Постанова № 9402535, 20.04.2010, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 6/668 (2-а-8267/08) Головуючий у І інстанції Добрянська Я.І.

Суддя-доповідач - Глущенко Я.Б.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 квітня 2010 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Глущенко Я.Б.,

суддів Земляної Г.В., Коротких А.Ю.,

при секретарі Токар М.Г.,

за участю:

представника позивача Шептуна В.В.,

представника відповідача Костріци М.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Акціонерного комерційного банку «Юнекс» до Спеціалізованої Державної податкової інспекції в місті Києві по роботі з великими платниками податків про скасування податкового повідомлення-рішення, за апеляційною скаргою Акціонерного комерційного банку «Юнекс» на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 лютого 2009 року,

В С Т А Н О В И В :

У липні 2008 року позивач звернувся у суд з позовом, в якому просив скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача № 0000344310/0 від 18 липня 2008 року.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва 26 лютого 2009 року позов залишений без задоволення.

Не погоджуючись з судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а постанова суду скасуванню з ухваленням у справі нового рішення з таких підстав.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що донарахування позивачу податкового зобовязання відповідає чинному законодавству.

Проте, з таким висновком суду першої інстанції не можна погодитися у повній мірі.

Колегією суддів встановлено, що Спеціалізованою Державною податковою інспекцією у м. Києві по роботі з великими платниками податків в період з 20.05.2008 року по 02.07.2008 року проведено виїзну планову перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2005 року по 31.03.2008 року, за результатами якої складено акт № 394/43-10/20023569 від 09.07.2008 року.

В ході перевірки відповідачем виявлено заниження податкового зобовязання по податку на прибуток на суму 2404,49 грн., що є порушенням пп. 5.2.4 п. 5.2 ст. 5, пп. 8.4.1 п. 8.4 ст. 8, пп. 12.2.1, 12.2.2 п. 12.2 ст. 12 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

За результатами перевірки відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення № 0000344310/0 від 18 липня 2008 року, яким позивачу визначено суму податкового зобовязання з податку на прибуток в розмірі 74298,71 грн., у тому числі за основним платежем 2404,49 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 71894,22 грн.

Перевіряючи законність оспорюваного рішення, колегія суддів дійшла наступних висновків.

З акту перевірки вбачається, що позивачем в порушення вимог пп. 5.2.4 п. 5.2 ст. 5, пп. 8.4.1 п. 8.4 ст. 8, пп. 12.2.1, 12.2.2 п. 12.2 ст. 12 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» занижено податкове зобовязання по податку на прибуток на суму 2404,49 грн.

Так, на думку податкової інспекції, позивач необґрунтовано зависив валові витрати в частині формування страхового резерву під нестандартну заборгованість за позабалансовими операціями (зобовязаннями) на загальну суму 638728,78 грн.

З матеріалів справи убачається, що у перевіряємому періоді позивачем в податковому обліку проводилось формування та розформування страхового резерву як під кредитні, так і під позабалансові зобовязання, а саме банківські гарантії та невикористані ліміти овердрафтів.

Між тим, з матеріалів справи убачається та не оспорюється позивачем, що заборгованість за вищевказаними позабалансовими зобовязаннями фактично відсутня.

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції щодо безпідставності включення позивачем до складу валових витрат частини формування страхового резерву під нестандарту заборгованість за позабалансовими операціями (зобовязаннями) в сумі 638728,78 грн., виходячи з наступного.

У підпункті 12.2.1 пункту 12.2 статті 12 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, що діяла на момент вчинення порушення та проведення перевірки) встановлено, що будь-який банк, а також будь-яка небанківська фінансова установа, створена згідно з нормами відповідних законів, крім страхових компаній та недержавних пенсійних фондів (далі фінансові установи), зобов'язані створювати страховий резерв для відшкодування можливих втрат по основному боргу (без процентів та комісій) за всіма видами кредитів (у тому числі за консолідованим іпотечним боргом), а також гарантій, порук, придбаних цінних паперів (у тому числі іпотечних сертифікатів із фіксованою дохідністю), інших активних банківських операцій, які належать до їх господарської діяльності згідно із законодавством.

За правилами пп. 12.2.2 п. 12.2 ст. 12 цього Закону з урахуванням положень підпункту 12.2.3 цієї статті створення страхового резерву здійснюється фінансовою установою самостійно у розмірі, достатньому для повного покриття ризиків неповернення основного боргу за кредитами, гарантіями, поруками, придбаними цінними паперами, іншими видами заборгованості, визнаними нестандартними за методикою, яка встановлюється для банків Національним банком України, а для небанківських фінансових установ - спеціально уповноваженим органом виконавчої влади у сфері регулювання ринків фінансових послуг, а також за кредитами, гарантіями, поруками, придбаними цінними паперами, іншими видами заборгованості, визнаними безнадійними згідно з нормами цього Закону.

Зі змісту наведеного положення випливає, що правовою підставою створення страхового резерву за переліченими кредитними операціями є існування боргових відносин між банком як кредитором та його контрагентами, у тому числі за договорами гарантії та дозволеного овердрафту. Оскільки позивач не здійснив фактичної виплати коштів за операціями овердрафту та гарантії, то він не має права вимоги до своїх контрагентів щодо повернення коштів.

У підпункті 12.2.1 пункту 12.2 статті 12 Закону також передбачено необхідну ознаку боргових відносин як підстави формування страхового резерву, а саме можливість втрати по основному боргу, тобто наявність ризику, який і зумовлює необхідність створення такого резерву для покриття цих втрат.

За відсутності ризику при здійсненні кредитної операції віднесення банком до валових витрат сум страхового резерву за цією операцією суперечить вимогам зазначеної норми, а отже є неправомірним. Оскільки позивачем не було виплачено суму, що складає основний борг, то не виник і ризик неповернення цих коштів.

Витрати на страхування ризиків від знецінення цінних паперів, тобто тих активів, які не мають фіксованої дохідності та не є обєктом дебіторської заборгованості, не підпадають під дію зазначеного положення Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Таким чином, включення позивачем до складу валових витрат сум страхового резерву для відшкодування своїх можливих втрат, за якими не має дебіторської заборгованості, також є неправомірним.

Проте, судова колегія не може погодитися з висновком суду першої інстанції стосовно безпідставності завищення позивачем загальної суми амортизаційних відрахувань на суму 9617,98 грн. виходячи з наступного.

Так, згідно догорів від 26.10.2005 року № 2006 та від 08.06.2005 року № 0958 філіями позивача придбано автомобілі Деу Ланос на суму 62616,00 грн., в т.ч. податок на додану вартість 10436,00 грн., та Шевроле на суму 117642,00 грн., в тому числі податок на додану вартість 19607,00 грн., відповідно.

Вищезазначені автомобілі позивачем віднесено до ІІ групи основних засобів та амортизуються по нормі 10% на їх загальну вартість.

Підпунктом 5.3.3 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» передбачено, що не включаються до складу валових витрат витрати на сплату податку на додану вартість, включеного до ціни товарів (робіт, послуг), що придбаваються платником податку для виробничого або невиробничого використання.

У разі якщо платник податку на прибуток, зареєстрований як платник податку на додану вартість, одночасно здійснює операції з продажу товарів (робіт, послуг), що оподатковуються податком на додану вартість та звільнені від оподаткування, або не є об'єктом оподаткування таким податком, податок на додану вартість, сплачений у складі витрат на придбання товарів (робіт, послуг), які відносяться до складу валових витрат, та основних фондів і нематеріальних активів, що підлягають амортизації, включається відповідно до валових витрат або балансова вартість відповідної групи основних фондів збільшується на суму, що не включена до складу податкового кредиту такого платника податку згідно із Законом України «Про податок на додану вартість».

А відповідно до пп. 8.4.1 п. 8.4 ст. 8 цього Закону у разі здійснення витрат на придбання основних фондів балансова вартість відповідної групи збільшується на суму вартості їх придбання, з урахуванням транспортних і страхових платежів, а також інших витрат, понесених у зв'язку з таким придбанням, без урахування сплаченого податку на додану вартість, у разі коли платник податку на прибуток підприємств зареєстрований платником податку на додану вартість.

Між тим, за правилами пп. 7.4.2 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, що діяла на момент придбання автомобілів) не включається до складу податкового кредиту та відноситься до складу валових витрат сума податку, сплачена платником податку при придбанні легкового автомобіля (крім таксомоторів), що включається до складу основних фондів.

Таким чином, Закон України «Про податок на додану вартість» та Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» припускають неоднозначне, множинне трактування порядку формування валових витрат при здійсненні господарських операцій з придбання легкового автомобіля та можливості віднесення сплачених сум податку на додану вартість по цих операціях до валових витрат, тобто виникає конфлікт інтересів.

Згідно з пп. 4.4.1 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» у разі коли норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

Відтак, податковий орган помилково рахує завищення позивачем загальної суми амортизаційних відрахувань на суму 9617,98 грн. як порушення та безпідставно визначає останньому з цього приводу податкове зобовязання з податку на прибуток.

Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 3, 202 ч. 1 п. 4 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

З огляду на викладене, постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Акціонерного комерційного банку «Юнекс» - задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 лютого 2009 року скасувати.

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000344310/0, винесене 18 липня 2008 року Спеціалізованою Державною податковою інспекцією у м. Києві по роботі з великими платками податків, в частині визначення Акціонерному комерційному банку «Юнекс» податкового зобовязання з податку на прибуток за віднесення до амортизаційних відрахувань суми в розмірі 9617,98 грн.

В решті позову відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом одного місяця з дня складення в повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Я.Б. Глущенко суддя Г.В. Земляна суддя А.Ю. Коротких

Повний текст постанови складений 26 квітня 2010 року.

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 6/668 (2-а-8267/08) Головуючий у І інстанції Добрянська Я.І.

Суддя-доповідач - Глущенко Я.Б.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(вступна та резолютивна частини)

20 квітня 2010 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Глущенко Я.Б.,

суддів Земляної Г.В., Коротких А.Ю.,

при секретарі Токар М.Г.,

за участю:

представника позивача Шептуна В.В.,

представника відповідача Костріци М.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Акціонерного комерційного банку «Юнекс» до Спеціалізованої Державної податкової інспекції в місті Києві по роботі з великими платниками податків про скасування податкового повідомлення-рішення, за апеляційною скаргою Акціонерного комерційного банку «Юнекс» на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 лютого 2009 року,

В С Т А Н О В И В :

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Акціонерного комерційного банку «Юнекс» - задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 лютого 2009 року скасувати.

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000344310/0, винесене 18 липня 2008 року Спеціалізованою Державною податковою інспекцією у м. Києві по роботі з великими платками податків, в частині визначення Акціонерному комерційному банку «Юнекс» податкового зобовязання з податку на прибуток за віднесення до амортизаційних відрахувань суми в розмірі 9617,98 грн.

В решті позову відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом одного місяця з дня складення в повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Я.Б. Глущенко суддя Г.В. Земляна суддя А.Ю. Коротких

Повний текст постанови буде складений 26 квітня 2010 року.