляду справи апеляційним судом, якщо його не скасовано судом апеляційної інстанції.

Суддя: Р.О. Кузнецов

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Суддя: