Рішення № 94028105, 05.01.2021, Солом'янський районний суд міста Києва

Справа № 760/21405/20

2-2232/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 січня 2021 року м. Київ

Солом`янський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді Українця В.В.

при секретарі Степановій Н.І.

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи: ОСОБА_4 , приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Горбунова Леся Василівна про визнання договору купівлі-продажу недійсним,

в с т а н о в и в:

У жовтні 2020 року АТ «Універсал Банк» звернулось в суд з позовною заявою до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання договору купівлі-продажу недійсним.

Свої позовні вимоги мотивувало тим, що 24 січня 2008 року між ВАТ «Універсал Банк» (правонаступником якого є АТ «Універсал Банк») та ОСОБА_5 було укладено кредитний договір № 068-2008-054, відповідно до якого останній отримав кредит у розмірі 202940 доларів США строком до 10 січня 2028 року та зі сплатою відсотків за користування кредитом.

З метою забезпечення виконання зобов`язань позичником за кредитним договором між ВАТ «Універсал Банк» та ОСОБА_5 було укладено договір іпотеки від 24 січня 2008 року.

14 березня 2008 року між ВАТ «Універсал Банк» та ОСОБА_5 було укладено кредитний договір № 068-2008-663, відповідно до якого останній отримав кредит у розмірі 393460 шв. франків строком до 10 березня 2032 року та зі сплатою відсотків за користування кредитом.

З метою забезпечення виконання зобов`язань позичником за цим кредитним договором між ВАТ «Універсал Банк» та ОСОБА_4 було укладено договори поруки № 068-2008-054-Р від 24 січня 2008 року та № 068-2008-663-Р від 14 березня 2008 року.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 22 липня 2013 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 12 травня 2015 року, задоволено позов ПАТ «Універсал Банк» до ОСОБА_5 , ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за зазначеними кредитними договорами.

У 2019 році АТ «Універсал Банк» з відомостей з реєстру стало відомо про те, що ОСОБА_4 відчужила квартиру АДРЕСА_1 на підставі договору дарування № 3944 від 19 листопада 2013 року своїм дітям - ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

У подальшому ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відчужили зазначену квартиру за договором купівлі-продажу № 1709 від 12 серпня 2015 року ОСОБА_3 .

У зв`язку з цим, позивач звернувся до суду з позовом про визнання договору дарування від 19 листопада 2013 року недійсним.

Рішенням Солом`янського районного суду м. Києва від 18 листопада 2019 року відмовлено в задоволенні позову АТ «Універсал Банк» про визнання договору дарування від 19 листопада 2013 року недійсним.

Постановою Київського апеляційного суду від 26 червня 2020 року рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 18 листопада 2019 року скасовано та задоволено вимогу АТ «Універсал Банк» про визнання договору дарування від 19 листопада 2013 року недійсним.

Таким чином, договір купівлі-продажу № 1709 від 12 серпня 2015 року, укладений між ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , був спрямований на ухилення ОСОБА_4 від виконання рішення суду про стягнення з неї заборгованості.

Просить суд ухвалити рішення, яким визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири від 12 серпня 2015 року, укладений між ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 та скасувати державну реєстрацію права власності на квартиру за ОСОБА_3 .

Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 06 жовтня 2020 року відкрито спрощене позовне провадження у справі.

Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 05 січня 2021 року відмовлено у задоволенні заяви представника відповідача про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін.

Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 05 січня 2021 року відмовлено в задоволенні клопотання представника позивача про розгляд справи за правилами загального провадження.

З відзиву на позовну заяву представника ОСОБА_3 вбачається, що він просить відмовити у задоволенні позову. Зазначено, що ОСОБА_3 не є пов`язаною особою з сім`єю ОСОБА_1 , а тому не може бути причетною до приховування останніми майна від банку. Вона постійно мешкала в м. Донецьку та у зв`язку з подіями на Сході України була змушена переїхати до м. Києва. Щодо пропозиції продажу спірної квартири їй стало відомо з мережі Інтернет. Після укладення договору купівлі-продажу квартири відносини з цією сім`єю вона не підтримує. Правочин було виконано в повному обсязі, а саме покупець сплатив грошові кошти та прийняв квартиру у власність, а покупець передав квартиру та отримав кошти. На момент переговорів з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було встановлено, що квартира знаходиться в іпотеці ПАТ «Укрсоцбанк» з 24 січня 2014 року в якості забезпечення кредиту. Останні запевнили її, що всі обтяження на момент угоди будуть зняті. Крім того, оспорюваний договір не стосується прав та інтересів цього банку, оскільки у нього відсутні будь-які правовідносини зі сторонами договору купівлі-продажу квартири. Також, позивачем пропущений строк позовної давності для звернення до суду з цим позовом (а.с. 128-133).

З письмових пояснень представника ОСОБА_2 , які за змістом є відзивом на позовну заяву, вбачається, що він просить відмовити в задоволенні позову. Зазначено, що постановою Верховного Суду від 25 листопада 2020 року скасовано постанову Київського апеляційного суду від 26 червня 2020 року, а рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 18 листопада 2019 року залишено без змін. Таким чином, договір дарування від 19 листопада 2013 року є дійсним та відповідає вимогам закону, а тому договір купівлі-продажу від 12 серпня 2015 року не може порушувати права та інтереси банку. Відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_1 мали право відчужити належне їм майно (а.с. 183-184).

Відповідач ОСОБА_1 відзив у встановлений судом строк не подав.

Позивачем відповіді на відзиви не подавались.

Треті особи пояснення щодо позову до суду не подали.

Оскільки розгляд справи відбувається в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи, судове засідання в справі не проводилось та особи, які беруть участь у справі не викликались.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши надані докази, суд приходить до наступного.

Судом встановлено, що 24 січня 2008 року між ВАТ «Універсал Банк» (правонаступником якого є АТ «Універсал Банк») та ОСОБА_5 було укладено кредитний договір № 068-2008-054, відповідно до якого останній отримав кредит у розмірі 202940 доларів США строком до 10 січня 2028 року та зі сплатою відсотків за користування кредитом (а.с. 28-33).

З метою забезпечення виконання зобов`язань позичником за кредитним договором між ВАТ «Універсал Банк» та ОСОБА_5 було укладено договір іпотеки від 24 січня 2008 року.

14 березня 2008 року між ВАТ «Універсал Банк» та ОСОБА_5 було укладено кредитний договір № 068-2008-663, відповідно до якого останній отримав кредит у розмірі 393460 шв. франків строком до 10 березня 2032 року та зі сплатою відсотків за користування кредитом (а.с. 39-44).

З метою забезпечення виконання зобов`язань позичником за цим кредитним договором між ВАТ «Універсал Банк» та ОСОБА_4 було укладено договори поруки № 068-2008-054-Р від 24 січня 2008 року (а.с. 50-52) та № 068-2008-663-Р від 14 березня 2008 року (а.с. 61-63).

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 22 липня 2013 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 12 травня 2015 року, задоволено позов ПАТ «Універсал Банк» до ОСОБА_5 , ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за зазначеними кредитними договорами (а.с. 171-174).

З позову вбачається, що ОСОБА_4 відчужила квартиру АДРЕСА_1 на підставі договору дарування № 3944 від 19 листопада 2013 року своїм дітям - ОСОБА_1 та ОСОБА_2

12 серпня 2015 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відчужили зазначену квартиру за договором купівлі-продажу № 1709 ОСОБА_3 (а.с. 165-166).

Позивач зазначає про те, що договір купівлі-продажу № 1709 від 12 серпня 2015 року, укладений між ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , був спрямований на ухилення ОСОБА_4 від виконання рішення суду про стягнення з неї заборгованості. Просить суд визнати договір купівлі-продажу № 1709 від 12 серпня 2015 року недійсним.

Рішенням Солом`янського районного суду м. Києва від 18 листопада 2019 року відмовлено в задоволенні позову АТ «Універсал Банк» про визнання договору дарування від 19 листопада 2013 року недійсним (а.с. 22-27).

Постановою Київського апеляційного суду від 26 червня 2020 року рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 18 листопада 2019 року скасовано та задоволено вимогу АТ «Універсал Банк» про визнання договору дарування від 19 листопада 2013 року недійсним (а.с. 16-21).

Постановою Верховного Суду від 25 листопада 2020 року скасовано постанову Київського апеляційного суду від 26 червня 2020 року, а рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 18 листопада 2019 року залишено в силі (а.с. 200-207).

Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Частиною 1 ст. 317 ЦК України передбачено, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно із ч. 1 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.

Вбачається, що на момент укладення договору купівлі-продажу квартири від 12 серпня 2015 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 мали право власності на квартиру АДРЕСА_1 на законних підставах. Зазначене підтверджується рішенням Солом`янського районного суду м. Києва від 18 листопада 2019 року, залишеним в силі постановою Верховного Суду від 25 листопада 2020 року, яким відмовлено в задоволенні позову про визнання недійсним договору дарування квартири від 19 листопада 2013 року, укладеного між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 , ОСОБА_2 .

Відповідно до частин 1-4 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Статтею 6 ЦК України визначено право сторін на укладення договору та врегулювання в ньому своїх відносин.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У ст. 627 ЦК України зазначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною 1 ст. 628 ЦК України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Вбачається, що законом визначено право громадян або юридичних осіб, та інших суб`єктів цивільного права вступати чи утримуватися від вступу у будь-які договірні відносини. Свобода договору проявляється також у можливості наданій сторонам визначати умови такого договору за умови дотримання вимог закону при укладенні договору.

Статтею 203 ЦК України визначені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Обставини, на які посилається позивач як на підставу для визнання договору недійсним, спростовуються доказами, що містяться в матеріалах справи.

За таких обставин, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 мали законні підстави для укладення договору купівлі-продажу квартири від 12 серпня 2015 року.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позову.

Керуючись статтями 203, 204, 215, 216, 316, 317, 319, 328, 330, 388, 655 ЦК України, статтями 3, 4, 10, 13, 76-82, 89, 141, 206, 223, 259, 263-265, 268, 272 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в:

Відмовити у задоволенні позову Акціонерного товариства «Універсал Банк» (м. Київ, вул. Автозаводська, 54/19, код ЄДРПОУ 21133352) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ), ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ), ОСОБА_3 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_3 ), треті особи: ОСОБА_4 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 ), приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Горбунова Леся Василівна (м. Київ, вул. Житомирська,16, оф. 6) про визнання договору купівлі-продажу недійсним.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя: